Рішення

від 24.05.2017 по справі 904/3606/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.05.2017 Справа № 904/3606/17

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпро

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", м. Дніпро

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Будтранссервіс" ЛТД, м. Вінниця

про солідарне стягнення 59640,35 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: провідний юрисконсульт Задорожний С.О., довіреність № 8211-К-О від 29.12.2016;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (далі - 1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Будтранссервіс" ЛТД (далі - 2-й відповідач) про солідарне стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 31803,15 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 25348,10 грн, заборгованості по комісії за користуванням кредиту у сумі 2489,10 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання 2-м відповідачем умов договору банківського обслуговування б/н, укладеного між позивачем та 2-м відповідачем 03.03.2011, з урахуванням договору поруки №10221VIW8S001, укладеного між позивачем та 1-м відповідачем 11.08.2015.

Позивач надав до суду виписку по рахунку 2-го відповідача за період з 03.03.2011 по 05.04.2017 та виписку з "Приват24" по клієнту Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Будтранссервіс" ЛТД , які суд прийняв і долучив до справи.

1-й та 2-й відповідачі відзив на позов не надали, участь своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідачі повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Від 1-го відповідача на адресу господарського суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що свідчить про отримання ним ухвали суду, а від 2-го відповідача повернувся конверт з ухвалою суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

З огляду на викладене суд керується ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV якщо документи та відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачам завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду наявні достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення 1-го та 2-го відповідачів про дату, час та місце судового слухання, але відповідачі не скористалися своїм правом на участь їх представників у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.02.2014 у справі №902/46/14 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Будтранссервіс" ЛТД про стягнення 25178,37 грн встановлено наступне:

- 03.03.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Будтранссервіс" ЛТД підписано заяву про відкриття поточного рахунку в публічному акціонерному товаристві комерційний банк "Приватбанк";

- відповідно до вказаної заяви товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Будтранссервіс" ЛТД приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.com.ua., які разом з заявою складають Договір банківського обслуговування №б/н від 03.03.2011 року;

- згідно умов вказаного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26001060509918 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг";

- відповідно до 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису; підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі;

- згідно із п. 3.18.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту; про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта;

- кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди (п. 3.18.1.3 Умов);

- за змістом п. 3.18.2.3.4 Умов банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі;

- взяті на себе зобов'язання за договором №б/н від 03.03.2011 року позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 31000 грн (згідно заяви відповідача №б/н від 03.03.2011 року), що підтверджується виписками по рахунку останнього та довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту №08.7.0.0.0/131217130124 від 17.12.2013;

- відповідач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування №б/н від 03.03.2011 року щодо своєчасного повернення коштів належним чином не виконав, в зв'язку з чим у останнього виникла станом на 09.12.2013 заборгованість за кредитом в сумі 18437,80 грн, заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом в сумі 5077,72 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором в сумі 999,09 грн та 663,76 грн заборгованості по комісії за користування кредитом;

- відповідно до п. 3.18.4.4 Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту у відповідності із п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, першого числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, діючого на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг;

- як вбачається із п. 3.18.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п. п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1.1 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбачених п. п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу; а в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення; сплата пені здійснюється у гривні;

- згідно із п. 3.18.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

- таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення пені та комісії за користування кредитними коштами є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідають чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.

З урахуванням наведеного, вказаним рішенням господарського суду Вінницької області від 13.02.2014 у справі №902/46/14 позовні вимоги про стягнення з відповідача 18437,80 грн заборгованості за кредитом, 5077,72 грн заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом, 999,09 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (за період з 13.09.2011 по 21.06.2013) та 663,76 грн заборгованість по комісії за користування кредитом було визнано обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.

На виконання зазначеного рішення суду від 13.02.2014, яке набрало законної сили 03.03.2014, було видано відповідний наказ.

На підставі рішення господарського суду Вінницької області від 13.02.2014 у справі №902/46/14 з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Будтранссервіс" ЛТД на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" було стягнено 18437,80 грн заборгованості за кредитом, 5077,72 грн заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом, 999,09 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 663,76 грн заборгованість по комісії за користування кредитом та 1827,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Згідно наданого позивачем розрахунку, після винесення господарським судом Вінницької області рішення від 13.02.2014 у справі №902/46/14, заборгованість 2-го відповідача перед Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" станом на 20.01.2017 становить 59640,35 грн, у тому числі:

- за процентами - 31803,15 грн (з 10.12.2013 по 20.01.2017);

- по комісії - 2489,10 грн (з 03.12.2013 по 20.01.2017);

- пеня - 25348,10 грн (з 10.12.2013 по 20.01.2017).

Як вбачається позивачем 2-му відповідачу було спрямовано претензію №10221VIW8S001 від 05.01.2017 з проханням погасити прострочену заборгованість у повному обсязі. Про спрямування 2-му відповідачу зазначеної претензії свідчить фіскальний чек УДППЗ "Укрпошта" від 16.01.2017 та опис від 16.01.2017 вкладення у цінний лист (а.с. 39-40).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Згідно п. 3.2.1.2.3.1 Умов сторони в порядку ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України прийшли до взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена банком, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та / або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та / або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків. Сторони погодилися, що збільшена відсоткова ставка починає діяти після того, як банк повідомить клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а клієнт не погасить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені "Умовами і правилами надання банківських послуг". Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

У матеріалах справи міститься виписка з системи Інтернет-клієнт-банкінгу "Приват24", відповідно до якої позивач 15.06.2014 повідомив 2-го відповідача за допомогою засобів електронного зв'язку про зміну з 01.07.2014 відсоткових ставок за користування кредитним лімітом на рахунку та гарантованими платежами у зв'язку з різкою зміною вартості ресурсів на міжбанківському ринку.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості по кредиту, по процентам та комісії за користування кредитними коштами перед позивачем 2-им відповідачем не надано.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору та не звільняє останнього від відповідальності за порушення зобов'язання.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 23.01.2012 у справі №37/64.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що пеня у сумі 25348,10 грн є вірною та підлягає стягненню.

З матеріалів справи також вбачається, що 11.08.2015 між 1-м відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", як поручителем, та позивачем - Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк", як кредитором, було укладено договір поруки №10221VIW8S001 (надалі - договір поруки), відповідно до пунктів 1 та 2 якого предметом цього договору є надання поруки за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Будтранссервіс" ЛТД всіх своїх обов'язків за Договором №б/н від 03.03.2011 (надалі - Кредитний договір), р/с 26001060509918; поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в Кредитному договорі.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором (п. 8 договору поруки).

Сторони прийшли до згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п'яти років (п. 9 договору поруки).

Відповідно до п. 4 договору поруки боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 5 договору поруки у випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого пунктом 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) обов'язку(ів).

У пункті 6 договору поруки сторони погодили, що поручитель зобов'язаний виконати обов'язок(ки), зазначений(ні) в письмовій вимозі кредитора впродовж п'яти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору; у випадку невиконання поручителем обов'язків боржника за кредитним договором впродовж п'яти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в пункті 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка вказана в зазначені письмовій вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення; сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим договором (п. 7 Договору поруки).

16.01.2017 позивач звернувся до 1-го відповідача з вимогою №10221VIW8S001 від 05.01.2017 про сплату боргу, яка останнім залишена без відповіді. Жодних заходів щодо добровільного погашення заборгованості за спірним кредитним договором 1-й відповідач не здійснив.

За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі заявлених позовних вимог.

Частиною першою статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, в ході вирішення спору встановлений факт наявності заборгованості 2-го відповідача за договором банківського обслуговування №б/н від 03.03.2011 у загальній сумі 59640,35 грн, яка з урахуванням договору поруки №10221VIW8S001 від 11.08.2015 підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з солідарним стягнення з 1-го та 2-го відповідачів заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 31803,15 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 2489,10 грн та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 25348,10 грн.

Позивачем у позовній заяві викладено клопотання про стягнення судових витрат з 2-го відповідача, з огляду на що суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволення позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що, як 1-й відповідач, так і 2-й відповідач не виконали своїх обов'язків за договорами по сплаті боргу, вимоги позивача відносно 1-го відповідача та 2-го відповідача задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на 1-го та 2-го відповідачів по 50 % судового збору на кожного, що дорівнює сумі 800,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32; ідентифікаційний код 35201640) та з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Будтранссервіс" ЛТД (21017, м. Вінниця, вул. Гонти, буд. 43; ідентифікаційний код 01199145) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) 31803,15 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 2489,10 грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 25348,10 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32; ідентифікаційний код 35201640) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) витрати по сплаті судового збору у сумі 800,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Будтранссервіс" ЛТД (21017, м. Вінниця, вул. Гонти, буд. 43; ідентифікаційний код 01199145) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) витрати по сплаті судового збору у сумі 800,00 грн.

Видати накази позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 25.05.2017.

Суддя В.Д. Воронько