Рішення

від 23.05.2017 по справі 910/5796/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017Справа №910/5796/17 За позовом Роменського міськрайонного центру зайнятості населення

до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 4 486,93 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Мироненко Г.В. (дов. №2282 від 28.10.2016);

встановив :

07.04.2017 Роменський міськрайонний центр зайнятості населення звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 4 486,93 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що поновлений на роботі в ВП Локомотивне депо Ромни працівник ОСОБА_2 перебувала на обліку в центрі зайнятості з 26.11.2014 та отримувала допомогу по безробіттю з 03.12.2014 по 25.03.2015 в сумі 4486,93 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2017 порушено провадження у справі №910/5796/17, розгляд справи призначено на 11.05.2017.

03.05.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

05.05.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем було прийняте хибне рішення про визнання звільнення ОСОБА_2 страховим випадком та здійснення їй виплат у розмірі 4486,93 грн., що призвело до невиправданих грошових витрат коштів центру зайнятості.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.05.2017 ,враховуючи неявку в судове засідання позивача, а також необхідність дослідження поданих сторонами доказів, розгляд справи відкладено на 23.05.2017.

18.05.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 23.05.2017 представник позивача не з'явився, проте у заяві від 03.05.2017 у зв'язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні через відсутність видатків на відрядження для участі в судових засіданнях, просив провести розгляд справи без присутності представника позивача.

У судове засідання 23.05.2017 з'явився представник відповідача, надав пояснення по справі.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

05.11.2014 до Роменського міськрайонного центру зайнятості населення Сумського обласного центру зайнятості звернулась ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з заявою про надання статусу безробітного та призначення виплати по безробіттю.

Останнім місцем роботи ОСОБА_2 було - Відокремлений підрозділ Локомотивне депо Ромни державного підприємства Південна залізниця , посада - комірник, з якого вона була звільнена 30.10.2014 відповідно до п.6 ст.36 Кодексу законів про працю України.

Наказом Роменського міськрайонного центру зайнятості населення Сумського обласного центру зайнятості від 01.12.2014 № НТ141201 ОСОБА_2 було надано статус безробітної з 26.11.2014.

Наказом Роменського міськрайонного центру зайнятості населення від 03.12.2014 №НТ141203 ОСОБА_2 з 03.12.2014 призначено допомогу по безробіттю, як застрахованій особі в залежності від страхового стажу: від 2 до 6 років - 55% середньої з/п (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 к.д., 80% - 90 к.д., 70 % - 180 к.д.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03.04.2015 у справі №585/4462/14-ц ОСОБА_2 було поновлено на роботі на посаді комірника відокремленого підрозділу Локомотивне депо Ромни державного підприємства Південна залізниця з 31.10.2014.

Наказом відокремленого підрозділу Локомотивне депо Ромни державного підприємства Південна залізниця №14/ОС від 06.04.2015 ОСОБА_2 було поновлено на роботі на посаді комірника відокремленого підрозділу Локомотивне депо Ромни державного підприємства Південна залізниця з 31.10.2014, згідно з рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03.04.2015.

В свою чергу, за період перебування на обліку у центрі зайнятості, ОСОБА_2 була виплачена допомога по безробіттю у сумі 4486,93 грн, що підтверджується відомостями виплат за видами забезпечення Нарахування допомоги по безробіттю та платежі за період з 03.12.2014 по 25.03.2015.

08.04.2015 позивачем було направлено відокремленому підрозділу Локомотивне депо Ромни державного підприємства Південна залізниця претензію №07-01/424 про погашення заборгованості у розмірі 4486,93 грн., у відповідь на яку було отримано лист №70 від 20.04.2015 про оскарження рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03.04.2015 в апеляційному порядку, а тому питання щодо відшкодування безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю може бути розглянуто після апеляційного перегляду вказаного рішення суду.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 13.05.2015 рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03.04.2015 було залишено без змін.

01.12.2016 Державне підприємство Південна залізниця та відокремлений підрозділ Локомотивне депо Ромни державного підприємства Південна залізниця реорганізовані в регіональну філію Південна залізниця ПАТ Укрзалізниця та виробничий підрозділ Локомотивне депо Ромни регіональної філії Південна залізниця ПАТ Укрзалізниця .

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , ПАТ Укрзалізниця є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту, перелік яких визначений постановою КМУ від 25.06.2015 №200 Про утворення ПАТ Українська залізниця .

10.08.2016 позивач звернувся з претензією №07-01/758 до регіональної філії Південна залізниця ПАТ Укрзалізниця з вимогою погасити заборгованість у розмірі 4486,93 грн., а 30.08.2016 отримана відповідь НЗТ-06/381 від 25.08.2016 про безпідставність вимог центру зайнятості.

14.02.2017 позивач звернувся з претензією №07-01/157 до ПАТ Українська залізниця , а 02.03.2017 отримав відповідь №НЗТ-10/7 від 27.02.2017 про безпідставність вимог позивача.

Зважаючи на вищевикладене, Роменський міськрайонний центр зайнятості населення звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця заборгованість у розмірі 4486,93 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття .

Згідно преамбули Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних. Члени особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками, громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, перенавчання та підвищення кваліфікації, а також на інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням, профілактичні заходи відповідно до статті 71 цього Закону (ст. 6 Закону в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст.7 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття видами забезпечення є допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, видами соціальних послуг є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтації.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Згідно з пп. 2 п.1 ст. 31 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право: стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ст. 39 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття спори, що виникають із правовідносин за цим законом, вирішуються в судовому порядку.

Згідно п. 1, 2 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.12.2016 № 1543 1, державна служба зайнятості є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством соціальної політики України. Служба складається з Державної служби зайнятості (Центрального апарату) (далі - Центральний апарат Служби), Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості), міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, професійно-технічних навчальних закладів державної служби зайнятості, інших навчальних закладів державної служби зайнятості (далі - навчальні заклади Служби), а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою (далі - підпорядковані Службі юридичні особи). Регіональні та базові центри зайнятості можуть створювати поза їх місцезнаходженням відокремлені підрозділи (філії), які виконуватимуть функції, визначені для них відповідним регіональним чи базовим центром зайнятості.

Як встановлено судом, 05.11.2014 після звільнення з посада комірника відокремленого підрозділу Локомотивне депо Ромни державного підприємства Південна залізниця , ОСОБА_2 звернулась до Роменського міськрайонного центру зайнятості населення Сумського обласного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітної та виплату допомоги по безробіттю.

Наказами Роменського міськрайонного центру зайнятості населення від 01.12.2014 № НТ141201 та від 03.12.2014 №НТ141203 ОСОБА_2 було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю, як застрахованій особі в залежності від страхового стажу: від 2 до 6 років - 55% середньої з/п (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 к.д., 80% - 90 к.д., 70 % - 180 к.д.

Наказом відокремленого підрозділу Локомотивне депо Ромни державного підприємства Південна залізниця №14/ОС від 06.04.2015 ОСОБА_2 було поновлено на роботі на посаді комірника відокремленого підрозділу Локомотивне депо Ромни державного підприємства Південна залізниця з 31.10.2014, згідно з рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03.04.2015.

Відповідно до відомостей виплат за видами забезпечення Нарахування допомоги по безробіттю та платежі за період перебування на обліку у центрі зайнятості з 03.12.2014 по 25.03.2015, ОСОБА_2 була виплачена допомога по безробіттю у сумі 4486,93 грн.

У відповідності до пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Таким чином, обов'язок з відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю в разі поновлення безробітного на посаді на підставі рішення суду покладається на роботодавця.

Статтею 1 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття встановлено, що терміни застрахована особа , страхувальники та роботодавці вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування роботодавці це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

З огляду на викладене, враховуючи наведені вище визначення роботодавця, закріплені у законодавстві України, суд доходить висновку, що Публічне акціонерне товариство Українська залізниця , по відношенню до ОСОБА_2 виступає роботодавцем, а отже саме на нього згідно з ч.4 ст.35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття покладено обов'язок відшкодувати суми виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_2 у сумі 4486,93 грн. за період з 03.12.2014 по 25.03.2015.

Проте, відповідач, в порушення вимог ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , не здійснив перерахування позивачу суми, виплаченої останнім ОСОБА_2, допомоги по безробіттю.

На час розгляду справи доказів перерахування коштів в сумі 4486,93 грн на користь позивача відповідачем не надано.

При цьому суд відхиляє заперечення відповідача про безпідставність вказаних виплат позивачем, оскільки рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03.04.2015 у справі №585/4462/14-ц, яким поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді комірника відокремленого підрозділу Локомотивне депо Ромни державного підприємства Південна залізниця з 31.10.2014, встановлено, що подані відповідачем документи не свідчать і не доказують про проведені зміни в організації виробництва і праці, які б стали підставою для зміни істотних умов праці позивача та подальшого звільнення з роботи, а п. 6 ст. 36 КЗпП України містить дві самостійні підстави для припинення трудового договору, а саме: відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, у зв'язку із чим судом визнано незаконним та скасовано наказ №29/ОС від 30.10.2014 та поновлено ОСОБА_2 на роботі.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 4486,93 грн.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню в доход державного бюджету 1600,00грн. судового збору.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код 40075815) на користь Роменського міськрайонного центру зайнятості населення (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Луценка, 2, код 21112743) 4 486 (чотири тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 93 коп. коштів, які були виплачені як допомога по безробіттю, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код 40075815) на користь Державного Бюджету України 1 600 (одну тисячу шістсот) грн 00 коп. - судового збору, видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 29.05.2017.

Суддя В.О. Демидов