Ухвала

від 17.05.2017 по справі 633/383/16-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

17 травня 2017 р. К/800/16514/17

У Х В А Л А

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпіцька Л.Т.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Печенізького районного суду Харківської області від 31 січня 2017 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 р. у справі № 633/383/16-а за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Волокітіна Є.П. у справі про порушення митних правил № 703/80700/16 від 8 грудня 2016 року, якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, у зв'язку з чим, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 419 593 гривень 89 копійок.

Постановою Печенізького районного суду Харківської області від 31 січня 2017 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 р., у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник ставить питання про скасування ухвалених у справі судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Зі змісту вказаної статті Кодексу вбачається, що склад такого порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.

Частиною 1 статті 103 Митного кодексу України визначено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

При чому, умови тимчасового ввезення транспортних засобів з місцем реєстрації в іноземній державі для резидентів та нерезидентів України є різними.

Під час розгляду і вирішення справи судами було встановлено, що згідно витягу з електронних баз даних АСМО Інспектор , транспортний засіб FORD TOURNEO , VIN: НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_2, країна реєстрації - Литва, був ввезений 17 березня 2015 року на митну територію України громадянином Азербайджану ОСОБА_4 з метою особистого користування в митному режимі Тимчасове ввезення до 1 року . В той же час, 5 липня 2016 року приблизно о 18 годині 00 хвилин транспортним засобом FORD TOURNEO , VIN: НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_2, керував позивач, при цьому не маючи при собі реєстраційного документу на транспортний засіб та закріпивши на ньому номерний знак від іншого транспортного засобу, про що було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 826419 від тієї ж дати.

Суди дійшли висновку, що надані позивачем довіреність Європейської агенції соціальної інформації від 1 березня 2015 року, якою йому довірено керувати транспортним засобом FORD TOURNEO , VIN: НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_2, а також довіреність від імені власника цього автомобіля на використання, керування, розпорядження на ім'я ОСОБА_4, не є належними і допустимими доказами наявності у позивача права користування цим транспортним засобом на митній території України.

Такий висновок обґрунтовується тим, що у випадку реалізації позивачем прав, наданих йому на підставі довіреності Європейської агенції соціальної інформації від 1 березня 2015 року, умови перебування транспортного засобу FORD TOURNEO , VIN: НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_2, на митній території України у митному режимі Тимчасове ввезення були б іншими, ніж ті, за яких транспортний засіб був ввезений нерезидентом ОСОБА_4, а право позивача на тимчасове ввезення цього транспортного засобу було б похідним від сплати ним всіх митних платежів, передбачених частиною 3 статті 380 Митного кодексу України.

Таким чином, судами зроблено висновок, що надані позивачем документи у сукупності з його діями щодо керування транспортним засобом FORD TOURNEO , VIN: НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_2, зі свідомою заміною литовського реєстраційного номеру на український номер НОМЕР_3 , об'єктивно свідчать про обізнаність позивача щодо митного режиму цього транспортного засобу, спрямованість його умислу на використання цього транспортного засобу без сплати митних платежів, мінімізацію ризиків викриття безпідставності такого використання, а зрештою, на ухилення від сплати митних платежів.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, ця касаційна скарга є необгрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 211, 213, п.5 ч.5 ст. 214 КАС України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печенізького районного суду Харківської області від 31 січня 2017 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 р.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя Л.Т. Черпіцька