Ухвала

від 23.05.2017 по справі 914/2633/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.05.2017 р. Справа№ 914/2633/15

Суддя Господарського суду Львівської області Пазичев В.М., розглянувши матеріали скарги Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради на дії Державної виконавчої служби від 23.01.2017 року за вх. № 250/17 у справі 914/2633/15

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 318»

(м. Львів)

до відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів)

про: визнання чинним договору оренди № 6223 від 15 травня 2000 року,

і за зустрічним позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 318» (м. Львів)

суб'єкт оскарження: Сихівський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (м. Львів)

третя особа, яка не заявляє самостіних вимог на предмет спору: Приватне підприємство „Аптека Аронія» (м. Пустомити, Львівська обл.)

про: зобов'язання повернути об'єкт оренди.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Прокопів І.І.

Представники:

від скаржника (боржника, відповідача): ОСОБА_1 - довіреність № 2302-вих-94 від 11.01.2017 року.

від стягувача (позивача): ОСОБА_2 - довіреність № 1 від 14.03.2017 року.

від суб'єкта оскарження: Не з'явився.

від третьої особи: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на дії Державної виконавчої служби від 23.01.2017 року за вх. № 250/17, у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 318» (м. Львів) до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів) про визнання чинним договору оренди № 6223 від 15 травня 2000 року і зустрічним позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 318» (м. Львів) про зобов'язання повернути об'єкт оренди.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.02.2017 року розгляд справи відкладено до 14.03.2017 року, у зв'язку з неявкою представника скаржника та представника відповідача.

У зв'язку із закінченням повноважень, як вперше призначеного на посаду, судді Долінської О.З., відповідно до положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів господарського суду Львівської області від 24.10.2016 року, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 914/2633/15. 14.03.2017 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддею по справі обрано головуючого суддю Пазичева В.М.

Ухвалою суду від 14.03.2017 року розгляд скарги відкладено до 23.03.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача (боржника). Ухвалою суду від 23.03.2017 року розгляд скарги відкладено до 29.03.2017 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 29.03.2017 року, розгляд скарги відкладено до 04.04.2017 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 04.04.2017 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство „Аптека Аронія» і розгляд скарги відкладено до 18.04.2017 року, згідно клопотання стягувача (позивача) та в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 18.04.2017 року, розгляд скарги відкладено до 03.05.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача, ДВС та третьої особи. Ухвалою суду від 03.05.2017 року, розгляд скарги відкладено до 12.05.2017 року, згідно клопотання стягувача (позивача) та в зв'язку з відсутністю представників стягувача (позивача) та третьої особи. Ухвалою суду від 12.05.2017 року, розгляд скарги відкладено до 23.05.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників стягувача (позивача) та третьої особи.

Скаржник (відповідач) вимог ухвали суду про відкладення розгляду скарги від 16.02.2017 року, від 14.03.2017 року, від 23.03.2017 року, від 29.03.2017 року, від 04.04.2017 року, від 18.04.2017 року, від 03.05.2017 року, від 12.05.2017 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

23.03.2017 року за вх. № 11268/17 скаржник (відповідач) подав заперечення на відзив.

28.03.2017 року за вх. № 1399/17 скаржник (відповідач) подав клопотання про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПП „Аптека Аронія» .

29.03.2017 року за вх. № 12162/17 скаржник (відповідач) подав додаткові пояснення по скарзі.

18.04.2017 року за вх. № 1750/17 скаржник (відповідач) подав клопотання про продовження строку розгляду скарги понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

Клопотання скаржника (відповідача) судом задоволено. Продовжено строк розгляду скарги на 15 днів.

03.05.2017 року в судовому засіданні скаржник (відповідач) подав клопотання про долучення додаткового доказу до матеріалів справи, а саме: акту обстеження приміщення № 280 НП/17 від 26.04.2017 року.

12.05.2017 року за вх. № 16831/17 скаржник (відповідач) подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Стягувач (позивач) вимог ухвали суду про відкладення розгляду скарги від 16.02.2017 року, від 14.03.2017 року, від 23.03.2017 року, від 29.03.2017 року, від 04.04.2017 року, від 18.04.2017 року, від 03.05.2017 року, від 12.05.2017 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

14.03.2017 року за вх. № 10178/17 стягувач (позивач) подав клопотання про відкладення розгляду справи.

23.03.2017 року за вх. № 11324/17 стягувач (позивач) подав заперечення на скаргу.

29.03.2017 року за вх. № 12163/17 стягувач (позивач) подав заперечення на скаргу.

31.03.2017 року за вх. № 12399/17 стягувач (позивач) подав клопотання про відкладення розгляду справи.

28.04.2017 року за вх. № 15717/17 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

10.05.2017 року за вх. № 16648/17 стягувач (позивач) подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суб'єкт оскарження вимог ухвали суду про відкладення розгляду скарги від 16.02.2017 року, від 14.03.2017 року, від 23.03.2017 року, від 29.03.2017 року, від 04.04.2017 року, від 18.04.2017 року, від 03.05.2017 року, від 12.05.2017 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

29.03.2017 року за вх. № 12140/17 суб'єкт оскарження подав правову позицію щодо залучення третіх осіб по справі.

29.03.2017 року за вх. № 12141/17 суб'єкт оскарження подав відзив по скарзі.

04.04.2017 року за вх. № 12862/17 суб'єкт оскарження подав додаткові пояснення.

18.04.2017 року від суб'єкта оскарження електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

12.05.2017 року від суб'єкта оскарження електронною поштою надійшла нормативно-правова позиція по скарзі.

Третя особа вимог ухвали суду про відкладення від 04.04.2017 року, від 18.04.2017 року, від 03.05.2017 року, від 12.05.2017 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позиція кожної з сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, 23.02.2016 р. Господарським судом Львівської області було видано наказ у справі № 914/2633/15 про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю Аптека № 318 Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР шляхом виселення нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Довженка, 6, загальною площею 314.9 кв. м.. який був скерований Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

На виконання даного наказу було відкрито виконавче провадження № 50622447 від 29.03.2016 р.

05.05.2016 р. державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_3 було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 50622478. Проте, виконавче провадження щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека № 18 не будо виконано, а саме приміщення не звільнено та не повернуто в розпорядження Управлінню комунальної власності.

Заявник зазначає, що дана постанова про закінчення виконавчого провадження була надіслана на електронну адресу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР лише 09.11.2016 р., а зареєстрована 10.11.2016 р., оригіналу постанови Управління так і не отримало.

З вищевикладеного виходить, що державним виконавцем Грень У.П., було порушено строки щодо надсилання виконавчих документів, так як оригіналу постанови заявник до цих пір не отримав, що стало на перешкоді Управлінню комунальної власності раніше подати скаргу.

Заявник зазначає, що виконавець не виконував рішення суду, зсилаючись на те, що боржник за вказаною адресою не знаходиться, а знаходиться ПП Аптека Аронія .

Згідно ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Аналогічне положення міститься і у Положенні Про оренду майна територіальної громади м. Львова , затвердженому Ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2016 р. № 897.

Згідно Закону України Про виконавче провадження № 606-ХІV від 21.04.1999 р., а саме ст. 3-4, у разі, якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець має право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа.

Згідно п. 1 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

На думку заявника, з вищенаведеного вбачається, що державним виконавцем Грень У.П. не було вчинено всіх належних дій, які передбачені законодавством для виконання рішення суду та здійснено правопорушення щодо виконання рішення суду від 12.11.2015 р. у справі № 914/2633/15

Заявник зазначає, що 15.02.2016 р. Львівським апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі № 914/2633/15. Відповідно до цієї постанови, що набула законної сили, залишено без змін рішення Господарського сулу Львівської області 12.11.2015 р. у справі № 914/2633/15, яким в задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека № 318 до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання чинним Договору оренди № 6223 від 15 травня 2000 року відмовлено; зустрічні позовні вимоги Управління комунальної масності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека № 318 задоволено та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Аптека №318 (адреса: м. Львів, вул. Довженка, буд 6, 79066, ідентифікаційний код 25544055) повернути шляхом виселення Управлінню комунальної масності департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл,. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625) нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Довженка, 6, загальною площею 314,9 кв.м. Апеляційним судом, зокрема, встановлено, що оскільки Договір № 6223 від 15 травня 2000 р. закінчив свою дію 03.02.2015 р., у ТОВ Аптека № 318 відсутні правові підстави користуватися спірним приміщенням.

Також, 27.09.2016 р. Господарським судом Львівської області було винесено ухвалу у справі № 914/2459/15 про роз'яснення рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2015 р. де зазначено, що виселення ТОВ «Галлізинг» із вказаних нежитлових приміщень полягає у звільненні приміщення від присутності в ньому орендаря, в тому числі від майна орендаря, яке там знаходиться, а також в результаті виселення ТОВ «Галлізинг» із спірних нежитлових приміщень, останні повинні бути звільнені також від всього майна, яке належить відповідачу по справі. А приміщення має бути передано орендодавцю - Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Заявник зазначає, що враховуючи вищевказані норми, ОСОБА_4 Аптека № 318 до цих пір не виконало рішення суду та не повернуло в розпорядження Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради дане приміщення.

На думку заявника, бездіяльність ОСОБА_4 Аптека № 318 призводить до втрат місцевого бюджету, оскільки орендну плату боржник не сплачує. Також його бездіяльність призводить до того, що Управління комунальної власності не має змоги розпоряджатися майном територіальної громади м. Львова та отримувати прибутки.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Заявник зазначає, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.03.2016 року, боржнику було надано достатньо часу для звільнення та повернення оспорюваних приміщень, однак всупереч вимогам закону, боржником жодних дій, спрямованих на звільнення вказаних приміщень вчинено не було та документального підтвердження добровільного виконання рішення суду не надавалося. Слід також зазначити, що постанова Львівського апеляційного Господарського суду, на виконання якої виданий наказ суду, тобто виконавчий документ, винесена 15.02.2016 р. Отже, боржник вже достатньо довгий період знав про те. що знаходиться в даному приміщенні без правових підстав, проте, жодних дій до звільнення приміщення не вчинив.

Тому, на думку заявника, жодних доказів, що свідчать про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення надано не було, а дії, спрямовані на звільнення приміщення не вчинялися, отже, така поведінка боржника вказує на затягування виконання судового рішення та ухилення від виконання вимог суду.

Відповідно до вищевикладеного, заявник просить суд зобов'язати державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_3, вжити передбачених законодавством заходів для виконання наказу Господарського суду Львівської області № 914/2633/15, виданого 23.02.2016 р., про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю Аптека № 318 Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР шляхом виселення нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Довженка, 6, загальною площею 314,9 кв. м., та визнати недійсною постанову Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження ВП № 50622478 від 05.05.2016 р., зобов'язати Сихівський відділ державної виконавчої служби відновити виконавче провадження та виконати рішення Господарського суду Львівської області по справі № 914/2633/15, виданого 23.02.2016 р.

У відзиві на скаргу боржник зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби встановлено ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої об'єктом оскарження є рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби. Перелік рішень, які може ухвалювати державний виконавець, та вимоги до змісту цих документів наведено в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року N 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за N489/20802.

Порядок виселення боржника встановлений ст. 78 Закону України "Про виконавче провадження" та п.8.6 Інструкції.

Згідно ч. 4 ст. 78 Закону України "Про виконавче провадження", виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов'язковим описом майна державним виконавцем .

Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику . За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов'язаних з цим витрат на боржника. У разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна . Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем .

Частина 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт .

Відповідно, на думку боржника, державною виконавчою службою правомірно винесено з посиланням на ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки боржник за вказаною у виконавчому документі адресою приміщення не займає. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, спірне приміщення на сьогоднішній день перебуває у користуванні Приватного підприємства Аптека Аронія (дана обставина підтверджується Актом державного виконавця від 18.04.2016 р. та 19.04.2016 р., з якого вбачається, що за адресою м. Львів вул. Довженка, 6, знаходиться ПП Аптека Аронія ). Боржник ОСОБА_4 Аптека № 318 повідомило виконавчу службу, що Товариство з обмеженою відповідальністю Аптека № 318 не займає нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Львів вул. Довженка 6, загальною площею 314,9 кв. м., а дані приміщення передані Приватному підприємству Любисток-9 у суборенду, що підтверджується Актом прийому-передачі від 01 червня 2015 року, відповідно до Договору оренди приміщень від 01 січня 2012 року.

За таких обставин, на думку боржника, постанова державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження ВП № 50622478 від 05.05.2016 року є законною та обґрунтованою, відповідно, відсутні правові підстави для визнання її недісною та відсутні правові підстави для зобов'язання Сихівського відділу державної виконавчої служби відновити виконавче провадження та виконати рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/2633/15, виданого 23.02.2016 року.

Боржник зазначає, що аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що дії державного виконавця мають бути оформлені відповідним актом - постановою державного виконавця (ст. 24 - 27, 32, 36, 37, 39, 40 тощо). Таким чином, у даній нормі законодавець закріпив гарантії прав стягувача і боржника на стадії виконавчого провадження. При цьому маються на увазі виконавчі дії, здійснені при виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), що, відповідно до Закону, підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Боржник зазначає, що частиною другою постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що відповідно до ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження", скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальники відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби та державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей, Києва та Севастополя, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ. Стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції (ст. 121-2 ГПК). Враховуючи, що примусове виконання судових рішень, постановлених господарськими судами, згідно зі ст. 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" та ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" здійснюють державні виконавці, скарги на дії чи бездіяльність останніх розглядаються господарськими судами за правилами ст. 121 2 ГПК.

Отже, з огляду на зазначене вище, на думку боржника, залучення третіх осіб при розгляді скарги на дії державного виконавця не передбачено.

Крім того, боржник зазначає, що в Україні діє призумція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відтак, договори є дійсними і мають створювати правові наслідки. Тому, суд не може давати оцінку договорам, на підставі яких спірні приміщення займає ПП Аптека Аронія , враховуючи, що їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсним, відповідно вони породжують правові наслідки.

У відзиві на скаргу суб'єкт оскарження зазначає, що у Сихівському ВДВС м. Львова перебувало виконавче провадження з виконання наказу № 914/2633/15, виданого 23.02.2016 р. Господарським судом Львівської області про зобов'язання ОСОБА_4 Аптека № 318 повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Львів вул. Довженка 6, загальною площею 314,9 кв. м.

Керуючись ст. 17, 19, 20, 25 Закону України Про виконавче провадження , державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження , яку скеровано сторонам до відома, а боржнику до виконання. У постанові про відкриття виконавчого провадження встановлено добровільний термін виконання до 05.04.2016р.

Суб'єкт оскарження зазначає, що порядок виконання рішень зобов'язального характеру визначений ст. 75 Закону України Про виконавче провадження Тому, при виході за адресою, вказаною у виконавчому документі 06.04.2016 р. встановлено, що за адресою м. Львів вул. Довженка, 6, знаходиться ПП Аптека Аронія . Оскільки боржником не надано підтвердження про виконання рішення суду державним виконавцем 11.04.2016 р. винесено постанову про стягнення штрафу, в якій зазначено, що, відповідно до ст. 75 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець повторно перевіряє стан виконання рішення суду не пізніше п'яти робочих днів. Актом державного виконавця від 18.04.2016 р. та 19.04.2016 р. встановлено, що за адресою м. Львів, вул. Довженка, 6, знаходиться ПП Аптека Аронія . 19.04.2016 р. винесено постанову про накладення штрафу на боржника.

Відповідно до п. 2 ст. 75 Закону України Про виконавче проваження , якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом.

Суб'єкт оскарження зазначає, що рішенням суду визначено, що нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Львів вул. Довженка, 6, загальною площею 314,9 кв. слід повернути Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР шляхом виселення ОСОБА_4 Аптека № 318 .

Отже, відповідно до наказу Господарського суду Львівської області № 914/2633/15 від 23.02.2016 р., особа, що підлягає виселенню - ОСОБА_4 Аптека № 318 м. Львів, вул. Довженка, 6. Та при неодноразових виходах за адресою м. Львів вул. Довженка, 6 встановлено, що за вказаною адресою знаходиться ПП Аптека Аронія (акт державного виконавця від 06.04.2016 р„ 18.04.2016 р., 19.04.2016 р.). Крім того, даний факт підтверджує Акт № 356-нп/16 від 12.04.2016 р. Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР, фотокопія, якого наявна в матеріалах виконавчого провадження № 50622478.

Тому, суб'єкт оскарження зазначає, що 05.05.2016 р. державним виконавцем, керуючись п. 11 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження , винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про виконавче провадження , сторонами виконавчого провадження є стягувач та боржник. Згідно даного вищевказаного документа боржник - ОСОБА_4 Аптека № 318 , стягувач - Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР. Отже з огляду на вищевикладене згідно даного виконавчого документа ОСОБА_4 Аптека № 318 зобов'язано повернути нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Довженка, 6, загальною площею 314,9 кв. Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР шляхом виселення ОСОБА_4 Аптека № 318 . Згідно матеріалів виконавчого провадження ОСОБА_4 Аптека № 318 не займає вищевказані приміщення, тому, на думку суб'єкта оскарження, виконати даний виконавчий документ не являється можливим.

Щодо твердження скаржника, з приводу застосування ст. 36 Закону України Про виконавче провадження , то суб'єкт оскарження зазначає, що право звернення до суду із зазначеною заявою мають державний виконавець (за власною ініціативою чи за заявою сторін) та сторони виконавчого провадження. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Зокрема, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. З огляду на виконавчий документ та матеріали виконавчого провадження змінити порядок та спосіб даного виконавчого документа неможливо, оскільки боржник - ОСОБА_4 Аптека № 318 не користується, не займає спірні нежитлові приміщення. Даним приміщенням користується третя особа ПП Аптека Аронія , що достовірно відомо стягувачеві, проте не вжито жодних заходів щодо встановленя правової підстави користування даними приміщеннями ПП Аптека Аронія .

Отже, на думку суб'єкта оскарження, з огляду на вищевикладене вважає твердження скаржника про невиконання державним виконавцем всіх заходів є такими, що не відповідають обставинам справи.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

02.06.2016 року Верховною радою України було прийнято новий Закон України Про виконавче провадження № 1404-VIII (надалі - Закон 1404), який підписано Президентом України 02.07.2016 р., та набрав чинності 06.10.2016 р.

Разом з тим, згідно п.п. 5, 6, 7 розділу XIII прикінцевих та перехідних положень цього Закону 1404, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Тому, спір, про який зазначено в скарзі, слід розглядати на підставі норм Закону України Про виконавче провадження , які діяли на час вчинення таких дій, оскільки у цьому Законі не зазначено, що його норми мають зворотню силу.

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження в редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій, що оскаржуються (надалі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб , фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно ч. 3 ст. 5 Закону, невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії .

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону, державний виконавець:

здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;

заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Згідно п.п. 1, 3, 8, 9, 11, 12, 13, 16, 18 ч. 3 ст. 11 Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну ;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, поліцейських, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону, для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, поліцейських, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону, боржник зобов'язаний:

утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення ;

надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах;

своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця ;

письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Згідно ч. 7 ст. 12 Закону, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій .

Згідно преамбули Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Мінюстом України № 74/5 від 15.12.1999 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158 (надалі - Інструкція), ця Інструкція розроблена на виконання Закону України "Про виконавче провадження", визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно п. 3.11 Інструкції, порядок направлення копій постанов державного виконавця та інших документів виконавчого провадження визначає стаття 27 Закону.

Згідно п.п. 4.9.1. п. 4.9. Інструкції, Виконавче провадження підлягає закінченню державним виконавцем у випадках:

визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;

смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;

закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення;

передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому в разі визнання боржника банкрутом;

фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;

повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 Закону.

Згідно п.п. 4.9.2. п. 4.9. Інструкції, про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову (додаток 13), яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ, або за належністю до іншого органу державної виконавчої служби. До копії постанови державний виконавець додає виконавчий документ , який повертається органу, що його видав, або стягувачу, або передається за належністю. Копію виконавчого листа державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження.

В ході судового розгляду скарги встановлено, що 23.02.2016 р. Господарським судом Львівської області було видано наказ у справі № 914/2633/15 про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю Аптека № 318 Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР шляхом виселення нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Довженка, 6, загальною площею 314.9 кв. м., який був скерований Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

Також, згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначено в рішенні Господарського суду Львівської області від 12.11.2015 р. у справі № 914/2633/15 та підтверджено в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 р. у справі № 914/2633/15, спір між боржником і стягувачем виник з приводу виконання сторонами своїх господарських зобов'язань, які сторони взяли на себе згідно умов Договору оренди нежитлових приміщень № 6223 від 15.05.2000 р., де в п.п. 16.1, 16.2. зазначено, що Орендар не має права без згоди Орендодавця передавати договірні зобов'язання іншій юридичній або фізичній особі, здавати приміщення (споруду, будівлю) у суборенду, а в п.п. 15.6. зазначено, що Орендар зобов'язаний при припиненні або розірванні Договору повернути Орендодавцю протягом 15-ти днів звільнений об'єкт оренди по акту прийому-передачі нежитлових приміщень ЖУКу в належному санітарно-технічному стані, обумовленому Договором оренди.

Крім того, у вищезазначеному судовому рішенні зазначено, що належними та допустимими доказами підтверджено отримання 04.03.2015 р. боржником повідомлення стягувача про необхідність повернення об'єкта оренди протягом 15-ти днів по акту прийому-передачі.

У вищезазначеному судовому рішенні також зазначено про відсутність у боржника відповідних повноважень, при погодженні таких стягувачем, щодо передачі спірного приміщення третім особам, а також зазначено, що орендарем на момент прийняття рішення об'єкт оренди не був повернутий орендодавцю. Крім того, згідно ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Аналогічне положення міститься і у Положенні Про оренду майна територіальної громади м. Львова , затвердженому Ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2016 р. № 897.

По даному наказу було відкрито виконавче провадження № 50622447 від 29.03.2016 р.

05.05.2016 р. державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_3 було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 50622478. Проте, судове рішення не будо виконано, а саме приміщення не звільнено та не повернуто в розпорядження Управлінню комунальної власності.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 49 Закону, про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Однак, дана Постанова про закінчення виконавчого провадження була надіслана на електронну адресу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики ЛМР лише 09.11.2016 р., а зареєстрована 10.11.2016 р., оригіналу Постанови Управління так і не отримало. Незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів направлення спірної Постанови на адресу стягувача суб'єктом оскарження не надано.

З вищевикладеного вбачається, що державним виконавцем було порушено строки щодо надсилання виконавчих документів, так як оригіналу постанови заявник на час розгляду скарги не отримав, що унеможливило його реагування на спірну постанову у встановлені ст. 121-2 ГПК України строки, а також, що стало підставою для визнання причини пропуску встановленого законодавством України процесуального строку поважною і відновлення пропущеного скаржником строку на звернення зі скаргою, згідно Ухвали Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 р. по справі 914/2633/15, яка не була оскаржена і є чинною станом на час прийняття ухвали за результатами розгляду даної скарги.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Крім того, згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 78 Закону, державний виконавець перевіряє стан виконання рішення про виселення боржника на наступний день після закінчення строку , встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виконує його примусово . Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Боржник вважається повідомленим про примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника , повідомленого про день і час виселення, під час виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення .

Згідно ч.ч. 4, 5, 6 ст. 78 Закону, виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням поліцейських з обов'язковим описом майна державним виконавцем . Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику . За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов'язаних з цим витрат на боржника. У разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна . Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем.

Згідно ч. 9 ст. 78 Закону, про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт , що підписується особами, які брали участь у виконанні

Згідно ч. 2 ст. 79 Закону, у разі невиконання боржником рішення державний виконавець виконує його примусово .

Однак, як встановлено в ході розгляду скарги, незважаючи на те, що судове рішення, всупереч вимогам чинного законодавства України, не було добровільно виконано боржником, державним виконавцем не було вчинено дії, що передбачені вищенаведеними нормами.

Так, державним виконавцем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 11 Закону, не було здійснено усіх заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення, зазначеного у наказі Господарського суду Львівської області у спосіб і в порядку, встановленому цим Законом. Зокрема, не проведено перевірку виконання боржником судового рішення: не було взято пояснень від боржника щодо наявних обставин, які унеможливлюють виконання ним взятих на себе зобов'язань за Договором оренди приміщення, що стало причиною спору, на вирішення якого було прийнято судове рішення, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Незважаючи на вищенаведене, нормами чинного законодавства України, які встановлюють обов'язкові до виконання дії державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження, як зазначено самим державним виконавцем при виході на спірний об'єкт, ним не було вжито заходів щодо встановлення, яке майно перебуває у спірному приміщенні, кому воно належить, а також наявність правових підстав перебування цього майна у приміщеннях стягувача, повернення яких останньому було обов'язком державного виконавця на підставі обов'язкового до виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а також виконавчого документа, згідно якого таке рішення повинно було бути виконане в примусовому порядку.

Державним виконавцем не було забезпечено явку посадових осіб з приводу, зокрема, судового виконання наказу, що знаходиться у виконавчому провадженні, а в зв'язку з неявкою боржника без поважних причин, не винесено постанову про його привід через органи Національної поліції, як це передбачено п. 11 ч. 3 Закону.

З матеріалів скарги та наданих доказів встановлено, що державний виконавець не виконав остаточно рішення суду, зсилаючись на те, що боржник за вказаною адресою не знаходиться, а знаходиться ПП Аптека Аронія . Разом з тим, ні державний виконавець, ні боржник, незважаючи на вимоги суду не змогли пояснити та підтвердити належними та допустимими доказами, зокрема, яким доказом підтверджується знаходження в спірному приміщенні ПП Аптека Аронія , на якій правовій підставі в спірному приміщенні знаходиться його майно, яке саме майно; яким чином (для збереження майна, для встановлення торгового лотка, для здійснення рекламних заходів) використовує дане підприємство спірне приміщення, чи якусь його частину, чи підтверджено ці обставини належними свідченнями повноважних представників цього підприємства і яких саме, з відповідними підтвердженнями їх повноважень тощо.

Також, державним виконавцем не було виконано вимоги ст. 78 Закону України Про виконавче провадження , зокрема не було оформлено акту опису майна, яке знаходиться у спірному приміщенні, а також не було вручено копії акту боржнику.

Крім того, згідно п. 9.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, тобто такі, які застосовуються при розгляді позовних заяв.

Тобто, скарга на дії Державної виконавчої служби розглядається за нормами, які застосовуються при розгляді позовних заяв. Тому, оскільки учасниками процесу неодноразово було заявлено, що результат розгляду скарги на дії ДВС може вплинути на права та інтереси ПП Аптека Аронія , а також з боку стягувача надано клопотання про залучення даного підприємства до розгляду скарги, суд погодився з такою позицією стягувача.

Однак, слід звернути увагу на те, що при розгляді скарги відсутні підстави брати до уваги акти, згідно яких спірне приміщення займає ПП Аптека Аронія , оскільки, як зазначено вище, в актах не встановлено обставин перебування в цьому приміщенні майна даного підприємства, підстав перебування майна, а також є відсутньою участь повноважних представників цього підприємства в складенні таких актів.

Крім того, як встановлено в ході судового розгляду скарги, Постанова про закінчення виконавчого провадження № ВП № 50622478 від 05.05.2016 р., визнання нечинною якої є однією з вимог скаржника, була прийнята на підставі, як зазначено в спірній Постанові, п. 11 ч.1 ст. 49 Закону.

Згідно ч. 1 ст. 75 Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Однак, згідно п. 11 ч.1 ст. 49 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону ;

Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст. 75 Закону, у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом . При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом , після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 49 Закону, у випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Згідно ч. 3 ст. 49 Закону, про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, у постанові державного виконавця від 19.04.2016 р. Про накладення штрафу має місце посилання на ч. 2 ст. 89 Закону України Про виконавче провадження , де зазначено, що у разі повного невиконання рішення боржником без наведення причин, державний виконавець, зокрема, звертається до правоохоронних органів з питанням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Незважаючи на вимоги суду, доказів виконання суб'єкта оскарження вищезгаданих вимог чинного законодавства України учасниками процесу не надано.

Також, незважаючи на вимогу суду, належних та допустимих доказів виконання державним виконавцем своїх обов'язків, що покладені на нього, згідно ч. 2 ст. 89 Закону України Про виконавче провадження , державним виконавцем не надано, хоча ні під час розгляду даної справи судовими інстанціями, ні під час проведення виконавчих дій, боржником жодним чином не було повідомлено ні стягувача, ні виконавчу службу про укладення з третьою особою (ПП Любисток , код ЄДРПОУ 37964768) Договору оренди приміщення від 01.01.2012 р. та передачі спірного приміщення на підставі цього Договору третій особі, що підтверджується Актом прийому-прердачі приміщення від 01.06.2015 р.

Крім того, слід зазначити, що в п.п. 8.1, 8.2. цього Договору зазначено, що орендодавець гарантує, що він має повне нічим не обумовлене та одноособове право на передачу в оренду приміщення, що орендується. Орендодавець гарантує, що приміщення, що орендується, не продане, не подароване, заборгованість за комунальні послуги відсутня, не є предметом судових спорів , не перебуває під арештом та в заставі, не є об'єктом виконавчого провадження, щодо нього відсутні претензії третіх осіб , виражені як в письмовій так і в усній формі.

Більше того, згідно наданих доказів, передання спірного приміщення боржником третім особам мало місце після закінчення дії Договору оренди зі стягувачем № 6223 від 15.05.2000 р. Крім того, слід зазначити, що твердження державного виконавця про відсутність боржника, а також неможливість його розшуку спростовується участю представника боржника у судових засіданнях.

Разом з тим, всупереч вищезазначених норм, виконавчий документ не був повернутий державним виконавчем ні суду, ні стягувачу, а будь-яких доказів внесення подання державним виконавцем правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із Законом суду не надано.

Також, згідно Закону України Про виконавче провадження № 606-ХІV від 21.04.1999 р., а саме ст. 3-4, у разі якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець має право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення. про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Адже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне повне і неупереджене примусове виконання рішень , передбачених законом, на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України Про виконавче провадження . Державний виконавець здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України у порядку, передбаченому законом.

Як зазначено вище, згідно п. 1 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З вищенаведеного вбачається, що державним виконавцем Грень У.П. не було вчинено всіх належних дій, які передбачені законодавством для виконання рішення суду у справі № 914/2633/15 від 23.02.2016 р., в зв'язку з чим судове рішення залишилось невиконаним.

Отже, згідно вищевикладеного, виконавець не вжив усіх передбачених законодавством України заходів щодо виконання рішення суду, ухилився від виконання свого обов'язку щодо притягнення до відповідальності боржника, не забезпечив повернення спірного приміщення власнику майна (стягувачеві).

Однак, відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, згідно ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , визначено поняття обов'язковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною ОСОБА_1 України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Слід взяти до уваги те, що пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для, цілей статті 6, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до абзацу 2 п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає, в розумінні статті 121-2 ГПК України, під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Відповідно до п. 9.13 вказаної Постанови, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними. При цьому, рішення суду про визнання незаконною постанови про повернення виконавчого документу стягувачу є підставою для відновлення виконавчого провадження , в силу приписів ч. 1 ст. 51 Закону України Про виконавче провадження .

Отже, відповідно до вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_3, вжити усіх передбачених законодавством України заходів для виконання наказу Господарського суду Львівської області № 914/2633/15, виданого 23.02.2016 р., про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю Аптека № 318 Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Довженка, 6, загальною площею 314,9 кв. м., та визнати недійсною постанову Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження ВП № 50622478 від 05.05.2016 р., зобов'язати Сихівський відділ державної виконавчої служби відновити виконавче провадження та забезпечити виконання рішення Господарського суду Львівської області по справі № 914/2633/15 на підставі наказу, виданого 23.02.2016 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому, виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на дії державної виконавчої служби від 23.01.2017 року за вх. № 250/17 у справі № 914/2633/15 - задоволити.

2. Зобов'язати державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_3, вжити передбачені законодавством заходів для виконання наказу Господарського суду Львівської області № 914/2633/15, виданого 23.02.2016 р., про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю Аптека № 318 Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР шляхом виселення нежитлові приміщення,що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Довженка, 6, загальною площею 314,9 кв. м.

3. Визнати недійсною постанову Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження ВП № 50622478 від 05.05.2016 р.

4. Зобов'язати Сихівський відділ державної виконавчої служби відновити виконавче провадження по виконанню рішення Господарського суду Львівської області по справі № 914/2633/15, виданого 23.02.2016 р.

Суддя Пазичев В.М.