Рішення

від 23.05.2017 по справі 190/254/17-ц

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/254/17-ц

Провадження №2/190/219/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року м.П»ятихатки

П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого-судді Легкошерст Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку для обслуговування будівлі,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулис до суду з позовом до ОСОБА_3 міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку для обслуговування будівлі.

В обґрунтування заявлених вимог зазначили, що 12.08.1998 року будівля № 93 по вул. Пушкіна в м. П'ятихатки, яка є адміністративним приміщенням за договором купівлі-продажу ними, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 придбана у податкової інспекції П'ятихатського району у приватну власність. 19.04.2006 року співвласники ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_2 купили 1/5 частку приміщення у ОСОБА_4. Після цього кожен з вказаних осіб став власником ? частки вказаної будівлі. 18.01.2012 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_1 належну йому ? частину адміністративного приміщення № 93 по вул. Пушкіна в м. П'ятихатки, а рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11.12.2012 року було припинено ОСОБА_6 право на ? частку адміністративного приміщення та визнано за ОСОБА_1 право на вказану ? частину цього приміщення. Таким чином позивач ОСОБА_1 являється власником 3/4 частини будівлі № 93 по вул. Пушкіна в м. П'ятихатки, а ОСОБА_2 власником ? частки. З моменту придбання вказаного адміністративного приміщення неодноразово звертались до ОСОБА_3 міської ради Дніпропетровської області з питанням про надання їм у власність земельної ділянки площею 234 кв.м. для обслуговування вказаної будівлі, проте останніми у передачі їм у власність спірної земельної ділянки відмовлено та рекомендовано укласти з міською радою договір оренди цієї земельної ділянки.

На час придбання адміністративного приміщення діяв ЗК УРСР, який передбачав, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, а тому вважають, що при укладені договору купівлі-продажу вказаного приміщення до них автоматично перейшло право володіння земельною ділянкою, на якій розташована придбана будівля.

У зв'язку з вищевикладеним, просять визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частки земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови під будівлею та для обслуговування адміністративного приміщення № 93 по вул. Пушкіна в м. П'ятихатки в розмірі 0,0114 га; визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частки земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови під будівлею та для обслуговування адміністративного приміщення № 93 по вул. Пушкіна в м. П'ятихатки в розмірі 0,0038 га.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву з проханням справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 міська рада Дніпропетровської області свого представника в судове засідання не направили, надіслали листа з проханням справу розглядати без участі їх представника, позов не визнають, посилаючись на те, що рішенням ОСОБА_3 міської ради від 26.10.2010 року було вирішено надати спірну земельну ділянку позивачам в оренду, у зв'язку з чим підстави для передачі спірної земельної ділянки власникам будівлі відсутні.

Вислухавш позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 12 серпня 1998 року податкова інспекція П'ятихатського району Дніпропетровської області продала, а ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_1 купили адміністративне приміщення розміром 62,8 кв.м. по вул. Пушкіна, 93 в м. П'ятихатки Дніпропетровської області на земельній ділянці 234 кв.м за 21000 грн./а.с.6/.

Відповідно до реєстраційного посвідчення від 24.11.1998 року вищезазначене приміщення було зареєстровано за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_1Я./а.с.7/.

19.04.2006 року ОСОБА_4 продала належну їй 1/5 частину приміщення по вул. Пушкіна, 93 в м. П'ятихатки Дніпропетровської області ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 і ОСОБА_1Я./а.с.10-11/.

Крім того, згідно договору дарування від 18.01.2012 року ОСОБА_5 подарував належну йому на праві приватної спільної часткової власності ? частину адміністративного приміщення № 93 по вул. Пушкіна в м. П'ятихатки на земельній ділянці 152 кв.м ОСОБА_1Я./а.с.13/.

Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11.12.2012 року припинено ОСОБА_6 право на ? частку адміністративного приміщення по вул. Пушкіна, 93 в м. П'ятихатки Дніпропетровської області, визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частку адміністративного приміщення по вул. Пушкіна, 93 в м. П'ятихатки Дніпропетровської області/а.с.15/.

Відповідно до копії ОСОБА_6 з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить ? частки адміністративного приміщення по вул. Пушкіна, 93 в м. П'ятихатки Дніпропетровської області/а.с.17/.

Рішенням ОСОБА_3 міської ради Дніпропетровської області № 462-12/У від 05 лютого 2008 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації з землеустрою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_1Я./22/.

У 2010 році ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виготовлена технічна документації з землеустрою щодо передачі земельної ділянки площею 0,0152 га кадастровий номер 1224510100:01:006:0022 для обслуговування будівлі № 93 по вул. Пушкіна в м. П'ятихатки Дніпропетровської області/а.с.23-32/.

22 червня 2001 року рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради Дніпропетровської області вирішено передати в постійне користування з правом виготовлення державних актів на право постійного користування землею слідуючи земельні ділянки - по вул. Пушкіна, 93 в м. П'ятихатки Дніпропетровської області, де розташоване приміщення адвокатського бюро.

Згідно витягу з протоколу сесії ОСОБА_3 міської ради Дніпропетровської області від 27.04.2017 року позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у наданні у приватну власність частки земельної ділянки із земель житлової і громадської забудови під будівлею для обслуговування адміністративного приміщення, яке знаходиться за адресою м. П'ятихатки, вул. Пушкіна, 93 відмовлено оскільки згідно чинного законодавства України надати у приватну власність земельну ділянку під адміністративною будівлею є неможливим.

Оскільки правовідносини, щодо набуття права користування на земельну ділянку у позивачів виникли у 1998 році ( коли останні отримала на підставі договору купівлі-продажу частину адміністративного приміщення), то до них слід застосовувати положення Земельного кодексу України у редакції, яка діяла на час придбання позивачами частини будівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЗК в редакції 1992 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Згідно із пунктом 7 Перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз'яснено, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 Земельного Кодексу України (в редакції чинній у 2001 році) на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем.

Зі змісту вищенаведеного слідує, що право особи, до якої переходить право власності на будівлю та відповідне право на земельну ділянку, є похідним від права особи, від якої перейшли такі права. До набувача переходить право власності чи право користування в тому числі й на ту частину земельної ділянки, яка зайнята жилим будинком (будівлею або спорудою), та на частину земельної ділянки, яка необхідна для його (її) обслуговування.

Відповідно до ст. 118 ЗК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, у тому числі коли право користування до нього перейшло згідно із законом разом з переходом до нього права власності на будівлі, подає заяву про це до відповідної сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно ст. 152 ЗК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи), держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм, суд дійшов до висновку, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, у набувача нерухомості виникає одночасно і право на земельну ділянку, на якій розташована будівля, тобто до позивачів автоматично при переході права власності на адміністратвине приміщення № 93 по вул. Пушкіна в м. П'ятихатки Дніпропетровської області за цивільно-правовою угодою від 12 серпня 1998 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК, перейщло і право власності на земельну ділянку, на якій розташовано приміщення, у зв'язку з чим вимоги позивачів є законними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги позицію позивачів про відсутність будь-яких вимог до відповідача відносно судових витрат по справі, в т.ч. в разі задоволення позову, у зв'язку з чим витрати, понесені позивачами, з відповідача на їх користь не стягуються.

Керуючись ст. 10, 11, 130, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку для обслуговування будівлі - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на ? частки земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови під будівлею для обслуговування адміністративного приміщення № 93 по вул. Пушкіна в м. П'ятихатки Дніпропетровської області в розмірі 0,0114 га.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 1/4 частку земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови під будівлею для обслуговування адміністративного приміщення № 93 по вул. Пушкіна в м. П'ятихатки Дніпропетровської області в розмірі 0,0038 га.

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачами.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Стороною яка не приймала участь в судовому засіданні апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 травня 2017 року.

Головуючий суддя Ю.В. Легкошерст