Ухвала

від 17.05.2017 по справі 674/812/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала іменем україни 17 травня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Коротуна В.М., суддів: Євтушенко О.І., Мазур Л.М., Завгородньої І.М., Попович О.В. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах Дунаєвецької міської ради (Дунаєвецької міської об'єднаної територіальної громади) до Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_3, третя особа - відділ Держгеокадастру у Дунаєвецькому районі Хмельницької області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 18 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року прокурор в інтересах територіальної громади Рахнівської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, правонаступником якої є Дунаєвецька міська рада, звернувся до суду із указаним позовом та, з урахуванням його уточнень, просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Дунаєвицької районної державної адміністрації від 22 серпня 2006 року № 726/2006-р Про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Рахнівської сільської ради та розпорядження голови Дунаєвицької районної державної адміністрації від 28 травня 2007 року

№ 522/2007-р Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність громадянам на території Рахнівської сільської ради в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_3; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 01 серпня 2007 року, виданий на ім'я ОСОБА_3, на земельну ділянку площею 2 га вартістю 36 474 грн 46 коп., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим № НОМЕР_2, та скасувати запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010775300156.

На обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що оскаржуваними розпорядженнями голови Дунаєвецької районної державної адміністрації ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду за межами населеного пункту на території Рахнівської сільської ради та затверджено його проект. На підставі розпорядження від 28 травня 2007 року

ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку серії НОМЕР_1, який було зареєстровано відповідно до вимог законодавства. Однак передача вказаної земельної ділянки із земель резервного фонду у власність ОСОБА_3 була здійснена незаконно, оскільки остання не була зареєстрована та не проживала на території Рахнівської сільської ради, не була зайнята у соціальній сфері, не працювала там, не була членом сільськогосподарського підприємства.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від

10 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 18 лютого

2016 року рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 10 листопада 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

У касаційній скарзі заступник прокурора Хмельницької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Генеральної прокуратури України Чорної О.М., перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 в установленому законом порядку набула право власності на спірну земельну ділянку, а Дунаєвецька районна державна адміністрація Хмельницької області правомірно та в межах своєї компетенції прийняла оскаржувані розпорядження. При цьому судом було зазначено, що права Рахнівської сільської ради Дунаєвицького району не порушені з прийняттям оскаржуваних розпоряджень, оскільки спірна земельна ділянка не перебуває у її комунальній власності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності, суд апеляційної інстанції виходив із того, що землі вказаного резервного фонду розприділяються саме для мешканців соціально-побутової сфери територіальної громади Рахнівської сільської ради, при цьому ОСОБА_3 не була зареєстрована та не проживала на території Рахнівської сільської ради, не була зайнята у соціальній сфері села та не працювала там, у зв'язку із чим були відсутні підстави для передачі їй у власність земельної ділянки із земель резервного фонду. Водночас, враховуючи, що про відсутність у ОСОБА_3 права на отримання спірної земельної ділянки Рахнівська сільська рада, в інтересах якої пред'явлено позов, могла дізнатись 19 березня 2007 року, при наданні позитивного висновку щодо передачі такої земельної ділянки у власність, а тому прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом, про застосування якого було заявлено відповідачем.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на території Рахнівської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, правонаступником якої є Дунаєвецька міська рада, за межами населеного пункту та на землях резервного фонду.

24 липня 2006 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до голови Дунаєвецької районної державної адміністрації про надання їй земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду за межами с. Рахнівка на території Рахнівської сільської ради.

Розпорядженням голови Дунаєвецької районної державної адміністрації від 22 серпня 2006 року № 726/2006-р ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду за межами населеного пункту на території Рахнівської сільської ради.

Рішенням сесії сільської ради Рахнівської сільської ради від 19 березня 2007 року № 3-8/2007 та рішенням сесії Дунаєвецької районної ради

від 27 квітня 2007 року № 35-8/2007 надано позитивні висновки щодо передачі громадянам у власність земельних ділянок з резервного фонду для ведення особистого селянського господарства, у тому числі ОСОБА_3 у розмірі 2 га.

28 травня 2007 року головою райдержадміністрації видано розпорядження № 522/2007-р Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність громадянам на території Рахнівської сільської ради , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки для передачі у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарство із земель резервного фонду за межами населеного пункту на території Рахнівської сільської ради, передано вказану ділянку у власність ОСОБА_3

01 серпня 2007 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, площею 2,00 га, яка розташована на території Рахнівської сільської ради Дунаєвецького району за межами населеного пункту, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010775300156, кадастровий № НОМЕР_2.

Згідно з ч. 1 ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 10 ст. 25 ЗК України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в ч. 1 цієї статті, у розмірі до 15 % площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

За положеннями ч. 11 ст. 25 ЗК України резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням. Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Отже резервний фонд земель підлягає перерозподілу та використанню за цільовим призначенням виключно між працівниками державних та комунальних закладів, підприємств і організацій культури, освіти та охорони здоров'я та пенсіонерами з їх числа, які проживають у сільській місцевості або селищах міського типу.

Відповідно до указів Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва та від 08 серпня 1995 року

№ 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного товариства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, врахував вищевказані норми матеріального права та дійшов правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка всупереч приписів земельного законодавства була неправомірно відведена за рахунок земель резервного фонду у власність ОСОБА_3, яка не є особою, що має право на отримання земельної ділянки із земель резервного фонду, оскільки не була зареєстрована та не проживала на території Рахнівської сільської ради Дунаєвецького району, не була зайнята у соціальній сфері села, не була членом сільськогосподарського підприємства та взагалі не працювала там.

За змістом ст. ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 36-1 Закону України Про прокуратуру та ч. 2 ст. 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у ст. 46 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 цієї статті органи та інші особи, які відповідно до

ст. 45 ЦПК України звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до частини першої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями ст. 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у п. 4

ч. 1 цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України за своєю суттю направлений на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України не поширюється на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-832цс15.

Враховуючи, що прокурор звернувся до суду в інтересах Рахнівської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області у червні

2015 року, при цьому про відсутність у ОСОБА_3 права на отримання спірної земельної ділянки Рахнівська сільська рада повинна була та могла дізнатись 19 березня 2007 року, при наданні позитивного висновку щодо передачі такої земельної ділянки у власність ОСОБА_3, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про пропуск прокурором строків позовної давності, про застосування яких наголошувалось відповідачем, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

При цьому доводи касаційної скарги про те, що про порушення прав територіальної громади Рахнівська сільська рада не могла дізнатись

19 березня 2007 року, оскільки оскаржуване розпорядження прийняте

28 травня 2007 року, є безпідставними, оскільки 19 березня 2007 року Рахнівська сільська рада, розглянувши заяву ОСОБА_3 про передачу їй у власність спірної земельної ділянки, надала свій позитивний висновок, що було однією із підстав для прийняття оскаржуваного розпорядження.

Суд апеляційної інстанції вірно визначився із характером спірних правовідносин, надав їм правову оцінку, правильно застосував норму права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338 - 341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 343 - 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області відхилити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 18 лютого

2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Коротун

Судді: О.І.Євтушенко

І.М. Завгородня

Л.М.Мазур

О.В. Попович