Рішення

від 19.05.2017 по справі 911/877/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2017 р. Справа № 911/877/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Шоколадна компанія Мир

до Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл-Торг

про стягнення 146 465,03 грн

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.01.2017);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю Шоколадна компанія Мир (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл-Торг (далі - відповідач) про стягнення 146 465,03 грн заборгованості, з яких: 81 740 грн боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № 00Г/107793 від 01.03.2016 та № 00Г/108581 від 17.03.2016 згідно договору постачання № К0123 від 28.05.2015, товар, 21 319,02 грн пені, 32 695,20 грн штрафу, 8 745,72 грн інфляційних втрат та 1 965,09 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання № К0123 від 28.05.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2017 порушено провадження у справі № 911/877/17, розгляд справи призначено на 07.04.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2017 розгляд справи відкладено на 21.04.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2017 розгляд справи відкладено на 19.05.2017.

17.05.2017 до канцелярії господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 07.04.2017, яка була направлена судом на юридичну адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл-Торг (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Франка, 131). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового зв'язку з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до абзацу третього пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення троку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 19.05.2017 представник позивача підтримав позов повністю.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 19.05.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Шоколадна компанія Мир (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рітейл-Торг (Покупець) укладено договір постачання № К0123, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно п. 1.2 договору товаром за договором є глазурь, начинки, шоколадні та кондитерські маси, какао-порошок, какао-масло, жири, шоколадні каплі, шоколадні осколки та інше. Найменування товару, його кількість, ціна та вартість зазначаються у відповідних накладних.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору ціна, кількість, асортимент товару визначається в національній валюті України та вказуються в накладних, що визнаються Специфікаціями та є невід'ємною частиною договору. Вартість договору визначається як сума накладних на товар, переданих покупцю в рамках договору, орієнтовно складає 3 000 000 грн із врахуванням ПДВ (ця сума є орієнтовною та не є обов'язковою). Постачальник має право в односторонньому порядку змінити ціни на товар, повідомивши про це покупця.

Покупець сплачує вартість товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки. Форма оплати за поставлену партію товару - безготівкова. Моментом оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника (п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору).

Пунктами 5.1, 5.4 договору визначено, що постачальник поставляє покупцю товар в узгоджений термін та час на підставі заявки покупця на таких умовах згідно Інкотермс-2010: EXW склад постачальника (само вивіз) за адресою: 03126, м. Київ, бул. ОСОБА_2, 24. Товарно-транспортна накладна з відміткою (штампом, печаткою) та підписом уповноваженої особи покупця є достатнім підтвердженням передачі товару (факту поставки) постачальником в кількості та за ціною, визначених в такій накладній.

Відповідно до п. 12.6 договору договір строк дії договору - з моменту підписання та до 31.12.2015.

22.12.2015 між сторонами укладено додаткову угоду до договору № К0123 від 22.12.2015, згідно якої сторони погодились продовжити строк дії договору до 31.12.2016.

Суд встановив, що договір поставки № 4549 від 06.05.2015 є неодноразово продовженим, оскільки жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору.

На виконання п. 1.1. договору постачання № К0123 від 28.05.2015 позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 121 740 грн, що підтверджується видатковими накладними № 00Г/107793 від 01.03.2016 на суму 52 752 грн та № 00Г/108581 від 17.03.2016 на суму 68 988 грн (а.с. 12, 14), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, довіреністю № 117 від 01.03.2016 (а.с. 13) та листом Головного управління ДФС у Київській області (а.с. 74).

Відповідач сплатив позивачу 40 000 грн, що підтверджується довідкою ПАТ Перший Український Міжнародний банк № DNI-52/266 від 06.04.2017 (а.с. 58), решту боргу не сплатив, внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № 00Г/107793 від 01.03.2016 та № 00Г/108581 від 17.03.2016 згідно договору постачання № К0123 від 28.05.2015 товар склав 81 740 грн (121 740 грн - 40 000 грн), що підтверджується довідкою ПАТ Перший Український Міжнародний банк № DNI-52/266 від 06.04.2017 (а.с. 58) та не спростовано відповідачем.

Предметом позову є вимоги про стягнення 81 740 грн боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № 00Г/107793 від 01.03.2016 та № 00Г/108581 від 17.03.2016 згідно договору постачання № К0123 від 28.05.2015, товар, 21 319,02 грн пені, 32 695,20 грн штрафу, 8 745,72 грн інфляційних втрат та 1 965,09 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору постачання № К0123 від 28.05.2015 позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 121 740 грн, що підтверджується видатковими накладними № 00Г/107793 від 01.03.2016 на суму 52 752 грн та № 00Г/108581 від 17.03.2016 на суму 68 988 грн (а.с. 12, 14), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, довіреністю № 117 від 01.03.2016 (а.с. 13) та листом Головного управління ДФС у Київській області (а.с. 74); відповідач сплатив позивачу 40 000 грн, що підтверджується довідкою ПАТ Перший Український Міжнародний банк № DNI-52/266 від 06.04.2017 (а.с. 58), решту боргу не сплатив, внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № 00Г/107793 від 01.03.2016 та № 00Г/108581 від 17.03.2016 згідно договору постачання № К0123 від 28.05.2015 товар склав 81 740 грн (121 740 грн - 40 000 грн), що підтверджується довідкою ПАТ Перший Український Міжнародний банк № DNI-52/266 від 06.04.2017 (а.с. 58) та не спростовано відповідачем.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 81 740 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 81 740 грн боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № 00Г/107793 від 01.03.2016 та № 00Г/108581 від 17.03.2016 згідно договору постачання № К0123 від 28.05.2015, товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором постачання № К0123 від 28.05.2015, позивачем за період з 16.03.2016 по 15.01.2017 нараховано 21 319,02 грн пені, зокрема: 3 532,93 грн за період з 16.03.2016 по 15.01.2017 на суму боргу 12 752 грн (видаткова накладна № 00Г/107793 від 01.03.2016) та 17 786,09 грн за період з 01.04.2016 по 15.01.2017 на суму боргу 68 988 грн (видаткова накладна № 00Г/108581 від 17.03.2016).

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадку недотримання покупцем термінів оплати згідно п.п. 4.1, та 7.2 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожний день прострочення (п. 9.3. договору).

Суд встановив, що прострочення відповідача зі сплати боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 00Г/107793 від 01.03.2016 та № 00Г/108581 від 17.03.2016 товар виникло 16.03.2016 та 01.04.2016 відповідно (14 календарних днів з моменту поставки згідно п. 4.1 договору), а встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк нарахування пені закінчився 16.09.2016 та 01.10.2016 відповідно.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 16), суд обмежив періоди нарахування пені шістьмома місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме: період з 16.03.2016 по 16.09.2016 (видаткова накладна № 00Г/107793 від 01.03.2016) та за період з 01.04.2016 по 01.10.2016 (видаткова накладна № 00Г/108581 від 17.03.2016). Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 16.03.2016 по 16.09.2016, нарахованої на суму боргу 12 752 грн та за період з 01.04.2016 по 01.10.2016, нарахованої на суму боргу 68 988 грн складає 2 324,28 грн та 12 093,63 грн (всього 14 417,91 грн). Відтак, вимога про стягнення 21 319,02 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 14 417,91 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 32 695,20 грн штрафу на підставі п. 9.3. договору постачання № К0123 від 28.05.2015.

Відповідно до п. 9.3. договору у випадку, якщо прострочення оплати перевищує 10 календарних днів, додатково покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 40 відсотків від несплаченої суми, але не менше 500 грн. Зазначений штраф не застосовується до покупця, якщо до спливу зазначеного вище терміну сторони підпишуть додаткову угоду про графік погашення заборгованості і цей графік буде дотримано покупцем.

Суд встановив, що зазначені в п. 9.4. договору постачання № К0123 від 28.05.2015 40 % від простроченої суми за своєю правовою природою є штрафом, сторонами не укладено додаткову угоду про графік погашення заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що відповідач не оплатив отриманий товар з перевищенням 10 денного строку, штраф у розмірі 40 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п. 9.3. договору) у загальному розмірі 32 695,20 грн (40 % від 81 740 грн (вартість невчасно оплаченого товару)), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 32 695,20 грн штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012 у справі № 5019/1287/12.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором постачання № К0123 від 28.05.2015, позивачем за період з 16.03.2016 по 15.01.2017 нараховано 8 745,72 грн інфляційних втрат та 1 965,09 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 17-18), арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 16.03.2016 по 15.01.2017 становить загалом 8 745,72 грн інфляційних втрат та 1960 грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 8 745,72 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, а вимога про стягнення 1 965,09 грн 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 960 грн 3 % річних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 81 740 грн боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № 00Г/107793 від 01.03.2016 та № 00Г/108581 від 17.03.2016 згідно договору постачання № К0123 від 28.05.2015, товар, 14 417,91 грн пені, 32 695,20 грн штрафу, 8 745,72 грн інфляційних втрат та 1 960 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл-Торг (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Франка, буд. 131; ідентифікаційний код 39524740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шоколадна компанія Мир (49010, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Жовтневий район, вул. Марії Кюрі, буд. 5; ідентифікаційний код 32140004) 81 740 (вісімдесят одну тисячу сімсот сорок гривень) 00 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № 00Г/107793 від 01.03.2016 та № 00Г/108581 від 17.03.2016 згідно договору постачання № К0123 від 28.05.2015, товар, 14 417 (чотирнадцять тисяч чотириста сімнадцять гривень) 91 коп. пені, 32 695 (тридцять дві тисячі шістсот дев'яносто п'ять гривень) 20 коп. штрафу, 8 745 (вісім тисяч сімсот сорок п'ять гривень) 72 коп. інфляційних втрат, 1 960 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят гривень) 00 коп. 3 % річних та 1 524 (одну тисячу п'ятсот двадцять чотири гривні) 56 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 24.05.2017

Суддя П.В.Горбасенко