Рішення

від 22.05.2017 по справі 339/228/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 339/228/16-ц

Провадження № 22-ц/779/554/2017

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Сметанюк В. Б.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Томин О.О., Максюти І.О.,

секретарів: Бойчука Л.М., Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Рожнятівського нотаріального округу ОСОБА_5, Болехівська міська рада про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Болехівського міського суду від 16 лютого 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Рожнятівського нотаріального округу ОСОБА_5, Болехівська міська рада про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 20 червня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0812 га по вул. Коперніка, 3 у м. Болехів, який посвідчений приватним нотаріусом Рожнятівського нотаріального округу ОСОБА_5

Посилаючись на те, що оспорюваним договором порушуються його права, оскільки він є власником адміністративно-господарських будівель, що знаходяться по вул. Січових Стрільців, 4а та земельної ділянки на якій знаходяться ці будівлі та септик, а укладення оспорюваного договору призводить до того, що виключається можливість користування та обслуговування належних йому адміністративно-господарських будівель та септика, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 20 червня 2016 року за реєстровим № 791, посвідчений приватним нотаріусом Рожнятівського нотаріального округу ОСОБА_5, скасувати запис про право власності № 15044418 від 20 червня 2016 року та скасувати рішення про державну реєстрацію, індексний № 30124511 від 20 червня 2016 року.

Рішенням Болехівського міського суду від 16 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що оскаржуваний договір купівлі-продажу укладений із порушенням вимог ст.ст. 658-660 ЦК України та порушує його права у зв'язку з тим, що відповідачі шляхом укладення договору реалізували спірну земельну ділянку чим позбавили його заїзду та доступу до септику та нерухомого майна.

Крім того, на земельній ділянці, яка була відчужена знаходиться септик, який як і адміністративно-господарські споруди належать йому.

Вважає, що після прийняття рішення Болехівським міським судом від 19 листопада 2014 року ОСОБА_4 мав повернути земельну ділянку міській раді.

У зв'язку з вищенаведеним, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених підстав.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8, ОСОБА_4 та його представники ОСОБА_9, ОСОБА_10, представник Болехівської міської ради - ОСОБА_11, приватний нотаріус ОСОБА_5 апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Судом установлено, що 20 червня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, цільове призначення якої - для житлової забудови і комерційного призначення, площею 0,0812 га, кадастровий номер 2610200000:03:003:0025, яка розташована по вул. Коперніка, 3 у м. Болехів.

Даний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу ОСОБА_5

Згідно з п. 1.6 договору купівлі-продажу, зазначена земельна ділянка належала продавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Рожнятівського РНО ОСОБА_5 06 грудня 2013 року, за реєстровим № 2670 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3711650, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №14083726 від 06 грудня 2013 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 122516726102.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту порушення його права внаслідок укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 червня 2016 року та не надано суду належних доказів на підтвердження наявності підстав для визнання його недійсним.

Проте, з таким висновком суду повністю погодитися не можна.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20 червня 2016 року, стороною якого він не є.

В обґрунтування позову зазначав, що предмет оспорюваного ним договору - земельна ділянка була предметом судового спору, за яким договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08 грудня 2013 року, на підставі якого ОСОБА_4 став власником спірної земельної ділянки було визнано недійсним, а тому ОСОБА_4 не мав права укладати, а нотаріус посвідчувати договір купівлі-продажу від 20 червня 2016 року.

Посилаючись на те, що укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0812 га унеможливлює користування та обслуговування належних йому адміністративно-господарських будівель та септиком, тому відчуження ОСОБА_4 спірної земельної ділянки після визнання його правовстановлюючих документів на земельну ділянку недійсними, порушує його права.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2 - 4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 на приватизаційному аукціоні 27 липня 2010 року придбав громадський будинок в м. Болехові по вул. Коперніка, 3 (колишнє приміщення терапевтичного відділення Болехівської ЦМЛ).

17 серпня 2011 року Болехівською міською радою було прийнято рішення, згідно яким ОСОБА_4, як новому власнику будинку, було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Коперніка, 3 на тих же умовах і в тому ж розмірі як у попереднього власника - площею 0,0760 га для обслуговування та реконструкції викупленого громадського будинку.

27 грудня 2011 року Болехівською міською радою було прийнято рішення, яким внесено зміни в своє попереднє рішення від 17 серпня 2011 року щодо розміру земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, зазначивши площу - 0,0812 га.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 грудня 2013 року Болехівська міська рада продала ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0812 га.

За наслідками розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ВКФ Форум до Болехівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішень, 11 грудня 2013 року Львівським апеляційним адміністративним судом було прийнято постанову, якою було визнано незаконним та скасовано рішення Болехівської міської ради від 27 грудня 2011 року № 04-13/11 про внесення змін в рішення Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 17 серпня 2011 року № 39-09/11 року.

Скасовуючи дане рішення, апеляційний суд виходив з того, що окремий конкурс щодо земельної ділянки площею 0,0052 га, що є різницею між загальною площею 0,0812 га та первинною 0,076 га не проводився, а тому рішення прийнято у порушення ст. 134 ЗК України.

При цьому судом було встановлено, що між земельною ділянкою ВКФ Форум та ділянкою (0,076 га) підприємця ОСОБА_4 є земельна ділянка приблизно 0,0025 га, на якій розташовані дві споруди місцевої каналізації, які використовуються ВКФ Форум та ПП Азалія , а також позивачами та мешканцями міста.

Крім того, рішенням Болехівського міського суду від 19 листопада 2014 року, яке набрало законної сили, було визнано незаконним та скасовано рішення Болехівської міської ради Івано-Франківської області №16-21/12 від 24 жовтня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки в оренду, визнано незаконним та скасовано рішення №06-31/13 від 08 листопада 2013 року про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення та визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08 грудня 2013 року, укладений між Болехівською міською радою та ОСОБА_4

Разом з тим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, скасування запису про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0812 га та рішення про державну реєстрацію прав проведено не було.

З матеріалів справи також вбачається, що 24 жовтня 2014 року між приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою Форум та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами ОСОБА_2 набув у власність адміністративно-господарську будівлю по вул. Січових Стрільців, 4а у м. Болехові.

У п. 2 вказаного договору було зазначено, що відповідно до даних технічного паспорта та правовстановлюючих документів відчужувана адміністративно-господарська споруда зображена в плані літ. А загальною площею 182, 6 кв.м., септик №1.

В цей же день, між зазначеними вище сторонами було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0176 га, кадастровий номер 2610200000:03:022:0013 по вул. Січових Стрільців, 4а у м. Болехові, цільове призначення якої - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

Згідно опису будівель, які зазначені в технічному паспорті на виробничий будинок по вул. Січових Стрільців, 4а у м. Болехові, виготовленого Івано-Франківським МБТІ 30 травня 2005 року вбачається, що крім адміністративно-господарських будівель належних ВКФ Форум зазначено і про належність бетонно каналізаційно-вигрібної ями - септика.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 24 жовтня 2014 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником адміністративно-господарської будівлі, загальною площею 182,6 кв.м. і септика, матеріал-бетон по вул. С.Стрільців, будинок 4а, в м. Болехові.

Таким чином, згідно правовстановлюючих документів та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено право власності позивача ОСОБА_2 на господарську споруду - септик по вул. С.Стрільців, будинок 4а, в м. Болехові.

Встановлюючи факт відсутності на земельній ділянці ОСОБА_4 площею 0,0812 га септика, суд першої інстанції виходив із того, що він у 2014 році засипав вигрібну яму та септик, які знаходились на земельній ділянці по вул. Коперніка, 3 в м. Болехові і такі дії ним було вчинено на виконання розпорядження міської ради щодо приведення земельної ділянки у належний стан.

За результатами неодноразових обстежень земельних ділянок позивача та відповідачів комісією міськвиконкому складалися акти.

Так, 21 жовтня 2015 року комісією виконавчого комітету Болехівської міської ради було встановлено, що ОСОБА_4 було розкопано давно недіючий каналізаційний випуск громадського будинку, який прокладений в глибину ділянки від будівлі ОСОБА_4 до засипаної землею вигрібної ями, що знаходиться в межах належної йому земельної ділянки.

11 жовтня 2016 року комісією виконавчого комітету Болехівської міської ради складено акт про розгляд заяви ОСОБА_3 з якого вбачається, що за результатами обстеження земельної ділянки виявлено, що земельна ділянка по вул. Коперніка, 3 у м. Болехові площею 0,0812 га (кадастровий номер 2610200000:03:003:0025) огороджена по периметру (межі) з трьох сторін парканом з метало профілю висотою 2,0 м, на території земельної ділянки знаходиться бетонний колодязь діаметром 1,0 м, вбиральня та вигрібна яма відсутні, інші господарські споруди чи інженерні комунікації відсутні.

06 грудня 2016 року комісією виконавчого комітету Болехівської міської ради було складено акт та за результатами обстеження було встановлено, що люк каналізаційного септика розташовано на земельній ділянці по вул. С.Стрільців, 4А у м. Болехові безпосередньо біля суміжної огорожі на відстані 1,47 м та 2,15 м від стін будинку, огорожа між земельними ділянками по вул. Коперніка, 3 та ОСОБА_14, 4А, у м. Болехові збудована з металопрофілю висотою до 2,0 м, зі сторони будинку по вулиці С.Стрільців, 4А заїзд до септика відсутній, на час обстеження каналізаційний септик, майже заповнений та потребує відкачки нечистот, обслуговування каналізаційного септика (заїзд до нього) можливо здійснити з вулиці Коперніка, 3. На час обстеження ворота - виїзд на земельну ділянку (вул. Коперніка, 3) закриті на замок.

За результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства при прийнятті Болехівською міською радою рішень, Державною інспекцією сільського господарства в Івано-Франківській області було встановлено, що на земельній ділянці, якою збільшено площу земельної ділянки ОСОБА_4 розміщується септик, який належить ВКФ Форум (лист від 11 квітня 2014 року).

Згідно зі ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Тобто лише з моменту внесення відповідних змін до державного реєстру припиняється право на це майно.

Суд зазначене не врахував та не дав оцінки тому факту, що зміни до державного реєстру щодо знищення складової частини об'єкта нерухомого майна - септика не вносилися.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

А тому з врахуванням того, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року було встановлено, що між земельною ділянкою ВКФ Форум та ділянкою (0,076 га) підприємця ОСОБА_4 є земельна ділянка приблизно 0,0025 га, на якій розташовані дві споруди місцевої каналізації, які використовуються ВКФ Форум та ПП Азалія та беручи до уваги, що після відчуження ВКФ Форум нерухомого майна позивачу, останній набув права власності на об'єкт нерухомого майна - адміністративно-господарську будівлю, складовою частиною якого є септик і таке право у встановленому законом порядку не припинено, суд першої інстанції прийшов до невірного висновку, що укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки права ОСОБА_2 не порушуються.

Крім того, у п. 3.5 оспорюваного договору покупцем було зазначено, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, на момент його укладення нікому іншому не продана, не подарована, в оренду не здана, заповіт на неї не складено, не відчужена іншим способом, не заставлена, в спорі, податковій заставі чи під забороною (арештом) не перебуває.

Разом з тим, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20 червня 2016 року було укладено після постановлення рішення суду, яким було визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08 грудня 2013 року, за яким ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку площею 0,0812 га.

Згідно п. 9 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Згідно ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Тому той факт, що скасування запису про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0812 га та скасування рішення про державну реєстрацію права власності не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, само по собі не може слугувати підставою для висновку про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися земельною ділянко, право власності на яку у судовому порядку було скасовано і відповідачу достеменно це відомо.

Оскільки позивач мав власний інтерес вимагати визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з метою обслуговування та користування септиком, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 20 червня 2016 року за реєстровим № 791, посвідчений приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу ОСОБА_5

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про скасування запису про право власності № 15044418 від 20 червня 2016 року та скасування рішення про державну реєстрацію, індексний № 30124511 від 20 червня 2016 року не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, рішення суду про задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 червня 2016 року є підставою для скасування державної реєстрації речового права, яке виникло на підставі недійсного договору купівлі-продажу.

При цьому, ОСОБА_2, заявляючи вказані вимоги, такі не пред'являв до самої реєстраційної служби, оскільки вона не була залучена до участі у справі в якості відповідача.

А тому в частині позовних вимог ОСОБА_2 про скасування запису про право власності № 15044418 від 20 червня 2016 року та скасування рішення про державну реєстрацію, індексний № 30124511 від 20 червня 2016 року слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір виходячи із заявлених трьох позовних вимог немайнового характеру в розмірі 1 653,60 грн.

У відповідності з ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід стягнути по 490,96 грн. сплаченого судового збору з кожного.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Болехівського міського суду від 16 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 20 червня 2016 року за реєстровим № 791, посвідчений приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу ОСОБА_5.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі по 490 грн. 96 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.О. Томин

ОСОБА_15