Рішення

від 27.05.2017 по справі 904/3686/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.05.2017 Справа № 904/3686/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Горішні Плавні Полтавської області

до Приватного підприємства "Нікобудсервіс", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 51644,73 грн штрафу та витребування майна

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Нікобудсервіс" (відповідач) про витребування у відповідача переданого на ремонт майна та стягнення 51644,73 грн штрафу за прострочку виконання робіт.

12.05.2017 позивач подав письмові пояснення по справі, якими повністю підтримав заявлені вимоги.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, але надіслав до суду засобами факсимільного та електронного зв'язку клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Від відповідача конверти з ухвалами суду повернулися на адресу господарського суду з відмітками поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2016 між Відкритим акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", що в подальшому стало Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник, позивач) та Приватним підприємством "Нікобудсервіс" (далі - підрядник, відповідач) було укладено договір підряду № 561, за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати за письмовою заявкою замовника, на своїй території, згідно з умовами цього договору та технічних завдань (додатки №1 та №2 до договору) роботи по відновленню/наплавленню та механічній обробці до креслярських розмірів литих деталей візків піввагонів моделі 18-100 (Надресорна балка з овалоподібним зносом підп'ятника і товщиною зовнішнього бурта від 6мм до 11мм та Бічна рама з шириною буксового прорізу 360-380мм) (далі - деталі) цеху ЦВГП в обсягах, узгоджуваних з замовником.

Відповідно до п.1.2 та 1.3 договору попередній об'єм робіт за даним договором визначається на підставі акту дефектів, складеного замовником. Фактичний об'єм робіт та терміни виконання за даним договором визначається та погоджується уповноваженими представниками замовника і підрядника, на підставі наданих дефектних актів, та акту проведеної підрядником ультразвукової дефектоскопії деталей.

Вартість робіт по відновленню однієї одиниці надресорної балки визначається додатком № 3 до договору та встановлена у розмірі 5757,60 грн (п.2.1 договору).

Згідно п. 2.2. договору вартість робіт по відновленню однієї одиниці бічної рами визначається додатком № 4 до договору та встановлена у розмірі 4197,60грн.

На виконання умов договору, відповідно до акту приймання-передачі № 147 від 16.09.2016 позивачем було передано відповідачу в ремонт 2 (дві) бічні рами на загальну вартість робіт 8395,20 грн та 11 (одинадцять) надресорних балок на загальну вартість робіт 63333,60 грн, а всього вартість робіт переданої в роботу партії деталей склала 71728,80 грн.

Однак, в порушення умов договору, за яким свої зобов'язання, а саме роботи по відновленню/наплавленню партії деталей зазначених в акті приймання-передачі № 147 від 16.09.2016 відповідач не виконав.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією про відмову від договору, повернення деталей з ремонту та сплати штрафу за прострочення терміну виконання робіт, яка залишена без відповіді та задоволення, що і стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт передачі позивачем деталей на ремонт відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Підписуючи договір, пунктом 1.3 якого сторони погодили, що фактичний об'єм робіт та терміни виконання визначаються у дефектних актах та акті проведеної підрядником ультразвукової дефектоскопії деталей.

Дослідження матеріалів справи показало, що в матеріалах справи відсутній дефектний акт та акт проведеної підрядником ультразвукової дефектоскопії деталей, які б підтверджували термін виконання робіт, натомість міститься лист відповідача від 27.10.2016 за № 581 адресований позивачу, у якому підрядник самостійно визначив кінцевий строк виконання робіт - 10.11.2016, який не був оскаржений замовником.

Встановлення відповідачем кінцевої дати виконання робіт свідчить про те, що він визначив характер та об'єм ремонту, який необхідно було здійснити і відсутність дефектного акту не може бути підставою для ухилення відповідача від виконання зобов'язань, строк виконання яких він встановив сам.

З огляду на що відсутність заперечень позивача проти встановленого відповідачем строку надає суду право вважати погодженим термін виконання робіт сторонами у розумінні ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, за якою господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи викладену правову норму, суд дійшов висновку, що відповідач в обумовлений листом строк не виконав підрядні роботи з ремонту деталей та останні не повернув, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем.

За змістом ст. ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна (ст. 400 Цивільного кодексу України).

Відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не спростував та не оспорив, а отже суд визнає вимоги щодо витребування майна обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2, 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.4 договору передбачена відповідальність підрядника у разі прострочення виконання зобов'язання.

Так, у разі збільшення терміну виконання робіт з вини Підрядника, він сплачує Замовнику штраф у розмірі 0,5% від вартості робіт переданої в роботу партії деталей, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 3% від вартості робіт переданої в роботу партії деталей згідно до Акту прийому-передачі.

Таким чином, позивачем був нарахований та заявлений до стягнення з відповідача штраф у сумі 49492,87 грн за період з 11.11.2016 по 22.03.2017, який за своєю правовою природою є пенею, що підпадає під дію ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, за якою у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). А також, відповідно до договору нараховано позивачем штраф у розмірі 3%, що складає 2151,87 грн.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу суд зазначає наступне.

Позивач заявляє пеню за період з 11.11.2016 по 22.03.2017 та розраховує її на 138 днів прострочення, однак суд не погоджується з таким розрахунком та вважає його помилковим. В результаті чого суд здійснив власний розрахунок пені, за яким пеня за заявлений позивачем період складає 132 дні, а отже сума пені, що підлягає до стягнення є меншою та становить 47341,01 грн. Стосовно ж 3% штрафу у сумі 2151,87 грн, то суд дійшов висновку, що позивач допустився арифметичної помилки в його розрахунку, оскільки сума штрафу за розрахунком суду складає 2151,86 грн.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо виконання ремонтних робіт за договором підряду, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині витребування майна, стягнення з відповідача пені у сумі 47341,01 грн та штрафу у сумі 2151,86 грн з підстав про якій йдеться вище у цьому рішенні; в решті позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

Статтею 55 ГПК України передбачено, що ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог;

4) у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

У позовній заяві заявлено дві вимоги, які є майновими. Згідно наданої позивачем довідки вартість витребуваного майна складає 57118,82 грн, сума грошових вимог 51644,74 грн, отже загальна сума вимог складає 108763,56 грн.

Судовий збір на зазначену суму має становити 1631,45 грн.

Позивач при зверненні до суду сплатив 3200,00 грн, тому згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу слід повернути з держбюджету 1568,55 грн у разі подання ним відповідної заяви.

Отже, згідно ст. 49 ГПК України, суд витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1599,17 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати у Приватного підприємства "Нікобудсервіс" (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 34610541) майно з його незаконного володіння, а саме: 2 (дві) бічні рами (бокова рама візка моделі 18-100 100.00.002.2-СБ) та 11 (одинадцять) надресорних балок (надресорна балка візка моделі 18-100 9771.06.01.00.001) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, буд. 16; ідентифікаційний код 00191282).

3. Стягнути з Приватного підприємства "Нікобудсервіс" (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 34610541) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, буд. 16; ідентифікаційний код 00191282) пеню у сумі 47341,01 грн, 3% штрафу у сумі 2151,86 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1599,17 грн.

Видати накази позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 29.05.2017.

Суддя ОСОБА_1