Ухвала

від 18.05.2017 по справі 522/25201/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4008/17

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Гірняк Л.А., Сидоренко І.П.

при секретарі: Поліхрановій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Шкодіної Любові Василівни на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ТОВ „Аркар-Транс" про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_4, ТОВ Аркар-Транс про визнання дійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів від 20.12.2014 р., відповідно до умов якого ОСОБА_4, діючи в інтересах ТОВ Аркар-Транс , отримав від нього 5000,00 дол. США за придбані ним наступні транспортні засоби:

1) вантажний сідловий тягач марки MAN, модель TGA 18463, 2001 року випуску, рама НОМЕР_7, державний номерний знак НОМЕР_1;

2) вантажний сідловий тягач марки MAN, модель TGA 18463, 2002 року випуску, рама НОМЕР_8, державний номерний знак НОМЕР_2;

3) вантажний сідловий тягач марки MAN, модель TGA 185ОА, 2001 року випуску, рама НОМЕР_9, державний номерний знак НОМЕР_3;

4) напівпричіп бортовий марки SCMITZ, модель S 01, 1997 року випуску, рама НОМЕР_10, державний номерний знак НОМЕР_4 (а.с. 4-6, 21-23).

На підтвердження укладення даного договору, ОСОБА_4 видав йому письмову розписку.

Крім того, як вказує позивач, транспортні засоби, вказані в цьому договорі, були передані йому у користування та деякі з них потребували капітального ремонту, який ним здійснювався за власні кошти.

При укладенні цього договору між ним та ОСОБА_4 була досягнута згода стосовно того, що переоформлення права власності на транспортні засоби проводитиметься за першою вимогою покупця, але ОСОБА_4 зволікає з переоформленням транспортних засобів, посилаючись на те, що придбані ним транспортні засоби зареєстровані на праві власності за ТОВ Аркар-Транс , директором та єдиним учасником якого є ОСОБА_4, що, на його думку, є перешкодою у переоформленні права власності.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 13 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Шкодіна Любов Василівна звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Сторони будучи належним чином повідомленими, подали заяви про розгляд справи в апеляційному суді за їх відсутністю, розпорядившись таким чином своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Судова колегія оцінюючи вказані обставини не знаходить підстав для відкладення судового засідання.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Аркар-Транс є власником наступних транспортних засобів : 1) вантажний сідловий тягач марки MAN, модель TGA 18463, 2001 року випуску, рама НОМЕР_7, державний номерний знак НОМЕР_1; 2) вантажний сідловий тягач марки MAN, модель TGA 18463, 2002 року випуску, рама НОМЕР_8, державний номерний знак НОМЕР_2; 3) вантажний сідловий тягач марки MAN, модель TGA 185ОА, 2001 року випуску, рама НОМЕР_9, державний номерний знак НОМЕР_3; 4) напівпричіп бортовий марки SCMITZ, модель S 01, 1997 року випуску, рама НОМЕР_10, державний номерний знак НОМЕР_4 (а.с. 12-13).

На підтвердження своїх доводів щодо укладання 20.12.2014 року договору між ним та ОСОБА_4, який діяв в інтересах ТОВ Аркар-Транс , за умовами якого ним були придбані вищевказані транспортні засоби, що належать ТОВ Аркар-Транс , за 5000,00 дол. США, які були отримані від нього ОСОБА_4, позивач надав суду ксерокопію письмової розписки ОСОБА_4 від 20.12.2014 року (а.с. 11).

Оригіналу письмової розписки про отримання коштів позивачем не надано

Позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо того, що станом на 20.12.2014 року відповідач ОСОБА_4 був директором та єдиним засновником ТОВ Аркар-Транс

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що діюче законодавство не вимагає обов'язковості нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу транспортних засобів, а також з недоведеності позивачем своїх вимог.

Судова колегія звертає увагу на таке.

Підстави та порядок набуття права власності на транспортні засоби чітко визначені чинним законодавством.

Так, статтею 34 Закону України Про дорожній рух встановлено обов'язкову державну реєстрацію, перереєстрацію, та облік транспортних засобів та їх власників, що здійснюються відповідними підрозділами Державтоінспекції МВС України, що забезпечують безпеку дорожнього руху. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Крім того, відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, у редакції чинної на момент укладення спірного правочину, передбачено порядок набуття права власності на транспортний засіб з обов'язковою реєстрацією (перереєстрацією) власником придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності.

Вищезазначеним Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстраціі), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до ; транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Відповідно до п. 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

На час, яким датовано розписку про отримання коштів за спірні автомобілі з причепами - 20.12.2014 року документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку , із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального рахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби.

Для проведення перереєстрації транспортних засобів, зазначених в абзаці другому цього пункту, до підрозділів Державтоінспекції подаються засвідчені підписами сторін, що скріплені печатками, акти приймання- передачі транспортних засобів із зазначенням їх кольору, марки, моделі, року випуску, ідентифікаційних номерів складових частин (далі - реквізити), а для проведення перереєстрації транспортних засобів у разі їх відчуження документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби, разом із зазначеними актами.

В подальшому Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року № 941 до вказаного порядку були внесені зміни відбулися зміни у сфері проведення державної реєстрації транспортних засобів. Зокрема, було прибрано з переліку документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, довідку-рахунок, замість чого дозволили укладати договори купівлі-продажу транспортних засобів безпосередньо в сервісних центрах МВС, які завірятимуть адміністратори цих Центрів. При цьому в будь-якому випадку до бюджету підлягають сплаті передбачені законодаством обов'язкові платежі.

Судова колегія звертає увагу на те, що сторонами при укладенні договору відчуження транспортного засобу зазначений порядок було порушено, оскільки до органу державної автоінспекції власник транспортного засобу із відповідною заявою з доданням документів, що підтверджують правомірність придбання спірного автомобілю на час видачі розписки про отримання грошових коштів не звертався (довідка рахунок відповідної форми, видана СПД, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів, засвідчений у встановленому порядку договір тощо). В подальшому, після внесення відповідних змін до Порядку, сторони не скористалися можливістю укладення договору у сервісному центрі МВС в присутності адміністратора, який має завірити укладений між сторонами договір.

При знятті автомобіля з обліку та постановці на облік у зв'язку зі зміною його власника, автомобіль підлягає огляду на предмет відповідності ідетифікаційних номерів вузлів та агрегатів записам в реєстраційних документах з метою запобіганню незаконних переобладнань.

Таким чином, рішення суду може виступати в якості однієї з передбачених Порядком підстав правомірності придбання транспортних засобів.

Договір, укладений між сторонами є самостійним документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів.

В розумінні ст. 209 ЦПК України та законодавства, що регулює правовідносини пов'язані з дорожнім рухом, не передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля, який укладається в письмовій формі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як вбачається зі змісту позову, позивач намагається визнати дійсним договір купівлі-продажу транспортних засобів на підставі письмової розписки про отримання власником (уповноваженою особою) грошової суми за автомобілі та напівпричеп.

Тобто письмова розписка є підтвердженням укладення сторонами договору купівлі-продажу автомобіля.

У відповідності до ст. 220 ЦК України суд може визнати дійсною лише угоду, яка за законом підлягала нотаріальному посвідченню, але сторони уклали її без додержання цієї форми, і одна зі сторін виконала її повністю або частково, а друга ухиляється від нотаріального оформлення укладеної нею угоди.

Для угод про купівлю-продаж автомобілів таке оформлення в розумінні ст. 209 ЦК України не є обов'язковим.

Тому висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають встановленим у справі обставинам і засновані на законодавстві.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а засновані на невірному розумінні та тлумаченні норм ЦК України, зокрема ст. 220 ЦК України, яка в оскаржуваному рішенні, вірно застосована районним судом.

Крім того, судова колегія користуючись Єдиним державним реєстром фізичних осіб встановила, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 23.11.2015 року (справа № 2-2954/11) у задоволенні позову ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю Аркар-Транс , Товариства з обмеженою відповідальністю Анкор-Кар , ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку Укрсоцбанк в особі Жовтневого відділення Одеської обласної філії АКБ Укрсоцбанк про визнання договору недійсним - відмовлено. Відомостей про відкриття апеляційного провадження у зв'язку з оскарженням даного рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень - відсутні.

При цьому ухвалюючи вказане рішення, суд встановив,що:

10.01.2008 року між АКБ Укрсоцбанк та ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_11, виданий Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 08 серпня 1997 року, зареєстрований за адресою: м. Одеса, 1-й пров. Амундсена, 13, ідентифікаційний номер - НОМЕР_6) укладено Генеральний договір про здійснення кредитування № 665/071 (надалі - Генеральний договір ), відповідно до якого Банк зобов'язався надати ОСОБА_5 грошові кошти в межах загального ліміту 490 000, 00 Євро.

10.01.2008 року між АКБ Укрсоцбанк та ТОВ Аркар-Транс було укладено Договір поруки №03-24/811, в забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором №665/071 від 10.01.2008 року.

В забезпечення виконання Генерального договору №665/071 від 10.01.2008 року, 10.01.2008 року між АКБ Укрсоцбанк та ТОВ Аркар-Транс було укладено Договір застави майна №03-24/814 відповідно до якого в заставу було передано транспортні засоби, а саме:

1) вантажного сідлового тягача марки MAN, модель TGA 18463, 2001 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_7;

2) вантажного сідлового тягача марки MAN, Модель TGA 18463, 2002 року випуску, реєстраційний НОМЕР_12, шасі НОМЕР_8;

3) вантажного сідлового тягача марки MAN, модель TG510A,2001 року випуску, реєстраційний НОМЕР_13, шасі № НОМЕР_9.

Отже три автомобілі, які є предметом договору купівлі-продажу від 20.12.2014 року ОСОБА_2 та ТОВ Аркар-Транс в особі директора підприємства ОСОБА_4 були передані підприємством в заставу в забезпечення виконання Генерального договору №665/071 від 10.01.2008 року, укладеного між АКБ Укрсоцбанк та ОСОБА_5, який як вбачається з витребуваних з Єдиного державного реєстру юридичних осоіб та фізичних осіб-підприємців є одним із засновників ТОВ Аркар-Транс . Перші два автомобілі, які є предметом правочину між сторонами справи судовою колегію ідентифіковані за державними номерними знаками, та номерам шассі, останній автормобілі - за номером шассі.

Крім того, Приморським районним судом м.Одеси постановлені наступні ухвали по іншим цивільним справам за участю цих сторін,зокрема:

-Ухвала від 24.03.2017 року про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ТОВ Аркар-Транс про визнання права власності та скасування арештів (справа № 522/5557/17 );

-Ухвала від 24.03.2017 року про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ТОВ Аркар-Транс про визнання права власності та скасування арештів (справа № 522/5466/17);

-Ухвала від 22.03.2017 року про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю Аркар-Транс про визнання права власності у порядку невиконання договірних зобов'язань за договором позики (справа № 522/5466/17 ) ;

-Ухвала від 04.12.2015 року про повернення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Аркар-Транс до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії (справа № 522/20886/15ц ) ;

-Ухвала від 31.08.2015 року про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Аркар-Транс скарги на дії державного виконавця, в якій заявник просив визнати незаконними дії державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Щеглової Є.В. з ухвалення постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва та зобов'язати названого державного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.

З Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень вбачається, що в провадженні ВПВР УДВС ГГУЮ в Одеській області перебувають три виконавчих провадження, де стягувачем виступає ПАТ Укрсоцбанк , а боржником ТОВ Аркар-Транс , яке ідентифіковане судовою колегією з відповідачем у справі за кодом ЄДРПОУ - 31506127. Всі виконавчі провадження є зупиненими.

Враховуючи, що до суду першої інстанції та до апеляційного суду, позивачем, який наполягав на задоволенні позову та відповідачем, який заявлений позов визнає та підтверджує всі обставини, які викладені у позові, не представили документальних доказів, що на час укладення ними договору, про дійсність якого заявлені вимоги, спірне майно - три автомобілі марки MAN та напівпричеп бортовий SCMITZ, не перебували у заставі або під арештом, не представили документальних підтверджень, що отримані під розписку директором ТОВ Аркар-Транс грошові кошти за автомобілі, були оприбутковані підприємством через прибутковий касовий ордер або покладені (перераховані) на розрахунковий рахунок підприємства, зняті з балансу підприємства та передані покупцеві за передавальним актом, приймаючи до уваги встановлені обставини, про належність вказаних автомобілів до заставного майна з метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання співзасновником ТОВ Аркар-Транс , у суду апеляційної інстанції немає підстав для набуття висновку, що є підстави для задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу дійсним і вважати, що вказана угода між сторонами не була укладена з метою уникнення відповідальності за кредитними та іншими борговими зобов`язаннями.

Сам по собі факт не представлення сторонами всіх необхідних доказів суду першої інстанції у зв`язку з подачею відповідних заяв про розгляд справи за їх відсутністю, не надає апеляційному суду безумовних процесуальних підстав для їх дослідження на стадії апеляційного розгляду справи.

Проте в даному випадку представлені докази щодо посади ОСОБА_4 та оригіналу розписки про отримання ним коштів за спірні автомобілі, не спростовують остаточний висновок районного суду і не надають підстав для скасування рішення та ухвалення апеляційним судом нового рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи порушень матеріального та процесуального права, які призвели до її неправильного вирішення та є підставою для скасування або зміни рішення , не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шкодіної Любові Василівни - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.А. Гірняк

І.П. Сидоренко