Ухвала

від 26.05.2017 по справі 800/215/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

26 травня 2017 року м. Київ справа № 800/215/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Президента України, третя особа - Рада національної безпеки і оборони України, про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 15 травня 2017 року №133/2017 в частині,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати Указ Президента України від 15 травня 2017 року №133/2017 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) в частині введення в дію:

1. обмежувального заходу №11 заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів Mail.ru (www.mail.ru) та соціально-орієнтованих ресурсів Вконтакте (www.vk.com) та Одноклассники (www.ok.ru) щодо юридичної особи №422 Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) - ТОВ Мэйл. РУ ГРУП (ООО Мэйл.РУ ГРУП ), м. Москва, пр-кт Ленінградський, б. 39, стр.79, ИНН 7714789489, ОГРН 1097746572813;

2. обмежувального заходу №11 заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів Mail.ru (www.mail.ru) та соціально-орієнтованих ресурсів Вконтакте (www.vk.com) та Одноклассники (www.ok.ru) щодо юридичної особи №423 Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) - ТОВ Вконтакте (ООО Вконтакте ), м. Санкт-Петербург, вул. Херсонська, 12-14, літер А, пом. 1-Н, ИНН 7842349892, ОГРН 1079847035179;

3. обмежувального заходу №11 заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів Mail.ru (www.mail.ru) та соціально-орієнтованих ресурсів Вконтакте (www.vk.com) та Одноклассники (www.ok.ru) щодо юридичної особи №424 Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) - ТОВ Вконтакті , м. Київ, вул. Червоноармійська, 5, оф. 32, код ЄДРПОУ 38004331;

4. обмежувального заходу №11 заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів Mail.ru (www.mail.ru) та соціально-орієнтованих ресурсів Вконтакте (www.vk.com) та Одноклассники (www.ok.ru) щодо юридичної особи №425 Додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) - ТОВ Мейл.РУ Україна , м. Київ, вул, Велика Житомирська, буд 20, код ЄДРПОУ 36001370.

Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що виданий Президентом України Указ №133/2017 порушує положення, передбачені статтями 8, 15, 19, 21, 22, 32, 34, 64, 102, 106, 107 Конституції України, статтями 1, 2, 7, 19, 29 Загальної декларації прав людини, статтями 10, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 14, 19, 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Таким чином, позивачем ставиться питання про неконституційність Указу Президента України від 15 травня 2017 року №133/2017 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) в частині введення в дію зазначених обмежувальних заходів.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 цього Кодексу адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановлені статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, згідно з частиною першою вказаної статті правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;

2) актів Вищої ради правосуддя;

3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя;

4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України згідно зі статтею 2 Закону України Про Конституційний Суд України є завданням Конституційного Суду України.

Відповідно до статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні та вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких, зокрема, належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) актів Президента України.

Згідно з частиною першою статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Повноваження Конституційного Суду України визначені у статті 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року №422/96-ВР Про Конституційний Суд України , у пункті 1 якої зазначено, що Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 15 цього Закону підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність Конституції України; порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Отже, саме Конституційний Суд України згідно з Конституцією України наділений повноваженнями приймати рішення та давати висновки у справах щодо конституційності, зокрема, актів Президента України.

З наведеного випливає, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що невідповідність Конституції України актів Президента України може бути підставою для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, що свідчить про неможливість розгляду таких справ у порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, зазначена справа непідвідомча Вищому адміністративному суду України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 3, 4, 17, 109, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за його позовом до Президента України, третя особа - Рада національної безпеки і оборони України, про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 15 травня 2017 року №133/2017 в частині.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя

Вищого адміністративного

суду України М.М. Заїка