Рішення

від 22.05.2017 по справі 916/2144/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р.Справа № 916/2144/15

За позовом: Прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська міська інвестиційна компанія»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТ»

2) Приватного підприємства „Елас-Комбі»

3) Приватного підприємства фірми «Стенфорд-Інвест»

4) Товариства з обмеженою відповідальністю „Ів-Інвест ЛТД»

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Малярчук І.А.

Представники сторін

від прокурора: Тунік В.Н., згідно посвідчення №030942 від 22.12.2014р.; ОСОБА_1., згідно посвідчення №030942 від 22.12.2014р.

від позивача: ОСОБА_2, згідно довіреності №276/исх-гс від 26.12.2016р.; ОСОБА_3, згідно довіреності № 277/исх-гс від 26.12.2016р.

від відповідача: ОСОБА_4, згідно довіреності від 22.06.2016р.; ОСОБА_5, згідно довіреності від 10.05.2017р.

від третьої особи - ТОВ „АРТ» : не з`явився

від третьої особи - ПП „Елас-Комбі» : не з`явився

від третьої особи - ППФ «Стенфорд-Інвест» : не з`явився

від третьої особи - ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» : ОСОБА_4, згідно довіреності від 22.06.2016р.

В засіданні 22.05.2017р. приймали участь представники:

від прокурора: Тунік В.Н., згідно посвідчення №030942 від 22.12.2014р.;

від позивача: ОСОБА_2, згідно довіреності №276/исх-гс від 26.12.2016р.

від відповідача: ОСОБА_5, згідно довіреності від 10.05.2017р.

від третьої особи - ТОВ „АРТ» : не з`явився

від третьої особи - ПП „Елас-Комбі» : не з`явився

від третьої особи - ППФ «Стенфорд-Інвест» : не з`явився

від третьої особи - ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» : ОСОБА_4, згідно довіреності від 22.06.2016р.

Суть спору: про витребування у ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нежилі приміщення першого поверху №503, загальною площею 222,9кв.м., нежилі приміщення другого поверху №810, загальною площею 222,5кв.м., розташовані по вул. В. Арнаутській,55, у м. Одесі, нежилі приміщення першого поверху №501, загальною площею 131,1кв.м., нежилі приміщення антресолі №502, площею 20,5кв.м., розташовані по вул. Катерининській,22, у м. Одесі, нежилі приміщення підвалу №504, площею 32,7кв.м., нежилі приміщення першого поверху №503, загальною площею 90кв.м., розташовані по вул. Катерининській,25, у м. Одесі, нежилі приміщення першого поверху №501, загальною площею 178,4кв.м., розташовані по вул.Ланжеронівській, 21, у м. Одесі, нежилі приміщення першого поверху №504, площею 28,3кв.м., розташовані по вул. Грецькій,40, у м. Одесі, нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 109,2кв.м., розташовані по вул. Рішельєвській,12, у м. Одесі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2015р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2015р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016р., рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2015р. скасовано, у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 23.11.2016р. рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2015р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2015р., постанову Вищого господарського суду України від 11.05.2016р. скасовано, справу №916/2144/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

За результатами повторного автоматичного розподілу справи, призначеного за розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №1018 від 28.12.2016р., справу передано на розгляд судді Малярчук І.А., у зв'язку з чим ухвалою суду від 29.12.2016р. справу прийнято до провадження суддею Малярчук І.А.

На виконання вимог, викладених у постанові ВСУ від 23.11.2016р., суд ухвалами витребував у сторін пояснення, обґрунтування вибуття спірного майна з володіння власника за або проти його волі; докази наявності права власності та/або володіння відповідача щодо спірного майна на даний час; оригінали рішення ОМР №5649-V від 14.04.2010р., договору купівлі-продажу від 12.08.2010р.; належним чином засвідчені судом копії судових рішень по справі №916/2545/13; докази до викладених у поясненнях від 02.07.2015р. вх.№16828/15 доводів щодо дотримання строку позовної давності.

Прокурор підтримує заявлені позовні вимоги, подав пояснення від 02.07.2015р. за вх.№16828/17, від 26.01.2017р. за вх.№1968/17, в їх обґрунтування зазначає, що 12.08.2010р. між ОМР та ТОВ „АРТ» на підставі рішення ОМР №5649-V від 14.04.2010р. „Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради» укладено договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, за яким на користь ТОВ „АРТ» відчужено спірні об'єкти комунальної власності - нежилі приміщення. В подальшому ТОВ „АРТ» на підставі договорів купівлі - продажу від 12.11.2010р. відчужило зазначені нежилі приміщення на користь ПП „Елас-Комбі» та ППФ „Стенфорд-Інвест» , якими спірні об'єкти продані ТОВ „Ів-Інвест Лтд» . Так, постановою ВГСУ від 16.10.2014р. у справі №916/2545/13 визнано недійсним п.13 рішення ОМР №5649-V від 14.04.2010р. „Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради» , визнано недійсним договір міни, укладений між ОМР та ТОВ „АРТ» шляхом підписання удаваних правочинів - договору дарування від 12.08.2010р. та договору купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси. Зокрема, постановою ВГСУ від 16.10.2014р. у справі №916/2545/13 встановлено, що ОМР, укладаючи договори дарування та купівлі-продажу, вийшла за межі визначених законом повноважень, з порушенням чинного законодавства, а звідси, воля власника (територіальної громади міста) щодо відчуження зазначеного майна у встановленому законом порядку не виражена, і з чого прокурор робить висновок про можливість витребування від добросовісного набувача на користь власника, тобто, територіальної громади м. Одеси спірного майна. Під час розгляду даної справи господарськими судами вказані об'єкти нерухомості відчужені ТОВ «Ів-Інвест ЛТД» на користь ТОВ «Одеська міська інвестиційна компанія» шляхом передачі майна до статутного капіталу товариства, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.01.2017р.

Крім того, прокурор зазначає, що розуміння Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та самої Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику ЄСПЛ, яка згідно зі ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права. У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії оцінки відповідності певного заходу втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям. Витребування спірного майна на користь територіальної громади з володіння ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» відповідає критерію законності, так як відбувається на підставі ст.388 ЦК України. Позовні вимоги відповідають суспільним інтересам, так як прийняття рішення про передачу у приватну власність окремому суб'єкту господарювання об'єкта комунальної власності фактично позбавляє територіальну громаду можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктом комунальної власності. Прокурор також, не вважає порушеним принципу пропорційності, оскільки добросовісний власник, із власності якого майно витребовується, не позбавлений можливості відновити своє право на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодовувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Позивач подав пояснення від 13.02.2017р. за вх.№3489/17, де вказує, що підтримує позов прокурора повністю та просить його задовольнити. Крім того, позивач посилаючись на висновки, зроблені Верховним Судом України у постанові від 17.12.2014р. по справі №6-140цс14, ВГСУ у постанові від 29.12.2016р. по справі №917/843/16, вказує що у відповідності до вимог ст.ст.330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника не набувається, у тому числі і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника у такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, і від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України. Із цього, позивач робить висновок, що із встановленням постановою ВГСУ від 16.10.2014р. по справі №916/2545/13 перевищення повноважень ОМР при прийнятті рішення щодо продажу ТОВ „АРТ» спірної нерухомості, визнанням цього рішення недійсним та визнанням недійсним з цього приводу укладених на його підставі договорів, вбачається неправомірність дій органу місцевого самоврядування, а отже, відсутність волі власника - територіальної громади, яку представляє міська рада.

Також, позивач зазначає, що у рішеннях ЄСПЛ від 07.12.1976р. „Хендісайд проти Сполученого Королівства» , від 21.01.1986р. „Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» зазначено, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення.

Позивач вважає, що засобом захисту прав добросовісного власника, у якого витребовується майно, є вимога до продавця щодо сплати збитків у порядку ст.661 ЦК України.

Крім того, у позові прокурором викладено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні нежилі приміщення, яке судом не задовольняється з підстав неналежного обґрунтування цього клопотання.

Ухвалою суду від 30.01.2017р. замінено у справі неналежного відповідача - ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» на належного - ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» , залучено до участі у справі ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 22.05.2017р. за вх.№11240/17, де вказує, що витребування майна з огляду на практику застосування Європейським судом з прав людини статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має відповідати принципам законності, дотримання суспільного інтересу, пропорційності. Відповідач вважає, що територіальна громада м. Одеси передала право володіння спірним майном Одеській міській раді на підставі ч.5 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні» , у зв'язку з чим після цього воля територіальної громади м. Одеси більше не впливає на можливість віндикації. А так як, депутати ОМР проголосували за відчуження спірних об'єктів, то наявна воля власника на відчуження спірних об'єктів, у зв'язку з чим застосування ст.388 ЦК України є неможливим. У даних спірних правовідносинах відповідач вважає відсутнім суспільний інтерес у поверненні ОМР спірного майна, так як саме ОМР прийняла рішення про відчуження цих об'єктів ще згідно рішення №1404-V від 04.07.2007р., №2487-V від 05.04.2008р., №3767-V від 25.12.2008р., №4962-V від 22.01.2010р., взамін чого отримала у дарунок від ТОВ „АРТ» триповерхову адміністративну будівлю, якою користується протягом цих років. На думку відповідача, культурна цінність спірних об'єктів нерухомості жодним чином не підтверджує суспільний інтерес, особливо зважаючи на укладення стосовно спірних об'єктів договорів на їх охорону під контролем Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної адміністрації.

Крім того, посилаючись на §71 рішення ЄСПЛ від 20.10.2011р. по справі „Рисовський проти України» , § 64 рішення ЄСПЛ від 16.08.2013р. по справі „Максименко та Герасименко проти України» , § 73 рішення ЄСПЛ від 15.09.2009р. по справі „Москаль проти ОСОБА_6» , §58 рішення ЄСПЛ по справі „Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» , § 74 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010р. по справі „Лелас проти Хорватії, § 40 рішення ЄСПЛ від 13.12.2007р. „ОСОБА_2 проти Хорватії» , § 67 рішення ЄСПЛ від 11.06.2009р. „Трго проти Хорватії» , відповідач вказує, що не повинен розплачуватись за помилки Одеської міської ради, яка отримала у дарунок триповерхову будівлю, вартість обумовленого договорами купівлі-продажу майна, та бажає повернути собі ще й спірне нерухоме майно. Також, відповідач вказує, що згідно рішення ЄСПЛ від 06.12.2011р. по справі „Гладишева проти Росії» забороняється позбавлення добросовісного набувача його власності, лише через те, що державні органи не пересвідчилися в законності своїх рішень. Підсумовуючи викладене у відзиві, відповідач дійшов висновку про те, що задоволення позову прокурора призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвеції.

Також, 22.05.2017р. за вх.№2-2721/17 відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, у задоволенні якої судом відмовлено, про що викладено у мотивувальній частині даного рішення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» , перебуваючи у статусі відповідача по даній справі, подав відзив на позов від 17.06.2015р. за вх.№15470/15, письмові пояснення від 08.07.2015р. за вх.№17327/15, де вказує, що у даних спірних правовідносинах не можливо застосовувати положення ст.388 ЦК України з тих підстав, що за договорами від 18.05.2011р., від 20.05.2011р., від 26.05.2011р. ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» придбало у Фірми „Стенфорд-Інвест» та ПП „Елас-Комбі» об'єкти нерухомості, сплативши за них обумовлену договорами ціну. На момент придбання об'єктів нерухомості у Фірми „Стенфорд-Інвест» та ПП „Елас-Комбі» було наявним право власності на них. Первісним продавцем - ОМР майно продано за волі власника, так як договір від 12.08.2010р. між ОМР та ТОВ „АРТ» укладено на підставі рішення ОМР - органом місцевого самоврядування, який відповідно до ч.5 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні» є правомочним щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Отже, з підстав відплатності договорів від 18.05.2011р., від 20.05.2011р., від 26.05.2011р., добросовісності надбання ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» об'єктів нерухомості, відсутності дефекту волі власника на передання права володіння майном товариство вважає відсутнім у прокурора права на витребування майна у порядку ст.388 ЦК України. Крім того, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003р. у справі „Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і північної Ірландії» , ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» вказує, що визнання недійсним договору згідно з яким покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон є неприпустимим.

Ухвалою суду від 29.12.2016р. залучено до участі у справі ТОВ „АРТ» , ПП „Елас-Комбі» , ПП фірма „Стенфорд-Інвест» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ „АРТ» , ПП „Елас-Комбі» , ППФ «Стенфорд-Інвест» в судові засідання не з'являлись, пояснення по суті спору та витребувані судом документи не подали.

17.06.2015р. за вх.№2-3394/15 ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» подано заяву про застосування строків позовної давності, де зазначено, що ОМР було відомо про перебування спірних об'єктів у власності ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» ще 18.01.2012р., тобто, з дати першого судового засідання по справі №26/17-5059-2011, отже, строк позовної давності за вимогами до ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» сплив 18.01.2015р., тоді як позов у справі №916/2144/15 подано у травні 2015р. На думку заявника, на строк позовної давності не впливає розгляд справи №916/2545/13. Внаслідок викладеного, товариство просить суд у позові прокурора відмовити, так як норми закону про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Прокурор у поясненнях від 26.01.2017р. за вх.№1968/17 заперечує проти клопотання ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, так як за висновком ВСУ, викладеним у постанові від 05.10.2016р. у справі №916/2129/15, положення законодавства про позовну давність до позовних вимог про витребування майна у порядку ст.388 ЦК України не застосовуються, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Клопотання ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» від 17.06.2015р. за вх.№2-3394/15 про застосування строку позовної давності судом не задовольняється з підстав того, що заявник просить суд застосувати позовну давність до вимог прокурора про витребування майна від ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» , тоді як судом у справі замінено відповідача на ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» .

Клопотання ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» від 30.01.2017р. за вх.№2-499/17 про припинення провадження у справі №916/2144/15 у зв'язку з тим, що провадження в аналогічній справі №916/2143/15, порушеної за тих самих підстав, але до різних відповідачів, припинено згідно п.1 ч.1 ст.80 ГПК України - задоволенню судом не підлягає, оскільки вказані справи є різними, стосуються різних об'єктів нерухомості та відповідачів, а також з огляду на те, що підставою для припинення провадження у справі №916/2143/15 стало те, що відповідачем спірне нерухоме майно відчужено на користь фізичної особи - ОСОБА_6, який не наділений статусом СПД, а отже, не може бути відповідачем у господарській справі.

Ухвалою суду від 30.01.2017р. відмовлено Прокурору Одеської області у задоволенні заяви від 26.01.2017р. за вх.№2-456/17 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Ухвалою суду від 14.02.2107р. відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» від 30.01.2017р. за вх.№2-498/17 про залучення до участі у справі третіх осіб.

Ухвалою суду від 14.02.2017р. задоволено клопотання прокуратури Одеської області від 07.02.2017р. за вх.№2-719/17 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно. Вказана ухвала суду залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2017р.

10.05.2017р. за вх.№2-2533/17 відповідач подав до суду заяву про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 14.02.2017р., посилаючись на відсутність обставин, які вказують на його намір ухилитися від виконання рішення суду, та оскільки арешт майна обмежує його право власності. Проти вказаного клопотання заперечує ОМР, про що виклала у письмових запереченнях від 19.05.2017р. за вх.№11137/17

Вказане клопотання відповідача задоволенню судом не підлягає, так як арешт накладено судом з метою забезпечення реального виконання рішення суду, та він підлягає скасуванню судом при прийнятті рішення по справі.

22.05.2017р. за вх.№11241/17 до суду відповідачем подано клопотання про призначення справи до колегіального розгляду, з підстав того, що справа є прикладом складних, багатосторонніх, спірних правовідносин та її розгляд потребує поглибленого дослідження практики застосування ЄСПЛ правових норм.

Вказане клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи задоволенню судом не підлягає, з тих підстав, що дана справа розглядалась неодноразово всіма судовими інстанціями з травня 2015р., тобто, біля двох років, що може порушити права сторін на своєчасний розгляд їх спору. Крім того, суд зауважує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Також, відповідачем подано клопотання від 22.05.2017р. за вх.№2-2720/17 про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи з метою визначення ринкової вартості спірного нерухомого майна, оскільки це є важливим для встановлення суми компенсації у разі витребування майна.

Клопотання відповідача про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи задоволенню судом не підлягає з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

У п.2 Постанови Пленуму ВГСУ „Про деякі питання практики призначення судової експертизи» №4 від 23.03.2012р. (зі змінами) визначено, що відповідно до статті 1 Закону України „Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Так, у даній справі заявлено позовні вимоги про витребування майна безвідносно до його вартості станом на даний час. У справі не заявлено позовної вимоги щодо компенсації вартості майна, що витребовується, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для дослідження та встановлення обставин ринкової вартості спірного майна.

Клопотання сторін про долучення документів до справи від 24.06.2015р. за вх.№16147/15, від 28.02.2017р. за вх.№5013/17, від 11.05.2017р. за вх.№10403/17, від 11.05.2017р. за вх.№10402/17, про ознайомлення з матеріалами справи від 16.02.2017р. за вх.№3879/17, від 11.05.2017р. за вх.№10391/17 були судом задоволені.

Ухвалами суду від 22.02.2017р., від 10.03.2017р. провадження у справі зупинялось до розгляду ОАГС апеляційних скарг ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» на ухвалу суду від 14.02.2017р. про вжиття заходів до забезпечення позову. Ухвалою суду від 27.02.2017р. з підстав повернення справи до Господарського суду Одеської області провадження у справі поновлене.

У судовому засіданні 26.01.2017р. у відповідності до ст.77 ГПК України було оголошено перерву до 30.01.2017р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне:

Пунктом 13 рішення ОМР №5649-V від 14.04.2010р. „Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради» доручено Представництву по УКВ ОМР укласти договір дарування, з метою прийняття у дар об'єкта власності ТОВ АРТ адміністративної будівлі загальною площею 6756,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Верстатобудівна,12; доручено Представництву по УКВ ОМР укласти договір купівлі-продажу з метою продажу ТОВ АРТ об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, нежитлових приміщень 1-го поверху площею 109,3 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 29/31; нежитлових приміщень 1-го поверху площею 195,3 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 29/31; нежитлового приміщення 1-го поверху площею 115,3 кв.м., розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Єлісаветинська, 21; нежитлових приміщень 1-го поверху площею 92,3 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 9-А; нежилих приміщень 1-го поверху площею 178,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21; нежитлових приміщень 1-го поверху площею 48,2 кв.м., розташованих за адресою: м.Одеса, вул.Льва Толстого, 6; нежитлових приміщень 1-го поверху площею 28,3 кв.м., розташованих за адресою: м.Одеса, вул. Грецька, 40; нежилих приміщень 1-го поверху площею 109,2 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 12; нежилих приміщень 1-го поверху площею 90,0 кв.м. та підвалу площею 32,7 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул.Катерининська, 25; нежилих приміщень 1-го поверху площею 131,1 кв.м. та антресолі площею 20,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 22; нежилих приміщень 1-го поверху площею 100,5 кв.м. та нежилих приміщень підвалу площею 118,5кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 4; нежитлових приміщень 1-го поверху та підвалу загальною площею 261,2 кв.м., розташованих за адресою: м.Одеса, вул. Пастера, 60; нежилих приміщень 1-го поверху площею 148,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, пров. Нечипуренка, 15; нежитлового приміщення 1-го поверху площею 109,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 16/6; нежитлових приміщень 1-го поверху площею 222,9 кв.м. та нежитлових приміщень 2-го поверху площею 222,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 55; нежилих приміщень 1-го поверху та підвалу загальною площею 1058,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Затонського, 1; нежилих приміщень 1-го поверху площею 143,8 кв.м. та нежилих приміщень 1-го та 2-го поверхів загальною площею 590,2кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 4; нежилих приміщень 1-го поверху площею 237,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 8. Ціну продажу встановити у розмірі різниці між вартістю адміністративної будівлі загальною площею 6756,7 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Верстатобудівна, 12, та вартістю нежитлових приміщень, що є об'єктами комунальної власності територіальної громади м. Одеси, зазначених в абзаці 2 цього пункту. Площі приміщень можуть бути уточнені після виготовлення технічних паспортів.

12.08.2010р. між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради (продавець) та ТОВ „АРТ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді: нежитлових приміщень першого поверху, за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 29/31, загальною площею 92,3кв.м.; нежитлових приміщень першого поверху, за адресою: м. Одеса, вул. Торгова,29/31, загальною площею 195,3кв.м.; нежитлового приміщення першого поверху, за адресою: м.Одеса, вул. Єлисаветинська (Щепкіна),21, загальною площею 115,3кв.м.; нежитлових приміщень першого поверху, за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 9-А, загальною площею 91,5кв.м.; нежитлових приміщень першого поверху №501, за адресою: м. Одеса, вул.Ланжеронівська,21, загальною площею 178,4кв.м.; нежитлових приміщень першого поверху за адресою: м. Одеса, вул. Льва Толстого,6, загальною площею 48,2 кв.м., нежитлових приміщень першого поверху №504, за адресою: м. Одеса, вул. Грецька,40, загальною площею 28,3кв.м.; нежитлових приміщень першого поверху, за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 12, загальною площею 109,2кв.м.; нежитлових приміщень першого поверху №503, за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська,25, загальною площею 90кв.м.; нежитлових приміщень підвалу №504, за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська,25, загальною площею 32,7кв.м.; нежитлового приміщення першого поверху №501, за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська,22, загальною площею 131,1кв.м.; нежитлових приміщень антресолі №502, за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська,22, загальною площею 20,5кв.м.; нежитлових приміщень першого поверху №810, за адресою: м. Одеса, пров. Нечипуренка, 15, загальною площею 145,8кв.м.; нежитлових приміщень першого поверху №595, за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога,16/6, загальною площею 109,6кв.м.; нежитлових приміщень першого поверху №503, за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 55 А, загальною площею 222,9кв.м.; нежитлових приміщень другого поверху №810, за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 55 А, загальною площею 222,5кв.м.; нежитлових приміщень першого поверху та підвалу №501, за адресою: м. Одеса, вул. Затонського,1, загальною площею 1058,4кв.м.; нежитлових приміщень першого поверху, за адресою: м. Одеса, вул.Рішельєвська,4, загальною площею 143,8кв.м.; нежитлових приміщень першого та другого поверхів №810, за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська,4, загальною площею 590,2кв.м.; нежитлових приміщень №503, за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 8, загальною площею 246.3кв.м. (п.п.1.1., 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3., 1.1.4., 1.1.5., 1.1.6., 1.1.7., 1.1.8., 1.1.9., 1.1.10., 1.1.11., 1.1.12., 1.1.13., 1.1.14., 1.1.15., 1.1.16., 1.1.17., 1.1.18., 1.1.19., 1.1.20., 1.1.21., 1.1.22., 1.1.23. договору).

Фактично майно по договору купівлі-продажу від 12.08.2010р. передано за актом приймання-передачі від 19.08.2010р.

На підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2010р., укладеного між ТОВ „АРТ» (продавець) та ПП „Елас-Комбі» (покупець), останнє купило нежилі приміщення першого поверху №501, загальною площею 178,4кв.м., розташовані по вул. Ланжеронівській,21, у м.Одесі. Продаж зроблено за 2128600грн. (п.п.1, 3 договору).

Крім того, ПП „Елас-Комбі» придбало за договором купівлі-продажу від 12.11.2010р. у ТОВ „АРТ» нежилі приміщення антресолі №502, загальною площею 20,5кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська,22. Продаж зроблено за 277975грн. (п.п.1, 3 договору).

Також, ТОВ „АРТ» на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2010р. продало ПП „Елас-Комбі» нежитлові приміщення підвалу №504, загальною площею 32,7кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська,25. Продаж зроблено за 363575грн. (п.п.1, 3 договору).

За договором купівлі-продажу від 12.11.2010р. ТОВ „АРТ» продало, а ПП „Елас-Комбі» придбало нежиле приміщення першого поверху №501, загальною площею 131,1кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська,22. Продаж зроблено за 1777624,20грн. (п.п.1, 3 договору).

Крім того, 12.11.2010р. між ТОВ „АРТ» (продавець) та ПП „Елас-Комбі» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого покупець купив у продавця нежилі приміщення першого поверху №503, загальною площею 90кв.м., розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Катерининська,25. Продаж зроблено за 1000665грн. (п.п.1, 3 договору).

Також, 12.11.2010р. між ТОВ „АРТ» (продавець) та ПП „Елас-Комбі» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого покупець купив у продавця нежилі приміщення першого поверху №504, загальною площею 28,3кв.м., розташовані по вул.Грецька,40, у м. Одесі. Продаж зроблено за 439200грн. (п.п.1, 3 договору).

12.11.2010р. між ТОВ „АРТ» (продавець) та Фірмою „Стенфорд-Інвест» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення першого поверху №503, загальною площею 222,9кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, ОСОБА_7,55. Продаж зроблено за 1425772,10грн. (п.п.1, 3 договору).

12.11.2010р. Фірма „Стенфорд-Інвест» на підставі договору купівлі-продажу придбало у ТОВ „АРТ» нежитлові приміщення другого поверху №810, розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Велика Арнаутська,55, площею 222,5кв.м. Продаж зроблено за 1423176,70грн. (п.п.1, 3 договору).

18.05.2011р. між Фірмою „Стенфорд-Інвест» (продавець) та ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує нежитлові приміщення другого поверху №810, розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Велика Арнаутська,55, площею 222,5кв.м. Продаж здійснено за 400000грн. (п.п.1, 2 договору).

18.05.2011р. між Фірмою „Стенфорд-Інвест» (продавець) та ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця нежитлові приміщення першого поверху №503, загальною площею 222,9кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська,55.

26.05.2011р. між ПП „Елас-Комбі» (продавець) та ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує нежитлові приміщення першого поверху №504, розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Грецька,40, загальною площею 28,3кв.м. Продаж здійснено за 439200грн. (п.п.1, 2 договору).

Також, ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» придбало у ПП „Елас-Комбі» за договором купівлі-продажу від 20.05.2011р. нежитлові приміщенні антресолі №502, розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Катерининська, 22, загальною площею 20,5кв.м. Продаж здійснено за 277975грн. (п.п.1, 2 договору).

26.05.2011р. між ПП „Елас-Комбі» (продавець) та ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно якого продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення підвалу №504, загальною площею 32,7кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська,25 (п.п.1, 2 договору).

За договором купівлі-продажу від 26.05.2011р. ПП „Елас-Комбі» продало ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» нежилі приміщення першого поверху №501, площею 131,1кв.м., розташовані по вул. Катерининська,22, вартістю 1777624грн. (п.п.1, 2 договору).

Крім того, 26.05.2011р. між ПП „Елас-Комбі» (продавець) та ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно якого продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення першого поверху №503, площею 90кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська,25, вартістю 400000грн. (п.п.1, 2 договору).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014р. по справі №916/2545/13 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави до відповідачів - ОМР, ТОВ "АРТ", ТОВ "Утьосов", ПП "Елас-Комбі", Фірми "ХАРРІСОНС-ТРАНС-СЕРВІС" у вигляді ТОВ, ТОВ "Ів-Інвест ЛТД", ТОВ "Ів-Іммобільє", ТОВ "ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ", ТОВ "ОПЕРА.", ТОВ "АВЕРС СТРОЙ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2014р. у справі №916/2545/13 скасовано в частині припинення провадження у справі, у цій частині прийнято нове рішення: "Визнати недійсним п.13 рішення Одеської міської ради №5649-V від 14.04.2010р. "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради", частини 3,4,5 резолютивної частини постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2014р. у справі №916/2545/13 викладено у такій редакції: „Визнати недійсним договір міни, укладений між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ" шляхом підписання удаваних право чинів - договору дарування від 12.08.2010 об'єкта власності ТОВ "АРТ" - адміністративної будівлі літ. "А", загальною площею 6756,7 кв.м., по вул.Верстатобудівній, 12 у м. Одесі та договору купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси: нежитлові приміщення 1-го поверху літ. "А" загальною площею 195,3 м 2 по вул. Торговій, 29/31 у м. Одесі; нежитлові приміщення 1-го поверху № 501 загальною площею 178,4 м 2 по вул. Ланжеронівській, 21 у м. Одесі; нежитлові приміщення 1-го поверху площею 48,2 м 2 по вул. Льва Толстого, 6 у м. Одесі; нежитлові приміщення 1-го поверху № 504 площею 28,3 м 2 по вул. Грецькій, 40 у м. Одесі; нежилі приміщення 1-го поверху площею 109,2 м 2 по вул. Рішельєвській, 12 у м. Одесі; нежилі приміщення 1-го поверху № 503 площею 90,0 м 2 по вул. Катерининській, 25 у м. Одесі; нежилі приміщення підвалу № 504 площею 32,7 м 2 по вул. Катерининській, 25 у м. Одесі; нежилі приміщення 1-го поверху № 501 площею 131,1 м 2 по вул. Катерининській, 22 у м.Одесі; нежилі приміщення антресолі № 502 площею 20,5 м 2 по вул. Катерининській, 22 у м.Одесі; нежитлові приміщення 1-го поверху № 503 літ. "А" площею 222,9 м 2 по вул. Великій Арнаутській, 55 у м. Одесі; нежитлові приміщення 2-го поверху № 810 літ. "А" площею 222,5м 2 по вул. Великій Арнаутській, 55 у м. Одесі; нежитлові приміщення 1-го поверху №810 літ. "А" площею 145,8 м 2 по пров. Нечипуренка, 15 у м. Одесі; нежитлові приміщення 1-го поверху № 595 площею 109,6 м 2 по Фонтанській дорозі, 16/6 у м. Одесі; нежилі приміщення 1-го поверху та підвалу № 501 загальною площею 1058,4 м 2 по вул. Затонського, 1 у м. Одесі; нежилі приміщення 1-го поверху площею 143,8 м 2 по вул. Рішельєвській, 4 у м.Одесі; нежитлові приміщення 1-го та 2-го поверхів № 810 площею 590,2 м 2 по вул.Рішельєвській, 4 у м. Одесі; нежитлові приміщення № 503 площею 246,3 м 2 по вул.Ланжеронівській, 8 у м. Одесі; нежитлові приміщення 1-го поверху площею 92,3 м 2 по вул. Торгова 29/31 у м. Одесі; нежитлові приміщення 1-го поверху площею 115,3 м 2 по вул.Єлісаветинська, 21 у м. Одесі; нежитлові приміщення 1-го поверху площею 91,5 м 2 по вул. Преображенська, 9-А у м. Одесі; нежилі приміщення підвалу № 502 площею 100,5 м 2 по вул. Велика Арнаутська, 4 у м. Одесі; нежилі приміщення 1-го поверху № 501 площею 118,5м 2 по вул. Велика Арнаутська, 4 у м. Одесі; нежитлові приміщення 1-го поверху та підвалу № 501 площею 261,2 м 2 по вул. Пастера, 60 у м. Одесі, загальною вартістю 38582460,80грн.". У частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання повернути майно рішення та постанову залишено без змін.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014р. по справі №916/2545/13 встановлено наступне: „...Визнаючи недійсним договір міни, укладений шляхом підписання сторонами договорів дарування та купівлі-продажу як такого, що суперечить чинному законодавству, з чим погоджується Вищий господарський суду України, господарський суд апеляційної інстанції фактично встановив вихід Одеської міської ради ухваленим рішення за межі визначених законами повноважень...» .

Станом на дату подання прокурором позову спірне нерухоме майно було зареєстровано за ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» , про що свідчать Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №11654224 від 26.10.2013р., Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна №№33603978, 33596809, 33595456, 33594197, 33591024, 33590426, 33589770 від 13.02.2015р.

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборн відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 25.01.2017р. №78813925, від 27.01.2017р. №79045446 спірні об'єкти нерухомості належать на праві власності ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» від 06.10.2016р., акту приймання-передачі майна до статутного капіталу від 06.10.2016р., складеного ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» та ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» .

Надати оригінали документів доданих до позову позивач не має змоги з підстав того, що їх вилучено ОВО УБОЗ в Одеській області, на що вказують протоколи виїмки від 17.06.2011р., постанова прокуратури Одеської області про проведення виїмки від 17.06.2011р.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд встановив наступне.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст.15 ЦК України від 16.01.2003 р.).

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених ч.1 ст.388 ЦК, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК, зокрема - чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016р. №6-2161цс16, від 23.11.2016р. по справі №916/2144/15.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст.60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Статтею 172 ЦК передбачено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Таким чином, територіальна громада як власник об'єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 05.10.2016р. по справі №3-604гс16, від 23.11.2016р. по справі №916/2144/15, який, зокрема, зазначає, що „..висновок суду, у справі, яка розглядається, про те, що неправомірність рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсними договорів, укладених на підставі цього рішення, не свідчить про відсутність волі власника, є помилковим...» .

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п.2.16. Постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за позивачем (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Так, у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, яким у даній справі є договір купівлі-продажу від 12.08.2010р., права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, в силу ч.5 ст.16, ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Одеська міська рада, яка в силу ст.19 Конституції України зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, територіальна громада міста ОСОБА_5, як власник спірного об'єкта нерухомості, делегує Одеській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто, воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

У постанові Вищого господарського суду України від 16.10.2014р. у справі №916/2545/13 колегія визнала укладені між сторонами договір дарування і купівлі-продажу удаваним договором і визнала його недійсним. Водночас, суд встановив вихід Одеської міської ради за межі визначених законом повноважень, з огляду на що скасував пункт 13 рішення Одеської міської ради від 14.04.2010р.

Таким чином, здійснення Одеською міською радою права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади.

З огляду на те, що спірні об'єкти нерухомості вибули із володіння територіальної громади поза її волею, суд доходить висновку про задоволення позову про витребування від ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» майна на підставі статті 388 ЦК.

Одночасно суд у даних позовних вимогах не вбачає порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

§ 1 ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому, Конвенція має сприйматись як „живий інструмент» , її положення мають тлумачитись динамічно, тобто, одне й те саме положення в різних історичних умовах цілком може втрачати свою актуальність. Одночасно, слід враховувати, що рішення ЄСПЛ стосуються конкретної справи, в яких іноді використовуються концепції, не відомі українській правовій системі, що ускладнює екстраполяцію висновків у конкретній справі на українську дійсність.

Так, судове рішення у справі про витребування майна від власника, що набув його незаконно, не може сприяти встановленню та запровадженню індульгенції, яка надає власнику новому власнику імунітет від будь-яких претензій держави.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України в ухвалі від 05.10.2016р. по справі №916/2129/15.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України від 29.06. 2004р. №1906-ІV «Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ТОВ "Одеська міська інвестиційна компанія" критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Витребування спірного майна на користь територіальної громади з володіння ТОВ "Одеська міська інвестиційна компанія" відповідає критерію законності: витребування із його власності спірного майна здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК, яка відповідає вимогам доступності, чіткості передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним. Сумніви відповідача у правильності тлумачення та застосування цієї норми судами не можуть свідчити про незаконність втручання у право власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність окремому суб'єкту господарювання об'єкта комунальної власності фактично позбавляє територіальну громаду можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктом комунальної власності. Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям об'єкта із комунальної власності, становлять суспільний публічний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого об'єкт вибув із комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

У даній справі "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора до суду з вимогою витребування комунального майна із володіння ТОВ "Одеська міська інвестиційна компанія" є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права комунальної власності, захист такого права шляхом повернення до комунальної власності об'єктів комунальної власності, які були передані ТОВ "Одеська міська інвестиційна компанія" із порушенням чинного законодавства.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ТОВ " Одеська міська інвестиційна компанія" критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном.

Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні у право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації. Однак, ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» у даній справі позовні вимоги про відшкодування йому компенсації не заявляло. Одночасно, відповідач не позбавлений права в подальшому звернутись до суду із відповідним позовом про відшкодування йому компенсації вартості витребуваного майна, збитків що сприятиме дотриманню принципу пропорційності.

Звідси, позовні вимоги прокурора не порушують § 1 ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, через дотримання принципу законності втручання у право власності, відповідності такого втручання суспільному інтересу, його пропорційності.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові №916/2129/15 від 05.10.2016р.

Також, виконуючи вказівки, викладені у постанові Верховного Суду України від 23.11.2016р. по справі №916/2144/15, суд встановив, що у володінні ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» перебувають всі об'єкти спірного майна, зазначені у позовній заяві, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборн відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 25.01.2017р. №78813925, від 27.01.2017р. №79045446, протоколом загальних зборів учасників ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» від 06.10.2016р., актом приймання-передачі майна до статутного капіталу від 06.10.2016р., складеного ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» та ТОВ „Ів-Інвест ЛТД» .

За таких обставин, суд вбачає правомірними позовні вимоги прокурора про витребування у відповідача на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нежитлових приміщень.

Розглянувши заяву відповідача від 22.05.2017р. за вх.№2-2721/17 про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, яку обґрунтовано тим, що Одеська міська рада довідалася про порушення її права особою, що його порушила ще 29.04.2011р., а так як прокурором даний позов подано 21.04.2015р., його подано із порушенням строку позовної давності, - суд встановив наступне.

Положеннями ст.256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст.257 ЦК України).

Згідно до ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила . За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.267 ЦК України).

Так, як свідчать наявні у справі документи, спірне майно ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» , відповідач по справі, набув 06.10.2016р., у зв'язку з чим трирічний строк позовної давності за вимогою прокурора до ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» про витребування цього майна спливає лише 25.01.2020р., так як достовірно прокурору стало відомо про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №78813925 від 25.01.2017р.

Разом з цим, у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016р. по справі №916/2129/15 вказано, що „...Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст.344 ЦК України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються...).

Таким чином, з врахуванням того, що судом встановлено, що позивачем та прокурором не пропущено строк позовної давності, з врахуванням позиції ВСУ, викладеної у постанові від 05.10.2016р. по справі №916/2129/15, відповідна заява відповідача від 22.05.2017р. за вх.№2-2721/17 задоволенню судом не підлягає, а порушене право підлягає захисту.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Таким чином, зважаючи на доведеність та обґрунтованість позовних вимог прокурора суд їх задовольняє, у зв'язку з чим витребовує у ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради спірні нежилі приміщення.

Згідно ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1600грн. підлягають стягненню з відповідача до державного бюджету України. Крім того, за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню Прокуратурі Одеської області судовий збір, сплачений за розгляд судом заяви про вжиття заходів до забезпечення позову в сумі 800грн., 87696грн. судовий збір, сплачений за розгляд ВГСУ касаційної скарги прокуратури. Також, стягненню з відповідача на користь Генеральної прокуратури України підлягає 95004грн. судового збору за Верховним Судом України касаційної скарги.

Відповідно до ст.68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи те, що по справі прийнято рішення, суд вважає за необхідне скасувати вжиті ухвалою суду від 14.02.2017р. заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов Прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради повністю.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська міська інвестиційна компанія» (65101, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 1, кв.134, код 40554087) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради (65004, м.Одеса, Думська площа,1, код 26597691) нежилі приміщення першого поверху №503, загальною площею 222,9кв.м., нежилі приміщення другого поверху №810, загальною площею 222,5кв.м., розташовані по вул. В. Арнаутській,55, у м.Одесі, нежилі приміщення першого поверху №501, загальною площею 131,1кв.м., нежилі приміщення антресолі №502, площею 20,5кв.м., розташовані по вул. Катерининській,22, у м. Одесі, нежилі приміщення підвалу №504, площею 32,7кв.м., нежилі приміщення першого поверху №503, загальною площею 90кв.м., розташовані по вул. Катерининській,25, у м.Одесі, нежилі приміщення першого поверху №501, загальною площею 178,4кв.м., розташовані по вул. Ланжеронівській, 21, у м. Одесі, нежилі приміщення першого поверху №504, площею 28,3кв.м., розташовані по вул.Грецькій,40, у м. Одесі, нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 109,2кв.м., розташовані по вул.Рішельєвській,12, у м. Одесі.

3. Стягнути з ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» (65101, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 1, кв.134, код 40554087) на користь прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська,3, код 03528552) 800 (вісімсот) грн. судового збору за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, 87696 (вісімдесят сім тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. судового збору за розгляд касаційної скарги Вищим господарським судом України.

4. Стягнути з ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» (65101, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 1, кв.134, код 40554087) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код 00034051) 95004 (дев'яносто п'ять тисяч чотири) грн. судового збору за розгляд Верховним Судом України касаційної скарги.

5. Стягнути з ТОВ „Одеська міська інвестиційна компанія» (65101, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 1, кв.134, код 40554087) до державного бюджету України (рахунок №31210206783008, Одержувач: УДК у м. Одесі/Приморський район, Код ЄДРПОУ - 38016923, Банк одержувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код бюджетної класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області: 03499997) через Київський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_8 територіального управління юстиції в Одеській області (65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1, код 39907130) 1600 грн. судового збору.

6. Скасувати заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, вжиті ухвалою суду від 14.02.2017р.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26 травня 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук