Ухвала

від 24.05.2017 по справі 826/14189/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14189/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

24 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Елліум до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, а також з інших питань, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Елліум (далі - Позивач, ПП Елліум ) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві) у якому просило:

- визнати протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 24.07.2016 №240720161;

- вважати прийнятими та зареєстрованими звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за серпень 2016 року, що було доставлено до ДФС України 01.09.2016 днем їх фактичного отримання податковим органом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника відповідача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між

24.07.2016 року між ПП Елліум звернулось та ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві укладено договір № 240720161 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, податних платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі по тексту - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу (далі по тексту - договір про визнання електронних документів) (а.с.34-36).

Підтвердженням укладення договору про визнання електронних документів є квитанція № 2, надана позивачу засобами телекомунікаційного зв'язку (а.с.37).

Відповідно до розділу 6 договору про визнання електронних документів, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. З моменту укладення договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДФС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається.

Так, ПП Елліум , згідно з умовами договору, засобами електронного зв'язку подано до податкового органу звітну податкову декларацію з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) за серпень 2016 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за серпень 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, квитанція №1 та вищезазначені документи доставлено до податкового органу 01.09.2016 року.

Однак, відповідачем документи не прийнято у зв'язку із виявленням помилок: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, а саме: - ЄДРПОУ: 40520110 . Можливо розірвано договір про визнання електронної звітності.

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії контролюючого органу щодо неприйняття податкової декларації, поданої ПП Елліум , за звітний період є протиправними, а тому податкову декларацію разом із вищезазначеними додатками слід вважати прийнятою днем її фактичного отримання, тобто 01.09.2016.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами податкового права, зокрема, Податковим кодекс України (далі по тексту - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року (в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до п. 201.14 ст. 201 ПК України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Пунктом 201.15 ст. 201 ПК України передбачено, що зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Приписами п. 46.1 ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі по тексту - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

Відповідно до п. 48.2 ст. 48 ПК України, обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п. 48.3 ст. 48 ПК України).

Згідно із п. 48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Правовими положеннями п. 49.10 ст. 49 ПК України визначено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється .

Між тим, п. 49.11. ст. 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови .

Як поважність причин відмови в прийнятті податкової декларації позивача з ПДВ за серпень 2016 року, контролюючий орган зазначив, що можливо розірвано договір про визнання електронної звітності (а.с.43).

Між тим, наказом ДПА України від 10.04.2008 №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі по тексту - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції №233).

Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно пункту 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є:

1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих;

2) зміна платником податків місця реєстрації.

Як зазначено апелянтом, підставою для розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 24.07.2016 №240720161 слугувало те, що поштова кореспонденція, направлена останнім на адресу ПП Елліум , повернулася з відміткою адресат не зареєстрований .

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що вказана обставина не є підставою для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку, так як проставлена поштова відмітка не є доказом зміни позивачем місця реєстрації.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.05.2016 та інформації з сайту Міністерства юстиції України станом на 02.09.2016, тобто на момент направлення досліджуваної податкової звітності, в якості місцезнаходження ПП Елліум визначено місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 32, що відповідає адресі останнього, зазначеній у договорі про визнання електронних документів від 24.07.2016 №240720161.

Водночас, питання встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків врегульовано розділом ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588 (далі по тексту - Порядок №1588).

У відповідності до п. 12.2 Порядку №1588, підрозділи контролюючого органу: стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Згідно із п. 12.4 Порядку №1588, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Отже, будь-яких доказів на підтвердження дотримання ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві передбаченої Порядком №1588 процедури не надано (доказів проведення роботи із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб) ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, а тому у контролюючого органу були відсутні підстави для розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 24.07.2016 №240720161, укладеного з позивачем.

Крім того, пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Таким органом центральної виконавчої влади, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, є Державна фіскальна служба України.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З урахуванням того, що підставою для неприйняття податкової декларації позивача з ПДВ за серпень 2016, слугував факт розірвання ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів позивача від 24.07.2016 №240720161, її слід вважати прийнятою з додатками днем її фактичного отримання 01.09.2016.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2014 К/800/51832/13, К/800/51193/13 та ухвалі від 23.06.2014 К/800/45946/13.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Проте, в даному випадку ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів неприйняття податкової звітності ПП Елліум за серпень 2016 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 206 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, під час подання апеляційної скарги ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві не було сплачено судовий збір, який становив 1515,80 грн.

Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню під час постановлення рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2017 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1515,80 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять гривень 80 копійок) на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.