Рішення

від 23.05.2017 по справі 910/5528/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017Справа №910/5528/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-ЛІФТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТІС-ЛІФТ"

про стягнення 96390,96 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Ланець А.М. (довіреність №3 від 07.03.2017)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-ЛІФТ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТІС-ЛІФТ" 96390,96 грн., з яких: 71400,00 грн. - борг, 21583,29 грн. - інфляційне збільшення боргу, 3407,67 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №14/14 на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання від 01.07.2014 в частині оплати за виконані роботи, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 71400,00 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 3407,67 грн. та інфляційне збільшення боргу у сумі 21583,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2017 порушено провадження по справі № 910/5528/17 та призначено її до розгляду на 27.04.2017.

26.04.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Присутній в судовому засіданні 27.04.2017 представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 27.04.2017 оголошено перерву до 23.05.2017.

04.05.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

В судове засідання 23.05.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 - 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Таким чином, оскільки представник відповідача був присутнім в судовому засіданні 27.04.2017, що підтверджується протоколом судового засідання від 27.04.2017, то відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

В судовому засіданні 23.05.2017 суд розглянувши заяв позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, встановив наступне.

У своїй заяві позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти в розмірі заявлених позовних вимог, які знаходяться на всіх наявних у відповідача рахунках у банківських установах.

У відповідності до ст. 66 ГПК Украйни, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

В пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З огляду на вищенаведене, враховуючи наведені позивачем доводи щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що позивачем не наведено обставин та не надано належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову. Суду не надано жодних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити.

Враховуючи те, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та відповідачем не надано будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 23.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТІС-ЛІФТ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-ЛІФТ" (виконавець) було укладено договір №14/14 на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по організації та виконанню робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та ліфтового обладнання за адресою: будівництво житлових будинків з приміщеннями соціально-побутового призначення та підземною автостоянкою на вул. Ломономова, 73-79 в Голосіївському районі м. Києва (п. 1.1. договору).

Згідно із п. 1.2. договору, технічне обслуговування ліфта та ліфтового обладнання передбачає здійснення виконавцем з дати підписання цього договору, всіх видів регламентних робіт, місячних та квартальних ремонтів відповідно до технологічного процесу, а також здійснення аварійного обслуговування, що спрямовано на усунення аварійних ситуацій і несправностей, у тому числі роботи з евакуації пасажирів з кабіни ліфта та роботи із запуску ліфта при всіх непланових зупинках (далі - роботи).

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що вартість робіт визначена за взаємною згодою сторін і на день укладання договору за кожен календарний місяць технічного обслуговування набуває чинності з моменту отримання письмового повідомлення про початок експлуатації ліфтів (п. 5.2.) і становить: 2500,00 грн., крім того ПДВ (20 %) - 509,06 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору, вартість робіт може бути змінена у сторону її збільшення чи зменшення у разі внесення змін у обсяг і склад робіт, у разі необхідності урахування інфляційних факторів на підставі довідки Державного управління статистики України та зміни тарифних ставок робітників, а також у разі зміни базової ціни технічного обслуговування, коефіцієнтів складності. Про зміну вартості робіт сторони укладають додатковий договір до договору.

Щомісяця, починаючи з моменту, зазначеного у п. 1.2. цього договору, виконавець надає замовнику для підпису Акти приймання-передачі виконаних робіт, які замовник зобов'язаний прийняти та підписати протягом 5 (п'яти) днів з моменту отриманім або надати мотивовану письмову відмову від їх підписання у цей же строк (п. 2.3.).

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що замовник сплачує вартість виконаних робіт щомісячно, на підставі підписаного сторонами акту, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно із пп. 3.2.11. п. 3.2. договору на замовника покладено обов'язок своєчасно проводити оплату виконаних робіт відповідно до підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

Цей Договір вважається укладеним та набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року . Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку його дії жодна із сторін не надіслала письмове повідомлення про припинення дії договору.

На виконання умов договору №14/14 на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання від 01.07.2014 у період з липня 2014 року по червень 2016 року позивач виконав роботи з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 71400,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ГЛ-000739 від 31.07.2014, №ГЛ-000690 від 29.08.2014, №ГЛ-000757 від 30.09.2014, №ОУ-0000004 від 31.10.2014, №ОУ-0000052 від 28.11.2014, №ОУ-0000138 від 31.12.2014, №ОУ-0000003 від 30.01.2015, №ОУ-0000136 від 27.02.2015, №ГЛ-0000003 від 31.03.2015, №ГЛ-0000058 від 30.04.2015, №ГЛ-0000100 від 29.05.2015, №ГЛ-0000139 від 30.06.2015, №ГЛ-0000197 від 31.07.2015, №ГЛ-0000239 від 31.08.2015, №ГЛ-0000282 від 30.09.2015, №ГЛ-0000329 від 30.10.2015, №ГЛ-0000399 від 30.11.2015, №ГЛ-0000461 від 31.12.2015, №ГЛ-0000524 від 29.01.2016, №ГЛ-0000054 від 29.02.2016, №ГЛ-0000111 від 31.03.2016, №ГЛ-0000167 від 29.04.2016, №ГЛ-0000215 від 31.05.2016, №ГЛ-0000269 від 30.06.2016.

Відповідач не сплатив виконану у період з липня 2014 року по червень 2016 року позивачем роботу по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання.

30.06.2016 між сторонами укладено додатковий договір про розірвання договору №14/14 на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання від 01.07.2014, згідно із якими сторони, керуючись п. 5.4., п. 5.6. договору вирішили припинити дію договору №14/14 на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання від 01.07.2014 за взаємною домовленістю сторін з 30 червня 2016 року.

В пункті 1.2. додаткового договору визначено, що керуючись п. 5.7. договору №14/14 на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання від 01.07.2014, замовник зобов'язується виплатити всю суму боргу за технічне обслуговування ліфтового обладнання у строк не пізніше одного місяця після письмового попередження про розірвання договору.

В пункті п. 1.3. додаткового договору, сторони, керуючись п. 5.5. договору №14/14 від 01.07.2014 погодили, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, які мали місце під час дії договору.

Згідно із п. 1.4. додаткового договору, жодна із сторін не має претензій до іншої сторони по договору №14/14 на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання від 01.07.2014.

Між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно із яким станом на 01.12.2016 заборгованість відповідача перед позивачем за договором №14/14 становить 71400,00 грн.

15.02.2017 позивач направив відповідачу претензію вих. №9 від 14.02.2017 про сплату заборгованості за договором №14/14 на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання від 01.07.2014.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку із наявністю заборгованості за договором у розмірі 71400,00 грн. та простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення боргу у сумі 71400,00 грн., інфляційне збільшення боргу у сумі 21583,29 грн. та 3% річних у сумі 3407,67 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ГЛ-000739 від 31.07.2014, №ГЛ-000690 від 29.08.2014, №ГЛ-000757 від 30.09.2014, №ОУ-0000004 від 31.10.2014, №ОУ-0000052 від 28.11.2014, №ОУ-0000138 від 31.12.2014, №ОУ-0000003 від 30.01.2015, №ОУ-0000136 від 27.02.2015, №ГЛ-0000003 від 31.03.2015, №ГЛ-0000058 від 30.04.2015, №ГЛ-0000100 від 29.05.2015, №ГЛ-0000139 від 30.06.2015, №ГЛ-0000197 від 31.07.2015, №ГЛ-0000239 від 31.08.2015, №ГЛ-0000282 від 30.09.2015, №ГЛ-0000329 від 30.10.2015, №ГЛ-0000399 від 30.11.2015, №ГЛ-0000461 від 31.12.2015, №ГЛ-0000524 від 29.01.2016, №ГЛ-0000054 від 29.02.2016, №ГЛ-0000111 від 31.03.2016, №ГЛ-0000167 від 29.04.2016, №ГЛ-0000215 від 31.05.2016, №ГЛ-0000269 від 30.06.2016 позивач виконав, а відповідач прийняв роботи з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 71400,00 грн.

Відповідач підписав вказані акти та прийняв виконані позивачем роботи без заперечень та зауважень.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 2.4. договору сторони погодили, що відповідач сплачує вартість виконаних робіт щомісячно, на підставі підписаного сторонами акту, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Як підтверджено матеріалами справи відповідач оплату вартості виконаних позивачем робіт на суму 71400,00 грн. у строки, передбачені п. 2.4. договору, не здійснив.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 71400,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 71400,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційне збільшення боргу у сумі 21583,29 грн. та 3 % річних у сумі 3407,67 грн. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснено позивачем за періоди: з 15.08.2014 по 06.03.2017, з 15.09.2014 по 06.03.2017, 15.10.2014 по 06.03.2017, з 17.11.2014 по 06.03.2017, з 15.12.2014 по 06.03.2017, з 20.01.2015 по 06.03.2017, з 16.02.2015 по 06.03.2017, з 16.02.2015 по 06.03.2017, з 17.03.2015 по 06.03.2017, з 16.04.2015 по 06.03.2017, з 20.05.2015 по 06.03.2017, з 16.06.2015 по 06.03.2017, з 15.07.2015 по 06.03.2017, з 17.08.2015 по 06.03.2017, з 15.09.2015 по 06.03.2017, з 16.10.2015 по 06.03.2017, з 16.11.2015 по 06.03.2017, з 15.12.2015 по 06.03.2017, з 19.01.2016 по 06.03.2017, з 15.02.2016 по 06.03.2017, з 16.03.2016 по 06.03.2017, з 15.04.2016 по 06.03.2017, з 19.05.2016 по 06.03.2017, з 15.06.2016 по 06.03.2017, з 15.07.2016 по 06.03.2017.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунки 3% річних у сумі 3407,67 грн. та інфляційне збільшення боргу у сумі 21583,29 грн. є арифметично вірними, а тому зазначені вимоги суд задовольняє.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-ЛІФТ".

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТІС-ЛІФТ" (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, будинок 3, ідентифікаційний код 35909050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-ЛІФТ" (02099, м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, корпус 61, ідентифікаційний код 35261495) суму основного боргу у розмірі 71400,00 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 21583,29 грн., 3% річних у розмірі 3407,67 грн., судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2017.

Суддя С.О. Турчин