Рішення

від 25.05.2017 по справі 909/337/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2017 р. Справа № 909/337/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Трейд",

вул. Крайківського, буд. 1- Б, м. Івано-Франківськ,76019;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаково",

АДРЕСА_1,76018;

поштова адреса: вул. Дудаєва, 10, м. Івано-Франківськ, 76014;

про: стягнення 21 250,91грн., з яких: 18 840,00грн. - основний борг, 1 662,06грн. - пеня, 178,00грн. - 3% річних, 570,85грн. - інфляційні втрати,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №б/н від 10.05.2017р.);

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Трейд", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області, з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаково", 21 250,91грн., з яких: 18 840,00грн. - основний борг, 1 662,06грн. - пеня, 178,00грн. - 3% річних, 570,85грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.04.17р., позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору поставки №04/11/2016-1 від 04.11.16р., на виконання умов якого, позивач поставив відповідачу, по видаткових накладних №5110000011 від 07.11.16р., №5110000004 від 30.11.16р., №5110000005 від 30.11.16р., №5110000007 від 30.11.16р., №5110000012 від 30.11.16р., товар - бетон В27.5 (М-350) Р2, на загальну суму 48 840,00грн.

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, неоплаченою залишилась його вартість в розмірі 18 840,00грн. (30 000,00грн. - відповідачем сплачено);

- п. 5.2. Договору та приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за порушення строків оплати поставленого товару, відповідачу нараховано 1 662,06грн. - пені, 178,00грн. - 3% річних, 570,85грн. - інфляційних втрат;

- норми ст.ст. 526, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.05.17р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи той факт, що відповідач відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Трейд" (Постачальник/ позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тартаково" (Покупець/відповідач) укладено Договір поставки №04/11/2016-1 від 04.11.16р.

Згідно п.1.1. Договору Постачальник зобов"язується на умовах передбачених цим Договором, постачати Покупцеві товар та своєчасно здійснювати його оплату, дотримуючись умов передбачених цим Договором.

Предметом постачання за цим Договором є наступний товар: Товарний бетон в кількості відповідно до замовлень Покупця. ОСОБА_1 з протиморозною добавкою, що забезпечує бетонування до температури навколишнього середовища мінус 10 градусів за Цельсієм при дотриманні вимог нормативної документації (п.п.1.2., 1.2.1., 1.2.2. Договору).

У відповідності до п.2.1. Договору, ціна товару вказується у накладних, які є невід"ємними частинами цього Договору і передаються Покупцеві при постачанні кожної чергової партії товару.

Пунктами 2.2., 2.4., 2.5. Договору обумовлено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в спосіб погоджений сторонами в безготівковому або готівковому порядку. Попередня оплата по кожній партії товару становить 100% вартості товару і повинна бути сплачена Покупцем протягом 1 банківського дня з моменту погодження чергового замовлення, якщо інший порядок не буде погоджений сторонами. Кінцевий розрахунок з Постачальником за партію товару Покупець проводить не пізніше 3 банківських днів з моменту поставки чергової партії товару.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач поставив відповідачу, по видаткових накладних №5110000011 від 07.11.16р., №5110000004 від 30.11.16р., №5110000005 від 30.11.16р., №5110000007 від 30.11.16р., №5110000012 від 30.11.16р. (а.с.15-17), товар - бетон В27.5 (М-350) Р2, на загальну суму 48 840,00грн.

Слід зазначити, що матеріали справи містять податкові накладні №35 від 07.11.16р., №24 від 30.11.16р., №32 від 30.11.16р., №33 від 30.11.16р., №34 від 30.11.16р. з квитанціями про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН (а.с.30-39), в яких зазначено Постачальника - ТОВ "ОСОБА_1 Трейд" та Покупця - ТОВ "Тартаково", відображено Договір поставки №04/11/2016-1 від 04.11.16р., обсяги постачання (базу оподаткування) та загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ - 48 840,00грн.

При цьому, підписання відповідачем, без жодних зауважень, видаткових накладних (а.с.15-17), які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксують факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку товару Постачальником Покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Матеріали справи містять платіжні доручення №9 від 05.01.17р., №343 від 12.12.16р. (а.с.18-19), з яких вбачається факт здійснення відповідачем часткової оплати коштів за бетон, згідно накладних від 30.11.16р., в сумі 30 000,00грн. Разом з тим, доказів належного виконання п.2.5. Договору, а саме, здійснення повної оплати вартості отриманого товару, у строк визначений вказаним пунктом Договору, в розмірі 18 840,00грн., відповідач суду не подав.

Наявність неоплаченої вартості поставленого товару, обумовленого Договором №04/11/2016-1 від 04.11.16р., в сумі 18 840,00грн., визначено самим відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків станом на 19.05.17р. (а.с.29).

Позивачем доведено перед судом, а відповідачем не спростовано, факт невиконання Покупцем взятого на себе грошового зобов"язання з оплати поставленого товару в розмірі 18 840,00грн.

Станом на 25.05.17р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної суми коштів.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки №04/11/2016-1 від 04.11.16р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч.1 ст.691, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 18 840,00грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.2. Договору, сторони узгодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання п.п.2.5., 2.6. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день просточення.

Позивачем нараховано відповідачу 1 662,06грн. - пені, 178,00грн. - 3% річних, 570,85грн. - інфляційних втрат (розрахунок а.с.8-9).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних за період правильно визначений позивачем у розрахунку, та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 1 661,06грн. (1,00грн. - відмовити), 3% річних в розмірі 177,97грн. (0,03грн. - відмовити), оскільки розбіжність в сумах нарахованої пені та 3% річних, виникла внаслідок арифметичної помилки позивача при здійсненні розрахунку. При цьому, розрахунок інфляційних втрат визнається судом арифметично вірним - 570,85грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судове засідання не з"явився, своїми правами, наданим йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином, на основі вище викладеного, стягненню в судовому порядку підлягають 18 840,00грн. - боргу, 1 661,06грн. - пені, 177,97грн. - 3% річних, 570,85грн. - інфляційних втрат. В частині стягнення 1,00грн. - пені та 0,03грн. - 3% річних - відмовити.

Судовий збір за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 625-629, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаково", АДРЕСА_1, 76018 (ідентифікаційний код 39653087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Трейд", вул. Крайківського, буд. 1- Б, м. Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 40254044) 18 840,00грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок грн. 00коп.) - боргу, 1 661,06грн. (одну тисячу шістсот шістдесят одну грн. 06коп.) - пені, 177,97грн. (сто сімдесят сім грн. 97коп.) - 3% річних, 570,85грн. (п"ятсот сімдесят грн. 85коп.) - інфляційних втрат, 1 600,00грн. (одну тисячу шістсот грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.05.17р.

Суддя С.Кобецька