Рішення

від 18.05.2017 по справі 916/560/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2017 р.Справа № 916/560/17

Позивач: військовий прокурор Одеського гарнізону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Смарагд"

про стягнення заборгованості в сумі 65 024,46 грн. та повернення орендованого нерухомого військового майна

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від прокурора: Радзілевич Д.А. - посвідчення

від МОУ: ОСОБА_1 - довіреність

від КЕВ: ОСОБА_2 - довіреність

від відповідача: не з'явився

У відповідності до приписів ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.05.2017р. до 15 год. 20 хв. 18.05.2017р.

СУТЬ СПОРУ: військовий прокурор Одеського гарнізону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд", в якій просить суд:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд" на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси заборгованість з орендної плати на загальну суму 21 674,82 грн., неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення з його повернення у сумі 43 349,64 грн.;

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Смарагд" повернути на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси із складанням акту прийому-передачі нежитлових приміщень, загальною площею 87,1 м 2 будівлі №7 військового містечка №224, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.03.2017р. позовну заяву (вх.№597/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/560/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-2237/17 від 20.04.2017р.), яке судом задоволено, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

20.04.2017р. прокурор звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог (вх.№2-2245/17), відповідно до якої просить суд:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд" на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси заборгованість з орендної плати на загальну суму 21 732,30 грн., пеню за невиконання умов договору оренди у сумі 1 168,88 грн., 3% річних від суми заборгованості за невиконання умов договору оренди у сумі 651,97 грн., компенсацію податку на землю за договором оренди у сумі 400,46 грн., компенсацію за фактичні комунальні та загально експлуатаційні витрати (ВЕР) договором оренди у сумі 2 282,14 грн.;

- розірвати, укладений між КЕВ м. Одеси та товариством з обмеженою відповідальністю "Смарагд" договір оренди №09-с/2012/КЕВ від 12.04.2012 нерухомого військового майна - нежитлові приміщення, загальною площею 87,1 м 2 , які розташовані в будівлі №7 військового містечка №224, за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18;

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Смарагд" повернути на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси із складанням акту прийому-передачі нежитлових приміщень, загальною площею 87,1 м 2 будівлі №7 військового містечка №224, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18.

Зазначене заява частково прийнята судом до розгляду.

11.05.2017р. прокурор звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог (вх.№10476/17), відповідно до якої просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд" на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси заборгованість з орендної плати на загальну суму 21 732,30 грн., пеню за невиконання умов договору оренди у сумі 1 168,88 грн., 3% річних від суми заборгованості за невиконання умов договору оренди у сумі 651,97 грн., компенсацію податку на землю за договором оренди у сумі 400,46 грн., компенсацію за фактичні комунальні та загально експлуатаційні витрати (ВЕР) договором оренди у сумі 2 282,14 грн.

Зазначена заява судом прийнята до розгляду.

Представник прокурора заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Міністерства оборони України заявлені прокурором позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав викладених у письмових поясненнях (вх.№8089/17 від 05.04.2017р.).

Представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси заявлені прокурором позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав викладених у письмових поясненнях (вх.№9304/17 від 20.04.2017р.) та (вх.№10445/17 від 11.05.2017р.).

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд" в судове засідання, призначене на 18.05.2017р. не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні від 11.05.2017р., подав до суду відзив на позов (вх.№7901/17 від 04.04.2017р.) відповідно до якого заявлені прокурором позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

12 квітня 2012 між КЕВ м. Одеси (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Смарагд" (Орендар) було укладено договір оренди №09-с/2012/КЕВ, згідно умов якого КЕВ м. Одеси передав відповідачу в орендне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 87,1 м 2 будівлі № 7 військового містечка №224, що знаходиться на балансі КЕВ м. Одеси, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Армійська 18.

Відповідно до п.3.6 Договору орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду Державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок Орендодавця в територіальному органі Державного казначейства щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.7. Договору встановлює, що Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6. Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Зі змісту п.3.10 Договору вбачається, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує оренду плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету.

У відповідності до п.5.3 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що строк дії Договору укладено га три, що діє з "12" квітня 2012р. до "10" квітня 2015р. включно.

Згідно п.10.4. Договору, у разі відсутності заяви Орендаря про припинення чи укладення Договору оренди на новий строк за місяць до закінчення строку оренди, дія Договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

За актом приймання-передачі нерухомого майна від 12.04.2012р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме військове майно інв. №7, площею 87,1 м 2 , в/м №224, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18.

В обґрунтування заявленого позову прокурор зазначає, що з підстав неналежного та несвоєчасного виконання відповідачем умов договору оренди, за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 21 732,30 грн., заборгованість з компенсації податку на землю у сумі 400,46 грн. та заборгованість з компенсації за фактичні комунальні та загально експлуатаційних витрат (ВЕР) у сумі 2 282,14 грн.

Крім того, на обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що 05.11.2015р. позивач КЕВ м. Одеса звернувся до відповідача з листом №3555, відповідно до якого повідомив відповідача про припинення договору та необхідність повернення орендованого ним приміщення згідно Договору.

При цьому, докази направлення такого листа на адресу відповідача, або докази його отримання відповідачем матеріали справи не містять.

Неналежне виконання відповідачем умов договору оренди №09-с/2012/КЕВ від 12.04.2012 нерухомого військового майна - нежитлові приміщення, загальною площею 87,1 м 2 , які розташовані в будівлі №7 військового містечка №224, за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18 в частині грошових зобов'язань і стало підставою для військового прокурора Одеського гарнізону України звернутись до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст.193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.3 та 627 ЦК України.

Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.

Відповідно до приписів ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Щодо позовної вимоги прокурора про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд" повернути на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси із складанням акту прийому-передачі нежитлових приміщень, загальною площею 87,1 м 2 будівлі №7 військового містечка №224, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18, суд зазначає наступне:

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що строк дії Договору укладено на три, що діє з "12" квітня 2012р. до "10" квітня 2015р. включно.

Згідно п.10.4. Договору, у разі відсутності заяви Орендаря про припинення чи укладення Договору оренди на новий строк за місяць до закінчення строку оренди, дія Договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Лист №3555 від 05.11.2015р., відповідно до якого позивач повідомив відповідача про припинення договору та необхідність повернення орендованого ним приміщення згідно Договору не є належним доказом повідомлення відповідача про намір розірвати існуючий договір оренди, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази його направлення на адресу відповідача в порядку, встановленому ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та доказів його отримання останнім.

З врахуванням наведеного, суд зазначає, що з врахуванням відсутності заяви позивача про припинення дії договору оренди, що мала бути надіслана на адресу відповідача в порядку ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди №09-с/2012/КЕВ від 12.04.2012 нерухомого військового майна - нежитлові приміщення, загальною площею 87,1 м 2 , які розташовані в будівлі №7 військового містечка №224, за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18 є дійсним, а тому правові підстави для зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд" повернути на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси із складанням акту прийому-передачі нежитлових приміщень, загальною площею 87,1 м 2 будівлі №7 військового містечка №224, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18, у суду відсутні.

Враховуючи наведене, у задоволенні позовної вимоги прокурора про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд" повернути на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси із складанням акту прийому-передачі нежитлових приміщень, загальною площею 87,1 м 2 будівлі №7 військового містечка №224, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18, суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси заборгованості з орендної плати за договором оренди №09-с/2012/КЕВ від 12.04.2012р. в сумі 21 732,30 грн., суд зазначає наступне:

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вбачається з доказів поданих до матеріалів справи Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси та відповідачем, та не заперечується сторонами, розмір заборгованості відповідача з орендної плати з врахуванням часткових оплат за розрахунком суду складає 11 734,30 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси заборгованість з орендної плати встановлена судом в розмірі 11 734,30 грн.

В іншій частині позовних вимог прокурора щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 9 998,00 грн. суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси компенсації податку на землю, суд зазначає наступне:

З врахуванням встановлення судом заборгованості з компенсації відповідачем по податку на землю в розмірі 400,46 грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про стягнення з відповідача 400,46 грн. компенсації податку на землю підлягає судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси компенсації за фактичні комунальні та загально експлуатаційні витрати (ВЕР) договором оренди у сумі 2 282,14 грн., суд зазначає наступне:

Як вбачається з розрахунку заборгованості компенсації за фактичні комунальні та загально експлуатаційні витрати (ВЕР) договором оренди приведеного прокурором в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати компенсації за фактичні комунальні та загально експлуатаційні витрати (ВЕР) виконані не повному обсязі, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість, визначена прокурором з врахуванням часткових оплат в сумі 2 282,14 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивачів підлягає компенсація за фактичні комунальні та загально експлуатаційні витрати (ВЕР) встановлена судом в розмірі 2 282,14 грн.

Крім того, прокурором заявлено до стягнення з відповідача 651,97 грн. - 3% річних та 1 168,88 грн. - пені.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок прокурора 3% річних в сумі 651,97 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений прокурорм належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошового зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених прокурорм вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення (пені).

За наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п.1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним в матеріалах справи доказам.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ймовірність збитків позивачів у зв'язку з неправомірними діями відповідача щодо невчасної оплати саме за даним Договором.

Слід зазначити, що суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Винесення судом законного, обґрунтованого і справедливого рішення неможливе без проведення ним всебічного, повного, об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому судове рішення повинно базуватись на принципах верховенства права, неупередженості, незалежності, змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу.

Як вірно встановив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представника позивача, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за фінансових труднощів, та оскільки, на думку суду, пеня - це фінансова санкції, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, у зв'язку з тим, що прокурором не надано до суду доказів понесення позивачами збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором або погіршення матеріального стану позивачів, саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов даного Договору, суд вважає зменшити розмір пені та встановити її в розмірі 500,00 грн., оскільки стягнення вказаної суми пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З врахуванням вищенаведеного, заявлені позовні вимоги військовий прокурор Одеського гарнізону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси підлягають частковому задоволенню судом, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивачів підлягає заборгованість з орендної плати в сумі 11 734,30 грн., компенсація за фактичні комунальні та загально експлуатаційні витрати (ВЕР) договором оренди у сумі 2 282,14 грн., компенсація податку на землю у сумі 400,00 грн., 3% річних від суми заборгованості за невиконання умов договору оренди у сумі 651,97 грн. та пеня у сумі 500,00 грн.

В іншій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України витрати по сплаті судового збору в сумі 990,40 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд" (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18, код ЄДРЮОФОПГФ 21004634) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРЮОФОПГФ 00034022) в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13, код ЄДРЮОФОПГФ 08038284) заборгованість з орендної плати в сумі 11 734 (одинадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 30 коп., компенсація за фактичні комунальні та загально експлуатаційні витрати (ВЕР) договором оренди у сумі 2 282 (дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн.14 коп., компенсацію податку на землю у сумі 400 (чотириста) грн. 00 коп., 3% річних від суми заборгованості за невиконання умов договору оренди у сумі 651 (шістсот п'ятдесят одна) грн. 97 коп. та пеня у сумі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд" (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18, код ЄДРЮОФОПГФ 21004634) на користь військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, код ЄДРЮОФОПГФ 38296363) витрати на оплату судового збору у розмірі 990 (дев'ятсот дев'яносто) грн. 40 коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 23 травня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський