Рішення

від 24.05.2017 по справі 904/3635/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.05.2017 Справа № 904/3635/17

За позовом Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформ-Контакт Груп", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 960605,55 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: адвокат ОСОБА_1, довіреність № 97 від 20.12.2016 на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2289 від 29.09.2005;

від відповідача: представник не з'явився;

вільний слухач: ОСОБА_2, паспорт серії ТТ № 361209, виданий Деснянським РВ ГУ МВС України в м. Києві від 28.10.2016.

СУТЬ СПОРУ:

Підприємство з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформ-Контакт Груп" (далі - відповідач), у якому заявив вимогу про стягнення боргу зі сплати з орендної плати у сумі 513375,60 грн, інфляційних нарахувань на неї у сумі 86080,56 грн та 3% річних у сумі 17986,94 грн; заборгованості за водопостачання у сумі 8522,87 грн та заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 334639,58 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди № 37, укладеного між сторонами 31.05.2013.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу господарського суду з відміткою про вручення поштового відправлення.

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

31.05.2013 між Підприємством з 100% інвестиціями "Білла-Україна" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформ-Контакт Груп" (далі - відповідач, орендар) був укладений договір оренди № 37 (далі - договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування (оренду) торгівельну площу, що знаходиться у торгівельному центрі за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 2. Про передачу предмета оренди за договором сторони склали та підписали акт прийому-передачі торгівельної площі.

Відповідно до п.5.1 договору з урахуванням додаткових угод до нього (№ 1 від 31.03.2014, № 2 від 10.10.2014, № 3 від 10.08.2014, № 4 від 20.10.2014, № 5 від 15.12.2014, № 6 від 30.04.2015, № 7 від 25.09.2015), оренда плата визначалася шляхом множення площі, вказаної в акті прийому-передачі на орендну ставку, яка становить еквівалент 5,5 доларів США за курсом Національного банку України на останній день місяця, що передує оплачуваному, за 1 м.кв. торгівельної площі в місяць, ПДВ у тому числі. Строк оренди - до 31.06.2016 включно.

Окрім орендної плати відповідач брав на себе зобов'язання у визначені договором строки сплатити Гарантійний платіж (п. 5.2 договору), а також щомісячно справляти експлуатаційні та комунальні платежі (п. 5.3.1 договору).

Позивач виконав свої зобов'язання за договором повністю, передавши відповідачу торгівельну площу у строк та на умовах, визначених договором.

В порушення взятих на себе фінансових зобов'язань відповідач не здійснив орендну плату за договором та оплату експлуатаційних та комунальних платежів.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію від 20.09.2016 з вимогою сплати орендної плати та інших платежів за договором.

Листами за № 1/08/16 від 07.11.2016 та за № 1/28/16 від 28.11.2016 відповідач визнав факт невиконання ним своїх зобов'язань за договором та зазначив, що причиною невиконання, на його думку, є зниження купівельної спроможності населення, і, як наслідок цього, - зниження обсягу споживаних населенням послуг та придбаних населенням товарів. При цьому, посилаючись на обставини непереборної сили відповідач просив не застосовувати до нього штрафні санкції у вигляді пені на суму 261148,61 грн, а щодо заборгованості з оплати орендних, комунальних та експлуатаційних платежів - просив укласти договір реструктуризації.

Не погоджуючись з доводами відповідача позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з цим позовом, предметом якого є стягнення боргу зі сплати з орендної плати у сумі 513375,60 грн, інфляційних нарахувань на неї у сумі 86080,56 грн та 3% річних у сумі 17986,94 грн; заборгованості за водопостачання у сумі 8522,87 грн та заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 334639,58 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором оренди, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт користуванням відповідачем на праві оренди майном позивача доведено та відповідачем не оспорено, що також підтверджено матеріалами справи.

Отримання відповідачем послуг з водопостачання підтверджується виставленими позивачем рахунками: р/ф № ІНФ-06/14в37, р/ф № ІНФ-07/14в37, р/ф № ІНФ-08/14в37, р/ф № ІНФ-09/14в37, р/ф № ІНФ-10/14.в37, р/ф № ІНФ-11/14в37, р/ф № ІНФ-12/14в37, р/ф № ІНФ-01/15в37, р/ф № ІНФ-05/15в37, р/ф № ІНФ-06/15в37, р/ф № ІНФ-08/15в37, р/ф № ІНФ-09/15в37, р/ф № ІНФ-10/15в37, р/ф № ІНФ-11/15В37, р/ф № ІНФ-12/15в37, р/ф № ІНФ-01/16в37, р/ф № ІНФ-02/16в37, р/ф № ІНФ-03/16в37, р/ф № ІНФ-04/16в37, р/ф № ІНФ-05/16в37.

Споживання електроенергії відповідачем підтверджується рахунками: р/ф № ІНФ-01/14е37, р/ф № ІНФ-03/14е37, р/ф № ІНФ-06/14е37, р/ф № ІНФ-07/14е37, р/ф № ІН-08/14е37, р/ф № ІНФ-10/14е37, р/ф № ІНФ-11/14е37, р/ф № ІНФ-01/15е37, р/ф № ІНФ-05/15е37, р/ф № ІНФ-06/15е37, р/ф № ІНФ-08/15е37, р/ф № ІНФ-09/15е37, р/ф № ІНФ-10/15е37, р/ф № ІНФ-11/15е37, р/ф № ІНФ-12/15е37, р/ф № ІНФ-01/16е37, р/ф № ІНФ-02/16е37, р/ф № ІНФ-04/16еЗ7, р/ф № ІНФ-05/16е37.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Отже, відповідач порушив свої фінансові зобов'язання щодо сплати орендної плати у розмірі 513375,60 грн, комунальних платежів за водопостачання у сумі 8522,87 грн та електроенергію сумі 334639,58 грн, а тому має місце неналежне виконання відповідачем умов договору через що позовні вимоги щодо стягнення з останнього суми заборгованості з орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.10.2014 по 31.01.2017 включно у сумі 17986,94 грн та інфляційні втрати за період з жовтня 2014 року по січень 2017 року у сумі 86080,56 грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат суд дійшов висновку, що сума 86080,56 грн заявлена в межах можливого нарахування, стосовно ж 3% річних слід зазначити, що сума заявлена до стягнення не вірно, тож суд не погоджується з їх нарахуванням через що здійснив власний розрахунок, за яким сума 3% річних, що підлягає до стягнення складає 17952,18 грн.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо оплати орендованих приміщень, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу з орендної плати у сумі 513375,60 грн, 3% річних у сумі 17952,18 грн, інфляційних втрат у сумі 86080,56 грн, заборгованості з водопостачання у сумі 8522,87 грн та заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 334639,58 грн; в решті позову слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 14408,56 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що звертаючись з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 15917,04 грн за платіжним дорученням № 7405 від 16.12.2016, проте відповідно до ціни позову судовий збір мав складати 14409,08 грн. З огляду на що на час прийняття рішення існує переплата судового збору у сумі 1507,96 грн, яка підлягає поверненню на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір", але за умови подання платником відповідного клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформ-Контакт Груп" (Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Івана Богуна, буд. 6-б; ідентифікаційний код 38073604) на користь Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла - Україна" (м. Київ, вул. Гришка, буд. 3; ідентифікаційний код 25288083) - борг з орендної плати у сумі 513375,60 грн, 3% річних у сумі 17952,18 грн, інфляційні втрати у сумі 86080,56 грн, заборгованість з водопостачання у сумі 8522,87 грн, заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 334639,58 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 14408,56 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 25.05.2017.

Суддя ОСОБА_3