Рішення

від 22.05.2017 по справі 910/6199/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017Справа №910/6199/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комбінат хлібопродуктів-барвінкове

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий Урожай

про стягнення суми боргу за Договором поставки в розмірі 1 015 690,60 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Чернік А.О., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Комбінат хлібопродуктів-барвінкове (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий Урожай (далі - відповідач) про стягнення суми боргу за Договором поставки в розмірі 1 015 690,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 1-01/07 від 01.07.2015 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 975 833,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 17 564,99 грн., 3 % річних в розмірі 2 467,35 грн. та пеню в розмірі 19 825,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6199/17, розгляд справи призначено на 24.05.2017.

22.05.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, яку позивач обґрунтовує частковими оплатами, здійсненими відповідачем, на підтвердження чого додає до заяви платіжні доручення № 4379 від 11.05.2017 на суму 5 000,00 грн., № 4478 від 12.05.2017 на суму 5 000,00 грн. та № 3821 від 20.04.2017 на суму 5 000,00 грн., та відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 960 833,00 грн., пеню в розмірі 19 825,26,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 564,99 грн. та 3 % річних в розмірі 2 467,35 грн.

Також, 22.05.2017 представником позивача було подано письмові пояснення.

Дослідивши у судовому засіданні 22.05.2017 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Так, відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймається до розгляду.

Відтак, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є заборгованість у розмірі 960 833,00 грн., пеня у розмірі 19 825,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 564,99 грн. та 3 % річних в розмірі 2 467,35 грн.

У судовому засіданні представник позивача, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 22.05.2017 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.05.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий Урожай (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комбінат хлібопродуктів-барвінкове (далі - постачальник, позивач) укладено Договір поставки № 1-01/07 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2 Договору конкретний перелік продукції, строки та умови постачання згідно ІНКОТЕРМС-2010, а також її вартість встановлюється сторонами шляхом підписання специфікації до цього Договору, яка є його невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.1.2 Договору покупець зобов'язується повністю та своєчасно оплачувати поставлену продукцію.

У відповідності до пунктів 3.3 та 3.4 Договору загальна вартість продукції згідно Договору дорівнює загальній фактичній вартості продукції, що поставлена постачальником покупцю за весь час дії цього Договору. Покупець здійснює оплату продукції у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 діб з моменту отримання продукції.

За умовами п. 4.2 Договору приймання продукції здійснюється за кількістю - згідно видаткових накладних або актів прийому-передачі, за якістю - відповідно до паспорта (сертифіката) якості, наданого під час відвантаження продукції та шляхом співставлення фактичної якості продукції та якісних показників продукції, погоджених відповідними специфікаціями на продукцію. Видаткові накладні та/або акти прийому-передачі повинні бути підписанні уповноваженими особами обох сторін та скріплені круглими печатками сторін.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного здійснення. Якщо жодна зі сторін не повідомила іншу письмово про намір його розірвання за тиждень до закінчення казаного строку, договір вважається автоматично пролонгованим на 1 рік (п. 10.1 Договору).

В подальшому, 02.07.2015 сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди з 02.07.2015 п. 1.2, 2.2.2, 3.2, 3.8, 4.2, 4.8, 5.3 Договору викласти в новій редакції.

Відповідно до п. 1.2 Договору під продукцією в цьому Договорі розуміється продукція борошномельного виробництва (борошно пшеничне в асортименті, висівки пшеничні, крупа манна та інше). Найменування продукції, її вартість, кількість оговорюється сторонами та відображається у рахунках-фактурах та у видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною.

За умовами пункту 2.2.2 Договору постачальник зобов'язується передавати продукцію покупцю в погоджений сторонами термін за адресою, яка погоджена сторонами та відображається в товарно-транспортних накладних.

Згідно з п. 3.2 Договору вартість продукції за цим Договором встановлюється сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних до даного Договору.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що приймання продукції здійснюється за кількістю - згідно видаткових накладних або актів прийому-передачі, за якістю - відповідно до паспорта (сертифіката) якості, наданого під час відвантаження продукції та шляхом співставлення фактичної якості продукції та якісних показників продукції, погоджених відповідними видатковими накладними та продукцію.

Видаткові накладні та/або акти прийому-передачі повинні бути підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені круглими печатками сторін.

Надалі, 03.07.2015 сторонами було підписано Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої, сторони погодили доповнити Договір пунктами 4.11-4.14 та додатком № 1.

Відповідно до п. 4.11 Договору покупець зобов'язується до моменту першої поставки надати постачальнику письмові інформацію про перелік осіб, уповноважених приймати товар, зразки їх підписів та зразки печатки/штампів (у разі наявності таких), якими зазначені матеріально-відповідальні особи завірятимуть свій підпис на документах (накладних) про одержання товару. Така інформація оформлюється у вигляді Додатку до даного Договору, який підписується керівником та головним бухгалтером (у разі наявності посади) покупця та завіряється його печаткою. У випадку зміни/доповнень наданої інформації покупець зобов'язати повідомити про це постачальника до наступної поставки в порядку та з додержанням форми, передбаченої у даному підпункті.

У Додатку № 1 до Договору відповідач визначив осіб, уповноважених від його імені на отримання товару.

На виконання умов даного договору, ТОВ Комбінат хлібопродуктів-барвінкове поставило відповідачу узгоджений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень.

Однак відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату поставленого товару своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим за ним, утворилася заборгованість, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в розмірі 960 833,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 01-03 від 01.03.2017 на суму 98 538,00 грн., № 01-04 від 01.03.2017 на суму 98 802,00 грн., № 06-03 від 02.03.2017 на суму 101 036,00 грн., № 07-03 від 02.03.2017 на суму 98 604,00 грн., № 04-02 від 04.03.2017 на суму 98 736,00 грн., № 04-03 від 04.03.2017 на суму 98 934,00 грн., № 05-03 від 05.03.2017 на суму 100 768,00 грн., № 05-04 від 05.03.2017 на суму 98 604,00 грн., № 14-06 від 14.03.2017 на суму 98 619,50 грн. та № 15-02 від 15.03.2017 на суму 99 484,00 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами сторін без заперечень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

29.03.2017 позивач звернувся до відповідача з Претензію (вимогою) вих. № 1-29/03 від 29.03.2017 в якій вимагав сплатити заборгованість в розмірі 975 833,00 грн.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату поставленого товару у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, за відповідачем обліковується заборгованість по вищевказаних видаткових накладних у розмірі 960 833,00 грн.

Також, сторонами було складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2017 по 31.03.2017, відповідно до якого, заборгованість ТОВ Торгівельна компанія Золотий Урожай перед ТОВ Комбінат хлібопродуктів-барвінкове станом на 05.04.2017 складає 975 833,00 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 960 833,00 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 19 825,26 грн., 3 % річних в розмірі 2 467,35 грн. та інфляційні втрати в розмірі 17 564,99 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку прострочення покупцем здійснення остаточного розрахунку за продукцію покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

За результатом перевірки наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що він здійснений позивачем невірно, однак здійснення перерахунку судом пені фактично призведе до виходу за межі позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

У зв'язку з тим, що клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення пені, а тому стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 19 825,26 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 17 564,99 грн. та 3% річних у розмірі 2 467,35 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Золотий Урожай (02099, м. Київ, вулиця Зрошувальна, будинок 5; ідентифікаційний код: 39537147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комбінат хлібопродуктів-барвінкове (64703, Харківська обл., Барвінківський район, місто Барвінкове, вулиця Київська, будинок 1 А; ідентифікаційний код: 39829681) заборгованість у розмірі 960 833 (дев'ятсот шістдесят тисяч вісімсот тридцять три) грн. 00 коп., пеню в розмірі 19 825 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 26 коп., 3 % річних в розмірі 2 467 (дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 35 коп., інфляційні втрати в розмірі 17 564 (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 010 (п'ятнадцять тисяч десять) грн. 36 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.05.2017.

Суддя О.А. Грєхова