Рішення

від 22.05.2017 по справі 910/6135/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017Справа № 910/6135/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Росава" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Краз лізинг" простягнення 583 201 грн 62 коп. Представники: від позивача: Мартюшенко С.В. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.04.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Росава" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краз лізинг" про стягнення 583 201 грн 62 коп. заборгованості за договором № 334 від 29.08.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору № 334 від 29.08.2013 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 583 201 грн 62 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6135/16, розгляд справи призначений на 22.05.2017.

22.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 22.05.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 41987697.

У судове засідання 22.05.2017 з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 22.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

09.08.2013 між Приватним акціонерним товариством "Росава" (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краз Лізинг" (покупець за договором) укладено договір № 334 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець продає продукцію згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною договору, а покупець купує її за умовами даного договору.

Кількість продукції вказується в специфікації до договору, що є його невід'ємною частиною (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору продавець поставляє продукцію на умовах ЕСА(франко-перєвізник)- склад ПрАТ "Росава", м.Біла Церква (у відповідності з Міжнародними правилами ІНКОТЕРМС 2010) згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до пункту 5.1 договору розрахунок за продукцію, що підлягає поставці, здійснюється протягом 30 календарних днів від дати відвантаження продукції. Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Положеннями пункту 6.1. договору сторони погодили, що Приймання продукції за договором здійснюється відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції за кількістю та якістю П-6 1965, 11-7 1966 з усіма наступними змінами та доповненнями. Товарно-супроводжувальні документи: сертифікат якості, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, накладна на відвантаження готової продукції.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору № 334 від 29.08.2013 відповідно до підписаних представниками сторін та скріплених відтисками печаток сторін актів приймання-передачі матеріальних цінностей № 3007 від 31.05.2015 на суму 310 908 грн 00 коп., № 4613 від 31.07.2015 на суму 15 372 грн 00 коп. та № 5307 від 21.08.2015 на суму 310 466 грн 52 коп. позивач поставив, а відповідачем прийняв товар на загальну суму 636 746 грн 52 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2017 відповідно до заяви-повідомлення про залік зустрічних однорідних вимог № 14/1162 від 01.03.2017 та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.02.2017, направлених відповідачу 01.03.2017, позивач повідомив відповідача про здійснення заліку взаємних однорідних вимог на суму 2 492 898 грн 42 коп., які виникли на підставі укладених між сторонами договору № 335 від 29.08.2013 та договору № 334 від 29.08.2013, в тому числі на підставі акту приймання-передачі матеріальних цінностей № 3007 від 31.05.2015 зараховано вимоги на суму 53 544 грн 90 коп.

Таким чином, позивач зазначає про невиконання відповідачем вимог щодо оплати поставленого товару за договором № 334 від 29.08.2013 на загальну суму 583 201 грн 62 коп.

Судом встановлено, що покупець в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, з зв'язку з чим, з урахуванням заліку взаємних однорідних вимог в останнього, станом на день подання позову, виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 583 201 грн 62 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 583 201 грн 62 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором и № 334 від 29.08.2013 та факту наявності заборгованості у розмірі 583 201 грн 62 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 583 201 грн 62 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радія" (04214, м. Київ, пр-т Оболонський, буд. 52, ідентифікаційний код 39546099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Сіфуд" (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд.6-В, ідентифікаційний код 39369112) 583 201 (п'ятсот вісімдесят три тисячі двісті одна) грн 62 коп. заборгованості та 8 748 (вісім тисяч сімсот сорок вісім) грн 02 коп. судового збору

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.05.2017

Суддя Н.Б. Плотницька