Рішення

від 22.05.2017 по справі 910/4818/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017Справа №910/4818/17

За позовом Київської міської клінічної лікарні №5 доДержавної установи Український центр інформаційних технологій та національного реєстру Міністерства охорони здоров'я України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДепартамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провиселення з нежитлового приміщення

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Худенко А.Я., Бодня О.А., Якимчук І.І., - представники за довіреністю;

від відповідача: не з'явилися;

від третьої особи: Бондарчук В.В. - представник за довіреністю;

вільний слухач: ОСОБА_5

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська клінічна лікарня №5 (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про виселення Державної установи Український центр інформаційних технологій та національного реєстру Міністерства охорони здоров'я України (надалі - відповідач) з нежитлового приміщення на цокольному поверсі будівлі, що перебуває на балансі Київської міської клінічної лікарні №5, загальною площею 132,93 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, 11, та передати дане приміщення по акту приймання-передачі Київській міській клінічній лікарні №5.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки строк дії укладеного між сторонами Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №880-1 (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.11.2012 №880) від 08.02.2016 припинив свою дію, орендоване майно підлягає поверненню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 порушено провадження у справі №910/4818/17, залучено до участі у справі Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача; розгляд справи призначено на 24.04.2017.

12.04.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення на позовну заяву.

19.04.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

21.04.2017 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 24.04.2017 подав клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено до 22.05.2017.

19.05.2017 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, а також клопотання про зупинення розгляду даної справи до вирішення справи №910/23743/16.

Представники позивача в судовому засіданні 22.05.2017 позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник третьої особи в засіданні суду також підтримав позовні вимоги, а також подав додаткові документи до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 22.05.2017 не з'явився, втім 19.05.2017 подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд вирішив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в зв'язку з необґрунтованістю.

Суд виходить з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 роз'яснено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Вказані обставини подання суду необґрунтованих належним чином клопотань в сукупності з тривалим ненаданням письмових пояснень у справі та заперечень проти заявлених позовних вимог, а також витребуваних судом документів, можуть свідчити про зловживання відповідачем процесуальними правами.

Крім того, Вищий господарський суд України в Інформаційному листі №01-08/140 від 15.03.2010 Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві роз'яснив, що матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами. Зокрема, мають місце нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин

Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи встановлені ст. 69 ГПК України процесуальні строки розгляду спору, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Щодо клопотання відповідача про зупинення розгляду даної справи до вирішення справи №910/23743/16, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (абз. 3 п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18).

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати, як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі.

Зважаючи на те, що предметом спору у даній справі є виселення Державної установи Український центр інформаційних технологій та національного реєстру Міністерства охорони здоров'я України з орендованого приміщення у зв'язку з закінченням строку дії Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №880-1 від 08.02.2016, а предметом розгляду справи №910/23743/16 є стягнення з Державної установи Український центр інформаційних технологій та національного реєстру заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги за 2014-2015 роки, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.05.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.11.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Державною установою Український центр інформаційних технологій та національного реєстру Міністерства охорони здоров'я України (орендар) та Київською міською клінічною лікарнею №5 (балансоутримувач) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №880, відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 09.10.2012 від №131 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: 03115, м. Київ, вул. Відпочинку, 11 корп. 1, для розміщення бюджетної установи (інформаційно-обчислювальна діяльність).

На виконання умов даного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у орендне користування приміщення на цокольному поверсі, що перебуває на балансі Київської міської клінічної лікарні №5, загальною площею 132,93 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку 11, про що сторонами складено тристоронній Акт приймання-передачі нерухомого майна від 23.11.2012.

08.02.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Державною установою Український центр інформаційних технологій та національного реєстру Міністерства охорони здоров'я України (орендар) та Київською міською клінічною лікарнею №5 (балансоутримувач) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №880-1 (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.11.2012 №880), відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 24.12.2015 №4 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт, яке знаходиться за адресою: 03115, м. Київ, вул. Відпочинку, 11 корп. 1, для розміщення державного закладу у сфері охорони здоров'я, який утримується за рахунок державного бюджету (п. 1.1. договору).

За умовами пункту 2.1. договору об'єктом оренди є: нежиле приміщення, загальною площею - 132,93 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину Договору від 23.11.2012 №880.

Відповідно до п. 2.5. договору передача об'єкта в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на цей об'єкт. Власником об'єкта залишається територіальна громада міста Києва, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 4.2.20 договору сторони погодили, що після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об'єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем.

Згідно з п. 9.1., 9.4. договору цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 08.02.2016 по 07.02.2017 включно. Договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються відповідним договором, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 9.7. договору).

У подальшому, Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було направлено на адресу Державної установи Український центр інформаційних технологій та національного реєстру Міністерства охорони здоров'я України листи №062/05/17-10351 від 11.10.2016, №062/05/17-1677 від 17.02.2017 та №062/05/17-4160 від 25.04.2017, в яких орендодавець повідомив орендаря про відмову в продовженні договору оренди на новий строк і необхідність звільнити приміщення з передачею за актом приймання-передачі.

Факт направлення третьою особою вищевказаних листів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Київською міською клінічною лікарнею №5 також було направлено на адресу відповідача листи №061/08-355 від 08.02.2017 та №061/108-448 від 22.02.2017, в яких позивач просив надати інформацію стосовно дати виселення з орендованих приміщень.

Однак, після закінчення строку дії Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №880-1 від 08.02.2016, ДУ Український центр інформаційних технологій та національного реєстру МОЗ України орендоване приміщення не звільнило, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором оренди, отже між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 283 Господарського кодексу України та статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст. 291 Цивільного кодексу України).

Таким чином, можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї зі сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.

Як роз'яснено в п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Судом встановлено, що орендодавець листами №062/05/17-10351 від 11.10.2016, №062/05/17-1677 від 17.02.2017 та №062/05/17-4160 від 25.04.2017 повідомляв орендаря про небажання продовжувати договір на новий термін, а також про необхідність повернення об'єкту оренди за актом приймання-передачі.

Окремо слід зазначити, що пунктом 9.7. договору сторони передбачили, що продовження договору оформлюється відповідним договором, який є невід'ємною частиною цього договору.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про підписання позивачем, відповідачем та третьою особою договору про продовження спірного правочину.

З урахуванням вищенаведеного, Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №880-1 (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.11.2012 №880) від 08.02.2016, припинив свою дію з 08.02.2017.

Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Сторони в п. 4.2.20. договору погодили, що після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, строк виконання зобов'язання орендаря з повернення майна за актом приймання-передачі позивачу настав.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки з припиненням договору відповідач втратив статус орендаря і враховуючи, що Державною установою Український центр інформаційних технологій та національного реєстру Міністерства охорони здоров'я України не було надано жодних доказів на підтвердження припинення користування орендованим майном після закінчення строку дії спірного договору, або доказів наявності права користування орендованою частиною приміщення, вимоги Київської міської клінічної лікарні №5 про виселення відповідача з нежитлового приміщення на цокольному поверсі будівлі, що перебуває на балансі Київської міської клінічної лікарні №5, загальною площею 132,93 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, 11, та зобов'язання передати дане приміщення по акту приймання-передачі Київській міській клінічній лікарні №5 підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Державну установу Український центр інформаційних технологій та національного реєстру Міністерства охорони здоров'я України (03115, м. Київ, вул. Крамського, будинок 21-А; ідентифікаційний код 05415823) з нежитлового приміщення на цокольному поверсі будівлі, що перебуває на балансі Київської міської клінічної лікарні №5 (03115, м. Київ, вул. Відпочинку, будинок 11; ідентифікаційний код 00185028), загальною площею 132,93 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, 11, та передати дане приміщення по акту приймання-передачі Київській міській клінічній лікарні №5 (03115, м. Київ, вул. Відпочинку, будинок 11; ідентифікаційний код 00185028).

3. Стягнути з Державної установи Український центр інформаційних технологій та національного реєстру Міністерства охорони здоров'я України (03115, м. Київ, вул. Крамського, будинок 21-А; ідентифікаційний код 05415823) на користь Київської міської клінічної лікарні №5 (03115, м. Київ, вул. Відпочинку, будинок 11; ідентифікаційний код 00185028) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 25.05.2017.

Суддя О.А. Грєхова