Ухвала

від 16.05.2017 по справі 822/4628/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року м. Київ К/800/15240/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року

у справі №822/4628/13-а

за позовом Приватного підприємства Релком-Поділля (надалі - ПП Релком-Поділля )

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (надалі - Кам'янець-Подільська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ПП Релком-Поділля звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ від 26.11.2013 року №0003332202.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.01.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ПП Релком-Поділля просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, Кам'янець-Подільською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Релком-Поділля з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість за результатами проведених фінансово-господарських взаємовідносин із Закритим акціонерним товариством Турбо Ексим Нафто-Газ Обладнання за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, наслідки якої оформлено актом від 13.11.2013 року №694/222/36588162.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні придбаного в ЗАТ Турбо Ексим Нафто-Газ Обладнання комп'ютерного обладнання, з огляду на непідтвердження реального характеру здійсненої поставки належним чином оформленою транспортною документацією та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2013 року №0003332202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42784,50 грн., у тому числі 28523,00 грн. за основним платежем та 14261,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем реального характеру розглядуваної господарської операції, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення прийнято Кам'янець-Подільською ОДПІ в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операції з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідної операції належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про її обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваної господарської операції, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, цілком обґрунтовано врахував долучені ПП Релком-Поділля до матеріалів справи копії належним чином оформлених первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарської операції й її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції, а саме: видаткової накладної, податкової накладної, платіжного доручення.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Доводи відповідача про неподання платником доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей у процесі виконання оспорюваної операції також не спростовують її реальності. Так, судом апеляційної інстанції на підставі пояснень свідка ОСОБА_1 з'ясовано, що відсутність товарно-транспортної документації, що складається при перевезенні товару, зумовлена транспортуванням позивачем придбаної продукції на умовах самовивозу без залучення автоперевізника, що не передбачає оформлення товарно-транспортної накладної.

Факт відсутності у ПП Релком-Поділля довіреності на отримання товару також не може слугувати доказом відсутності вчинення господарської операції, оскільки відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), довіреність після відпуску товару залишається у постачальника.

В свою чергу, контролюючим органом не подано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПП Релком-Поділля розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірної господарської операції позивач та його постачальник були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, Вінницький апеляційний адміністративний суд дійшов вірного висновку про доведеність ПП Релком-Поділля реального характеру оспорюваної поставки. Отже, оцінюючі зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування спірного податкового повідомлення-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун