Рішення

від 24.05.2017 по справі 137/555/17

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

137/555/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2017

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Білик Н.В.

секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Літинського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дяковецької сільської ради Літинського району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Дяковецької сільської ради Літинського району Вінницької області про визнання права на власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

В позові зазначає, що 02.10.2010 р. померла його мама ОСОБА_3. Після її смерті відкрилась спадщина. До складу спадкового майна входить земельна ділянка площею 1.7999 га, яка розташована на території Дяковецької сільської ради Літинського району. Дану земельну ділянку покійна мама успадкувала після смерті ОСОБА_4, який помер 09.01.2003 року. В зв'язку з тим, що ОСОБА_3, за життя, отримала лише Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, однак не встигла отримати правовстановлюючий документ, через що позивач позбавлений можливості оформити своє спадкове майно у нотаріуса. Тому, із вказаних обстави, змушений звернутися до суду за захистом свого права та просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 1.7999 га, яка знаходиться на території Дяковецької сільської ради Літинського району.

В судове засідання позивач, ОСОБА_2 не з'явився. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі та просить задовільнити.

Відповідач, представник Дяковецької сільської ради Літинського району Вінницької області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, урахувавши позиції сторін, викладені у заявах, та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що між сторонами існують цивільні правовідносини, пов'язані із спадкуванням.

Із копій свідоцтв про смерть (а.с.9-10 ) встановлено, що ОСОБА_4 помер 17.08.2004 року, ОСОБА_3 померла 02.10.2010 року. Із копії свідоцтв про народження та про одруження (а.с.7-8) встановлено, що покійна ОСОБА_3 є матір'ю позивача у справі, ОСОБА_2 Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на відповідне спадкове майно, в тому числі, на земельну ділянку площею 1,7999 га, яка розташована на території Дяковецької сільської ради Літинського району. Факт наявності вищезазначеного спадкового майна, псля смерті ОСОБА_3, підтверджується копіями Державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.6) та свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.11). Із листа-відповіді із нотаріальної контори (а.с.15) судом встановлено, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є позивач, ОСОБА_2, який позбавлений можливості оформити спадкове майно у нотаріуса через відсутність правовстановлюючих документів на спадкову земельну ділянку. Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців. Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно пункту г ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України. Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X Перехідні положення Земельного Кодексу України.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X Перехідні положення ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (п. 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до ст. 19 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень "державна реєстрація прав проводиться на підставі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України , в редакції, що діяла до 2 травня 2009 р., право власності на земельну ділянку виникало після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації. Таким документом є державний акт на право власності на земельну ділянку (ст. 126 ЗК).

Відповідно до Роз'яснення Міністерства Юстиції України щодо додаткоаих роз'яснень до переліку документів на право власності на земельну ділянку п1.2 передбачає, що питання щодо втрачених державних актів на земельну ділянку вирішується включно в судовому порядкуі та в подальшому державна реєстрація права власності проводиться на підставі рішення суду без видачі свідоцтва на право власності.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з пп.1 п.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту права може бути його визнання.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своє власністю. Проте, в даному випадку позивач позбавлений можливості володіти ,користуватись та розпоряджатись своєю власністю.

Ураховуючи викладене, а таккож те, що покійна ОСОБА_3 набула право власності на спірну земельну ділянку, тому до спадкоємця,ОСОБА_2, переходить право, яке належало покійній.

Керуючись ст.1218,1268,392 ЦК України та ст.1,10,60,213-215 ЦПК України -

ВИР І Ш И В:

Позов задовільнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку площею 1.7999 га, що розташована на території Дяковецької сільської ради Літинського району Вінницької області, кадастровий номер 0522482600:02:000:0079, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІV-BH №016225, після смерті ОСОБА_3, яка померла 02.10.2010 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Літинський районний суд Вінницької області протягом 10 днів з дня отримання його копії , шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя: Білик Наталія Володимирівна