Ухвала

від 22.05.2017 по справі 820/4154/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2017 р.Справа № 820/4154/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2016р. по справі № 820/4154/16

за позовом Спільного Українсько-Німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД"

до Головного управління ДФС України у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

02.08.2016 року, Спільне українсько-німецьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ТВП Україна ЛТД (далі - позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати повністю податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.06.2016 року; № НОМЕР_2 від 10.06.2016 року; № НОМЕР_3 від 10.06.2016 року; №0000851401 від 10.06.2016 року; та рішення; № НОМЕР_4 від 10.06.2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 року позов задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.06.2016 року; № НОМЕР_2 від 10.06.2016 року; № НОМЕР_3 від 10.06.2016 року; №0000851401 від 10.06.2016 року; та рішення; № НОМЕР_4 від 10.06.2016 року.

Відповідач, не погодившись з судовим рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати судове рішення, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, про що складений акт від 18.05.2016 року №235/20-40-14-01-08/23918284.

Після адміністративного оскарження порушення склали у порушенні п.135.1, п.135.5 ст.135 ПК України, що призвело до заниження доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподатковування за 2014 рік у сумі 18596 грн;

безпідставного включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 1381061 грн, у тому числі за 2013 рік у сумі 802 025 грн, за 2014 рік у сумі 579 036 грн, які понесені без мети їх використання в господарській діяльності, що призвело до порушення п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1. п.138.2. п.138.4, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, завищення витрат, відповідно, заниження податку на прибуток на загальну суму 662 390 грн;

безпідставного включення до складу втрат по придбанню товарів, які не використані у власній господарській діяльності та не підтверджені належним чином первинними документами по взаємовідносинам з ТОВ Торговельний дім Хімресурс , всього у сумі 1342750 грн;

безпідставного включення до складу витрат по придбанню товарів, які не використані у власній господарській діяльності та не підтверджені належним чином первинними документам по взаємовідносинам з ТОВ Виробничо-комерційна фірма Союз СВ0, ПП Промтранспоставка , ТОВ Укрспецпроект , всього в загальній сумі 143 334 грн;

порушення п.189.9 ст.189, п.198.3 . п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 593 190 грн; порушення п.141.4.2, п.141.4 ст.141, п.160.1 ст.169 ПК України, внаслідок чого підприємство не сплатило податок на репатріацію у загальній сум 82 837 грн, у тому числі за 2013 рік у сумі 52 981грн, 2015 рік у сумі 29 856 грн;

порушення ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнобов'язкове державне соціальне страхування .

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 від 10.06.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 720 015,50 грн, з яких 593 190 грн за податковими зобов'язаннями та 126 825,50 грн за штрафними санкціями;

№ НОМЕР_2 від 10.06.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 660 201,25 грн з яких за податковим зобов'язанням 528 161 грн та 132 040,25 грн за штрафними санкціями;

№ НОМЕР_3 від 10.06.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 96 082,25 грн, з яких 82 837грн за податковим зобов'язанням та 13 245,25 грн за штрафними санкціям;

№ НОМЕР_5 від 10.06.2016 року, яким за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб нарахована штрафна (фінансова) санкція у сумі 170 грн;

рішення № НОМЕР_4 від 10.06.2016 року, яким нарахована штрафна санкція в розмірі 26,15 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті з порушенням чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З приводу частини позовних вимог про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 720 015,50 грн, з яких 593 190 грн за податковими зобов'язаннями та 126 825,50 грн за штрафними санкціями, та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 660 201,25 грн з яких за податковим зобов'язанням 528 161 грн та 132 040,25 грн за штрафними санкціями, то колегія суддів визначає на таке.

У відповідності до п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.5 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковим органом ставиться під сумнів обґрунтованість формування податку на додану вартість на загальну суму 593 190 грн, в тому числі за січень 2013 року в сумі 36392 грн, за лютий 2013 року та формування податку на прибуток на суму 660 201,25 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач в своїй господарській діяльності мав взаємовідносини з ТОВ Торговельний дім Хімресурс , з яким був укладений договір №26 від 20.11.2013 року про поставку удароміцного полістиролу 825 ЕS.

Крім цього, в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ ВК фірмою Союз СВ , з якою був укладений договір №СОЮЗ/ТВП від 04.11.2013 року про надання транспортно-екпедиційних послуг.

Окрім цього, в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП Промтранспоставка , з яким був укладений договір №ПР/ТВП від 04.01.2011 року про надання транспортно-екпедиційних послуг.

Крім цього, в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ Украспецпроект , з яким був укладений договір про поставку товарино-матеріальних цінностей в усній формі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реальний характер даних господарських операцій підтверджується наданими до справи копіями документів, а саме: видатковою накладною РН-0000014 від 15.09.2014 р. на суму 626 000,16 грн.; податковою накладною № 1 від 15.09.2014 р. на суму 626 000,16 грн.; товарно-транспортною накладною № 12; Бухгалтерською довідкою; зведеною відомістю по рахунку 2011000 за вересень 2014 р.; відомістю розподілу матеріалів по ШПЗ по рахунку 2011000 за вересень 2014 р.; прибутковим ордером № 140621 від 15.09.2014 р.; (перевізник ТОВ Семко), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000002 від 27.01.2014 р. на суму 430 000,08 грн.; податковою накладною № 2 від 27.01.2014 р. на суму 430 000,08 грн.; товарно-транспортною накладною № 2 від 27.01.2014 р.; зведеною відомістю по рахунку 2011000 за січень 2014 р.; зведеною оборотною відомістю по рахунку 2011000 за січень 2014 р.; прибутковим ордером № 140059 від 27.09.2014 р.; зведеною відомістю по рахунку 2011000 за лютий 2014 р.; зведеною оборотною відомістю по рахунку 2011000 за лютий 2014 р.; відомістю розподілу матеріалів по ШПЗ по рахунку 2011000 за лютий 2014 р.; вантажно-митною декларацією № 110070000/2014/300794 від 27.01.2014 р.; (перевізник ТОВ ОСОБА_1), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000010 від 19.05.2014 р. на суму 555 300,14 грн.; податковою накладною № 5 від 19.05.2014 р. на суму 555 300,14 грн.; товарно-транспортною накладною № 10 від 19.05.2014 р.; прибутковим ордером № 140304 від 19.05.2014 р.; зведеною відомістю по рахунку 2011000 за травень 2014 р.; зведеною оборотною відомістю по рахунку 2011000 за травень 2014 р.; відомістю розподілу матеріалів по ШПЗ по рахунку 2011000 за травень 2014 р. тощо.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

З приводу доводів апеляційної скарги про відсутність реального характеру в господарській операції по поставці товару, оформленою товарно-транспортною накладною від 22.07.2014 року №12, що було здійснено автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_2, оскільки товар, який був поставлений мав вагу 20 тон, що потребувало значного часу для здійснення навантаження-відвантаження.

Колегія суддів зазначає на те, що розвантажування на підприємстві здійснюється за допомогою електричних погрузчиків-навантажувачів RX 50-15 , та розвантажування вантажу вагою 20 тон займає 30-40 хвилин.

Крім цього, колегія суддів, вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги на те, що вказане позивачем у транспортній накладній в якості перевізника ТОВ Скай Буд відсутнє за місцезнаходженням, що вплинуло за фактичний характер господарських операцій.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року по справі № 804/20405/14 було відмовлено у задоволенні позову ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування державної реєстрації змін до установчих документів щодо зміни місцезнаходження ТОВ Скай-Буд .

Окрім цього, до матеріалів справи надані ВМД №110070000/2014/300794 від 27.01.2014 року, яка підтверджує те, що товар - удароміцний полістирол 825 ES є імпортним.

Щодо доводів апеляційної скарги про оформлення службовою запискою от 10.06.2014 року списання основних засобів, що обліковуються на бухгалтерському рахунку 109 у сумі 131144,81 грн, що відображено бухгалтерською проводкою Дт 976 Кт 109, то колегія суддів вказує на таке.

21.07.2014 року позивач, на виконання ч. 2 п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України, подав до контролюючого органу ОСОБА_3 № 1/бух від 21.07.2014 року з додатками первинних документів на 41 листах, що підтверджується відповідним штампом відповідача.

Надані первинні документи з обліку з основних засобів за своєю формою відповідають формам, що затверджені Наказом Міністерства Статистики України від 29.12.1995 р. № 352 Про затвердження типових форм первинного обліку.

Згідно листа ДПА України від 29.08.2011 р. № 15693/6/15-3415-26 складені та підписані акти на списання основних засобів типової форми № 03-3, що містять дані, які характеризують об'єкти основних засобів та причини їх вибуття, за умови їх затвердження посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно зі статутом підприємства приймати рішення щодо ліквідації об'єктів основних засобів, визнаються відповідними документами, які подаються органу ДПС під час перевірки, та які є необхідними для правильного застосування вимог останнього абзацу пп. 14.1.191 ст. 14, та другого абзацу п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України.

З приводу частини позовних вимог про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 96 082,25 грн, з яких 82 837грн за податковим зобов'язанням та 13 245,25 грн за штрафними санкціям, то колегія суддів зазначає на таке.

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з фірмою PBV Eduard Pysmennyy Managamtnt i з VEXIM GmbH , з яким був укладений договір послуг з надання персоналу №1/2012 від 24.02.2012 року.

Згідно до п.160.1 ст.160 ПК України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; дивіденди, які сплачуються резидентом; роялті; фрахт та доходи від інжинірингу; лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доходи за послуги з надання персоналу, виплачені на користь нерезидента з джерелом їх походження з України не входять до переліку видів доходів, передбачених п.160.1 ПК України.

З питань застосування податковим органом відповідальності за порушення податкового законодавства, яким за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб нарахована штрафна (фінансова) санкція у сумі 170 грн, то колегія суддів погоджується з позицією представника позивача про те, що наданий до матеріалів справи акт перевірки не містить посилань на порушення за вчинення якого був покладений даний стягнення.

В своїй апеляційній скарзі податковий орган не вказує на це.

Крім цього, письмові заперечення на адміністративний позов не містять на це посилання.

Стосовно частини позовних вимог нарахування штрафної санкції в розмірі 26,15 грн, то колегія суддів зазначає на таке.

Згідно з п. 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435, страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені у пунктах 2, 4 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб, зобов'язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць.

Позивачем 15.03.2015 було подано Додаток 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 1 розділу III) Звітність. Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, в якому нарахував єдиний внесок в сумі 261,54 грн., про що зазначено в Таблиці 1 Нарахування єдиного внеску. Зазначений Звіт був поданий позивачем за звітний період лютий 2015 року.

Таким чином, в межах строків і з повним додержанням приписів Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435 і ст.ст. 6, 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивачем було подано звітність з єдиного внеску за лютий 2015 року.

Апеляційна скарга каже про наявність такого порушення як неправомірне віднесення до витрат послуг оренди та підробленого матеріалу.

Колегія суддів, погоджується з поясненнями представника позивача про те, що дане порушення було за результатами адміністративного оскарження скасоване, що знайшло своє відображення у листі Про розгляд заперечень від 08.06.2016 року №3334/10/20-40-14-01-17 , тому підставі для задоволення даної частини апеляційної скарги відсутні.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідача частково не відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оскаржувані рішення не відповідають вказаним критеріям, тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів, вважає, що судове рішення прийнято на підставі повного та всебічного вивчення матеріалів справи, без порушення норм матеріального та процесуального права, тому не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2016р. по справі № 820/4154/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлений 29.05.2017 р.