Ухвала

від 23.05.2017 по справі 915/342/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

23 травня 2017 року Справа № 915/342/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО» (поштова адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 94; ідентифікаційний код 23399393)

до відповідача: Комунального закладу культури «Миколаївський обласний краєзнавчий музей» (54001, м. Миколаїв, вул. Набережна, 29; ідентифікаційний код 05534216)

про: стягнення 4621,39 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 01/53-987 від 30.12.2016,

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 01-12/176 від 17.05.2017,

Суть спору:

19 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство «МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Комунального закладу культури «Миколаївський обласний краєзнавчий музей» боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у грудні 2016 року в сумі 4621 (чотири тисячі шістсот двадцять одна) грн. 39 коп.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем належним чином грошових зобов'язань згідно з умовами укладеного між сторонами договору № 44/235 від 05.12.2016 про постачання електричної енергії.

Відповідач відзив по суті позову не надав.

Разом з тим, 18.05.2017 позивач звернувся до суду з клопотанням за вих. № 3800/10-12ю від 17.05.2017 про припинення на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України провадження по справі № 915/342/17 в зв'язку з оплатою відповідачем заборгованості в повному обсязі та повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 1600,00 грн. у відповідності до п. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» .

У судовому засіданні представники позивача і відповідача підтвердили факт повного погашення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у грудні 2016 року в сумі 4621,39 грн. та підтримали клопотання про припинення провадження у справі.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2016 року між ПАТ «Миколаївобленерго» та Комунальним закладом культури «Миколаївський обласний краєзнавчий музей» було укладено договір № 44/235 про постачання електричної енергії (з урахуванням додатків до нього) (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 222,6 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Згідно з п. 9.4 Договору строк його дії - до 31 грудня 2016 року.

В п. 2.1 Договору зазначено, що під час виконання його умов, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Згідно з пп. 2.2.2 Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу (споживачу) електроенергію як різновид товару.

Відповідно до пп. 2.3.3 Договору та додатку № 10 до нього (в редакції Додаткової угоди від 28.08.2015) відповідач зобов'язався оплачувати позивачу (постачальнику) вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 10 Порядок розрахунків та № 4 Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії .

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Стаття 629 Цивільного кодексу України наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (із змінами та доповненнями) визначено, що договір є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачити попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до вимог Закону України Про електроенергетику , Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2002 року № 475, Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕЕ від 31 липня 1996 року № 28 (зі змінами та доповненнями), сторонами було узгоджено Додатки № № 1, 1а від 05.12.2016 (обсяги постачання на грудень 2016 рік) до Договору, якими було встановлено обсяги постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п. 12 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою КМУ № 441 від 24.03.1999, місцеві енергопостачальні організації разом з місцевими органами влади повинні вживати необхідних заходів для безумовного дотримання обсягів споживання електроенергії та потужності. При перевищенні споживачами регіону обсягів електроспоживання до них застосовуються примусові обмеження споживання електроенергії.

Пунктом 5 Додатку № 1 до договору сторони визначили відповідальність за перевищення встановлених величин споживання електроенергії, керуючись статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» , пунктом 6.16 ПКЕЕ.

Відповідно до умов додатку № 1а гранична величина споживання електроенергії відповідача у грудні 2016 року передбачає споживання 10931 кВт.г.

Однак відповідач, згідно акту про використану електричну енергію, фактично спожив у грудні 2016 року 13277 кВт.год,.

Згідно п. 4.4 ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутись до постачальника електроенергії із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії, але відповідач не скористався даним правом і не звертався із заявою до позивача про збільшення величин споживання електроенергії на грудень 2016 року.

У відповідності до вимог ПКЕЕ відповідачу 20.12.2016 були вручені повідомлення про перевищення договірної (встановленої) величини (обсягів) споживання електричної енергії № 04-23/2-8803 від 15.12.2016 та рахунок № 44/235/12/1 від 15.12.2016 на оплату різниці між фактично спожитою і договірною величиною електроенергії.

Станом на 12.04.2017 рахунок № 44/235/12/1 від 15.12.2016 відповідачем сплачений не був, в зв'язку з чим за відповідачем існує заборгованість у сумі 4621,39 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії у грудні 2016 року.

Статті 525, 526, 62, Цивільного кодексу України встановлюють, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 5 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас, судом перевірені обставини, викладені у клопотанні позивача за вих. № 3800/10-12ю від 17.05.2017 та встановлено, що дійсно відповідачем 11.05.2017, в період розгляду даної судової справи, сплачено на користь позивача 4621,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 574.

Згідно п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Пунктом 4.4 вищевказаної постанови Пленуму ВГСУ також встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Приймаючи до уваги вищенаведені норми та обставини, у зв'язку з тим, що між сторонами не залишилось спірних питань по суті спору, провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, з урахуванням наявного в матеріалах справи клопотання позивача про повернення судового збору, судовий збір, сплачений за подання позову у розмірі 1600,00 грн., згідно платіжного доручення № 1037 від 13.04.2017, оригінал якого міститься в матеріалах справи (а. с. 8), підлягає поверненню відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» .

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» , суд -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 915/342/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО» до Комунального закладу культури «Миколаївський обласний краєзнавчий музей» про стягнення 4621,39 грн. припинити.

2. Повернути Публічному акціонерному товариству «МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО» з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 1037 від 13.04.2017.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржену у встановленому законом порядку.

Суддя О.Г. Смородінова