Рішення

від 25.05.2017 по справі 910/6741/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2017Справа №910/6741/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фесіт Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю Синергія 1999

про стягнення 100.000,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Якубова В.О. - по дов. № б/н від 03.04.2017

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фесіт Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю Синергія 1999 про стягнення 100.000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами велись переговори щодо укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги, однак сторони щодо усіх істотних умов договору згоди не дійшли і договір укладено не було. Разом з цим, платіжним дорученням № 682 від 23.04.2014 позивачем було помилкового перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 100.000,00 грн. з призначенням - поворотна фінансова допомога.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6741/17 та призначено справу до розгляду на 25.05.2017.

Позивач в судовому засіданні 25.05.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 25.05.2017 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 27.04.2017 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення (номер відправлення 0103041964670) на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : 03039, м. Київ, пр. Науки, 3, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 27.04.2017 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 27.04.2017, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 03.05.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103041964670.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 29.03.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Фесіт Одеса згідно платіжного доручення № 682 від 23.04.2014 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Синергія 1999 було перераховано кошти в розмірі 100.000,00 грн. з призначенням платежу поворотна фінансова допомога згідно дог. № 18 від 23.04.2014 без ПДВ .

Спір виник внаслідок того, що між сторонами договір поворотної фінансової допомоги не укладався, а тому відповідач має повернути грошові кошти в розмірі 100.000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язковість письмової форми до договорів про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідачем доказів в підтвердження наявності укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Фесіт Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю Синергія 1999 в будь-якій формі договору поворотної фінансової допомоги за № 18 від 23.04.2014, не подано.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність між позивачем та відповідачем договірних правовідносин щодо надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно . Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявна вимога № 20/04 від 20.04.2017 про повернення коштів в розмірі 100.000,00 грн., яка надіслана відповідачу 20.04.2017, що підтверджується поштовою квитанцією № 000005268 00032 від 20.04.2017 та описом вкладення у цінний лист від 20.04.2017.

Як вбачається з матеріалів справи дана вимога була надіслана відповідачу одночасно в день направлення позивачем даної позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 100.000,00 грн. коштів, сплачених на підставі договору, який не укладався, що утримуються відповідачем безпідставно.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фесіт Одеса обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Синергія 1999 (03039, м. Київ, пр. Науки, 3, код ЄДРПОУ 37449253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фесіт Одеса (65014, м. Одеса, вул. Пушкінська, 33, кв. 42, код ЄДРПОУ 36552733) кошти в розмірі 100.000 (сто тисяч) грн. 00 коп., 1.600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 29.05.2017.

СуддяВ.В. Сівакова