Постанова

від 24.01.2013 по справі 823/73/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року Справа № 823/73/13-а

09 год. 15 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді: Паламар П.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення страхових внесків,

В С Т А Н О В И В:

08 січня 2013 року до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2012 року в сумі 2 813 грн. 63 коп.

Начальник управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області надала суду клопотання про розгляд справи без участі свого представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, хоча належним чином повідомлявся судом про день та час судового розгляду справи.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України суд вирішив розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Станом на час розгляду справи відповідач має заборгованість до Пенсійного фонду України зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2012 року в сумі 2 813 грн. 63 коп., яку позивач просить стягнути на його користь.

Відповідач повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи за адресою, визначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 19500, Черкаська область, м. Городище, вул. Миру, 65 А в судове засідання не з'явився, про причину своєї неявки не повідомив, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010р. (далі по тексту -Закон № 2464), що набрав чинності з 01.01.2011р.

Відповідно до статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно статті 4 Закону № 2464 є, зокрема:

1) роботодавці:

- підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) тощо;

2) фізичні особи -підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

3) особи, які забезпечують себе роботою самостійно -займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Страхувальниками, в свою чергу, вважаються роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Статусу платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зазначені вище суб'єкти господарювання набувають з дня взяття їх на облік Пенсійним фондом, зокрема на підставі відповідної заяви або відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .

З дня набрання чинності Законом № 2464 платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Судом встановлено, що відповідач -фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт господарювання Городищенською районною державною адміністрацією Черкаської області 02.03.1995 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області як платник єдиного внеску.

З огляду на викладені вище норми Закону № 2464 відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зобов'язаний, зокрема:

- своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

- вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;

- подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики тощо.

Так, згідно ч. 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники-роботодавці, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників -роботодавців -фізичних осіб-підприємців, які використовують працю інших осіб, та фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно -календарний рік.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 статті 9 Закону № 2464).

Згідно поданого відповідачем до управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті за відповідний період, відповідачем визначено самостійно в розмірі 5 013 грн. 63 коп.

В той же час, грошові кошти в рахунок погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік відповідач в установлені статтею 9 Закону № 2464 строки в повному обсязі не перерахував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість перед Пенсійним фондом України за відповідний період в розмірі 2 813 грн. 63 коп., враховуючи часткову сплату заборгованості в сумі 2 200 грн.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, в тому числі обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, визнається недоїмкою.

Вимога про сплату боргу по страхових внесках № Ф-15 від 03.12.2012 року направлена відповідачу.

Оскільки право територіального органу Пенсійного фонду України на звернення до суду з позовом про стягнення з платників несплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено п. 7 ч. 1 статті 13 та ч. 4 статі 25 Закону № 2464, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2012 року в розмірі 2 813 грн. 63 коп.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 128, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що проживає за адресою: 19500, Черкаська область, м. Городище, вул. Миру, 65 А, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, що знаходиться за адресою: 19500, Черкаська область, м. Городище, вул. Миру, 119, ідентифікаційний код 21366596 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2012 року на загальну суму 2 813 (дві тисячі вісімсот тринадцять) грн. 63 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя П.Г. Паламар