Рішення

від 24.05.2017 по справі 127/7757/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/7757/17

Провадження № 2/127/3213/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2017року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді: Федчишена С.А.,

при секретарі: Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільні справи за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області про стягнення грошових коштів,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області про стягнення грошових коштів. Позов мотивовано тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, є інвалідом ІІ групи. З 14.12.2010року позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014року скасовано в частині задоволення позовних вимог про перерахунок та приведення у відповідність пенсії позивача за період з 13.11.2013року по 31.12.2013року та в цій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог. Зобовязано УПФУ у Вінницькому районі Вінницької області перерахувати та привести у відповідність розмір державної та щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.. ст.. 50, 54, 67 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в редакції, яка діяла до 28.12.2007року, починаючи з 01.01.2014року, здійснивши виплату сум пенсій з урахуванням проведених раніше виплат, врахувавши при цьому, що розмір державної пенсії ОСОБА_1 не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком, а розмір щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1, за шкоду, заподіяну здоров'ю, становить 75% мінімальної пенсії за віком, застосувавши при цьому показник мінімальної пенсії за віком в розмірі мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 1 ст. 28 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . Відповідач не виконав в повному обсязі рішення суду та відповідно до протоколу від 20.11.2014року №0/Р 149478 визначив суму боргу по недоплаченій пенсії лиш за період з 01.01.2014року по 02.08.2014року який становить - 28 888,77грн. Починаючи з 03.08.2014року відповідач нараховує та виплачує позивачу державну та додаткову пенсії у значно меншому розмірі по постанові КМУ №1210 від 23.11.2011р., виходячи із розміру отриманої заробітної плати за виконану роботу в зоні відчуження в період з 02.05.1986р. по 10.05.1986р. при цьому відповідач не приймає до уваги, що в зоні відчуження позивач не виконував роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а виконував службові обов'язки як бувший міліціонер, в зоні відчуження, та згідно пункту №1 Постанови КМУ №1210 від 23.11.2011року не виявив бажання про нарахування позивачу пенсії з урахуванням заробітної плати отриманої позивачем за роботу, по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження. В добровільному порядку відповідач не виконує рішення суду, посилаючись на відсутність відповідного бюджетного фінансування з державного бюджету на виконання судових рішень. Просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти по недоплаченій пенсії в сумі 28 888,77грн.

В судове засідання позивач не з'явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилась надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов не визнала, заперечувала щодо його задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно доп.1 ч.1 ст. 15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних чи трудових відносин.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно п.п.3,4 ч.2 ЦК України є завдання майнової ( матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди ( п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України).

Як зазначив Верховний Суд України в Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду тощо.

Судом встановлено, що згідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області перерахувати та привести у відповідність розмір державної та щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.. 50, ч. 4 ст. 54,67 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в редакції, яка діяла до 28.12.2007року, починаючи з 13.11.2013р., здійснивши виплату сум пенсій з урахуванням проведених раніше виплат, врахувавши при цьому, що розмір державної пенсії ОСОБА_1 не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком, а розмір щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю, становить сімдесят п'ять процентів мінімальної пенсії за віком, застосувавши при цьому показник мінімальної пенсії за віком в розмірі мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 1 ст. 28 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.2-3).

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014року постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014року скасовано в частині задоволення вимог про перерахунок та приведення у відповідність пенсії ОСОБА_1 до УПФУ у Вінницькому районі за період з 13.11.2013року по 31.12.2013року та в цій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог. В решті постанову суду залишено без змін (а.с.4-5).

20.11.2014року управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області проведено перерахунок пенсії (основної та додаткової) відповідно до вимог ст.. 50, ч.4 ст. 54, 67 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в редакції, яка діяла до 28.12.2007року та згідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014 року та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014року в сумі 28 888,77грн.(а.с.6).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012року зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини ( Справа Бурдов проти Росії), суд наголосив, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому повинно відповідати вимогам, вміщеним у ст. 6 Конвенції. Для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування. У зазначеній справі заявник не повинен був страждати від невиконання ухвалених на його користь судових рішень

через фінансовий стан держави. Суд зауважив, не вживаючи заходів до виконання судових рішень, котрі набрали законної сили, упродовж тривалого періоду часу, уряд

позбавив положення ч. 1 ст. 6 Конвенції будь-якого сенсу. Таким чином, мало місце порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Суд також наголосив на тому, що судові рішення, ухвалені на користь заявника, підтвердили дійсні грошові вимоги останнього, а не просто констатували загальний обов'язок держави надавати п. Бурдову матеріальну допомогу. Вказані судові рішення набрали законної сили. Окрім того, у цих справах були відкриті виконавчі провадження.

На думку Суду, зумовлена діями держави неможливість отримати заявником присуджені йому грошові виплати є втручанням у його право на мирне володіння майном відповідно до змісту ст. 1 Протоколу.

Не забезпечивши виконання судових рішень, уряд позбавив заявника можливості отримати кошти, які той цілком підставно очікував. Уряд не зміг обгрунтувати свою бездіяльність. Водночас, на думку Суду, відсутність коштів не може слугувати виправданням невиконання судових рішень. Таким чином, мало місце порушення ст.1 Протоколу.

В рішенні Європейського суду з прав людини ( Кечко проти України), Суд повторює, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1.

Суд зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

З викладеного вбачається, що позивачу не було виплачено коштів по недоплаченій пенсі у зв'язку з відсутністю їх в державному бюджеті для забезпечення виконання судових рішень, однак, суд вважає, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань і посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання зобов`язання встановленого рішенням суду.

Відповідно до ст. 623 ч.1 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані чим збитки.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що права позивача порушені, тому підлягають захисту шляхом примусового стягнення даної суми.

Судові витрати суд вирішує відповідно до ст.. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного згідно ст. ст. 16, 623 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, , суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з управління пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, рахунок одержувача 29244825509100) грошові кошти по недоплаченій пенсії в сумі 28 888,77грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя :