Рішення

від 24.05.2017 по справі 910/6079/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2017Справа №910/6079/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Українського фонду підтримки підприємництва до про Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС ІВЕНТС стягнення заборгованості у розмірі 322 530 грн. 44 коп. Представники сторін:

від позивача: Кравченко М.В. (представник за довіреності);

від відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Український фонд підтримки підприємництва (надалі також - Позивач ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІВЕНТС" (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 322 530 грн. 44 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.12.2012 року між Українським фондом підтримки підприємництва та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІВЕНТС" укладено договір № 57-12 про мікрокредитування, відповідно до якого Позивач зобов'язався надати мікрокредит Відповідачу в сумі 250 000 грн. 00 коп., а Відповідач зобов'язався використати його за цільовим призначенням, сплатити відсотки на рівні 1,5 облікової ставки НБУ, а саме 11,25% річних і повернути мікрокредит у визначений договором строк. Як зазначає Позивач, ним на виконання умов договору було надано Відповідачу кредитні кошти у розмірі 250 000 грн. 00 коп., проте Відповідач в порушення умов вказаного Договору свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, надані кредитні кошти у визначений договором строк Позивачу не повернув. Станом на 01.04.2017 року у Позичальника утворилась заборгованість за Договором у розмірі 322 530 грн. 44 коп., з яких: заборгованість з повернення суми кредиту у розмірі 249 774 грн. 19 коп., заборгованість по процентам за користування кредитними коштами у розмірі 50 233 грн. 09 коп., пеня за несвоєчасне погашення простроченого кредиту у розмірі 17 889 грн. 47 коп., пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів у розмірі 4 633 грн. 69 коп. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІВЕНТС" заборгованість за договором мікрокредитуванняу розмірі 322 530 грн. 44 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 року порушено провадження у справі № 910/6079/17, судове засідання призначено на 26.04.2017 року.

25.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 13.04.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року відкладено розгляд справи на 24.05.2017 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі, зокрема, зобов'язано Позивача здійснити обґрунтований розрахунок пені по кредиту та по відсоткам за кожний період окремо із зазначенням періоду початку прострочки Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІВЕНТС" та закінчення такого нарахування, відповідно до вимог ч. 5 ст. 254, ст. 530 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

19.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшов розрахунок пені по кредиту та відсоткам.

В судовому засіданні 24 травня 2017 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року у справі № 910/6079/17, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України , якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС ІВЕНТС є 03113, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА ШЕВЦОВА, будинок 1.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/6079/17 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС ІВЕНТС , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.05.2017 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2012 року між Українським фондом підтримки підприємництва (далі - Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІВЕНТС" (далі - сторона 2) було укладено договір № 57-12 про мікрокредитування, умовами якого передбачено, що сторона 1 зобов'язується надати мікрокредит стороні 2 в сумі 250 000 грн. 00 коп., а сторона 2 зобов'язується використати його за цільовим призначенням, сплатити відсотки на рівні 1, 5 облікової ставки Національного банку України, а саме 11,25% річних і повернути мікрокредит у визначений цим договором строк.

Мета надання мікрокредиту: згідно з рішенням Конкурсної комісії (протокол № 2 від 17.12.2012) мікрокредит надається для закупівлі обладнання.

Відповідно до підпункту 3.1.3. пункту 3.1. договору на забезпечення виконання зобов'язання позичальника між сторонами укладається договір застави обладнання. Об'єктом договору застави є: рухомі речі - обладнання, власником яких є позичальник. Згідно висновків з незалежної оцінки майна від 19.12.2012 ринкова вартість об'єкту застави становить 396 100 грн. 00 коп.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що сторона 1 зобов'язана надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену у договорі суму мікрокредиту на поточний рахунок сторони 2, відкритий у банківській установі.

Згідно з п. 3.4. договору сторона 2 зобов'язана:

Щомісячно до 5 числа наступного періоду (в грудні - до 25 числа поточного місяця) подавати стороні 2 звіт про використання отриманих коштів (п. 3.4.1. договору).

Використати кошти на зазначені у договорі цілі відповідно до Плану використання коштів (Додаток 1), який є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.4.2. договору).

Повернути кошти мікрокредиту, згідно з встановленим графіком (Додаток 2) - п. 3.4.3. договору.

Щомісяця до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем сплатити відсотки за користування мікрокредитом на поточний рахунок сторони 1 в АТ Укрексімбанк , п/р № 26007010042252, МФО 322313.

Відсотки за користування мікрокредитом нараховуються від дати перерахування коштів стороною 1 і до дня, передуючого моменту їх зарахування на поточний рахунок. При цьому розрахунок відсотків за користування мікрокредитом здійснюється щомісячно з першого по останнє число поточного місяця за фактичну кількість календарних днів користування мікрокредитом (або його частиною) із розрахункової кількості днів у році 365 днів (п. 3.4.4. договору).

Повернути при невиконанні пункту 3.4.4. цього договору кошти наданого мікрокредиту у сумі 250 000 грн. 00 коп. (п. 3.4.6. договору).

Розділом 4 договору встановлено, що мікрокредит надається стороні 2 строком на 36 (тридцять шість) місяців, з відстрочкою виплати основного боргу на 12 (дванадцять) місяців. Сторона 2 повертає мікрокредит згідно з встановленим графіком (Додаток 2) та сплачує відсотки.

Відповідно до п. 5.1. договору за несвоєчасне повернення коштів мікрокредиту та сплати відсотків сторона 2 сплачує стороні 1 пеню за кожний день прострочення платежу, яка обчислюється від суми простроченого боргу у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який обчислюється пеня. Пеня сплачується стороною 2 на поточний рахунок сторони 1 в АТ Укрексімбанк , п/р № 26007010042252, МФО 322313.

Даний договір діє до повного повернення стороною 2 коштів мікрокредиту та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим договором (п. 7.2. договору).

Додатком 1 до договору № 57-12 від 24.12.2012 року сторони погодили план використання коштів.

Додатком 2 до договору № 57-12 від 24.12.2012 року сторони погодили Графік повернення коштів мікрокредиту, відповідно до якого розрахунковий період з грудня 2012 року по грудень 2015 року.

30.04.2014 року між Українським фондом підтримки підприємництва (далі - Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІВЕНТС" (далі - сторона 2) укладено додаткову угоду № 1 до договору про мікрокредитування № 57-12 від 24.12.2012 року, відповідно до якого сторони домовились, про надання стороні 2 відстрочки зі сплати відсотків та тіла мікрокредиту строком на 8 місяців починаючи з 01.05.2014 року та пролонгації терміну сплати мікрокредиту на той самий період.

Сторони домовились внести зміни до графіку повернення коштів мікрокредиту (додаток 2 до договору) відповідно до строку відстрочки платежів, встановленому п. 1 цієї додаткової угоди. (п.2. Додаткової угоди до договору)

Відповідно до Графіку повернення коштів кредиту (Додаток № 1 до договору № 57-12 від 24.12.2012) кредит надається з 25.12.2012 року до серпня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 57-12 про мікрокредитування від 24.12.2012 року Позивачем було перераховано Відповідачу грошові кошти у розмірі 250 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення № 533 від 25.12.2012 року та банківською випискою по особовому рахунку № 26001000031666 за 25.12.2012 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов кредитного договору Відповідачу були надані кредитні кошти у розмірі 250 000 грн. 00 коп., проте Позичальник в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 01.04.2017 року у Позичальника утворилась заборгованість за Договором у розмірі 322 530 грн. 44 коп., з яких: заборгованість з повернення суми кредиту у розмірі 249 774 грн. 19 коп., заборгованість по процентам за користування кредитними коштами у розмірі 50 233 грн. 09 коп., пеня за несвоєчасне погашення простроченого кредиту у розмірі 17 889 грн. 47 коп., пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів у розмірі 4 633 грн. 69 коп. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІВЕНТС" заборгованість за договором мікрокредитування у розмірі 322 530 грн. 44 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Українського фонду підтримки підприємництва підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору № 57-12 про мікрокредитування від 24.12.2012 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2012 року між Українським фондом підтримки підприємництва (далі - Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІВЕНТС" (далі - сторона 2) укладено договір № 57-12 про мікрокредитування, умовами якого передбачено, що сторона 1 зобов'язується надати мікрокредит стороні 2 в сумі 250 000 грн. 00 коп., а сторона 2 зобов'язується використати його за цільовим призначенням, сплатити відсотки на рівні 1, 5 облікової ставки Національного банку України, а саме 11,25 % річних і повернути мікрокредит у визначений цим договором строк.

На виконання умов Договору № 57-12 про мікрокредитування від 24.12.2012 року Позивачем було перераховано Відповідачу грошові кошти у розмірі 250 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення № 533 від 25.12.2012 року та банківською випискою по особовому рахунку № 26001000031666 за 25.12.2012 року.

Судом встановлено, що за Договором № 57-12 про мікрокредитування від 24.12.2012 року перед Позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІВЕНТС" утворилась заборгованість з повернення суми кредиту у розмірі 249 774 грн. 19 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати мікрокредиту, наданим Позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Додатковою угодою № 1 від 30.04.2014 до договору про надання мікрокредитування № 57-12 від 24.12.2012 року Сторони домовились про надання Відповідачу відстрочки зі сплати відсотків та тіла мікрокредиту строком на 8 місяців, починаючи з 01.05.2014 року та пролонгації терміну сплати мікрокредиту на той самий період.

Відповідно до Графіку повернення коштів кредиту (Додаток № 1 до договору № 57-12 від 24.12.2012) кредит надається з 25.12.2012 року до серпня 2016 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що строк виконання Відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами відповідно до положень ст.ст. 530, 1050 Цивільного кодексу України та умов Договору на момент розгляду справи судом настав.

Однак, Суд зазначає, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІВЕНТС" заборгованості з повернення суми кредиту у розмірі 249 774 грн. 19 коп. за Договором про надання мікрокредитування № 57-12 від 24.12.2012 року.

Таким чином, Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк у повному розмірі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з повернення суми кредиту у розмірі 249 774 грн. 19 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість про процентам за користування кредитними коштами у розмірі 50 233 грн. 09 коп.

Відповідно до пункту 1 договору Відповідач зобов'язався сплатити відсотки на рівні 1,5 облікової ставки НБУ, а саме 11,25% річних і повернути мікрокредит у визначений договором строк.

Згідно з п.п. 3.4.3. - 3.4.6. договору Відповідач зобов'язаний повернути кошти мікрокредиту, згідно з встановленим графіком (Додаток 2).

Щомісяця до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем сплатити відсотки за користування мікрокредитом на поточний рахунок сторони 1 в АТ Укрексімбанк , п/р № 26007010042252, МФО 322313.

Відсотки за користування мікрокредитом нараховуються від дати перерахування коштів стороною 1 і до дня, передуючого моменту їх зарахування на поточний рахунок. При цьому розрахунок відсотків за користування мікрокредитом здійснюється щомісячно з першого по останнє число поточного місяця за фактичну кількість календарних днів користування мікрокредитом (або його частиною) із розрахункової кількості днів у році 365 днів

Повернути при невиконанні пункту 3.4.4. цього договору кошти наданого мікрокредиту у сумі 250 000 грн. 00 коп.

Приймаючи до уваги положення п.п. 1, 3.4 Договору про надання мікрокредитування № 57-12 від 24.12.2012 року, а також виходячи із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача про стягнення заборгованості за простроченими процентами у розмірі 50 233 грн. 09 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за несвоєчасне погашення простроченого кредиту за загальний період прострочення з 11.02.2014 року по 31.01.2017 року у розмірі 17 889 грн. 47 коп., пеню за несвоєчасне погашення прострочених процентів за загальний період прострочення з 11.02.2014 року по 31.01.2017 року у розмірі 4 633 грн. 69 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів мікрокредиту та сплати відсотків сторона 2 сплачує стороні 1 пеню за кожний день прострочення платежу, яка обчислюється від суми простроченого боргу у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який обчислюється пеня. Пеня сплачується стороною 2 на поточний рахунок сторони 1 в АТ Укрексімбанк , п/р № 26007010042252, МФО 322313.

Суд, перевіривши розрахунок пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту у розмірі 17 889 грн. 47 коп., розрахунок пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів у розмірі 4 633 грн. 69 коп. за загальні періоди прострочення виконання Відповідачем його грошового договірного зобов'язання з 11.02.2014 року по 31.01.2017 року вважає, що ці частини позовних вимог підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІВЕНТС" на користь Українського фонду підтримки підприємництва підлягає стягненню заборгованість з повернення суми кредиту у розмірі 249 774 грн. 19 коп., заборгованість за простроченими процентами у розмірі 50 233 грн. 09 коп., пеня за несвоєчасне погашення простроченого кредиту у розмірі 17 889 грн. 47 коп., пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів у розмірі 4 633 грн. 69 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги Українського фонду підтримки підприємництва - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІВЕНТС" (03113, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА ШЕВЦОВА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 38465758) на користь Українського фонду підтримки підприємництва (01011, м.Київ, ВУЛ.АРСЕНАЛЬНА, будинок 9/11, Ідентифікаційний код юридичної особи 19019491) заборгованість з повернення суми кредиту у розмірі 249 774 (двісті сорок дев'ять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 19 (дев'ятнадцять) коп., заборгованість за простроченими процентами у розмірі 50 233 (п'ятдесят тисяч двісті тридцять три) грн. 09 (дев'ять) коп., пеню у розмірі 22 523 (двадцять дві тисячі п'ятсот двадцять три) грн. 16 (шістнадцять) коп. та судовий збір у розмірі 4 837 (чотири тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 96 (дев'яносто шість) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29 травня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин