Ухвала

від 23.05.2017 по справі 818/1268/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 р.Справа № 818/1268/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2017р. по справі № 818/1268/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА

06.10.2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області податкові повідомлення-рішення від 28.09.2016 року №0010361703/43905 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 8954 грн. 95 коп. та від 04.04.2016 року №0011841703/15698 про збільшення суми за платежем «військовий збір» на 278 грн.70 коп.

12.10.2016 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу від 10.10.2016р. №Ф-0011121703/45308 про сплату боргу у розмірі 8038 грн. 38 коп. та рішення від 10.10.2016р. №0011131703/453307 про застосування штрафних санкцій в сумі 1162 грн.14 коп. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 року об'єднано адміністративну справу № 818/1331/16 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 10.10.2016 року № Ф-0011121703/45308 та рішення про застосування штрафних санкцій від 10.10.2016 р. № 0011131703/453307 в одне провадження зі справою № 818/1268/16 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2016 р. № 00118471703/15698 та від 28.09.2016 р. № 0010361703/43905 (а.с.139).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 року по справі № 818/1268/16 в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 року по справі № 818/1268/16, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що предметом спору є включення позивачем до складу валових витрат грошових коштів, витрачених на придбання засобів побутової хімії, офісного паперу, лампи для Epson ЕМР ЕLPLP54, реалізація яких, за висновками перевірки, не підтверджена первинними документами. Пояснив, що засоби побутової хімії використані в господарській діяльності для утримання належного санітарного стану приміщення (підлоги, стін, вікон, меблів), в якому надаються послуги по заправці та ремонту картриджів, в т.ч. для прання робочого одягу, рушників та ін. Офісний папір використаний в господарській діяльності при оформленні документів по закупівлі та реалізації товарів (робіт, послуг), тестування офісного обладнання, ведення внутрішнього обліку, друку реєстраційних документів, рекламних матеріалів, комерційних пропозицій, тощо. З посиланням на п.14.1.27, п.138.4, п.138.5, п.п.138.6-138.9, пп.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст.138 Податкового кодексу України Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 року № 318, Порядок документального оформлення надходження та обліку запасів, затверджений наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2, стверджує про наявність у позивача права на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів (в даному випадку - засобів побутової хімії та офісного паперу) за обліковою вартістю на витрати відразу після придбання на підставі документа, що засвідчує їх списання. Зазначив, що такі документи - акти на списання - позивачем були надані перевіряючим та суду, будь-яких недоліків змісту або оформлення цих документів виявлено не було. Вказав, що судом першої інстанції не було враховано того, що висновки документальної планової виїзної перевірки та документальна перевірка, яка призначена в ході розгляду скарги відповідно до пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, стосуються інших питань, ніж визначені наказом про призначення планової перевірки та зазначені в самому акті перевірки. Крім того, сума нарахувань по єдиному внеску після проведення позапланової перевірки збільшена, незважаючи на те, що сума нарахувань по податку з доходів фізичних осіб залишилась незмінною, акти перевірок як підстава для прийняття оскаржуваних рішень з податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску зазначені різні, однак, відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Закон № 2464), сума нарахування єдиного внеску залежить від нарахованої суми доходу (прибутку). Також зазначив про порушення відповідачем вимог п.3 ч.11 ст.25 Закону № 2464, п.11 розділу 10 Інші перехідні положення ПК України в частині визначення суми штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, порушення вимог п.2.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Мінфіну від 14.03.2013 року № 395.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала з підстав, викладених в останній, просила суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 року по справі № 818/1268/16 скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову.

Представник відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Пояснив, що за результатами проведеної перевірки встановлено факт віднесення позивачем до складу валових витрат грошових коштів, витрачених на придбання засобів побутової хімії, офісного паперу та лампи для ЕМР ЕLPLP54, реалізація яких, за висновками перевірки, не підтверджена первинними документами (видатковими накладними, інформацією про надходження грошових коштів (на банківський рахунок підприємця або через касу) та записами в книзі обліку доходів та витрат за відповідний період). Так, надані позивачем акти списання не відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки містять лише загальне найменування причини списання - використано у господарській діяльності . Крім того, перевіркою не встановлено залежності між засобами побутової хімії того номенклатурного ряду, що були придбані ФОП ОСОБА_3 (ополіскувач для дитячої білизни, емульсія для інтимної гігієни, пральний порошок для білих дитячих речей, гель для вмивання обличчя тощо) та видом господарської діяльності позивача (оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткування і програмним забезпеченням). Також, зазначив, що перевіркою не встановлено залежності між обсягом придбаного, але не реалізованого паперу (886 упаковок на загальну суму 21260,99 грн.) та видом господарської діяльності позивача, з урахуванням того, що позивач у перевіреному періоді не здійснював надання ксероксно-копіювальних послуг, не реєстрував щоденно податкові та видаткові накладні. Вказує, що під час проведення планової перевірки позивачу було надіслано письмові запити, в яких зазначалось про необхідність надання документів, що підтверджують реалізацію або використання у господарській діяльності вищезазначених товарів, однак, такі документи позивачем не надані. Крім того, при проведенні позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 було направлено запит про надання пояснень та документів від 14.06.2016 року, однак позивач на нього відповіді не надав. Враховуючи викладене вище, вважає обґрунтованими висновки акту перевірки про непідтвердження використання вказаних вище товарів у господарській діяльності та завищення витрат на суму вартості вказаних ТМЦ. Отже, донарахування позивачеві грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - єдиний внесок), а також застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску є правомірним, підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій відсутні.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77 та п. 82.1 ст.82 Податкового Кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, наказу №81 від 01.02.2016 року та направлення на перевірку №120 від 12.02.2016 року, виданого відповідачем, фахівцем ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013р. до 31.12.2015р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. до 31.12.2014р. (т.1, а.с.10-23,60).

За результатами перевірки складено акт від 12.03.2016 р. № 412/18-19-13-04-17/2959011753/35, яким зафіксовано порушення, зокрема:

1) п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України (далі по тексту - ПК України), внаслідок чого донараховано до сплати в бюджет податок на доходи фізичних осіб в сумі 87 415,55 грн., в т.ч. по періодах: за 2013 рік на суму 83341,78грн., за 2014 рік на суму 1844,04 грн. та за 2015 рік на суму 2229,73 грн.;

2) п.4 ч.1 ст.4, п.2 ч.1 ст.7, ч.3 ст.7, п.4 ч.1 ст.1, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ (далі по тексту - Закон № 2464-VІ), із змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано до сплати в бюджет єдиного внеску в сумі 74789,30 грн., в т.ч. за 2013 рік - 73979,64 грн., за 2014 рік - 553,30грн. , за 2015 рік - 256,36 грн.;

3) п.8 ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платником було несвоєчасно перераховано суму податкових зобов'язань з єдиного внеску, що призвело до нарахування штрафних санкцій та пені за 2013 рік;

4) п.п. 163.1.1 п.163.1 ст.163, п. 176.1 ст.176, п.п. 16 1 п.10 р.20 Податкового кодексу України - заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, за 2015 рік в сумі 222,96 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, ФОП ОСОБА_3 подав заперечення, за наслідками розгляду яких ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області прийнято рішення про правомірність висновків акту та відповідність їх чинному законодавству.

На підставі висновків акту перевірки від 12.03.2016 р. №412/18-19-13-04-17/2959011753/35 ДПІ у м. Сумах винесено наступні рішення від 04.04.2016 року :

- податкове повідомлення-рішення № 0011841703/15698 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 278,70 грн., у т.ч. за основним платежем - 222,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55,74 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0011851703/15696 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 109269,44 грн., у т.ч. за основним платежем - 87415,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21853,89 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0011791703/15701 про сплату єдиного внеску в розмірі 74789,30 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0011801703/15700 на суму 11177,92 грн.

Позивачем було подано скаргу до ГУ ДФС у Сумській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3

За результатами позапланової перевірки складено акт від 23.06.2016 року № 1666/18-19-13-04-17/2959011753/124, яким зафіксовано наступні порушення :

1) п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст.177 ПК України, внаслідок чого донараховано до сплати в бюджет податок на доходи фізичних осіб в сумі 87407,99 грн., в т.ч. по періодах: за 2013 рік на суму 83341,78грн., за 2014 рік на суму 1844,00 грн. та за 2015 рік на суму 2222,21 грн.;

2) п.4 ч.1 ст.4, п.2 ч.1 ст.7, ч.3 ст.7, п.4 ч.1 ст.1, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону № 2464-VІ, внаслідок чого донараховано до сплати в бюджет єдиного внеску в сумі 75270,75 грн., в т.ч. за 2013 рік - 74398,47 грн., за 2014 рік - 553,30 грн., за 2015 рік - 318,96 грн.;

4) п.п. 163.1.1 п.163.1 ст.163, п. 176.1 ст.176, п.п. 16 1 п.10 р.20 Податкового кодексу України - заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, за 2015 рік в сумі 222,96 грн.

Таким чином, позаплановою перевіркою підтверджено висновки первинного акту перевірки від 12.03.2016 року, однак, змінено суми донарахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску.

Рішенням ГУ ДФС у Сумській області від 26.05.2016 року № 5983/З/18-28-10-01-05-11/35/ФОП вимога ДПІ у м. Сумах від 04.04.2016 року № Ф-0011791703/15701 та рішення ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області від 04.04.2016 року № 0011801703/15700 про застосування штрафних санкцій були скасовані, зобов'язано ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області винести та направити ФОП ОСОБА_3 нові вимогу та рішення у відповідності до чинного законодавства.

На виконання цього рішення відповідачем по справі були винесені вимога від 10.06.2016 року № 0002731703/28191 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 75208,17 грн. та рішення від 10.06.2016 року № 002741703/28190 про застосування штрафних санкцій в сумі 11240,75 грн. (т.1, а.с.126).

Разом з тим, рішенням ГУ ДФС у Сумській області від 21.07.2016 року № 7945/З/18-28-10-01-05-19/80/ФОП, прийнятим за результатами розгляду скарги позивача, вимогу ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області від 10.06.2016 року № 0002731703/28191 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 75208,17 грн. та рішення від 10.06.2016 року № 002741703/28190 про застосування штрафних санкцій в сумі 11240,75 грн. скасовано як такі, що винесені без урахування висновків акту перевірки від 23.06.2016 року № 1666/18-19-13-04-17/2959011753/124, зобов'язано ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області винести та направити ФОП ОСОБА_3 нові вимогу та рішення у відповідності до чинного законодавства та з урахуванням цього акту позапланової перевірки (т.1, а.с.125-127).

27.07.2017 року ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області винесено вимогу № Ф-0005961703/34711 про сплату єдиного внеску в розмірі 75270,75 грн. та рішення № 0005981703/34712 про застосування штрафних санкцій в розмірі 11247,00 грн. (т.1, а.с.128-129).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 14.09.2016 року № 9662/З/99-99-11-02-01-14, прийнятим за результатами розгляду повторної скарги ФОП ОСОБА_3, визнано висновки акту планової виїзної перевірки стосовно завищення витрат ФОП ОСОБА_3 по взаємовідносинах із ТОВ Стек-Комп'ютер такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області від 04.04.2016 р. № 0011851703/15696 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин із ТОВ Стек-Комп'ютер та у відповідній частині застосованих штрафних санкцій.

З урахуванням вищезазначеного рішення відповідачем по справі винесено податкове повідомлення-рішення від 28.09.2016 року № 0010361703/43905 про визначення ФОП ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8954,95 грн., у т.ч. за основним платежем - 7163,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1790,99 грн. (т.1, а.с.133).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 29.09.2016 року № 10246/3/99-9911-02-02-25 скасовано вимогу про сплату недоїмки від 27.07.2016 року № Ф-0005961703/34711 про сплату єдиного внеску в розмірі 75270,75 грн. та рішення № 0005981703/34712 про застосування штрафних санкцій в розмірі 11247,00 грн., зобов'язано відповідача по справі винести та направити позивачеві нові вимогу та рішення на зменшену суму, згідно вимог чинного законодавства (т.1, а.с.134-136).

На підставі вищевказаного рішення Державною податковою інспекцією у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області винесено вимогу від 10.10.2016 року № Ф-001112703/45308 про сплату недоїмки в розмірі 8038,38 грн. (т.1, а.с.137) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.10.2016 року № 0011131703/45307 на суму 1162,14 грн.

Таким чином, з урахуванням результатів оскарження позивачем визначених сум податкових зобов'язань в адміністративному порядку, предметом оскарження в межах даного позову є :

- податкове повідомлення-рішення від 28.09.2016 року № 0010361703/43905 про визначення ФОП ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8954,95 грн., у т.ч. за основним платежем - 7163,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1790,99 грн. (т.1, а.с.133);

- податкове повідомлення-рішення від 04.04.2016 року № 0011841703/15698 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 278,70 грн., у т.ч. за основним платежем - 222,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55,74 грн.;

- вимога від 10.10.2016 року № Ф-001112703/45308 про сплату недоїмки в розмірі 8038,38 грн. (т.1, а.с.137);

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.10.2016 року № 0011131703/45307 на суму 1162,14 грн. (т.1, а.с.62).

Не погодившись із вказаними рішеннями ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, ФОП ОСОБА_3 оскаржив їх до суду.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, за результатами адміністративного оскарження визнано правомірними висновки щодо зняття з вартості валових витрат сум на придбання засобів побутової хімії, паперу та лампи для Epson EMP ELPLP54.

Зазначені порушення обґрунтовано безпідставним віднесенням до складу валових витрат грошових коштів, витрачених на придбання засобів побутової хімії (постачальник ТОВ «Поллена - Україна» , код ЄДРПОУ 38139434), офісного паперу, лампи для Epson EMP ELPLP54 з огляду на непідтвердження зв'язку придбання цих ТМЦ з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_3

Колегія суддів зазначає, що за визначенням пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Пунктом 164.1 ст.164 ПК України передбачено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пп.177.4.1 п. 177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг) купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для віднесення до складу витрат грошових коштів є наявність належним чином оформлених документів первинного обліку та придбання товарів/послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів зауважує, що навіть наявність у фізичної особи-підприємця належно оформлених первинних документів щодо придбання певних товарів (робіт, послуг) не є безумовною підставою для віднесення певних сум до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, у разі недоведення факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, необхідною умовою формування валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів зауважує, що актом перевірки підтверджено, і не заперечується позивачем по справі, що в період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року ФОП ОСОБА_3 здійснював підприємницьку діяльність у сфері оптової торгівлі комп'ютерами, периферійним устаткуванням та програмним забезпеченням.

Слід відмітити, що згідно з реєстраційними даними, наведеними в акті перевірки, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах.

Під час перевірки встановлено та підтверджується сторонами у справі, що в 2013-2014 році ФОП ОСОБА_3 до складу валових витрат віднесена сума на придбання засобів побутової хімії (постачальник - ТОВ Поллена-Україна ) на загальну суму 14478,57 грн. (без ПДВ) та офісного паперу на загальну суму 21260,99 грн. (без ПДВ), в кількості 886 упаковок, а в 2015 році - лампи для Epson EMP ELPLP54 (т.1, а.с.111-113).

Мету придбання товарів для провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 підтверджує копіями актів на списання (т.1, а.с.160-165), які позивач вважає належним чином оформленими та такими, що повністю підтверджують факт використання відповідних ТМЦ у господарській діяльності.

Позивач зазначив, що придбані засоби побутової хімії були використані в господарській діяльності для утримання належного санітарного стану приміщення (підлоги, стін, вікон, меблів), в якому надаються послуги по заправці та ремонту картриджів, в т.ч. для прання робочого одягу, рушників та ін., а офісний папір використаний в господарській діяльності при оформленні документів по закупівлі та реалізації товарів (робіт, послуг), тестування офісного обладнання, ведення внутрішнього обліку, друку реєстраційних документів, рекламних матеріалів, комерційних пропозицій, тощо.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід відмітити, що вказані вище акти не містять змісту і обсягу господарської операції, а містять лише загальне формулювання причини списання - «використання в господарській діяльності» , та не дають можливості встановити, у яких саме господарських операціях та з якою метою було використано вищезазначені ТМЦ.

Враховуючи викладене, вищевказані акти списання не можуть бути визнані такими, що відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, актів на списання лампи для Epson EMP ELPLP54 або інших документів чи пояснень з приводу використання вказаної ТМЦ у господарській діяльності позивачем не надано ані до перевірки, ані до суду першої та апеляційної інстанції.

Також, колегія суддів зауважує, що обсяг використаного офісного паперу (886 упаковок за 2 роки) та номенклатурний ряд побутової хімії, яка придбавалась позивачем (зокрема, гелі для душу, шампунь, емульсії для інтимної гігієни, бальзам для прання пелюшок, білизни та одягу для білого, рідина для прання дитячої білизни), з урахуванням виду його господарської діяльності, ставлять під сумнів використання цих ТМЦ з тією метою, про яку зазначав позивач по справі.

Документів щодо подальшої реалізації вищевказаних товарів в рамках інших видів господарської діяльності, ніж основний, позивачем не надано ані до перевірки, ані до суду першої та апеляційної інстанції.

З приводу поданих до матеріалів справи копії комерційної пропозиції та роздруківки в рекламних цілях (т.1, а.с.194-195) необхідно відмітити, що вони не є доказом використання офісного паперу у власній господарській діяльності позивача в обсязі, зазначеному в актах на списання. Крім того, із них не вбачається, ким вони були виготовлені та дату їх виготовлення, що унеможливлює визначення періоду їх використання у господарській діяльності (до чи після 2013 року), при цьому зазначені документи до перевірки не надавались, були надані лише під час судового розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи (акти списання, копії комерційної пропозиції та роздруківки в рекламних цілях) не є належними та допустимими доказами зв'язку придбання товарів з господарською діяльністю позивача по справі.

З огляду на вищенаведене, висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на доходи фізичних осіб не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення грошового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням від 28.09.2016р. №0010361703/43905 на 8954 грн. 95 коп. є правомірним.

Щодо порушення позивачем п.4 ч.1 ст.4, п.2 ч.1 ст.7, ч.3 ст.7, п.4 ч.1 ст.1, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону № 2464-VІ, внаслідок чого донараховано до сплати в бюджет єдиного внеску в сумі 75270,75 грн., в т.ч. за 2013 рік - 74398,47 грн., за 2014 рік - 553,30 грн., за 2015 рік - 318,96 грн., п.п. 163.1.1 п.163.1 ст.163, п. 176.1 ст.176, п.п. 16-1 п.10 р.20 ПК України - заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, за 2015 рік в сумі 222,96 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 - VI (в редакції, чинній до 01.01.2015 року) єдиний внесок нараховується : для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У відповідності до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 - VI (в редакції, чинній з 01.01.2015 року) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Статтею 8 Закону № 2464 - VI встановлено ставку судового збору - 34,7 % визначеної бази оподаткування.

У відповідності до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2015 року) тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

З огляду на викладене, як вірно зазначено судом першої інстанції, донараховані позивачу суми грошових зобов'язань зі сплати єдиного внеску та військового збору прямо залежать від суми оподатковуваного доходу позивача, і, відповідно, суми витрат для обчислення суми податку на доходи, єдиного внеску та військового збору.

Оскільки перевіркою встановлено та підтверджено в ході судового розгляду завищення витрат на придбання товарно - матеріальних цінностей, відповідно, наявні підстави для донарахування позивачу грошових зобов'язань щодо сплати єдиного внеску та військового збору, а також застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

З приводу доводів позивача про неправомірність збільшення позивачеві суми нарахувань по єдиному внеску після проведення позапланової перевірки, колегія суддів зазначає, що причиною збільшення суми нарахування єдиного внеску за результатами позапланової перевірки порівняно з плановою перевіркою є збільшення місячної бази нарахування для ЄСВ (мінімальної заробітної плати) за результатами позапланової перевірки, що не було враховано під час планової перевірки. Так, з січня по листопад 2013 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1147 грн., у грудні 2013 року підвищився до 1218 грн., з січня по грудень 2014 року становив 1350,8875 грн., з січня по серпень 2015 року становив 1332,91 грн., з вересня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати було підвищено до 1378,00 грн., однак, підвищення мінімальної заробітної плати як бази для нарахування єдиного внеску у грудні 2013 року та вересні 2015 року не було враховано під час планової перевірки, про що свідчать надані відповідачем розрахунки (т.1, а.с.170-181).

При проведенні позапланової перевірки виявлено помилку у визначенні бази нарахування ЄСВ, яка виникла в результаті неврахування зміни мінімальної заробітної плати за вказані місяці.

Разом з тим, вказана помилка не спростовує висновків ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області про заниження позивачем належного до сплати єдиного внеску з огляду на заниження чистого оподатковуваного доходу.

Щодо тверджень позивача про невірне визначення розміру штрафних санкцій за несвоєчасне нарахування єдиного внеску, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп.3 п.11 ст.25 Закону № 2464-VІ (в редакції, чинній з 01.01.2015 року) орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Разом з тим, цією нормою в редакції, чинній до 01.01.2015 року, було передбачено застосування органом доходів і зборів штрафної санкції у розмірі 5 % зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

За результатами проведеної перевірки за 2013 рік позивачеві донараховано платнику єдиного внеску сумі 7 166,10 грн., за 2014 рік - 553,30 грн., за 2015 рік - 318,96 грн.

Враховуючи те, що звітним періодом для декларування єдиного податку є календарний рік., порушення щодо заниження бази оподаткування для суми єдиного внеску виникло у 2013 році та виявлено у 2016 році, ФОП ОСОБА_3 було нараховано штрафні санкції за 2 повні податкові періоди : з 2013 по 2014 рік - у розмірі 5% від суми заниження єдиного внеску та з 2014 по 2015 рік - за ставкою штрафу 10%, усього в розмірі 1074,92 грн. (7166,10 грн. х 5% = 358,31 грн. та 7166,10 грн. х 10% = 716,61 грн.).

За 2014 рік позивачу нараховані штрафні санкції за 1 повний податковий період - з 2015 по 2016 рік за ставкою штрафу 10% в сумі 55,33 грн. (553,30 грн. х 10%), за 2015 рік - за 1 неповний податковий період за ставкою штрафу 10% в сумі 31,90 грн. (318,96 грн. х 10%).

З огляду на викладене, доводи позивача про порушення ДПІ у м. Сумах вимог п.20 розділу 10 Інші перехідні положення ПК України та неправомірне нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску за ставкою 15 % є хибними.

Слід також вказати, що нарахування позивачеві штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне нарахування єдиного внеску за 2013 рік в розмірі 10% за кожний звітний (податковий) період (2014 та 2015 повний податковий період), який на думку апелянта слід застосувати у спірних відносинах, призведе до збільшення суми належних до сплати штрафних санкцій. При цьому представник позивача залишає поза увагою кількість податкових періодів, які повинні бути враховані при обчисленні суми штрафних санкцій.

З приводу доводів позивача про те, що висновки документальної планової виїзної перевірки та документальна позапланова перевірка, призначена в ході розгляду скарги ФОП ОСОБА_3, стосуються інших питань, ніж ті, що визначені наказом про призначення позапланової перевірки та зазначені в самому акті перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до наказу ДПІ у м. Сумах № 81 від 01.02.2016 року призначено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2015 року (т.1, а.с.9).

Відповідно до акту від 12.03.2016 р. №412/18-19-13-04-17/2959011753/35 планова перевірка ФОЛП ОСОБА_3 проводилась з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.1015 року.

Згідно з актом від 23.06.2016 року № 1666/18-19-13-04-17/2959011753/124, позапланова перевірка проводилась з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2013 року по 31.12.1015 року, тобто, в рамках розгляду доводів скарги позивача.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи не підтверджуються матеріалами справи та не впливають на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.09.2016р. №0010361703/43905 про збільшення ФОП ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8954,95 грн., у т.ч. за основним платежем - 7163,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1790,99 грн., від 04.04.2016 року № 0011841703/15698 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 278,70 грн., у т.ч. за основним платежем - 222,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55,74 грн., вимоги від 10.10.2016 року № Ф-001112703/45308 про сплату недоїмки з єдиного внеску в розмірі 8038,38 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.10.2016 року № 0011131703/45307 на суму 1162,14 грн., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України та Законом № 2464-VІ, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, відсутні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2017р. по справі № 818/1268/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 29.05.2017 р.