Рішення

від 25.05.2017 по справі 902/329/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 травня 2017 р.           Справа № 902/329/17

Господарський суд Вінницької області в складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Павловій Т.С. розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі", м.Вінниця

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 325", м.Вінниця

про стягнення 55 303,83 грн

за участю представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № 1-14-6021 від 03.01.2017)

представник відповідача не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 325" заборгованості за спожиту електричну енергію згідно договору №2771 від 16.06.2006, а саме: 45954, 33 грн - основного боргу; 5461,16 грн - пені; 2895,13 грн - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 657,21 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 13.04.2017 порушено провадження у даній справі, судове засідання призначено на 27.04.2017.

В зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, неподанням сторонами усіх необхідних для повного та всебічного розгляду справи документів ухвалою суду від 27.04.2017 розгляд справи відкладено на 25.05.2017.

17.05.2017 представником ПАТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" подано заяву "про збільшення розміру позовних вимог" №СО-51-663 від 16.05.2017 (вх. канц. №06-52/4806/17), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію згідно договору №2771 від 16.06.2006, з яких: 45954,33 грн - основного боргу; 5464,16 - пені, 2895,13 - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 657,21 грн - 3% річних та 38243,64 грн - перевищення договірної величини електроспоживання.

На визначену судом дату (25.05.2017) відповідач не з'явився, надіслана на адресу останнього ухвала суду від 27.04.2017 "про відкладення розгляду слухання" згідно витягу ДП "Укрпошта" відстеження пересилання поштових відправлень, отриманого з електронного ресурсу: "http://services.ukrposhta.ua" під час доставки "не була вручена".

Враховуючи наведене суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, хоча про дату, час і місце розгляду справи останній повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 27.04.2017 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.05.2017 заява позивача №СО-51-663 від 16.05.2017 (вх. канц. суду №06-52/4806/17 від 17.05.2017) "про збільшення розміру позовних вимог" прийнята судом до розгляду як така, що відповідає приписам ст. 22 ГПК України.

Разом з цим представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та заяві "про збільшення розміру позовних вимог" №СО-51-663 від 16.05.2017 (вх. канц. суду №06-52/4806/17 від 17.05.2017).

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16.06.2006 між Публічним акціонерним товариством "АК Вінницяобленерго " в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека325" ( споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №2771 (новий №ВІ-600800), за умовами якого постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 6 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору (п. 1.1. договору).

Розрахунковий період за даним договором - є календарний місяць, протягом якого визначається обсяг електроенергії, що продається споживачу за цей час та протягом якого споживач повинен здійснити розрахунки за куплену електроенергію.

Пунктом 2.1. договору визначено, що під час виконання умов договору, а також вирішення всіх інших питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.2.2. договору постачальник зобов’язується виконувати умови договору; поставити споживачу електроенергію, як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 Договору (додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам);

- згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "№2 “Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін”;

- із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Відповідно до п.2.3.3 договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електроенергії на протязі 5 днів з дня отримання рахунку шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок постачальника.

Так, згідно додатку №3 до Договору відповідач зобов'язаний в термін до 05 числа розрахункового періоду здійснювати плановий платіж в розмірі 100% вартості обсягу електричної енергії, заявленого на відповідний розрахунковий період.

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію споживач зобов'язаний здійснити протягом 5 днів з моменту отримання рахунку з урахуванням попередньої оплати.

Пунктом 2.3.5. договору встановлено, що споживач зобов'язаний в термін до 15 числа кожного розрахункового місяця направляти до постачальника свого уповноваженого представника для надання звіту про кількість спожитої електричної енергії за розрахунковий період.

Пунктом 3.1.1. договору встановлено, що постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

Згідно з п.7.1. договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами додатку "Порядок розрахунків".

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання стосовно продажу відповідачу електричної енергії виконував належним чином, про що свідчать акти про використану електричну енергію за період з 01.05.2016 по 01.10.2016, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.19-23)

Згідно актів відповідача, він спожив електричну енергію на суму 3032,58 грн та здійснив оплату в сумі 3679,78 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунках (а.с.32-44). Таким чином станом на 01.10.2016 за товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека 325" рахувалась переплата у розмірі 647,20 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2016 представниками ПАТ "АК Вінницяобленерго " в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" був здійснений плановий контрольний огляд засобів обліку відповідача та складений акт контрольного огляду №11927 в якому зафіксовано показання приладу обліку на час перевірки (а.с.31).

За результатами контрольного огляду засобів обліку відповідача було встановлено, що різниця між показниками, які надані відповідачем за вересень 2016 та показниками, зафіксованими актом №11927 від 18.10.2016 контрольного огляду засобів обліку відповідача складає 19714 кВт*г, що становить 46601,53 грн. Даний акт підписаний обома сторонами. З урахуванням переплати за відповідачем рахується борг в сумі 45954,33 грн.

Непогашення суми заборгованості відповідачем в добровільному порядку відповідно до умов договору спонукала позивача звернутись з даним позовом до суду.

Наведені вище обставини, з-поміж іншого, підтверджуються договором про постачання електричної енергії, рахунками-фактурами на оплату, актами про використану електричну енергію, розрахунком суми боргу тощо.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов наступних висновків.

В силу п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо постачання електричної енергії та її оплати.

В силу ч.ч. 6, 7 ст.276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п.6.1 Правил користування електроенергією розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору.

Згідно підпункту 2 п.10.2 Правил користування електроенергією споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Як вказувалось вище, відповідно до п.2 додатку №3 укладеного сторонами Договору відповідач зобов'язаний в термін до 05 числа розрахункового періоду здійснювати плановий платіж в розмірі 100% вартості обсягу електричної енергії, заявленого на відповідний розрахунковий період. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію споживач зобов'язаний здійснити протягом 5 днів з моменту отримання рахунку з урахуванням попередньої оплати.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, відтак, виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів.

Отже, враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання сторонами договору від 16.06.2006 та додатків до нього, у відповідача, як платника, виникли безумовні зобов'язання виконання умов договору та оплати використаної (купленої) ним електричної енергії.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 45954,33 грн плати за спожиту електроенергію заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Також судом розглянуті вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5464,16 грн - пені, 657,21 грн - 3% річних, 2895,13 грн - збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції та 38243,64 грн - за перевищення договірної величини електроспоживання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойка є оперативним способом боротьби з неналежним виконанням зобов'язання, яким можна скористатися відразу, як тільки буде здійснено правопорушення, не чекаючи настання негативних наслідків, які ним викликані.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2.1 договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3., 2.3.4. цього договору з порушенням термінів, визначених додатком №3 до договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до вимог п.4.2.1 договору відповідачу була нарахована пеня за період з 05.11.2016 по 01.03.2017 в розмірі 5464,16 грн.

Пунктом 4.2.2. договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, визначених згідно із вимогами розділу 5 споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Обсяги постачання електричної енергії відповідача на 2016 рік визначені додатком №1 до договору.

Відповідно до умов пункту 4.2.2. договору №ВІ-600800 від 19.06.2006 за перевищення договірних величин споживання електричної енергії споживачу було виставлено рахунок від 31.10.2016 №ВІ-600800/48569/4 на оплату 38243,64 грн за перевищення договірної величини електроспоживання, який наявний в матеріалах справи.

З урахуванням наведених положень закону та умов договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних від простроченої суми та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів є правомірними.

Здійснивши перерахунок позовних вимог в цій частині за допомогою калькулятора штрафів програми "ЛІГА.ЗАКОН" суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в межах вимог, заявлених до стягнення, а саме: 5464,16 грн пені, 657,21 грн - 3% річних, 2895,13 грн - збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції.

Разом з цим суд вважає, що вимогу позивача щодо стягнення 38243,64 грн перевищення договірної величини електроспоживання є правомірною та обґрунтованою

При прийнятті рішення, судом враховано, що станом на день його прийняття, матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем сплати заборгованості повністю або частково.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з мотивів, викладених вище.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача судовий збір покладається на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 325" (21100, м.Вінниця, вул.Павла Тичини, 11; код ЄДРПОУ 31542846) на користь публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (21050, м.Вінниця, вул.Магістратська, 2; код ЄДРПОУ 25509880) 45954,33 грн основного боргу; 5464,16 грн пені; 657,21 грн 3% річних; 2895,13 грн - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів; 38243,64 грн перевищення договірної величини електроспоживання та 1600,00 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 30 травня 2017 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - ТОВ "Аптека 325" (21100, м.Вінниця, вул.Павла Тичини, 11).