Рішення

від 23.05.2017 по справі 910/4766/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017Справа №910/4766/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сел" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРІЕНЖЕЛ" про стягнення 59 103,17 грн.

Суддя О.М. Ярмак представники:

від позивачаДворська І.О. (представник за довіреністю) від відповідачане з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сел" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРІЕНЖЕЛ" про стягнення 59 103,17 грн. заборгованості за договором поставки № 01/08-16 від 25.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/4766/17, призначено розгляд справи на 25.04.2017.

Ухвалою від 25.04.2017 судом відкладено розгляд справи на 23.05.2017 за клопотанням відповідача.

В судове засідання 23.05.2017 відповідач уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та інші документи на підтвердження своєї правової позиції не подав, позовні вимоги не спростував.

Оскільки відзив на позов не подано, хоча відповідач повідомлявся про час і дату судового засідання у справі належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача обґрунтував та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сел" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕРІЕНЖЕЛ" (покупець) укладено договір поставки № 01/08-16 від 25.08.2016 (далі - договір поставки), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначених у даному договорі (п. 1.1 договору поставки).

Згідно з п. 1.2 договору поставки, поставка товару проводиться у відповідності до заявок, які подаються покупцем. Заявка обов'язково повинна містити дані щодо асортименту та кількості товару.

Відповідно до п. 4.1 договору поставки, вартість товару та загальна ціна договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, які надані на підставі договору.

Покупець проводить оплату за поставлений товар на умовах відстрочення платежу до наступної поставки товару, але не пізніше 90 календарних днів від дня відвантаження товару (п. 4.2 договору поставки).

За твердженнями позивача, ним було поставлено відповідачу товар за договором поставки на суму 52 876,80 грн згідно з видатковою накладною № 25 від 09.09.2016, проте, відповідач не здійснив оплату вказаної суми.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки судом встановлено, що відповідач отримав товар, що підтверджується його підписом та печаткою на видатковій накладній № 25 від 09.09.2016, проте, доказів його оплати немає, суд вважає позовну вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 52 876,80 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідач обставини заборгованості перед позивачем не заперечив та не спростував.

У п. 7.1 договору поставки сторони погодили, що сторона, яка несвоєчасно виконує свої грошові зобов'язання відповідно до умов даного договору, сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежів.

У зв'язку з простроченням відповідача, на підставі вказаного положення договору постачання позивачем було заявлено до стягнення поряд із сумою основного боргу суму пені розміром 4 177,93 грн., розрахованою за період з 09.12.2016 по 21.03.2017.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, здійснений у період прострочення відповідача, суд вважає його арифметично правильним та таким, що співвідноситься з нормами чинного законодавства та умовами договору поставки, тому вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 177,93 грн підлягають задоволенню.

Окрім того, за період прострочення відповідачем виконання своїх договірних зобов'язань позивачем заявлено до стягнення 447,64 грн 3% річних за період з 09.12.2016 по 21.03.2017 та 1 602,14 грн втрат від інфляції за грудня 2016 року по лютий 2017 року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги наведені вище приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім процентів річних та втрат від інфляції від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок в період прострочення відповідача, суд приймає його як обґрунтований та вірний, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 447,64 грн 3% річних та 1 602,17 грн втрат від інфляції підлягають задоволенню.

Відповідачем обставини порушення взятих на себе грошових зобов'язань за договором поставки належними доказами не спростовано, доказів оплати товару або ж контррозрахунку позову не подано, підстав звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань не наведено.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРІЕНЖЕЛ" (02160, м. Київ, вул. Регенераторна, 4, кв. 1-279, ідентифікаційний код 40619128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сел" (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Аркадія Голуба, 1-в, кв. 119, ідентифікаційний код 38959633) 52 876 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, 4 177 (чотири тисячі сто сімдесят сім) грн. 93 коп. пені, 447 (чотириста сорок сім) грн. 64 коп. 3% річних, 1 602 (одну тисячу шістсот дві) грн. 14 коп. втрат від інфляції та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.05.2017

Суддя О.М. Ярмак