Рішення

від 23.05.2017 по справі 922/1452/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р.Справа № 922/1452/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Самсоновій М.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідіксус", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 53 014,59 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. № 007Др-40-1216 від 30.12.2016 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалас

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною завою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Ідіксус", про стягнення 49 578,98 грн. основної заборгованості, 2 884,16 грн. пені, 284,51 грн. 3% річних, 284,51 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1 600,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором № 11410Z21В6GP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) від 01 січня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 травня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1452/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 23 травня 2017 року. Судом долучено до матеріалів справи документи пакет документів, який надійшов через канцелярію від позивача за супровідним листом (вх. № 16426 від 22 травня 2017 року).

В призначене судове засідання 23 травня 2017 року з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Відповідач свого уповноваженого представника в дане судове засідання не направив; про час, дату та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк .спр. 16).

Судом перевірено адресу відповідача: згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи відповідача: 61035, м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 152, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали. Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 січня 2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 11410Z21В6GP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання), відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.5 якого, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Річний план обсягу постачання газу до 15,5 тис.куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: 1 Квартал, січень - 4,0, лютий - 3,5, березень - 1,5, квітень - 0,5. Передач газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункт призначення). Якість газу, який передається споживачеві в пунктах призначення, має відповідати вимогам установленим державними стандартами та технічним умовами щодо його якості. Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог кодексу ГРМ; на підставі отриманих від споживача даних та/або оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника; споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутися до суду за вирішення спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаний споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ (п.п. 2.1, 2.9, 2.9.1. 2.9.2, 2.9.3, 2.9.4, 2.9.5 договору). Розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлені між постачальником та споживачем. Ціна газу становить 6896,70 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1379,34 грн., всього з ПДВ 8276,04 грн. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором (п. 3.1, 3.2, 3.6 договору). Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 4.1, 4.2.3 договору). За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договору і чинним законодавством України. У разі порушення споживачем троків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п.п. 6.1, 6.2.1 договору). Згідно п.п. 11.1, 11.2 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплений їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року, а частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано в період: лютий місяць 2017 року, природний газ на загальну суму 52 107,62 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом № ХОЗ00006868 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 01 січня 2016 року № 11410Z21В6GP016. Як вказує позивач у позовні заяві, відповідачем лише частково оплачено вартість отриманого природного газу на суму 2 528,64 грн., що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. В розумінні статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, - господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Водночас, статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтєю 694 ЦК України встановлено особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу; товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, дослідивши умови договору № 11410Z21В6GP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) від 01 січня 2016 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору № 11410Z21В6GP016 від 01 січня 2016 року в частині сплатити вартості отриманого природного газу своєчасно та в повному обсязі, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриманий природний газ, яка, з урахуванням часткової оплати у розмірі 29 578,98 грн., становить 49 578,98 грн. З огляду на вище викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 49 578,98 грн. заборгованості за договором № 11410Z21В6GP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) від 01 січня 2016 року є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 2 884,16 грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. До ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2.1 договору, сторонами передбачено відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків у вигляді пені.

Як свідчать матеріали справи, періоди нарахування позивачем пені визначено вірно, згідно діючого законодавства, однак при перевірці розміру пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт Закон 9.1.3", судом встановлено, що загальний розмір пені за період з 11 березня 2017 року по 03 травня 2017 року становить 1 999,46 грн. За таких обставин, позов в частині стягнення на користь позивача з відповідача пені у розмірі 1 999,46 грн. є обґрунтованим, правомірним та задовольняється судом. В частині стягнення з відповідача 884,70 грн. пені суд відмовляє в зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення (невірність проведення розрахунку при обчисленні пені за вказаний період).

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 284,51 грн. 3% річних та 284,51 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційні процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так cамо як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно, згідно діючого законодавства, однак при перевірці розрахунку розміру 3% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт Закон 9.1.3", судом встановлено, що загальний розмір 3% річних за період з 11 березня 2017 року по 03 травня 2017 року становить 220,05 грн. За таких обставин, позов в частині стягнення на користь позивача з відповідача 3% річних у розмірі 220,05 грн. та 284,51 грн. інфляційних втрат є обґрунтованим, правомірним та задовольняється судом. В частині стягнення з відповідача 64,46 грн. 3% річних суд відмовляє в зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення (невірність проведення розрахунку при обчисленні річних за вказаний період).

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 571,88 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 174, 193, 230, ГК України, ст. ст. 6, 11, 509, 526, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 626, 627, 655, 694, 712 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ідіксус" (61035, м. Харків, пр-т Гагаріна, 152, код ЄДРПОУ 35073402) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) 49 578,98 грн. основної заборгованості, 1 999,46 грн. пені, 284,51 грн. інфляційних втрат, 220,05 грн. 3% річних та 1 571,88 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 29.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/1452/17