Ухвала

від 22.05.2017 по справі 742/3323/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 742/3323/16-ц Провадження № 22-ц/795/900/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Ільченко О.І. Доповідач - Лакіза Г. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4, за участю:відповідача ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6, представника позивача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Оскаржуваним рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 22 березня 2017 року позов задоволено; усунуто перешкоди в здійсненні ОСОБА_8 права користування житловим будинком №9, який знаходиться по вул. Нова в с. Єгорівка Прилуцького району Чернігівської області та виселено ОСОБА_5 із зазначеного житлового будинку без надання іншого житлового приміщення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 зводяться до того, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи.

ОСОБА_5 зазначає, що 21.06.2002 року між нею та ОСОБА_9 було зареєстровано шлюб. У квітні 2008 року був придбаний будинок в с. Єгорівка, право власності на який за пропозицією ОСОБА_9 було оформлено на його матір - ОСОБА_10 Відразу ж після оформлення вони всією сім'єю зареєструвалися у цьому будинку. Вважає, що саме з цього часу на підставі ч.1 ст.156 ЖК України у неї виникло законне право користування житлом нарівні з власником. Посилання у рішенні суду на обсяг такого права є безпідставним, оскільки ніякої угоди укладено не було.

Також зазначає, що 14.09.2014 року її чоловік ОСОБА_9 помер. Після його смерті вона залишилася проживати у будинку, але між нею та свекрухою почали виникати неприязні відносини і з початку 2016 року свекруха почала вимагати від неї залишити її будинок, але вона категорично відмовлялася. 12.09.2016 року свекруха продала будинок, не повідомивши її про це. Новий власник звернувся до неї з позовом на підставі ст. 391 ЦК України, предметом якого було усунення перешкод в користуванні його будинком. Такими перешкодами у позові зазначалися тільки сварки та конфліктні ситуації у нетверезому стані з її боку. Питання про втрату нею права користування житлом позивачем не ставилося, оскільки, на його думку, це відбулося автоматично у момент переходу до нього права власності на будинок.

За таких обставин ОСОБА_5 вважає, що при розгляді справи суд повинен був встановити наявність фактів перешкоджання позивачу саме в користуванні будинком як житлом. Такі обставини позивачем у судовому засіданні доведені не були. Натомість суд, вийшовши за межі предмету позову, вирішив питання про втрату нею права користування житлом, яке у неї виникло на законних підставах. При цьому, на обґрунтування такого рішення судом не застосована жодна норма матеріального права. Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, доведеною обставиною вчинення нею перешкод є тільки факт її проживання у будинку. Такі перешкоди, на думку суду, підлягають усуненню шляхом її виселення відповідно до норм матеріального права, зокрема, статей ЦК України, які зазначені судом у мотивувальній частині рішення. Але жодна з них, на думку ОСОБА_5, не врегульовує предмет позову, який розглядався судом.

Також ОСОБА_5 зазначає, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення не застосував норми матеріального права: ст.ст. 3, 8, 19, 21, ч.7 ст. 41, ч.3 ст. 47 Конституції України, ст.ст. 4, 310, 395, 396, 401-403, 406 ЦК України.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_8 просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 відмовити, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2017 року залишити без змін як законне та обґрунтоване, ухвалене без порушень норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_8 зазначає, що ч.4 ст. 156 ЖК України передбачає збереження права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником квартири, при умові збереження права власності на квартиру цього ж власника, тобто, при незмінності власника майна. ОСОБА_5 не є і ніколи не була членом його сім'ї, вселялася у спірний будинок та реєструвала у ньому своє місце проживання як член сім'ї колишнього власника - ОСОБА_10 Також зазначає, що відповідно до п.34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» та правової позиції, викладеної в постанові судової палати у цивільних справах ВСУ №6-158цс14 від 05.11.2014 року право членів сім'ї власника будинку користуватися жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається і право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6, представника позивача ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 є власником житлового будинку №9 по вул. Нова с. Єгорівка Прилуцького району Чернігівської області відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 20 вересня 2016 року, укладеного між ним та ОСОБА_10, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11 міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_12, та зареєстрованого в реєстрі за № 2875 ( а.с.5-6).

ОСОБА_8 також є власником земельної ділянки за № 9 площею 0,1874 га, кадастровий номер 7424182200:02:001:0271, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Єгорівка, вул. Нова, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с.7).

В житловому будинку №9 по вул. Нова с. Єгорівка Прилуцького району зареєстрована і проживає ОСОБА_5 разом з своєю свекрухою ОСОБА_10 - колишнім власником спірного будинку (а.с.33). Раніше у спірному будинку був зареєстрований та проживав також чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_9, який помер 14.09.2014 року (а.с.34, 36).

Листом від 11.10 2016 року ОСОБА_8 попереджав ОСОБА_5 про необхідність звільнення нею належного йому на праві власності будинку до 25.10.2016 року (а.с.8). Проте, добровільно звільнити спірний житловий будинок ОСОБА_5 відмовилася.

В матеріалах справи мається висновок за результатами розгляду заяви ОСОБА_8, складений інспектором СРПП №1 ОСОБА_11 відділу поліції ГУНП в Чернігівській області сержантом поліції ОСОБА_13 27.02.2017 року, з якого вбачається, що 01.02.2017 року до чергової частини ОСОБА_11 відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з письмовою заявою звернувся ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_5 з'являється у належний йому будинок за адресою: с. Єгорівка Прилуцького району, вул. Нова, 9, вчиняє сварки, виражається у його бік брутальною лайкою, погрожує знищити будинок шляхом підпалу. В ході перевірки було опитано заявника та ОСОБА_10, яка повідомила, що зареєстрована за вищевказаною адресою разом з невісткою ОСОБА_5 20.09.2016 року вона продала цей будинок ОСОБА_8, заздалегідь попередивши про це ОСОБА_5 Однак остання не має наміру виселятися з будинку. Також ОСОБА_10 повідомила, що за усною домовленістю з ОСОБА_8 вона має право проживати в цьому будинку до весни 2017 року, а потім з нього виїде. Підтвердила, що ОСОБА_5 дійсно виражається брутальною лайкою, зловживає спиртним, при цьому погрожує підпалити даний будинок і згоріти в ньому живцем (а.с.66).

ОСОБА_11 відділу поліції ГУНП в Чернігівській області від 22.02.2017 року ОСОБА_8 було повідомлено про те, що за його заявою від 01.02.2017 року було проведено перевірку. Зазначено, зокрема, що в ході проведення перевірки опитати ОСОБА_5 щодо викладених у заяві фактів не вдалося, оскільки її місцезнаходження на даний час невідоме (а.с.65).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що право власності на житловий будинок члена сім'ї відповідача ОСОБА_5, яким є її свекруха ОСОБА_10, припинено; права членів сім'ї власника будинку на об'єкт власності є похідним від прав самого власника і законом не передбачено переходу прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку. Також суд першої інстанції вважав доведеним стороною позивача під час розгляду справи, що відповідач чинить перешкоди позивачу в здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, а тому дійшов висновку, що такі перешкоди підлягають усуненню відповідно до положень ст.ст. 317, 321, 383, 386, 391 ЦК України шляхом виселення відповідача з житлового будинку № 9 по вул. Нова в с. Єгорівка Прилуцького району Чернігівської області без надання іншого житлового приміщення.

Право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК).

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Таким законом є норми, передбачені главою 32 ЦК України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 406 ЦК України однією з підстав припинення сервітуту є припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Підставою для встановлення сервітуту членів сім'ї власника будинку є саме його право власності на цей будинок. Припинення права власності особи на жиле приміщення є підставою для припинення сервітуту членів його сім'ї.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з переходом права власності на спірний будинок до нового власника ОСОБА_5 втратила право користування цим будинком, яке було похідним від прав попереднього власника будинку ОСОБА_10; чинить перешкоди новому власнику у здійсненні ним права власності, а тому усунув ці перешкоди шляхом виселення ОСОБА_5 зі спірного житлового будинку без надання іншого житлового приміщення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються на невірному тлумаченні останньою норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: