Постанова

від 25.05.2017 по справі 580/1156/16-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 р. Справа № 580/1156/16-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 05.04.2017р. по справі № 580/1156/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області

про визнання протиправним та скасування рішення Будильської сільської ради від 13 липня 2016 року та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідача в порядку адміністративного судочинства в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області про відмову надання у приватну власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства від 13 липня 2016 року, а також просить зобов'язати відповідача надати йому у власність земельну ділянку комунальної власності у розмірі земельної частки (паю), площею 3,2382 га для ведення фермерського господарства, що розташована на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області.

Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 05 квітня 2017 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.

ОСОБА_1, е погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу , вважає рішення суду необґрунтованим і незаконним, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Лебединського районного суду Сумської області від 05 квітня 2017 р. , прийняти нову, якою позов задовольнити.

Будильська сільська рада Лебединського району Сумської області заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає постанову суду правомірною , просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення , постанову суду без змін.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України та ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Матеріали справи свідчать , що рішенням Будильської сільської ради Лебединського району від 13.07.2016 року (а.с. 63) вирішено відмовити ОСОБА_1 в наданні у приватну власність для ведення фермерського господарства земельної ділянки комунальної власності у розмірі земельної частки (паю) загальною площею 3,2382 в т.ч. рілля - 2,8991 га, сіножаті - 0,3391 га, під кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того, що фермерському господарству Смак надані у оренду земельні ділянки загальною площею 3,2382 в т.ч. рілля - 2,8991 га, сіножаті - 0,3391 га, під кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2. Позивачем не надано доказі того, що він є членом Фермерського господарства Смак , ним чи іншими членами фермерського господарства раніше не набуто права на земельну частку (пай), а також не доведений факт здійснення статутної діяльності Фермерським господарством на території Будильської сільської ради. Крім того, з заяви ОСОБА_1 до Будильської сільської ради судом першої інстанції встановлено, що останній не надав відомостей про те, що він раніше не набував права на земельну частку (пай), а також доказів того, що рішення про скасування державної реєстрації змін до установчих документів фермерського господарства "Смак" на час передачі земельних ділянок не приймалося.

Проте , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог , виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

У пп. д ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема організація землеустрою.

Статтею 33 Закону України Про місце самоврядування в Україні від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР) встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад. Реєстрація суб`єктів права власності на землю, реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі, видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею. Організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до пункту 21 частини 1 статті 43 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно зі статтею 59 Закону № 280/97-ВР питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного Кодексу України до повноважень сільських селищних, міських ради віднесено передачу земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 2 статті 123 Земельного Кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За правилами частини 3 статті 123 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, рішення про відмову в наданні у приватну власність земельної ділянки має обов'язково містити мотивовані пояснення такої відмови з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, що стали підставою для прийняття саме такого рішення.

Оскаржуване рішення Будильської сільської ради Лебединського району від 13.07.2016 року про відмову ОСОБА_1 в наданні у приватну власність для ведення фермерського господарства земельної ділянки комунальної власності у розмірі земельної частки (паю) загальною площею 3,2382 в т.ч. рілля - 2,8991 га, сіножаті - 0,3391 га, під кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 прийнято керуючись Законом України Про внесення змін до розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

При цьому, оскаржуване рішення взагалі не містить жодних мотивованих пояснень такої відмови та посилань на норми нормативно-правових актів, які б встановлювали неможливість надання у приватну власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства , які просив надати гр. ОСОБА_1 в заяві від 26.02.2016р.

Тобто , таке рішення не може бути законними і обґрунтованим.

Приходячи до такого висновку апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області про відмову надання у приватну власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 від 13.07.2016р.

При цьому , колегія суддів вважає , що відсутні правові підстави для задоволення позову у частині зобов'язання відповідача надати позивачу у власність для ведення фермерського господарства земельних ділянок , виходячи з наступного.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, у межах спірних правовідносин, повноваженнями щодо вирішення питання про надання земельної ділянки у власність наділений відповідач, який є колегіальним органом і рішення якого, зокрема в частині вирішення питання про надання земельних ділянок, приймаються у встановленому законом порядку - шляхом голосування.

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади або орган місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції таких органів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями статті 118 Земельного кодексу України передбачено процедуру, яка передує вирішенню питання про надання земельної ділянки у власність.

Водночас, з метою захисту прав позивача, на думку апеляційного суду, належить зобов'язати відповідача повторно, з урахуванням висновків, наведених у цьому рішенні, розглянути заяву ОСОБА_1 про надання у приватну власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства від 26.02.2016р.

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову .

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 05.04.2017р. по справі № 580/1156/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовльнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області про відмову надання у приватну власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 від 13.07.2016р.

Зобов"язати Будильську сільську раду Лебединського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання у приватну власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства від 26.02.2016р.

В іншій частині в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст постанови виготовлений 30.05.2017 р.