Ухвала

від 24.05.2017 по справі 814/2536/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

24 травня 2017 р. Справа № 814/2536/16

Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- ОСОБА_1,

при секретарі - Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року по справі за адміністративним позовом Новобузького районного центру зайнятості до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

Новобузький районний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про стягнення виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю в сумі 24 603, 40 грн. Заявою від 19.01.2017 року позивач зменшив свої позовні вимоги в зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості в сумі 15 109, 71 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року адміністративний позов Новобузького районного центру зайнятості до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про стягнення з Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області на користь Новобузького районного центру зайнятості виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю в сумі 11 993, 69 грн. - задоволено.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь Новобузького районного центру зайнятості кошти виплаченого матеріального забезпечення, а саме допомоги по безробіттю в сумі 11 993, 69 грн. та перерахувати їх на р/р 37176005000453 в ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 20901679.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Національної поліції в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області № 3 о/с від 07.11.2015 року «По особовому складу» відповідно до п. п. 9, 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування з 07.11.2015 по Новобузькому відділу поліції: ОСОБА_2, який мав спеціальне звання капітан міліції, інспектором Казанківського відділення поліції Новобузького відділу поліції, присвоїв йому спеціальне звання капітан поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 58 о/с від 28.03.2016 року відповідно до п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції ОСОБА_2

13 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Новобузького районного центру зайнятості, де і був зареєстрований з відкриттям персональної картки № 146916041300005.

Проте, на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 по справі № 814/820/16, яке набрало законної сили, наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 184 о/с від 15.07.2016 року ОСОБА_2 було поновлено на посаді інспектора Казанківського відділення поліції Новобузького відділу поліції.

ОСОБА_2 вказаний наказ було надано до Новобузького районного центру зайнятості. Після чого позивачем прийнято рішення про припинення його реєстрації та виплати допомоги по безробіттю засобами Єдиної аналітичної інформаційної системи.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ. 07.11.15 року наказом начальника ГУНП в Миколаївській області № 3 о/с «По особовому складу» відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліції» ОСОБА_3 призначено на посаду інспектором Новобузького відділу поліції, з присвоєнням спеціального звання капітан поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 58 о/с від 28.03.2016 року відповідно до п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції позивача.

ОСОБА_3 23.05.2016 року звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Новобузького районного центру зайнятості, де був зареєстрований з відкриттям персональної картки № 146916052300005.

Проте, на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 по справі № 814/1118/16, яке набрало законної сили, Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області було видано наказ по особовому складу № 184 о/с від 15.07.2016 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді інспектора Новобузького відділу поліції.

ОСОБА_3 вказаний наказ було надано до Новобузького районного центру зайнятості. Після чого позивачем прийнято рішення про припинення його реєстрації та виплати допомоги по безробіттю засобами Єдиної аналітичної інформаційної системи.

В свою чергу, наказом Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області № 3 о/с від 07.11.2015 року «По особовому складу» відповідно до п. п. 9, 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування з 07.11.2015 по Новобузькому відділу поліції: ОСОБА_4, який мав спеціальне звання майор міліції, інспектором Новобузького відділу поліції, присвоївши йому спеціальне звання майор поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 58 о/с від 28.03.2016 року відповідно до п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції ОСОБА_4.

ОСОБА_4 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Новобузького районного центру зайнятості 04.04.2016 року, де його було зареєстровано з відкриттям персональної картки № 146916040400007.

Проте, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 року по справі № 814/905/16, Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області був виданий наказ по особовому складу № 280 о/с від 05.10.2016 року про поновлення ОСОБА_4 на посаді інспектора Новобузького відділу поліції.

ОСОБА_4 вказаний наказ було надано до Новобузького районного центру зайнятості. Після чого позивачем прийнято рішення про припинення його реєстрації та виплати допомоги по безробіттю засобами Єдиної аналітичної інформаційної системи.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Однак, колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок суду помилковим.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 КАС свідчить, що громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Як вбачається з матеріалів справи, Новобузький районний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю, яку ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 отримувала в період перебування на обліку як безробітних.

Частиною четвертою статті 35 Закону № 1533-ІІІ передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, утримується із роботодавця.

Отже, спір про стягнення зазначених сум не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, а тому висновок суду касаційної інстанції про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Дана правова позиція висловлена в постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року по справі № 813/2964/14.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на викладене, за суб`єктним складом сторін та суттю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978р. вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це, не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Однак, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не врахував юридичної природи спору, що виник між сторонами, та не звернув увагу на те, що даний спір не є публічно-правовим, виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, а тому прийшов до помилкового висновку, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 4 частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Колегія суддів в силу приписів частини 2 ст. 157 КАС України роз'яснює позивачу, що даний спір належить вирішувати в порядку господарського судочинства.

Разом з тим, вимоги апеляційної скарги про стягнення з відповідача судових витрат, що пов'язані з поданням апеляційної скарги задоволенню не підлягають, оскільки за правилами статті 94 КАС України, питання про розподіл судових витрат вирішується судом під час завершення розгляду справи - постановою суду (п.4 ч.1 ст.163 КАС України), додатковою постановою суду (п.3 ч.1 ст.168 КАС України), ухвалою (постановою) суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 165, 196, 198, 203, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - задовольнити частково, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року - скасувати.

Провадження по справі за адміністративним позовом Новобузького районного центру зайнятості до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про стягнення коштів - закрити.

Роз'яснити позивачу право звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко