Рішення

від 23.05.2017 по справі 902/325/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 травня 2017 р. Справа № 902/325/17

Господарський суд Вінницької області в складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Павловій Т.С. розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "ДІКЕРГОФФ ЦЕМЕНТ УКРАЇНА", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНЦЕМЕНТ", смт Крижопіль Крижопільського району Вінницької області

про стягнення 298866,58 грн заборгованості згідно договору поставки

за участю представника позивача ОСОБА_1 (довіреність №10/02-17 від 10.02.2017);

представник відповідача не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "ДІКЕРГОФФ ЦЕМЕНТ УКРАЇНА" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНЦЕМЕНТ" 144290,00 грн основного боргу згідно договору поставки товару №916 від 13.01.2015; а також 24570,04 грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів; 103829,33 грн пені та 26177,21 грн 10 % річних.

Ухвалою суду від 12.04.2017 порушено провадження у даній справі, судове засідання призначено на 03.05.2017.

В зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням сторонами усіх необхідних для повного та всебічного розгляду справи документів ухвалою суду від 03.05.2017 розгляд справи відкладено на 23.05.2017.

Представник відповідача правом участі в судовому засіданні 23.05.2017 не скористався, причин неявки суду не відомі. Про час та місце розгляду спору останній повідомлений належним чином, що стверджується підписом представника останнього від 16.05.2017 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 03.05.2017).

Таким чином, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи.

З огляду на викладені обставини суд приходить до висновку, що неявка товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНЦЕМЕНТ" в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору.

В огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяві і витребуваних господарським судом документів, справу, відповідно до положень ст.75 ГПК України, розглянуто за наявними в ній матеріалами.

23.05.2017 представником ТОВ "ДІКЕРГОФФ ЦЕМЕНТ УКРАЇНА" подано заяву "про уточнення розміру позовних вимог" без номера та дати (вх. канц. суду №06-52/4978/17), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 144290,00 грн - суми основного боргу; 24570,04 грн - інфляційних втрат; 103592,14 грн - пені та 26137,68 грн - 10% річних.

Дана заява з урахуванням п.3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року розцінена судом як заява про зменшення позовних вимог та прийнята судом до розгляду на підставі положень ст.22 ГПК України як така, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та заяві "про уточнення розміру позовних вимог" без номера та дати (вх. канц. суду №06-52/4978/17 від 23.05.2017).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.01.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь-Цемент" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вінцемент" (покупець) було укладено договір поставки №916 (а.с.13-19).

Пунктом 1.1. договору сторони визначили, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця цемент у кількості, асортименті, в строки та на умовах, визначених даним договором, а покупець зобов'язується прийняти цемент і сплатити за нього визначену договором ціну.

Загальна кількість цементу, що повинен бути поставлений постачальником покупцю за цим договором протягом 2015 року, визначається сторонами згідно з додатками до цього договору, якими сторонами визначають обсяг поставок, ціну та умови поставки цементу на певний строк, вказаний в такому додатку (п.2.1 договору).

Цемент за цим договором поставляється постачальником автомобільним або залізничним транспортом (п.3.1. договору).

Сторони домовились, що цемент за цим договором може бути поставлений постачальником лише на умовах FCA або CPT місце призначення (відповідно до умов Міжнародних правил Інкотермс в редакції 2010). При цьому умови поставки партії цементу та вид транспорту, в якому має бути поставлена така партія цементу, визначаються сторонами додатково та вказуються в додатках до цього договору, які після їх підписання повноважними представниками сторін є невід'ємною частиною цього договору (п.3.2. договору).

Постачальник зобов'язаний відвантажити цемент в транспортний засіб, визначений покупцем та вказаний у відповідній заявці останнього, на власній території та оплатити доставку такого цементу до місця призначення та зобов'язання постачальника щодо поставки цементу в цьому випадку вважаються повністю виконаними з моменту передачі цементу, завантаженого в транспортний засіб, перевізнику (п.п.3.3.2.1., 3.3.2.3. договору).

Документами, що підтверджують факт поставки цементу покупцю за цим договором є в разі поставка цементу автомобільним транспортом - видаткова накладна на поставлений цемент, видана постачальником; в разі поставки цементу залізничним транспортом - залізнична накладна або квитанція про приймання вантажу з відповідною відміткою представника перевізника (залізниці) про отримання вантажу (цементу) до перевезення (п.3.4. договору); незважаючи на будь-які інші положення цього договору, сторони домовились, що датою поставки цементу за цим договором вважається дата передачі завантаженого на транспортний засіб цементу перевізнику незалежно від виду транспорту, в якому відбувається поставка, та умов поставки цементу, визначених сторонами та вказаних в додатках до цього договору (п.3.5. договору).

Поставка цементу має здійснюватися постачальником частинами розмір яких визначатиметься у відповідних письмових замовленнях (п.4.1. договору).

Згідно п.7.2. договору поставки покупець зобов'язаний оплатити поставлений цемент протягом 14 днів з дати поставки.

Додатком №1 від 13.01.2015 до договору поставки №916 від 13.01.2015 сторони домовились, що в період з 13.01.2015 по 31.01.2015 кількість цементу, що може бути поставлений ТОВ "Вінцемент" незалежно від марок складає 1252,00 тон (у тому числі тарованого 820,00 тон) (а.с.20).

Додатком №2 від 20.02.2015 до договору поставки №916 від 13.01.2015 сторони домовились, що в період з 01.02.2015 по 28.02.2015 кількість цементу, що може бути поставлений ТОВ "Вінцемент" незалежно від марок складає 964,00 тон (у тому числі тарованого 820,00 тон) (а.с.21).

Додатком №3 від 27.02.2015 до договору поставки №916 від 13.01.2015 сторони домовились, що в період з 01.03.2015 по 31.03.2015 кількість цементу, що може бути поставлений ТОВ "Вінцемент" незалежно від марок складає 280,00 тон (у тому числі тарованого 136,00 тон) (а.с.22).

Додатком №4 від 31.03.2015 до договору поставки №916 від 13.01.2015 сторони домовились, що в період з 01.04.2015 по 30.04.2015 кількість цементу, що може бути поставлений ТОВ "Вінцемент" незалежно від марок складає 348,00 тон (у тому числі тарованого 204,00 тон) (а.с.23).

Додатком №5 від 29.04.2015 до договору поставки №916 від 13.01.2015 сторони домовились, що в період з 01.05.2015 по 31.05.2015 кількість цементу, що може бути поставлений ТОВ "Вінцемент" незалежно від марок складає 348,00 тон (у тому числі тарованого 204,00 тон) (а.с.24).

Додатком №6 від 28.05.2015 до договору поставки №916 від 13.01.2015 сторони домовились, що в період з 01.06.2015 по 30.06.2015 кількість цементу, що може бути поставлений ТОВ "Вінцемент" незалежно від марок складає 280,00 тон (у тому числі тарованого 136,00 тон) (а.с.25).

Додатком №7 від 25.06.2015 до договору поставки №916 від 13.01.2015 сторони домовились, що в період з 01.07.2015 по 31.07.2015 кількість цементу, що може бути поставлений ТОВ "Вінцемент" незалежно від марок складає 280,00 тон (у тому числі тарованого 136,00 тон) (а.с.26)

Додатком №8 від 28.07.2015 до договору поставки №916 від 13.01.2015 сторони домовились, що в період з 01.08.2015 по 31.08.2015 кількість цементу, що може бути поставлений ТОВ "Вінцемент" незалежно від марок складає 269,50 тон (у тому числі тарованого 128,50 тон) (а.с.27).

Додатком №9 від 02.09.2015 до договору поставки №916 від 13.01.2015 сторони домовились, що в період з 01.09.2015 по 30.09.2015 кількість цементу, що може бути поставлений ТОВ "Вінцемент" незалежно від марок складає 416,00 тон (у тому числі тарованого 136,00 тон) (а.с.28).

Відповідно до умов договору №916 від 13.01.2015 ПАТ "Волинь-цемент" отримало від ТОВ "Вінцемент" заявки на поставку цементу: №1 від 03.03.2015, №2 від 23.03.2015, №3 від 07.04.2015 №4 від 20.04.2015 та №5 від 25.05.2015 (а.с.29-33).

На виконання умов договору ПАТ "Волинь-цемент" поставило за період з 05.03.2015 по 31.12.2015 ТОВ "Вінцемент" цемент на загальну суму 550590,00 грн, що стверджується залізничними накладними та видатковими накладними: №35891373 від 05.03.2015, №90091995 від 05.03.2015 на суму 91800 грн; №36138113 від 26.03.2015, №90094237 від 26.03.2015 на суму 91800 грн; №36491488 від 24.04.2015, №90097493 від 24.04.2015 на суму 91590 грн; №36337574 від 12.04.2015, №90096108 від 12.04.2015 на суму 91800грн; №36605186 від 04.05.2015, №90098587 від 04.05.2015 на суму 91800 грн та №36957843 від 01.06.2015, №90103201 від 01.03.2015 на суму 91800 грн (а.с.39-45).

ТОВ "Вінцемент" за поставлену продукцію розрахувалося частково в сумі - 404800,00 грн, що стверджується оригіналами банківських виписок по рахунках ТОВ "Вінцемент" з 13.01.2015 по 31.12.2015 та з 09.04.2015 по 30.06.2016, які наявні в матеріалах справи.

З огляду на що з урахуванням дебіторської заборгованості відповідача в розмірі 500 грн, наявної на кінець 2016 року, утворилась кредиторська заборгованість в розмірі 145290,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2015 позачерговими зборами акціонерів ПАТ "Волинь-цемент" було прийнято рішення про припинення товариства, шляхом його приєднання до ПАТ "ДІКЕРГОФФ ЦЕМЕНТ УКРАЇНА".

31.12.2015 позачерговими зборами акціонерів ПАТ "Волинь-цемент" було затверджено передавальний акт від 31.12.2015, за яким до ПАТ "ДІКЕРГОФФ ЦЕМЕНТ УКРАЇНА" (позивача) перейшли усі основні засоби, майнові та майнові права та вимоги. Разом з чим, була передана кредиторська заборгованість відповідача в сумі 145290,00 грн, відображена в рядку 7 додатку №8 до передавального акту від 31.12.2015 "Розкриття рядка 1125 "Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги" форми №1 "Баланс (звіт про фінансовий стан)" ПАТ "Волинь-цемент" (а.с.46-49).

В подальшому, 13.01.2016 відповідач перерахував на користь позивача 1000,00 грн, що стверджується оригіналом банківської виписки наявної в матеріалах справи по рахунках ТОВ "Вінцемент" з 01.01.2016 по 27.03.2017, яка наявна в матеріалах справи.

З урахуванням здійсненого відповідачем часткового розрахунку в розмірі 406300 грн (з урахуванням дебіторської заборгованості в розмірі 500 грн), станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 144290,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №916 від 13.01.2015 є договором поставки.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є залізничні накладні та видаткові накладні.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору (п.7.2) не виконав свого обов'язку щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 144290,00 грн, про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню в сумі 144290,00 грн, оскільки підтверджується матеріалами справи, та є обґрунтованою.

Також судом розглянуті вимоги позивача щодо стягнення 103592,14 грн - пені, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 20.05.2015 по 29.03.2017; 26137,68 грн - 10% річних за період з 20.05.2015 по 29.03.2017 та 24570,04 грн - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, за період з 20.05.2015 по 28.02.2017.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойка є оперативним способом боротьби з неналежним виконанням зобов'язання, яким можна скористатися відразу, як тільки буде здійснено правопорушення, не чекаючи настання негативних наслідків, які ним викликані.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1. договору сторони домовились, що за порушення умов цього договору сторони несуть відповідальність, встановлену чинним законодавством України з урахуванням особливостей, встановлених цим договором. При цьому порушенням умов договору визнається будь-яке невиконання, неналежне або не своєчасне виконання стороною своїх зобов'язань, передбачених умовами цього договору.

Пунктом 8.2. договору сторони домовились, що в разі порушення покупцем строків оплати цементу, встановлених п.7.2. цього договору, постачальник має право стягнути, а покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику (на його вимогу) в повному обсязі всі збитки, які викликані у останнього в результаті такого порушення, та сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати, за кожен день такого прострочення оплати. Неустойка (пеня) нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати, та нараховується за весь період прострочення оплати покупцем, а її нарахування припиняється в день повного погашення заборгованості покупцем. Окрім вказаного вище, у випадку порушення строків оплати цементу постачальник має право стягнути, а покупець зобов'язаний сплатити постачальнику (на його вимогу) додатково також проценти в розмірі 10% річних, які нараховуються на розмір несплачених покупцем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати, та нараховуються за весь період прострочення оплати, а їх нарахування припиняється в день повного погашення заборгованості покупцем.

Таким чином, пунктом 8.2 договору сторони погодили збільшення строку нарахування пені, ніж визначено у ч.6 ст.232 ГК України, тобто фактично визначили строк з моменту виникнення заборгованості за кожен день прострочення до її погашення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 15.04.2015 по справі №3-53гс15.

Отже, умовами Договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України.

З огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені та 10% річних за прострочення заборгованості є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають умовам укладеного договору №916 від 13.01.2015 та чинного законодавства України.

Здійснивши перерахунок позовних вимог в цій частині за допомогою калькулятора штрафів програми "ЛІГА.ЗАКОН" згідно визначених позивачем періодів: суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в межах вимог, заявлених до стягнення, а саме: 103592,14 грн - пені, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 20.05.2015 по 29.03.2017; 26137,68 грн - 10% річних за період з 20.05.2015 по 29.03.2017 та 24570,04 грн - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, за період з 20.05.2015 по 28.02.2017.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за отриманий товар, пені, інфляційних втрат та 10% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНЦЕМЕНТ" (24600, Вінницька область, Крижопільський район, смт Крижопіль, вул.Куйбишева, 101; код ЄДРПОУ 24894367) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКЕРГОФФ ЦЕМЕНТ УКРАЇНА" (03083, м.Київ, вул.Пирогівський шлях, 26; код ЄДРПОУ 04880368) 144290,00 грн - суми основного боргу; 24570,04 грн - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів; 103592,14 грн - пені та 26137,68 грн - 10% річних та 4478,85 грн судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 29 травня 2017 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - ТОВ "ВІНЦЕМЕНТ" (24600, Вінницька область, Крижопільський район, смт Крижопіль, вул.Куйбишева, 101).