Рішення

від 24.05.2017 по справі 916/962/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2017 р.Справа № 916/962/17

За позовом : Приватного акціонерного товариства „Альба Україна»

До відповідача: Приватного підприємства „Арніка»

Про стягнення 31831,80 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

Суть спору : Позивач - Приватне акціонерне товариство „Альба Україна» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Приватного підприємства „Арніка» суму боргу у розмірі 31831,80 грн., з який 15504,53 грн. - основного боргу, 1379,40 грн. - 3% річних та 14947,87 грн. - інфляційних втрат.

Представником Приватного підприємства „Арніка» відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвали суду на адресу реєстрації, однак, надіслана кореспонденція суду повернулась без вручення.

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив.

04 січня 2011 року між Приватним акціонерним товариством „Альба Україна» (Продавець) та Приватним підприємством „Арніка» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №О/01-2011/054 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передавати (поставляти) вироби медичного призначення (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається Сторонами шляхом узгодження заказу покупця.

Положеннями п. 2.4. Договору сторони погодили, що ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженими сторонами заказом і зазначаються у видаткових накладних.

Згідно до п. 4.2. Договору, покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 даного Договору.

Відповідно до п. 5.1. та п. 5.2. Договору, покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата кожної партії товару проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії.

Умовами п. 5.3. Договору сторонами погоджено, що ціни на товар та розрахунки встановлюються та проводяться у національній валюті України - гривня.

Також, положеннями п. 5.4. Договору визначено, що у розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної згідно якої здійснюється плата за поставлений товар та номер і дату даного договору.

Відповідно до п. 5.5. Договору, у разі невиконання вимог п. 5.4. цього договору, Сторони домовилися, що оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк якої наступив першою. У разі якщо при здійсненні оплати за поставлений товар в розрахункових документах буде вказаний номер і дата накладної, яка вже оплачена або вказаний не вірний номер та (чи) дата накладної та (чи) номер та дата договору якого не існує, або помилково вказаний покупцем, вважається, що оплата здійснена за наступну не оплачену поставку. У випадку якщо сума оплати по неоплаченій накладній перевищує суму поставки по такій накладній залишкові кошти зараховуються в рахунок наступної не оплаченої поставки.

Згідно до п. 6.1. Договору, товар вважається переданий продавцем і прийнятий покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.

На виконання умов укладеного Договору купівлі-продажу №О/01-2011/054 від 04 січня 2011 року, позивачем було здійснено поставку товару, а відповідачем, в свою чергу, прийнято відповідний товар, що підтверджується видатковою накладною №41184064 від 25.04.2014р. та видатковою накладною №41160554 від 18.04.2014р., всього на загальну суму 18153,36 грн.

За видатковою накладною №41184064 від 25.04.2014р. було поставлено товар на суму 14528,09 грн. з визначеним строком сплати до 27.04.2014р. та за видатковою накладною №41160554 від 18.04.2014р. було поставлено товар на суму 3625,27 грн. з визначеним строком сплати до 20.04.2014р.

В порушення договірних зобов'язань, відповідачем не було сплачено вартості поставленого товару за видатковою накладною №41184064 від 25.04.2014р. у розмірі 14528,09 грн. та за видатковою накладною №41160554 від 18.04.2014р. було сплачено лише частково вартість поставленого товару, у зв'язку з чим за даною накладною рахується борг у розмірі 976,44 грн., що підтверджується наданим розрахунком позивача, якій наявний в матеріалах справи.

У в'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Приватним підприємством „Арніка» договірних зобов'язань та направлено на стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 31831,80 грн., з якої 15504,53 грн. основного боргу, 1379,40 грн. 3% річних та 14947,87 грн. інфляційних втрат.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладеного 04 січня 2011р. між ними Договору купівлі-продажу №О/01-2011/054.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Приватним акціонерним товариством „Альба Україна» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору купівлі-продажу №О/01-2011/054 від 04.01.2014р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковою накладною №41184064 від 25.04.2014р. та видатковою накладною №41160554 від 18.04.2014р., які підписані та скріплені печатками обох сторін та наявні в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором купівлі-продажу №О/01-2011/054 від 04.01.2014р. у розмірі 15504,53 грн. - є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних - є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару за умовами укладеного договору, позивачем було здійснено нарахуванням за видатковою накладною №41184064 від 25.04.2014р. на суму боргу 14528,09грн. та за видатковою накладною №41160554 від 18.04.2014р. на суму боргу 976,44грн. 3% річних та інфляційних втрат.

Розрахунок 3% річних проведено за видатковою накладною №41184064 від 25.04.2014р. за період з 27.04.2014р. по 12.02.2017р. та за видатковою накладною №41160554 від 18.04.2014р. за період з 20.04.2014р. по 12.04.2017р. Відповідно до такого розрахунку позивача, за відповідачем рахується борг зі сплати 3% річних у розмірі 1379,40 грн.

Розрахунок інфляційних втрат проведено за видатковою накладною №41184064 від 25.04.2014р. за період з 27.04.2014р. по 12.02.2017р. та за видатковою накладною №41160554 від 18.04.2014р. за період з 20.04.2014р. по 12.04.2017р. Відповідно до такого розрахунку позивача, за відповідачем рахується борг зі сплати інфляційних втрат у розмірі 14947,87 грн.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем 3% річних у сумі 1379,40 грн. та інфляційних втрат у сумі 14947,87 грн., вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства „Альба Україна» зі стягненням з Приватного підприємства „Арніка» заборгованості за Договором купівлі-продажу №О/01-2011/054 від 04.01.2014р. у розмірі у розмірі 31831,80 грн., з яких 15504,53 грн. основного боргу, 1379,40 грн. 3% річних та 14947,87 грн. інфляційних втрат.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1600грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Арніка» (65074, АДРЕСА_1; код 25423658) на користь Приватного акціонерного товариства „Альба Україна» (08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100; код 22946976) заборгованість за Договором купівлі-продажу №О/01-2011/054 від 04.01.2014р. у розмірі 31831 (тридцять одна тисяча вісімсот тридцять одна) грн. 80 коп., з яких: 15504 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот чотири) грн. 53 коп. основного боргу, 1379 (одна тисяча триста сімдесят дев'ять) грн. 40 коп. 3% річних, 14947 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 87 коп. інфляційних втрат та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено 25 травня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко