Рішення

від 26.05.2017 по справі 904/2215/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.05.2017 Справа № 904/2215/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб", м. Нікополь Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НКС", м. Дніпро

про стягнення 200 377 грн. 47 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НКС" заборгованість в розмірі 200 377 грн. 47 коп., з яких: 144 043 грн. 20 коп. - сума попередньої оплати, 41 929 грн. 95 коп. - пеня, 14 404 грн. 32 коп. - штраф, відповідно до умов договору поставки №20160285 від 15.04.2016р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач явку повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

На адресу господарського суду повернулись конверти з ухвалами, що направлялись на адресу відповідача, з відміткою відділення поштового зв'язку: У адресата отсутствует право на использование почтового адреса ТДВ Концерн Весна для получения корреспонденции .

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки позовна заява з доданими до неї документами й ухвали суду направлялися за юридичною адресою відповідача, яка значаться у витязі з ЄДРЮОФОПГФ від 09.03.2017р. № НОМЕР_1, наданому за електронним запитом суду.

Відповідно до п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За вказаних вище підстав, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи належним чином.

Представник позивача у судове засідання 23.05.2017р. не з'явився, надав клопотання від 23.05.2017р. № 933 про розгляд справи без участі представника позивача.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

15.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НКС" (постачальник) було укладено договір поставки № 20160285 (далі - договір).

На умовах викладених в розділах договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, в подальшому іменується товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід'ємною його частиною (п. 1.1. договору).

Ціна товару, що поставляється за договором, визначається в гривнях і вказана в специфікаціях до договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України (п. 2.1. договору).

Ціна товару визначена з урахуванням умов поставки (згідно Інкотермс 2000), передбачених відповідною специфікацією до договору (п. 2.2. договору).

Ціна товару, зазначена в додатках до договору, є фіксованою і не підлягає збільшенню (п. 2.3. договору).

Сума договору складається з сум специфікацій, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.4. договору).

Товар за договором поставляється на умовах, зазначених у специфікаціях до договору, згідно з Інкотермс 2000 (п. 3.1. договору).

Товар поставляється партіями в терміни узгоджені сторонами в специфікаціях (п. 3.2. договору).

Товар передається постачальником покупцеві за підписаним сторонами товаросупровідним документом з відміткою покупця про приймання товару (п. 3.8. договору).

Датою поставки товару і датою переходу права власності є дата підписання сторонами акту прийому-передачі або дата, зазначена покупцем в товарно-транспортній накладній при прийманні товару. Сторони у відповідній специфікації можуть визначити інші умови переходу права власності на товар та дати поставки (п. 3.9. договору).

Розрахунки за договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і строки, передбачені відповідною специфікацією (п. 4.1. договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України з відшкодуванням добросовісній стороні фактично заподіяної шкоди (п. 7.1. договору).

Договір набуває чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2018р., а в частині не виконаних зобов'язань за договором - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 10.1. договору).

На виконання умов договору сторони підписали та скріпили печатками специфікацію № 1/20160285 від 15.04.2016р. (а.с. 15), в якій визначили товар, що підлягає поставці: індуктор преса MEER діам. 89 мм (головний) у кількості 2 шт. загальною вартістю 124 808,00 грн. без ПДВ (ціна за 1 одиницю - 62 404,00 грн. без ПДВ); індуктор преса MEER діам. 89 мм (додатковий) у кількості 2 шт. загальною вартістю 115 264,00 грн. без ПДВ (ціна за 1 одиницю - 57 632,00 грн. без ПДВ), загальна вартість товару становить 288 086,40 грн. з ПДВ. Покупець здійснює розрахунок за цим договором на наступних умовах: 50% вартості партії товару перераховується на поточний рахунок постачальника протягом 1 календарного дня з моменту надання постачальником рахунку на оплату; 50% вартості партії товару перераховується на поточний рахунок постачальника протягом 1 календарного дня з моменту письмового повідомлення про готовність до відвантаження. Термін поставки товару - 45 календарних днів після 50% передоплати. Поставка здійснюється після оплати за повідомленням про готовність до відвантаження.

На виконання умов Специфікації відповідач виставив для оплати позивачу рахунок від 22.04.2016р. № 3 на суму 144 043,20 грн. (а.с. 16).

Відповідно до платіжного доручення № 18439 від 13.06.2016р. (а.с. 17) позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 144 043,20 грн., з призначенням платежу: передоплата за запчастини електрообладнання зг. рах. № 3 від 22.04.2016, дог. № 20160285 від 15.04.2016 .

З урахуванням визначеного Специфікацією строку поставки товару після внесення покупцем 50% передоплати та дати внесення позивачем вказаної передплати, поставка товару повинна бути здійснена відповідачем до 28.07.2016р. включно.

Позивач стверджує, що в порушення взятих на себе зобов'язань та умов специфікації 1/20160285 від 15.04.2016р., відповідач поставку погодженого сторонами товару у встановлений строк не здійснив.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 07.12.2016р. № 2675, в якій вимагав у десятиденний строк з дня отримання претензії здійснити поставку товару, або в разі неможливості здійснення поставки повернути попередню оплату у розмірі 144 043,20 грн. та сплатити нараховані пеню та штраф (а.с. 20).

Позивач зазначає, що направлена претензія залишена без відповіді, поставка товару не відбулась, у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 144 043,20 грн.

За умовами п. 7.4. договору у разі порушення термінів поставки товару за договором постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення товару, за весь період прострочення і штраф в розмірі 5% від вартості товару.

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня за період з 29.07.2016р. по 26.01.2017р. у розмірі 41 929 грн. 95 коп. та штраф у розмірі 5% від вартості товару в сумі 14 404 грн. 32 коп.

Заборгованість відповідача підтверджується: договором, копіями специфікації, рахунку, платіжного доручення, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, умовами договору визначено, що товар поставляється партіями в терміни узгоджені сторонами в специфікаціях (п. 3.2. договору). Зі змісту вказаного пункту вбачається, що саме специфікацією визначаються строки поставки. Відповідно до підписаної сторонами та скріпленої їх печатками специфікації № 1/20160285 від 15.04.2016р. термін поставки товару - 45 календарних днів після 50% передоплати. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов специфікації, позивач 13.06.2016р. здійснив попередню оплату, що підтверджується платіжним дорученням № 18439 від 13.06.2016р.

За вказаних обставин, з урахуванням умов специфікації, обов'язок поставити визначений сторонами товар протягом 45 календарних днів виник у відповідача з моменту здійснення позивачем попередньої оплати.

Господарський суд зазначає, що докази здійснення поставки позивачу спірного товару в матеріалах справи відсутні.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, суд зазначає, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіркою розрахунку розміру пені та штрафу порушень умов договору та чинного законодавства судом не встановлено.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договорами, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з поставки узгодженого товару, чим порушив умови укладених із позивачем договору та специфікації, а також вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 144 043 грн. 20 коп. суми попередньої оплати, 41 929 грн. 95 коп. пені, 14 404 грн. 32 коп. штрафу - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НКС" (49038, м. Дніпро, вул. Князя ОСОБА_2 (Ленінградська), буд. 68, корп. 8, офіс 202, ідентифікаційний код 37987429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, бу. 56, ідентифікаційний код 35537363) 144 043 грн. 20 коп. (суто сорок чотири тисячі сорок три грн.. 20 коп.) суму попередньої оплати, 41 929 грн. 95 коп. (сорок одну тисячу дев'ятсот двадцять дев'ять грн.. 95 коп.) пені, 14 404 грн. 32 коп. (чотирнадцять тисяч чотириста чотири грн.. 32 коп.) штрафу, 3 005 грн. 66 коп. (три тисячі п'ять грн.. 66 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складене 26.05.2017