Рішення

від 23.05.2017 по справі 189/1778/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2897/17 Справа № 189/1778/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Пустовар О. С. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 37

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа без заявлення самостійних вимог - державний нотаріус Пкровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кривошей Ольги Григорівна, про визнання права власності на цілісний майновий комплекс селянського (фермерського) господарства Березівське в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Покровська РДА Дніпропетровської області) про визнання права власності на цілісний майновий комплекс селянського (фермерського) господарства Березівське в порядку спадкування за законом, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4, після його смерті відкрилась спадщина на майно у вигляді селянського (Фермерське) господарства Березівське (далі - СФГ Березівське ), що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, земельну ділянку площею 40,9637 га, в т.ч. ріллі 40.9637, яка розташована на території Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області та надана ОСОБА_4 для створення СФГ на підставі рішення сесії Покровської районної ради народних депутатів Покровського району Дніпропетровської області від 17 грудня 1998 року за №33-3/22 та посвідченої державним актом на право постійного користування землею серія НОМЕР_1, статутний капітал СФГ Березівське , який належав померлому засновнику ОСОБА_4 та на день смерті був внесений в повному обсязі.

Вказував, що він є сином спадкодавця та не є членом фермерського господарства, головою якого був спадкодавець як засновник ФГ, на даний час діяльність СФГ Березівське не припинена в повному обсязі, після смерті батька він подав у передбачений законом шестимісячний термін заяву для прийняття спадщини шляхом звернення до Покровської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, на підставі якої було відкрито спадкову справу за №55/2013, інші спадкоємці першої черги, а саме дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 у передбачений законом спосіб відмовились від своєї частки майна.

Зазначав, що після смерті свого батька успадкував 33/100 часток нежитлової будівлі (котельні), що знаходиться по АДРЕСА_1, яке належало померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Березівською сільською радою 25 листопада 2005 року, та житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_2, що належав померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Березівською сільською радою 26 грудня 1991 року за реєстром №185, з урахуванням 2/3 часток майна.

Посилаючись на те, що він має намір відновити роботи СФГ у зв'язку з чим і звернувся до Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на цілісний майновий комплекс СФГ Березівське , а постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 листопада 2014 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на цілісний майновий комплекс СФГ Березівське у зв'язку з тим що, вказане майно не пов'язане зі спадкодавцем, як фізичною особою, а тому просив суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на цілісний майновий комплекс СФГ Березівське після смерті батька ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом; визнати за ОСОБА_2 право на постійне користування земельною ділянкою для створення СФГ Березівське , загальною площею 40,9637 га, в т.ч. ріллі 40.9637, яка розташована на території Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області надана ОСОБА_4 для створення СФГ на підставі рішення сесії Покровської районної ради народних депутатів Покровського району Дніпропетровської області від 17 грудня 1998 року за №33-3/22 та посвідченої державним актом на право постійного користування землею серія НОМЕР_1, виданого 30 грудня 1998 року Покровською районною радою народних депутатів Покровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4; визнати за ним право засновника СФГ Березівське в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Дніпропетровської області ставить питання про скасування рішення суду в частині визнання за ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 40,9637 га, яка розташована на території Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області та була надана для створення СФГ та ухвалення нового рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні цій частини позовних вимог, зазначаючи, що суд в цій частині ухвалив рішення з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин у справі та їх повноту, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 1 ст.303 ЦПК визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, батько позивача ОСОБА_2 (а.с.8,9).

Після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_2 успадкував 33/100 часток нежитлової будівлі (котельні), що знаходиться по АДРЕСА_1, яке належало померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Березівською сільською радою 25 листопада 2005 року, та житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_2, який належав померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Березівською сільською радою 26 грудня 1991 року за реєстром №185, з урахуванням 2/3 часток майна, від якого відмовилися дружина померлого ОСОБА_5 та син померлого ОСОБА_6 (а.с.12,13).

Відповідно до копії акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_1, померлому ОСОБА_4 на підставі рішення сесії Покровської районної ради №33-3122 від 17 грудня 1998 року було надано у постійне користування земельну ділянку площею 40,9637 га, що розташована на території Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області (а.с.11).

Постановою державного нотаріуса Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кривошей О.Г. від 18 листопада 2014 року ОСОБА_2 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на цілісний майновий комплекс СФГ Березівське у зв'язку з тим що, вказане майно не пов'язане зі спадкодавцем, як фізичною особою (а.с.10).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з їх повної обґрунтованості та доведеності, та прийшов до висновку, що існуючий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є дійсним, або до моменту добровільної відмови користувача від права користування земельною ділянкою або до прийняття рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права постійного користування земельною ділянкою за настання умов, передбачених даною нормою.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції в оскаржувані частині у зв'язку з наступним.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.1261 ЦК України, - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Разом з тим, статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Колегія суддів звертає увагу на те, що між власником спірних земельних ділянок (органом місцевого самоврядування) та головою СФГ Березівське не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог частин першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємицею права користування чужими земельними ділянками.

В свою чергу, СФГ Березівське не позбавлено можливості звернутися до власника земельної ділянки (органу місцевого самоврядування) для оформлення своїх прав на користування нею.

За таких обставин, суд першої інстанції ухвалюючи судове рішення в оскаржуваній частині неправильно застосував положення частини другої статті 407 ЦК України й частини другої статті 102-1 ЗК України та дійшли помилкових висновків про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, входить до складу спадщини і передається спадкоємцям у порядку спадкування за законом без укладення відповідного договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України по справі за №6-2329цс16.

На підставі викладеного, рішення в оскаржувані частині підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_2 права на постійне користування земельною ділянкою для створення СФГ Березівське , загальною площею 40,9637 га, т.ч. ріллі 40,9637, яка розташована на території Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4

Разом з тим, Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в апеляційній скарзі не ставить питання про перегляд оскаржуваного рішення в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним в порядку спадкування за законом права власності на цілісний майновий комплекс СФГ Березівське та визнання за ним право засновника фермерського господарства, а тому в цій частині рішення суду не переглядається.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь прокуратури Дніпропетровської області необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 606 грн.33 коп.

Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2016 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_2 право на постійне користування земельною ділянкою для створення селянського (фермерського) господарства Березівське , загальною площею 40,9637 га, т.ч. ріллі 40,9637, яка розташована на території Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, надана ОСОБА_4 для створення селянського фермерського господарства на підставі рішення сесії Покровської районної ради народних депутатів Покровського району Дніпропетровської області від 17 грудня 1998 року за №33-3/22 та посвідченої державним актом на право постійного користування землею серія НОМЕР_1, виданого 30 грудня 1998 року Покровською районною радою народних депутатів Покровського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 і в цій частині позову ОСОБА_2 відмовити.

В решті рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Дніпропетровської області судові витрати в розмірі 606 грн.33 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.