Рішення

від 18.05.2017 по справі 911/669/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2017 р. Справа № 911/669/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФТ-18»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ БРАВО»

про стягнення 87896,87 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність б/н від 13.04.2017 р.), ОСОБА_2 (довіреність б/н від 13.04.2017 р.);

від відповідача : ОСОБА_3 (довіреність № 2 від 01.02.2017 р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОФТ-18» (далі - ТОВ «ОФТ-18» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ БРАВО» (далі - ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ БРАВО» , відповідач) про стягнення 87896,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем відповідно до договору № 28/04-16 постачання бортового харчування від 28.04.2016 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 75728,20 грн. основного боргу, 12168,67 грн. пені, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 13.04.2017 р. представником позивача було подане клопотання б/н від 13.04.2017 р. про продовження строку розгляду справи на 15 днів понад строк, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.04.2017 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

16.05.2017 р. до господарського суду Київської області від ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ БРАВО» було подано відзив б/н, б/д (вх. № 9674/17 від 16.05.2017 р.), відповідно до якого відповідач визнав позовну вимогу щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 75728,20 грн. та частково визнав вимогу про стягнення нарахованої позивачем пені в сумі 9860,46 грн.

При цьому, у поданому відзиві відповідачем заявлено клопотання щодо розстрочення виконання рішення суду на два місяці.

Представники позивача у судовому засіданні 18.05.2017 р. позовні вимоги підтримували у повному обсязі та заперечували проти розстрочення чи відстрочення виконання рішення; представник відповідача зазначала про визнання ТОВ АВІАКОМПАНІЯ БРАВО заборгованості та часткове визнання пені, також просила суд розстрочити виконання рішення у даній справі на два місяці.

У судовому засіданні 18.05.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28.04.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОФТ-18» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ БРАВО» (замовник) було укладено договір № 28/04-16 постачання бортового харчування, відповідно до п. 1.1 якого виконавець виготовляє бортове харчування, згідно замовлення, затвердженого сторонами, раціонів харчування, а замовник приймає й оплачує бортове харчування і послуги, надані на рейсах, виконуваних замовником.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що замовник зобов'язується письмово або за допомогою телефона факсу (044)246-88-90 чи електронного зв'язку E-mail: avia1009@ukr.net цілодобово направляти попереднє замовлення на харчування і послуги, із вказівкою кількості пасажирів, типу повітряного судна (ПС), дати і номеру виконання рейсу, не пізніше, ніж за 16 годин до вильоту ПС для рейсів поза розкладом або спеціальних рейсів (чартерних) та не пізніше, ніж за 24 години до вильоту ПС для регулярних рейсів.

Згідно з п.п. 2.1.7, 2.1.9 договору замовник зобов'язується приймати замовлене бортове харчування і послуги на борт ПС по накладним виконавця та вчасно робити розрахунки з виконавцем у порядку і терміни, установлені даним договором.

Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що постачання бортового харчування здійснюється на борт повітряного судна, що знаходиться на території КП МА Жуляни , а саме: виконавець здійснив постачання і надав послуги, коли бортове харчування доставлено на борт (в салон) ПС замовника, за допомогою авто ліфта (іншого спецтранспорту) та персоналом виконавця або передано представнику замовника на території цеху бортового харчування, що підтверджується підписами на накладних.

У відповідності до п. 5.1 договору вартість бортового харчування, вартість посуду одноразового використання, вартість транспортування бортового харчування й обслуговування ПС встановлюється в національній валюті України, без врахування податку на додану вартість й обумовлюється сторонами в додатках, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно до п. 5.2 даного договору узгоджено, що оплата вартості бортового харчування, посуду одноразового використання, транспортування бортового харчування й обслуговування ПС проводиться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця.

Пунктом 5.6 договору встановлено, що розрахунок за відпущене бортове харчування, посуд та послуги замовник здійснює тричі на місяць на підставі рахунків, наданих виконавцем, за періоди: з 1 по 10 число, з 11 по 20 число та з 21 по 30 (31) число поточного місяця, протягом 10 банківських днів з моменту одержання рахунку замовником.

На виконання умов договору ТОВ «ОФТ-18» було виставлено ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ БРАВО» для оплати рахунки-фактури № СФ-0000657 від 24.06.2016 р. на суму 6389,06 грн., № СФ-0001649 від 15.08.2016 р. на суму 5466,33 грн., № СФ-0001651 від 15.08.2016 р. на суму 7915,32 грн., № СФ-0001708 від 20.08.2016 р. на суму 1436,29 грн., № СФ-0001726 від 21.08.2016 р. на суму 15113,59 грн., № СФ-0001728 від 21.08.2016 р. на суму 22635,89 грн., № СФ-0001836 від 31.08.2016 р. на суму 16500,00 грн., № СФ-0001869 від 03.09.2016 р. на суму 11520,00 грн., а також відповідні видаткові накладні на загальну суму 86976,48 грн., у тому числі - № РН-0000885 від 15.08.2016 р. на суму 5466,33 грн., № РН-0000886 від 15.08.2016 р. на суму 7915,32 грн., № РН-0000916 від 20.08.2016 р. на суму 1106,29 грн., № РН-0000926 від 21.08.2016 р. на суму 15113,59 грн., № РН-0000927 від 21.08.2016 р. на суму 22635,89 грн., № РН-0000885 від 15.08.2016 р. на суму 5466,33 грн., а також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000908 від 03.09.2016 р. на сум у 11520,00 грн. та № ОУ-0000892 від 31.08.2016 р. на суму 13750,00 грн. (копії вказаних документів долучено до матеріалів справи).

Факт отримання рахунків-фактур, видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідач не заперечує.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ АВІАКОМПАНІЯ БРАВО , в порушення умов договору № 28/04-16 від 28.04.2016 р., за поставлене харчування, товари та надані послуги розрахувалось частково на загальну суму 11248,28 грн.

Таким чином у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 75728,20 грн. (86976,48 грн. - 9748,28 грн. - 1500,00 грн.).

Оскільки ТОВ «АВІАКОМПАНІЯ БРАВО» несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувалось з позивачем за договором № 28/04-16 від 28.04.2016 р., останній і звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 75728,20 грн. основного боргу та 12168,67 грн. пені.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів погашення заборгованості за договором № 28/04-16 від 28.04.2016 р. відповідач суду не надав.

Натомість, як вбачається з відзиву б/н, б/д (вх. № 9674/17 від 16.05.2017 р.), відповідач визнав позовну вимогу про стягнення заборгованості в сумі 75728,20 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Водночас, як передбачено ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного та встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 28/04-16 постачання бортового харчування від 28.04.2016 р. в сумі 75728,20 грн., позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми основного боргу підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати бортового харчування, посуду та наданих послуг, позивач на підставі п. 6.2.2 договору просив суд стягнути з відповідача 12168,68 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що замовник несе відповідальність за несплату платежів у терміни, установлені договором, і сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період порушення даного зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати .

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 12168,67 грн., нарахованої на заборгованість відповідача за рахунками-фактурами № СФ-0001649, № СФ-0001651, № СФ-0001708, № СФ-0001726, № СФ-0001728, № СФ-0001836, № СФ-0001869 у загальному розмірі 69067,42 грн. за 197 днів прострочення оплати, та на заборгованість відповідача за рахунком-фактурою № СВ-0001869 у розмірі 6660,78 грн. за 180 днів.

Згідно доданого до відзиву контррозрахунку пені, виконаного відповідачем, останнім було визначено пеню у розмірі 9860,46 грн., нараховану на заборгованість відповідача за рахунками-фактурами № СФ-0001649, № СФ-0001651, № СФ-0001708, № СФ-0001726, № СФ-0001728, № СФ-0001836, № СФ-0001869 у загальному розмірі 69067,42 грн. за 170 днів прострочення оплати, та на заборгованість відповідача за рахунком-фактурою № СВ-0001869 у розмірі 6660,78 грн. за 167 днів.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як зазначалося вище, пунктом 5.6 договору встановлено, що розрахунок за відпущене бортове харчування, посуд та послуги замовник здійснює тричі на місяць на підставі рахунків, наданих виконавцем, за періоди: з 1 по 10 число, з 11 по 20 число та з 21 по 30 (31) число поточного місяця, протягом 10 банківських днів з моменту одержання рахунку замовником.

Судом встановлено, що сторони при нарахуванні пені не врахували п. 5.6 договору щодо здійснення розрахунку протягом 10 банківських днів.

Окрім того, як зазначено у п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Згідно з виконаним судом арифметичним розрахунком з урахуванням п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 р. № 14, здійсненим на суму заборгованості щодо кожної видаткової накладної з урахуванням періодів прострочення, визначених позивачем, та вірних дат виникнення заборгованості, встановлених судом, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 10803,05 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 5466.33 29.08.2016 - 15.09.2016 18 15.5000 % 0.085 %* 83.34 5466.33 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 0.082 %* 188.19 5466.33 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 175.64 5466.33 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 204.91 5466.33 27.01.2017 - 28.02.2017 33 14.0000 % 0.077 %* 138.38 7915.32 29.08.2016 - 15.09.2016 18 15.5000 % 0.085 %* 120.68 7915.32 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 0.082 %* 272.49 7915.32 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 254.33 7915.32 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 296.72 7915.32 27.01.2017 - 28.02.2017 33 14.0000 % 0.077 %* 200.38 1436.29 05.09.2016 - 15.09.2016 11 15.5000 % 0.085 %* 13.38 1436.29 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 0.082 %* 49.45 1436.29 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 46.15 1436.29 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 53.84 1436.29 27.01.2017 - 28.02.2017 33 14.0000 % 0.077 %* 36.36 15113.59 05.09.2016 - 15.09.2016 11 15.5000 % 0.085 %* 140.81 15113.59 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 0.082 %* 520.30 15113.59 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 485.62 15113.59 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 566.55 15113.59 27.01.2017 - 28.02.2017 33 14.0000 % 0.077 %* 382.60 22635.89 05.09.2016 - 15.09.2016 11 15.5000 % 0.085 %* 210.90 22635.89 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 0.082 %* 779.27 22635.89 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 727.32 22635.89 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 848.54 22635.89 27.01.2017 - 28.02.2017 33 14.0000 % 0.077 %* 573.03 16500.00 14.09.2016 - 15.09.2016 2 15.5000 % 0.085 %* 27.95 16500.00 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 0.082 %* 568.03 16500.00 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 530.16 16500.00 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 618.52 16500.00 27.01.2017 - 28.02.2017 33 14.0000 % 0.077 %* 417.70 10020.00 19.09.2016 - 27.10.2016 39 15.0000 % 0.082 %* 320.31 10020.00 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 321.95 10020.00 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 375.61 10020.00 27.01.2017 - 28.02.2017 33 14.0000 % 0.077 %* 253.66 Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню.

Водночас, відповідач, посилаючись на приписи п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, просив суд розстрочити виконання рішення у даній справі на два місяці, обґрунтовуючи це тим, що виконання рішення у даній справі призведе до дефіциту обігових коштів у заявника, а відтак і до неможливості виконання вчасних розрахунків з іншими контрагентами.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Як зазначено в ч. 1 пп. 7.1 ст. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом (пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України ).

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо) (пп. 7.1.2 п. 7.1 ст. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України ).

Як передбачено п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

У даному випадку наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення не є тією виключною обставиною, яка могла б розглядатися в якості підстави для розстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Зважаючи на той факт, що відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності підстав для розстрочення виконання даного судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФТ-18» підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ БРАВО» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, ДМА "БОРИСПІЛЬ", код 32259588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФТ-18» (03151, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, буд. 92, код 35507716) 75728 (сімдесят п'ять тисяч сімсот двадцять вісм) грн. 20 коп. основного боргу, 10803 (десять тисяч вісімсот три) грн. 05 коп. пені, 1575 (одну тисячу п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 20 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 25.05.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна