Рішення

від 25.05.2017 по справі 910/6897/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2017Справа №910/6897/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Цеоліт Біо

до Товариства з обмеженою відповідальністю АЗС-Карт

про стягнення 29.535,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Баньковський А.А., довіреність № 1 від 20.04.2017

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Цеоліт Біо про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АЗС-Карт 29.535,00 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань згідно договору купівлі-продажу пального та його передачі за бланками-дозволами № ТВ-29/07/16 від 29.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2017 порушено провадження у справі № 910/6897/17, призначено справу до розгляду на 25.05.2017.

Позивачем 24.05.2017 до відділу діловодства суду подано письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору та витребувані судом документів.

Позивач в судовому засіданні 25.05.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 25.05.2017 не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, вимоги ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 03.05.2017 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 03.05.2017 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією (номер відправлення 0103025491371) з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1, корпус 2, офіс 108, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 24.04.2017 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 03.05.2017 (номер відправлення 0103025491371) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою не розшукано .

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для розгляду справи, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 25.05.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Цеоліт Біо (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЗС-Карт (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір купівлі-продажу пального та його передачі за бланками-дозволами № ТВ-29/07/16 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати певну кількість пального у власність покупця, через мережу автозаправних станцій, а покупець зобов'язується прийняти пальне і сплатити за нього певну грошову суму.

Спір виник внаслідок того, що відповідач поставку пального позивачу у повному обсязі не здійснив, а тому сплачені за нього кошти підлягають поверненню позивачу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата вартості пального здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати, на підставі наданого покупцеві рахунку-фактури та видаткових документів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату пального № 728 від 31.10.2016 на суму 50.225,00 грн.

Позивач як покупець виконав свої зобов'язання за договором та перерахував на рахунок відповідача кошти в розмірі 50.225,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 46 від 31.10.2016.

Згідно з п. 1.2. договору передача пального здійснюється на умовах ЕХW - АЗС (за умовами інтерпретації термінів відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкортермс-2000 ) (далі - АЗС), перелік яких надає продавець. Передача пального здійснюється по факту пред'явлення покупцем або уповноваженими користувачем бланку-дозволу (далі - користувач), емітованого постачальником (далі - бланк).

Бланк - є документом встановленого зразку та форми, одноразового використання, має кінцевий термін дії, посвідчує право покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки пального на АЗС.

Відповідно до п. 1.3. договору право власності на пальне переходить до покупця в момент передачі бланків постачальником.

Згідно з п. 1.4. договору передача бланків та перехід права власності на відповідну кількість пального посвідчується видатковими документами (видатковими накладними, актами прийому-передачі та ін.). Передача бланків покупцеві або уповноваженими ним представникові здійснюється після пред'явленням останнім довіреності на одержання пального, оформленої у встановленому порядку, та підписаними видаткових документів.

Пунктом 6.2.1. договору визначено, що продавець зобов'язаний, забезпечити передачу пального через АЗС покупцеві або уповноваженому ним користувачу в наступному режимі - безперервно та цілодобово, за винятком випадків, коли роботу АЗС припинено в наслідок технічної перерви, технічної аварії або дії форс-мажорних обставин, у відповідності до кількості та номенклатури пального, визначеного у пред'явлених бланках.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання по договору виконав не в повному обсязі, а саме не поставив позивачу товар на суму 29.535,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором пальне повністю позивачу не поставив.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 18.01.2010, справа № 42/423).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 03.04.2017, в якій вимагав передати пальне на суму 29.535,00 грн. або повернути сплачені за нього кошти в розмірі 29.535,00 грн.

Даний лист надіслано 03.04.2017 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 03.04.2017 та поштовою квитанцією № 0100147760145.

Проте, відповідач пальне не постави та кошти позивачу не перерахував.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 29.535,00 грн. на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач позовних вимог, заявлених позивачем, не спростував, заперечень проти позову не надав.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Цеоліт Біо обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЗС-Карт (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1, корпус 2, офіс 108, код ЄДРПОУ 39681973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цеоліт Біо (90400, Закарпатська обл., м. Хуст, вул. Заводська, 1, корпус А, код ЄДРПОУ 39749198) 29.535 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 30.05.2017.

СуддяВ.В.Сівакова