Ухвала

від 23.05.2017 по справі 825/201/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/201/17 Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Горбів Агро на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Куликівські аграрні інвестиції до приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Лисенко Наталії Борисівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю Горбів Агро , Куликівська районна державна адміністрація Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ПП Куликівські аграрні інвестиції звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Лисенко Наталії Борисівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.09.2016 № 31370099.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю Горбів Агро звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 4.61 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 19.02.2008 (а.с.12).

01.03.2008 між ОСОБА_3 та ПП Куликівські аграрні інвестиції було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3,10 га, яка розташована на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, строком на 10 років (а.с.9).

Вказаний договір був зареєстрований 17.04.2008 та внесено запис Куликівським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру за № 040883500100 до Книги записів реєстрації державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (а.с.9,133,136).

В подальшому 03.08.2016 ОСОБА_3 було укладено з ТОВ Горбів Агро договір оренди землі № Д363, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області (кадастровий номер НОМЕР_1, загальна площа 3,10 га) (а.с.32-34).

13.09.2016 відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31370099, яким проведено державну реєстрацію іншого речового права, права оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 за ТОВ Горбів Агро (а.с.16).

Вважаючи рішення № 31370099 протиправним та таким, яке підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що рішення приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Лисенко Наталії Борисівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.09.2016 № 31370099 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки заявлене право оренди на спірну земельну ділянку вже було зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, а тому державний реєстратор був зобов'язаний, з підстав, передбачених частиною 1 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відмовити у державній реєстрації зазначеного права.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст. 6 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх змінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно частини 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з частиною 4 статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Статтею 29 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлені особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, зокрема, державна реєстрація похідного речового права на таку земельну ділянку, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державними реєстраторами прав на нерухоме майно, в тому числі й на земельні ділянки є нотаріуси.

При цьому, колегія суддів враховує, що для нормативного регулювання нотаріальної діяльності Законом України від 04.07.2012 № 5037-IV Закон України Про нотаріат було доповнено статтею 46-1 та визначено, що нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і який має печатку такого реєстратора. Під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва нотаріус має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Також, зміни були внесені і до окремих положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Отже, як було вірно встановлено і судом першої інстанції, в спірних правовідносинах приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Лисенко Наталія Борисівна діяла саме як державний реєстратор.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що саме державний реєстратор, як суб'єкт владних повноважень, під час державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію щодо відсутності суперечностей між заявленими правами та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, тобто наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, для запобігання випадкам одночасного існування подвійної державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі № 21-760а15 та від 15.11.2016 у справі № 21-3030а16.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що матеріали реєстраційної справи не містять жодних доказів щодо звернення державного реєстратора з запитом про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди щодо спірної земельної ділянки до відділу Держгеокадастру у Куликівському районі Чернігівської області, як до правонаступника відділу Держземагентства у Куликівському районі Чернігівської області - органу, який здійснював таку реєстрацію до 01.01.2013.

Разом з тим, у матеріалах справи містяться листи відділу Держгеокадастру у Куликівському районі Чернігівської області від 23.02.2017 № 9-28-99.1-367/2-17 та від 23.02.2017 № 27-28-99.2-364/2-17, надані відділом на запити суду першої інстанції та ПП Куликівські аграрні інвестиції , в яких зазначено, що в архіві відділу зберігається Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі , де у розділі 4 за № 040883500110 від 17.04.2008 міститься інформація про реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ПП Куликівські аграрні інвестиції та ОСОБА_3, стосовно земельної ділянки площею 3,10 га, кадастровий номер НОМЕР_1, термін дії договору - 10 років (а.с.87,90).

При цьому, колегія суддів зазначає, що реєстрація договору оренди землі з новим орендарем можлива лише після реєстрації угоди про розірвання договору оренди землі з попереднім орендарем або закінченням строку його дії.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів щодо розірвання договору оренди землі від 01.03.2008, укладеного між ПП Куликівські аграрні інвестиції та ОСОБА_3 або визнання недійсною державну реєстрацію договору оренди.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що державний реєстратор при проведенні державної реєстрації іншого речового права, а саме: права оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 03.08.2016 № Д363, укладеним між ТОВ Горбів Агро та ОСОБА_3, не виконав свого обов'язку щодо встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та не перевірив належним чином, чи право оренди на спірну земельну ділянку зареєстровано чи ні станом на 01.01.2013, внаслідок чого ним здійснено повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї ж земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одна і та ж земельна ділянка була передана в оренду різним орендарям.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Частиною 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

В свою чергу, частиною 1 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені підстави, за яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено.

Отже, з огляду на той факт, що заявлене право оренди на спірну земельну ділянку вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, державний реєстратор був зобов'язаний, з підстав, передбачених частиною 1 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відмовити у державній реєстрації зазначеного права.

За таких обставин та з урахуванням того факту, що відповідачем проведено реєстрацію договору оренди землі від 03.08.2016 № Д363 без дотримання вимог норм законодавства, а саме не здійснено жодних дій щодо встановлення факту наявності або відсутності вже зареєстрованих прав оренди спірної земельної ділянки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Лисенко Наталії Борисівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.09.2016 № 31370099.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до статті 18 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV Про оренду землі (в редакції, чинній на момент реєстрації договору оренди від 01.03.2008 між ПП Куликівські аграрні інвестиції та ОСОБА_3 - 17.04.2008) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 затверджений Порядок державної реєстрації договорів оренди землі (чинного на момент реєстрації договору оренди землі від 01.03.2008 між ПП Куликівські аграрні інвестиції та ОСОБА_3 - 17.04.2008) (далі - Порядок № 2073).

Пунктом 1 Порядку №2073 встановлено, що цей Порядок визначає єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок (далі - договори оренди).

Згідно пункту 2 Порядку № 2073 державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Пунктом 3 Порядку № 2073 передбачалось, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 2073 забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

За приписами пункту 11 Порядку № 2073 державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком (пункти 12,13 Порядку № 2073).

Згідно з пунктом 14 Порядку № 2073 датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

З аналізу вищевказаних норм Порядку № 2073 вбачається, що передумовою набрання чинності договором оренди землі була його державна реєстрація.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, договір оренди землі від 01.03.2008, укладений між ПП Куликівські аграрні інвестиції та ОСОБА_3, був зареєстрований Куликівським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах 17.04.2008 за № 040883500100 (а.с.9).

Тобто, договір оренди землі від 01.03.2008 набрав чинності 17.04.2008.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174 був затверджений Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель (далі - Наказ №174).

Відповідно до рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18.04.2007 № 35 Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики Державним комітетом України по земельних ресурсах з 18.06.2007 дію Наказу № 174 зупинено.

В свою чергу, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2007 № 6/534-А зупинено дію рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18.04.2007 № 35 Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики Державним комітетом України по земельних ресурсах .

Отже, станом на момент державної реєстрації договору оренди землі від 01.03.2008 між ПП Куликівські аграрні інвестиції та ОСОБА_3 - 17.04.2008 діяв Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений Наказом №174.

Згідно з пунктом 1.2 Наказу № 174 (чинного на момент державної реєстрації договору оренди землі від 01.03.2008 між ПП Куликівські аграрні інвестиції та ОСОБА_3 - 17.04.2008) Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Реєстратори державного реєстру земель (далі - реєстратори) - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Відповідно до пункту 2.8 Наказу № 174 оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому, оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі.

Пунктом 12 Наказу № 174 передбачено, що Поземельна книга (додаток 4) відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку. Дані для формування Поземельної книги вносяться до бази даних АС ДЗК після внесення записів до книги реєстрації. Відповідальність за формування та ведення поземельних книг покладається на осіб, які призначаються наказом оператора (реєстратора).

Як зазначено вище, згідно пунктів 12 - 14 Постанови № 2073 факт державної реєстрації засвідчується гербовою печаткою та підписом уповноваженої посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі та датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, на договорі оренди землі від 01.03.2008 між ПП Куликівські аграрні інвестиції та ОСОБА_3, вчинений реєстраційний напис щодо його державної реєстрації Куликівським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах 17.04.2008 за № 040883500100, а також міститься підпис уповноваженої особи, який завірений гербовою печаткою (а.с. 9).

При цьому, відсутність відомостей про державну реєстрацію таких договорів у Поземельній книзі не свідчить про незавершеність чи відсутність державної реєстрації як такої, оскільки факт державної реєстрації договору оренди землі засвідчується гербовою печаткою та підписом уповноваженої особи та датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Крім того, обов'язок щодо внесення відомостей у Поземельну книгу покладався на реєстратора державного реєстру земель, який і повинен нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків.

Також, як суд першої інстанції, так і колегія суддів при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип належного урядування , згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п.74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), п.58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п.40, від 13.12.2007 та у справі Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п.67, від 11.06.2009).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Горбів Агро залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 25.05.2017.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.