Вирок

від 25.05.2017 по справі 761/14513/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/14513/17

Провадження №1-кп/761/1141/2017

В И Р О К

іменем України

25 травня 2017 року

Шевченківський районний суд міста Києва у складі :

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю :

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинув аченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у місті Києві

кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 32017000000000052 від 21 квітня 2017 року, з угодою про визнання винуватості від 21 квітня 2017 року,

за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою,вдівця ,пенсіонера,не судимого,зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст.205, ч.2 ст.205-1 КК України,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_5 вчинив фіктивне підприємництво, тобто придбав суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) з метою прикриття незаконної діяльності, а також за попередньою змовою групою осіб вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості та умисно подав документи, які містять завідомо неправдиві відомості державному реєстратору, за наступних обставин:

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Стаття 45 цього Кодексу визначено, що підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом.

При цьому порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб`єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із статтею 55 цього Кодексу суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством, до яких належать зокрема господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Статтею 81 Цивільного Кодексу України визначено, що юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Відповідно статтею 87 цього Кодексу встановлено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Статті 83 Цивільного кодексу України визначають, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств,

Статтею 4 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що товариства з обмеженою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту.

Стаття 57 Господарського кодексу України визначено, що установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб`єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Статут суб`єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб`єкта господарювання, а також інші відомості, пов`язані з особливостями організаційної форми суб`єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб`єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб`єктами відповідно до закону.

Статтею 93 Цивільного кодексу України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Статтею 23 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства.

Статтями 89 Цивільного кодексу України та статтею 58 Господарського кодексу України встановлено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом та вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» державна реєстрація юридичних осіб це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено що відомості про юридичну особу, вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі відповідних заяв про державну реєстрацію або документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій.

При цьому в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу:

найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності);

ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код);

організаційно-правова форма;

перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв`язку з державною реєстрацією;

інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа (крім громадських формувань, адвокатських об`єднань, торгово-промислових палат, об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, релігійних організацій, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх асоціацій, державних та комунальних підприємств, установ, організацій): прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), дата народження, а також повне найменування та ідентифікаційний код (для резидента) засновника юридичної особи, в якому ця особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером). У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника, якщо засновник - юридична особа, вноситься відмітка про причину його відсутності ;

місцезнаходження юридичної особи;

види діяльності;

назва органів управління юридичної особи;

відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи;

відомості про членів керівних органів: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку - для громадського формування;

розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) та розмір частки кожного із засновників (учасників);

вид установчого документа (установчий акт, статут, модельний статут, засновницький договір, одноособова заява (меморандум), положення тощо);

відомості про установчий документ, на підставі якого діє громадське формування, - у разі створення юридичної особи на підставі установчого документа іншого громадського формування;

інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти;

дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі.

Статтею 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

При цьому стаття 17 вищевказаного Закону визначає, що для державної реєстрації створення юридичної особи подаються такі документи:

заява про державну реєстрацію створення юридичної особи.

примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про створення юридичної особи;

установчий документ юридичної особи - у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа;

Вказані документи відповідно до статті 14 цього Закону можуть подаватися у паперовій або електронній формі.

Так, в грудні 2014 року, ОСОБА_5 , перебуваючи у тяжкому матеріальному становищі, шукав додатковий заробіток. Про його тяжке матеріальне становище знав його знайомий на ім`я ОСОБА_6 ,особу якого на цей час не встановлено, який запропонував ОСОБА_5 зареєструвати на його ім`я за грошову винагороду в розмірі 300 грн. підприємство, з метою прикриття незаконної діяльності, яку будуть здійснювати інші особи з використанням рахунків та реквізитів цього підприємства.

ОСОБА_5 в порушення норм чинного законодавства України погодився на пропозицію вказаної невстановленої слідством особи, таким чином вступивши з нею у попередню змову.

18 грудня 2014 року , реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи з корисних мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з метою досягнення злочинної мети, яка полягала у створенні суб`єкта підприємницької діяльності для подальшого його використання невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності, разом із ОСОБА_6 прибули до офісного приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 .

У офісі нотаріуса ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 фотокопії сторінок свого паспорту громадянина України та ідентифікаційного податкового номеру, завірені його підписом, необхідні для подальшого оформлення відповідних документів.

Також, ОСОБА_6 надав ОСОБА_5 попередньо складені у встановленій формі реєстраційні та інші документи про створення ним суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи ТОВ «Сірокко-Сервіс» та визначення його місцезнаходження.

ОСОБА_5 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також той факт, що надані йому на підпис документи містять завідомо неправдиві відомості щодо справжнього призначення керівником підприємства ТОВ «Сірокко-Сервіс» ОСОБА_5 , щодо фактичного набуття ОСОБА_5 статусу засновника, щодо фактичного місцезнаходження підприємства та його створення з метою здійснення підприємницької діяльності, діючи умисно, з корисних мотивів за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи відведену йому у заздалегідь обумовленому злочинному плані роль, засвідчив їх своїм підписом, надавши їм значенням офіційних документів, а саме: реєстраційну картку Форми 1 ТОВ «Сірокко-Сервіс» від 18 грудня 2014 року , довіреність від 18 грудня 2014 року, протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ «Сірокко-Сервіс» від 15 грудня 2014 року, тим самим вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдиві відомості, після чого вказані офіційні документи передав невстановленій особі на ім`я ОСОБА_6 .

Після чого, 18 грудня 2014 року вказані документи, що містять завідомо неправдиві відомості, невстановленою особою, яка діяла на підставі довіреності, виданої ОСОБА_5 , подані державному реєстратору відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Т. Шевченка, 26/4, що призвело до державної реєстрації державним реєстратором зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Сірокко-Сервіс» (код ЄДРПОУ 39555145), про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис під №10741020000052271.

Таким чином, ОСОБА_5 , своїми діями, які виразились у внесенні за попередньою змовою групою осіб в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні документів, які містять завідомо неправдиві відомості,державному реєстратору, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 205-1 КК України (в редакції від 10.10.2013року).

Стаття 42 Конституції України визначає, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 45 цього Кодексу визначено, що підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом.

При цьому порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб`єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із статтею 55 цього Кодексу суб`єктами господарювання є учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством, до яких належать зокрема господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України.

Статті 83 Цивільного кодексу України визначають, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про господарські товариства» господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

Статтею 2 цього Закону визначено, що засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни.

Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Статтею 4 цього Закону визначено, що товариства з обмеженою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту.

Стаття 57 Господарського кодексу України визначено, що установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб`єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Статут суб`єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб`єкта господарювання, а також інші відомості, пов`язані з особливостями організаційної форми суб`єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб`єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб`єктами відповідно до закону.

Статтею 89 Цивільного кодексу України та статтею 58 Господарського кодексу України встановлено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом та вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Частина 3 статті 5 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Стаття 7 цього Кодексу встановлює, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 23 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства.

Статтею 18 цього Закону встановлено, що товариство веде бухгалтерський облік, складає і подає статистичну інформацію та адміністративні дані у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Стаття 67 Конституції України встановила, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 15 Податкового кодексу України визначає, що платниками податків є юридичні особи, які провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Стаття 16 цього Кодексу визначено обов`язки платника податків, а саме:

стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;

вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця;

забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 48.5 цього Кодексу податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Стаття 48.7 цього Кодексу визначає, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Стаття 55-1 Господарського кодексу України визначено, що ознаками фіктивності є реєстрація (перереєстрація) та провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників, а також реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Крім того,18 грудня 2014 року, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи з корисних мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з метою досягнення злочинної мети, яка полягала у створенні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Сірокко-Сервіс» для подальшого його використання невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності, разом із ОСОБА_6 прибули до офісного приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 .

У офісі нотаріуса ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 фотокопії сторінок свого паспорту громадянина України та ідентифікаційного податкового номеру, завірені його підписом, необхідні для подальшого оформлення відповідних документів.

Також, невстановлена особа ОСОБА_6 надав ОСОБА_5 попередньо складені у встановленій формі реєстраційні та інші документи про створення ним суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи ТОВ «Сірокко-Сервіс» та визначення його місцезнаходження.

ОСОБА_5 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також той факт, що надані йому на підпис документи містять завідомо неправдиві відомості щодо справжнього призначення керівником підприємства ТОВ «Сірокко-Сервіс »

ОСОБА_5 , щодо фактичного набуття ОСОБА_5 статусу засновника, щодо фактичного місцезнаходження підприємства та його створення з метою здійснення підприємницької діяльності, діючи умисно, з корисних мотивів за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи відведену йому у заздалегідь обумовленому злочинному плані роль, засвідчив їх своїм підписом, надавши їм значенням офіційних документів, а саме: реєстраційну картку Форми 1 ТОВ «Сірокко-Сервіс» від 18 грудня 2014 року , довіреність від 18 грудня 2014 року , протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ «Сірокко-Сервіс» від 15 грудня 2014 року, тим самим вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдиві відомості, після чого вказані офіційні документи передав невстановленій особі на ім`я ОСОБА_6 .

Після чого, 18 грудня 2014 року вказані документи, що містять завідомо неправдиві відомості, невстановленою особою, яка діяла на підставі довіреності, виданої ОСОБА_5 , подані державному реєстратору відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Т. Шевченка, 26/4, що призвело до державної реєстрації державним реєстратором зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Сірокко-Сервіс» (код ЄДРПОУ 39555145), про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис під №10741020000052271.

У подальшому, невстановлені особи 11.02.2015 року, при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, з використанням банківської системи «Клієнт Банк» та рахунку ТОВ «Сірокко-Сервіс» № НОМЕР_1 в

ПАТ «Банк «Софійський» здійснювали перерахування грошових коштів, тобто здійснювали господарські операції.

Водночас відповідно до вимог Податкового Кодексу України, до підрозділів ДФС України будь-які відомості про здійснення господарських операцій ТОВ «Сірокко-Сервіс» не подано, що свідчить про незаконність діяльності цього суб`єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, ОСОБА_5 , своїми діями, які виразились у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205 КК України.

21 квітня 2017 року між прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України радником юстиції ОСОБА_8 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та ОСОБА_5 ,на час коли він перебував у статусі підозрюваного, в присутності захисника, в порядку передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.

У відповідності до даної угоди ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 205, ч.2 ст.205-1 КК України (в редакції від 10.10.2013 року), щиро кається в скоєному,зобов`язується співпрацювати з правоохоронними органами у викритті осіб,що використовували реквізити та підроблені первинні фінансово-господарські документи ТОВ «Сірокко-Сервіс». Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений ОСОБА_5 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення за ч.1 ст.205, ч.2 ст.205-1 КК України (в редакції 10.10.2013 року), а саме: за ч. 1 ст. 205 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., за ч. 2 ст. 205-1 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 рік.На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого остаточне покарання ОСОБА_5 визначити у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 рік.На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від основного покарання у виді обмеження волі з випробувальним строком на 1 рік. На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому ОСОБА_5 .

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 21 квітня 2017 року між прокурором ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

Захисник ОСОБА_4 не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 21 квітня 2017 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 ,яка була укладена у його присутності.

ОСОБА_9 в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст. 205, ч.2 ст.205-1 КК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним обвинувачений, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 вніс за попередньою змовою групою осіб в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості, а також умисно подав документи, які містять завідомо неправдиві відомості,державному реєстратору, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а тому відповідно, такі дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфікує за ч.2 ст.205-1 КК України (в редакції від 10.10.2013 року). Крім того, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив фіктивне підприємництво, тобто придбав суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) з метою прикриття незаконної діяльності, а відповідно, такі дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфікує за ч.1 ст.205 КК України, за якими належить призначити ОСОБА_5 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Щодо процесуальних витрат у розмірі 1143 гривень 48 копійок за проведення ДНДЕКЦ МВС Українисудово-почеркознавчої експертизи № 19/8-4/115-СЕ/17 від 29 березня 2017 року, то вони у відповідності до ст. 124 КПК України повинні бути стягнуті на користь держави з обвинуваченого ОСОБА_5 .

Керуючись ст.ст.373, 374, 475 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 21 квітня 2017 року, укладену між прокуророму кримінальному провадженні прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України радником юстиції ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст. 205, ч.2 ст.205-1(в редакції від 10.10.2013 року) КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання:

- за ч. 1 ст. 205 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень ,

- за ч. 2 ст. 205-1 КК України у вигляді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 рік.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого остаточно призначити покарання

ОСОБА_5 у виді 3 (трьох) років обмеження волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом іспитового строку - 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 1143 гривні 48 копійок за проведення ДНДЕКЦ МВС України судово-почеркознавчої експертизи № 19/8-4/115-СЕ/17 від 29 березня 2017 року.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду міста Києва через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_5 , прокурору.

Суддя ОСОБА_1