Рішення

від 15.05.2017 по справі 910/2430/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа №910/2430/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інсолар-Холод

до Приватного підприємства Данік

про стягнення 67613,78 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Чугуєнко Д.В. (адвокат);

від відповідача - Бойко Н.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов, з урахуванням прийнятої судом в порядку ст.ст. 22, 55 ГПК України заяви про зміну предмету позову від 16.03.2017, про стягнення з Відповідача вартості непоставленого товару та нарахованих на неповернуту вартість товару санкцій за ст. 625 ЦК України, а також про стягнення збитків, спричинених Відповідачем Позивачу неналежним виконанням умов договору поставки обладнання та необхідністю купувати товар у іншого постачальника за дорожчою ціною.

Відповідач вимоги позову не визнає, оскільки вважає, що у зв'язку з несвоєчасною оплатою рахунку договір між сторонами укладено не було, відтак обов'язку поставити товар у Відповідача не виникло, і збитків Позивачу він також не задав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 181 ГПК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін.

Так, Відповідачем було запропоновано Позивачу укладення договору поставки товару в спрощений спосіб шляхом оплати виставленого Відповідачем рахунку № 1715 від 23.09.2016 на замовлений Позивачем товар.

Даний запропонований договір містить усі істотні умови (п. 3 ст. 180 ГПК України): предмет - поставка товару адсорбційний осушувач повітря DT Group MDC250, ціну - 44000 грн. та строк дії договору - безстроково (оскільки іншого строку не передбачено).

Щодо умов укладення запропонованого договору, то у рахунку вказано, що він дійсний для сплати на протязі 1го робочого дня, а у випадку несплати рахунок вважається скасованим.

Усупереч твердженням Відповідача, що рахунок діяв протягом для його видачі - тобто 23.09.2016, а з 24.09.2016 є скасованим у зв'язку з його несплатою 23.09.2016, суд зазначає, що за приписами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відтак, оскільки рахунок було видано 23.09.2016, і він дійсний для сплати на протязі 1го робочого дня, а наступним робочим днем є 26.09.2016, то відповідно до ст. 253 ЦК України одноденний строк його сплати розпочався 26.09.2016 та тривав протягом цього дня.

Залученими до справи доказами: платіжним дорученням № 2547 від 26.09.2016 та випискою банку про рух коштів між сторонами підтверджується, що рахунок № 1715 від 23.09.2016 Позивачем будо оплачено у межах встановленого даним рахунком строку, з урахуванням норм закону (ст. 253 ЦК України), 26.09.2016, тобто договір поставки товару - адсорбційного осушувачу повітря DT Group MDC250 за ціною 44000 грн. між сторонами було укладено.

Відповідно до умов договору, які викладені у рахунку № 1715 від 23.09.2016, товар відпускається за фактом надходження коштів на розрахунковий рахунок Відповідача, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.

Тобто, хоча договором відповідно до ст. 693 ЦК України було встановлено попередню оплату товару та умови його отримання Позивачем (самовивозом, за наявності довіреності та паспорта), проте строків поставки товару сторонами погоджено не було.

Посилання Позивача, що умови поставки йому повідомлені не були судом відхиляється, оскільки умови поставки, на які оплачуючи рахунок погодився Позивач, викладені у самому рахунку - товар відпускається за фактом надходження коштів, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.

Досліджуючи питання наявності у Позивача на даний час права вимагати повернення попередньої оплати товару у зв'язку з його непоставкою, суд дійшов наступних висновків.

Так, за приписами ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Строк постави товару сторонами у договорі встановлено не було.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте належних доказів (вимоги поставити товар з доказами її направлення або вручення Відповідачу), що Позивач вимагав у Відповідача поставити передплачений по вищеописаному рахунку товар, або звертався до Відповідача у встановленому договором порядку - по отримання самовивозом, за наявності довіреності та паспорта, але Відповідачем було відмовлено у передач товару, суду надано не було.

Роздруківки електронного листування, наданого Позивачем, як належний доказ звернення до Відповідача з вимогою постави товар, судом не приймаються, оскільки матеріали справи не містять доказів погодження між сторонами адрес електронного листування, переліку осіб уповноважених таке електронне листування вести та наявності у цих осіб відповідних електронних цифрових підписів на підписання цих листів. Відтак отримання даних листів Відповідачем в особі уповноважених ним на таке листування осіб не доведено.

При цьому, судом враховано невизнання Відповідачем вказаного електронного листування.

Отже, строки поставки товару між сторонами встановлені не були, Позивач у Відповідача поставити товар не вимагав, договір поставки не є припиненим у зв'язку з визнанням недійсним, розірванням або закінченням строку його дії (матеріали справи не містять доказів протилежного), тому у Відповідача обгрунтвоано були відсутні підстави виконувати вимогу Позивача про повернення коштів, так як за приписами ст. 693 ЦК України вимогу про повернення коштів Позивач має пред'являти у разі невиконання вимоги поставити товар, однак вимоги поставити товар Позивач відповідачу не пред'являв.

Добровільне повернення Відповідачем частини передплати у розмірі 4000 грн. судом не визнається відмовою Відповідача поставити товар, оскільки доказів, що таке повернення коштів пов'язано з відмовою у поставці матеріали справи не містять (у призначення плату же про відмову також не вказано), тому за відсутності обґрунтованих доказів з боку сторін що було підставою для такого повернення (знижка, інша домовленість тощо), судом обставина повернення 4000 грн. визнається також, що на результат вирішення спору не впливає.

Підсумовуючи вищенаведене суд зазначає, що оскільки за ст. 693 ЦК України Позивач поставити товар не вимагав, і Відповідач йому не відмовляв, то у Відповідача не виникло обов'язку повернути суму попередньої оплати, тому з боку Відповідача відсутнє порушення грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, а отже підстави для задоволення позову про стягнення суми попередньої оплати та нарахованих у зв'язку з її несвоєчасним поверненням санкцій за ст. 625 ЦК України відсутні, і суд у цій частині у позові відмовляє за необґрунтованістю - відсутнє порушення грошового зобов'язання з боку Відповідача.

За приписами ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками, зокрема, розуміються витрати, зроблені управненою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013 № 3-72гс12).

Позивачем не доведено порушення Відповідачем господарського зобов'язання по договору поставки, що обгрунтвоано вище судом, відтак рішення придбати товар, аналогічний замовленому у Відповідача, у іншого продавця, було власним господарським рішенням Позивача, і вина Відповідача у такому рішення відсутня, так само відсутній зв'язок між діями Відповідача і прийняттям Позивачем рішення придбати товар у іншого продавця, оскільки у поставці товару Відповідач не відмовляв.

З огляду на наведене, оскільки Позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, у суду відсутні підстави застосовувати до Відповідача таку міру відповідальності, як стягнення збитків, і у позові в цій частині суд також відмовляє.

Судові витрати за ст. 49 ГПК України Позивачу не відшкодовуються.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.05.2017

Суддя Сташків Р.Б.