Рішення

від 23.05.2017 по справі 759/13297/16-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13297/16-ц

пр. № 2/759/1127/17

23 травня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря Чернишук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Соти-Фешн про встановлення факту припинення трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 р. позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, просить суд встановити факт припинення трудових відносин з відповідачем, відповідно до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 31.03.2016 та вирішити питання щодо стягнення судових витрат. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 17.11.2014 відповідно до протоколу №1 Загальних зборів засновників, його було прийнято на посаду директора ТОВ Соти-Фешн , про що зроблено відповідний запис до трудової книжки. 16.03.2016 позивачем було надіслано до громадської організації Київська організація Соти , яка є засновником ТОВ Соти-Фешн , та до засновника організації заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням. Проте поштова кореспонденція повернулась за закінченням терміну зберігання. Оскільки позивач не може продовжувати працювати за трудовим договором, не має можливості його розірвати, з незалежних від нього підстав, позбавлений права набути статус безробітного, влаштуватися на іншу роботу, просить позовні вимоги задовольнити.

Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечують (а.с. 70).

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом поштового повідомлення (а.с.53-54, 62-63, 68-69) та оголошення в газеті Урядовий кур'єр від 24.01.2017 (а.с. 65), заперечень проти позову суду не надав, про поважність причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність не з'явившихся осіб на підставі наявних у справі доказів, згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України, в порядку заочного розгляду справи.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 17.11.2014 Громадською організацією Київська організація Соти в особі Голови Правління Лещинського В.П., на підставі протоколу №1 загальних зборів засновників (учасників), було створено ТОВ Соти-фешн , сформовано статутний капітал товариства, затверджено статут, призначено директором товариства ОСОБА_1 (а.с. 10).

Відомості про керівника ТОВ Соти-фешн внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 6), Головного управління статистики у м. Києві (а.с. 7). Відповідні відомості про прийняття на посаду директора зазначені в трудовій книжці позивача, серії АН №987404 (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 9.1 статуту, вищим органом товариства є загальні збори, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Пунктом 10.1 статуту зазначено, що виконавчим одноособовим органом товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства, є директор. Директор товариства обирається загальними зборами учасників товариства. Директора товариства може бути достроково звільнено з посади на підставах, передбачених статутом та законодавством (п. 10.2).

25.02.2016 позивач надіслав на адресу Голови Правління ГО Київська організація Соти Лещинському В.П., загальним зборам цінним листом з описом заяву про вихід зі складу учасників (засновників) ГО Київська організація Соти . Конверти повернулись за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 36-37).

15.03.2017 позивачем надіслано на адресу Голови Правління ГО Київська організація Соти Лещинському В.П., загальним зборам цінним листом з описом заяву звільнення з посади директора за власним бажанням. Конверти повернулись за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 34-35).

Посилаючись на те, що факт припинення трудових відносин з відповідачем не підтверджений, трудовий договір не розірвано з незалежних від позивача обставин, а тому він не може реалізувати своє конституційне право на працю або набути статусу безробітної, влаштуватися на інше місце роботи, ОСОБА_1 просить встановити факт припинення трудових відносин між ним та відповідачем відповідно до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 31.03.2016.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України та роз'яснень, даних у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються у судовому порядку, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення та положення ч. 6 ст. 235 ЦПК України згідно зі змістом якої встановлення юридичних фактів у справі, де виникає спір про право, здійснюється в порядку позовного провадження.

Згідно ч. 2 ст. 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов'язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За змістом ст. 22 КЗпП України, Конституції України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Частиною 1 ст. 38 КЗпП України зазначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України).

При цьому, суд зазначає, що для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з п.п. 8, 9 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України N 260 від 08.06.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за N 554/5745, Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою в разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір. Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох днів повинна зняти трудовий договір з реєстрації, про що робиться відмітка у книзі реєстрації трудових договорів.

Враховуючи, що позивач позбавлений можливості продовжувати працювати за трудовим договором, не має можливості розірвати договір з незалежних від нього підстав, в порядку передбаченим зазначеними вище законодавчими актами, що позбавляє права набути статус безробітнього чи влаштуватися на інше місце роботи, а тому суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача є такими, що обґрунтовані на законі, доведені матеріалами справі та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 8, 43 Конституції України ст.ст. 21, 22, 38 КЗпП України, ст. ст 10, 11, 30, 57-61, 88, ч. 4 ст. 169, 179, 209, 212-215, 218, 223, 224-228, 360-7 України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Соти-Фешн про встановлення факту припинення трудових відносин задовольнити.

Встановити факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Соти-Фешн (ідентифікаційний код юридичної особи 39495469), відповідно до ст. 38 КзпП України за власним бажанням з 31.03.2016.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Соти-Фешн (ідентифікаційний код юридичної особи 39495469) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені судові витрати по справі у розмірі 551 грн. 20 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: