Рішення

від 24.05.2017 по справі 910/5998/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2017Справа №910/5998/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Сервіс Україна до про Товариства з обмеженою відповідальністю Вальма Рест стягнення заборгованості у розмірі 4 249 грн. 00 коп. Представники сторін:

від позивача: Бублігова К.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВК Сервіс Україна (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вальма Рест (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 4 249 грн. 00 коп.,

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вальма Рест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Сервіс Україна" укладено договір № 17-н на надання послуг по подачі бетону на відстань, відповідно до якого Позивач зобов'язався надати Відповідачу у встановлений договором порядку послуги по подачі бетону на відстань бетононасосами на об'єктах замовника, на умовах згідно даного договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги в строк та на умовах, передбачених договором. Як зазначає Позивач, на виконання умов договору ним були надані послуги з монтажу та демонтажу бетононасоса, що підтверджується Актом надання послуг, проте Відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором належним чином не виконав. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Вальма Рест" становить 1 750 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вальма Рест пеню у розмірі 638 грн. 75 коп., інфляційні у розмірі 1737 грн. 75 коп. та штраф у розмірі 122 грн. 50 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 року порушено провадження у справі № 910/5998/17, судове засідання призначено на 26.04.2017 року.

26.04.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 12.04.2017 року не виконав. В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 12.04.2017 року.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача здійснити обґрунтований розрахунок пені, штрафу та інфляційних із зазначенням періоду початку прострочки Товариства з обмеженою відповідальністю "Вальма Рест" та закінчення такого нарахування, відповідно до вимог ч. 5 ст. 254, ст. 530 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України;

2) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості за Договором №17-н від 01.03.2014 року у розмірі 1 750,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року відкладено розгляд справи на 24.05.2017 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

19.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшов розрахунок позовних вимог.

В судовому засіданні 24 травня 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року у справі № 910/5998/17, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України , якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Вальма Рест є 02660, м.Київ, ВУЛИЦЯ МАРИНИ РАСКОВОЇ, будинок 13, офіс 214.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/5998/17 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Вальма Рест , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.05.2017 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вальма Рест" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Сервіс Україна" (далі - виконавець) укладено договір № 17-н на надання послуг по подачі бетону на відстань, умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується надати замовнику в установленому даним договором порядку послуги по подачі бетону на відстань бетононасосами на об'єктах замовника, на умовах згідно даного договору. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги в строки та на умовах , передбачених даним договором. Надання послуг включає в себе знаходження на об'єкті, вказаному замовником, бетононасосу виконавця в режимі очікування (тобто без подачі бетону на відстань) або в режимі роботи в узгоджений сторонами час.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна надання послуг на протязі однієї машино-зміни в денний час (під денним часом розуміється період з 06.00 години до 20.00 години) стаціонарними бетононасосами (далі - СТБН) складає - 3 450 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 575 грн. 00 коп.

Ціна надання послуг в денний час (під денним часом розуміється період з 06.00 години до 20.00 години) автобетононасосами (далі - АБН) з довжиною гідравлічної стріли до 22 метрів включно - 750 грн. 00 коп. за одну машино-годину, у тому числі ПДВ (20 %) - 125 грн. 00 коп. Мінімальний час роботи автобетононасосу - дві машино-години (підпункт 2.1.1.).

Ціна надання послуг в денний час (під денним часом розуміється період з 06.00 години до 20.00 години) автобетононасосами (далі - АБН) з довжиною гідравлічної стріли 22-38 метрів включно - 850 грн. 00 коп. за одну машино-годину, у тому числі ПДВ (20 %) - 141 грн. 67 коп. Мінімальний час роботи автобетононасосу - 2 машино-години (підпункт 2.1.2.).

Ціна надання послуг в денний час (під денним часом розуміється період з 06.00 години до 20.00 години) автобетононасосами (далі - АБН) з довжиною гідравлічної стріли 42 метри - 750 грн. 00 коп. за одну машино-годину, у тому числі ПДВ (20 %) - 158 грн. 33 коп. Мінімальний час роботи автобетононасосу - три машино-години (підпункт 2.1.3.).

Ціна надання послуг в денний час (під денним часом розуміється період з 06.00 години до 20.00 години) автобетононасосами (далі - АБН) з довжиною гідравлічної стріли понад 44 метрів - 1100 грн. 00 коп. за одну машино-годину, у тому числі ПДВ (20 %) - 183 грн. 34 коп. Мінімальний час роботи автобетононасосу - чотири машино-години (підпункт 2.1.4.).

Згідно з п. 2.2. договору в разі, якщо послуги надаються в нічний час (під нічним часом розуміється період з 22.00 години до 06.00 години), вартість однієї машино-зміни та машино-години розраховується з врахуванням коефіцієнту 1, 2.

Підпунктом 2.2.4. пункту 2.2. договору передбачено, що в разі надання послуг з подачі бетону на відстань АБН, або СтБН - погодинно (від двох машино-годин),замовник додатково оплачує виконавцю витрати з монтажу та демонтажу бетононасосу, згідно рахунку-фактури виконавця, а саме: Вартість робіт з:

- монтажу бетононасосу АБН 16-46 м становить 375 грн. 00 коп.,у т.ч. ПДВ (20 %) - 62 грн. 50 коп.

- демонтажу бетононасосу АБН 16-47 м становить 375 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ (20 %) - 62 грн. 50 коп.

Вартість робіт з:

- монтажу СтБН становить 625 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ (20 %) - 104 грн. 17 коп.

- демонтажу СтБН становить 625 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ (20 %) - 104 грн. 17 коп.

Згідно з п. 2.9. договору оплата за надані виконавцем послуги здійснюється в українській національній валюті (гривні) шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця наступним чином:

Авансовий платіж за надання послуг, вказаних в узгодженій сторонами специфікації (в рахунку-фактури), замовник зобов'язується сплатити виконавцю в розмірі не менше 50 % від вартості послуг, зазначеної в кожній специфікації (в рахунку-фактурі), не пізніше ніж за добу до початку надання послуг. Замовник має право- якщо замовник надає виконавцю письмову заявку на виконання послуг по подачі бетону бетононасосами, й додає гарантійний лист замовника на оплату наданих послуг у майбутньому, то розрахунок відбувається протягом 3-х банківських днів, з моменту підписання акту передачі-приймання наданих послуг (підпункт 2.9.1. пункту 2.9. договору).

Остаточний розрахунок за надані послуги замовник проводить не пізніше як за 3 (три) дні після підписання акту передачі-приймання наданих послуг уповноваженими представниками сторін. В разі прострочення замовником строку підписання акту передачі-приймання наданих послуг (згідно п.п 6.3. даного договору - 5 (п'ять) робочих днів з моменту їх надання), послуги вважаються прийнятими замовником в безспірному порядку і замовник зобов'язаний розрахуватись з виконавцем на протязі п'яти днів з дати передачі замовником акту передачі-приймання наданих послуг (підпункт 2.9.2. пункту 2.9. договору).

Згідно з п. 2.13 договору, зобов'язання замовника по оплаті надання послуг вважаються виконаними тільки після надходження на поточний рахунок виконавця грошових коштів в порядку, передбаченому даним договором.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги виконавця в послідовності, передбаченій п.п. 2.9.1.-2.9.2. договору.

У відповідності до п. 6.3. договору, передача-приймання наданих послуг у відповідності з даним договором оформлюється сторонами шляхом підписання актів передачі-приймання наданих послуг.Після надання всіх послуг, передбачених заявкою або специфікацією до даного договору, виконавець надає акти передачі-приймання послуг, а замовник зобов'язаний розглянути надані виконавцем акти виконаних робіт (специфікації, листи обліку) протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх надання та (або) прийняти виконані роботи, або надати підряднику письмову мотивовану відмову у прийнятті виконаних робіт із зазначенням переліку виявлених недоліків. В разі немотивованої відмови замовника підписати вказаний акт (специфікацію, лист обліку), доказом надання послуг є дані листи обліку наданих послуг і вартість наданих послуг розраховується на підставі даних листа обліку.

Згідно з п. 7.3. договору, за прострочення платежу за даним договором замовник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості наданих послуг, щодо яких допущена затримка, за кожен день прострочення, а якщо замовник затримує розрахунок за надані послуги більше ніж на 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Відповідно до п. 7.4. договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 1 (один) рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року. Якщо наприкінці дії даного договору (за 30 календарних днів) сторони в письмовому вигляді не повідомили іншу сторону про його зміни, або скасування договір продовжує свою дію до 31.12.2015 року (п. 11.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №17-н від 01.03.2014 року Позивачем були надані послуги з подачі бетону на відстань бтононасосами, а Відповідачем в свою чергу прийняті вказані послуги, що підтверджується Актом надання послуг №287 від 28.03.2045 року на суму 1 750 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Вальма Рест" становить 1 750 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вальма Рест пеню у розмірі 638 грн. 75 коп., інфляційні у розмірі 1737 грн. 75 коп. та штраф у розмірі 122 грн. 50 коп.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію від 15.03.2017 року, в якій Позивач просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Вальма Рест" протягом 7 календарних днів з дня отримання претензії погасити заборгованість з урахуванням штрафних санкцій у загальному розмірі 4 249 грн. 00 коп., що підтверджується поштовим конвертом з відтиском штемпеля поштового відділення - 16.03.2017, проте Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Сервіс Україна підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №17-н надання послуг по подачі бетону на відстань від 01.03.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №17-н від 01.03.2014 року Позивачем були надані послуги по подачі бетону на відстань бетононасосами, а Відповідачем в свою чергу прийняті вказані послуги, що підтверджується Актом надання послуг №287 від 28.03.2014 року на суму 1 750 грн. 00 коп., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем не була здійснена оплата за надані послуги у повному обсязі.

Згідно з п. 2.9. договору, оплата за надані виконавцем послуги здійснюється в українській національній валюті (гривні) шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця наступним чином:

Авансовий платіж за надання послуг, вказаних в узгодженій сторонами специфікації (в рахунку-фактури), замовник зобов'язується сплатити виконавцю в розмірі не менше 50 % від вартості послуг, зазначеної в кожній специфікації (в рахунку-фактурі), не пізніше ніж за добу до початку надання послуг. Замовник має право Замовник має право проте - якщо замовник надає виконавцю письмову заявку на виконання послуг по подачі бетону бетононасосами, й додає гарантійний лист замовника на оплату наданих послуг у майбутньому, то розрахунок відбувається протягом 3-х банківських днів, з моменту підписання акту передачі-приймання наданих послуг (підпункт 2.9.1. пункту 2.9. договору).

Остаточний розрахунок за надані послуги замовник проводить не пізніше як за 3 (три) дні після підписання акту передачі-приймання наданих послуг уповноваженими представниками сторін. В разі прострочення замовником строку підписання акту передачі-приймання наданих послуг (згідно п.п 6.3. даного договору - 5 (п'ять) робочих днів з моменту їх надання), послуги вважаються прийнятими замовником в безспірному порядку і замовник зобов'язаний розрахуватись з виконавцем на протязі п'яти днів з дати передачі замовником акту передачі-приймання наданих послуг (підпункт 2.9.2. пункту 2.9. договору).

Згідно з п. 2.13 договору зобов'язання замовника по оплаті надання послуг вважаються виконаними тільки після надходження на поточний рахунок виконавця грошових коштів в порядку, передбаченому даним договором.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що строк виконання Відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг по подачі бетону на відстань бетононасосами відповідно до п. 2.9. договору №17-н від 01.03.2014 року та ст. 530 Цивільного кодексу України та умов Договору на момент розгляду справи судом настав.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю ВК Сервіс Україна в розмірі 1 750 грн. 00 коп.

Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 1 750 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь інфляційні за загальний період прострочки з 03.04.2014 р. по 28.03.2017 р. у розмірі 1 737 грн. 75 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 1 737 грн. 75 коп. за загальний період прострочки з 03.04.2014 року по 28.03.2017 року підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні у розмірі 1 687 грн. 17 коп. за загальний період прострочки з 01.04.2014 р. по 28.03.2017 р.

Крім того, при зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню у розмірі 638 грн. 75 коп. та 122 грн. 50 коп. - штрафу у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 7.3. договору передбачено, що за прострочення платежу за даним договором замовник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості наданих послуг, щодо яких допущена затримка, за кожен день прострочення, а якщо замовник затримує розрахунок за надані послуги більше ніж на 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Відповідно до п. 7.4. договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 1 (один) рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг у розмірі 638 грн. 75 коп. за загальний період прострочення з 03.04.2014 по 03.04.2015 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача, який розпочався з 01.04.2014 року, а не з 03.04.2014 року, як зазначає Позивач. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочення з 01.04.2014 по 01.04.2015 року у розмірі 782 грн. 23 коп.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 7 % від суми заборгованості, що становить 122 грн. 50 коп., вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, Суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вальма Рест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Сервіс Україна" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1 750 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 1 687 грн. 17 коп., пеня у розмірі 482 грн. 23 коп., штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості, що становить 122 грн. 50 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Сервіс Україна - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вальма Рест" (02660, м.Київ, ВУЛИЦЯ МАРИНИ РАСКОВОЇ, будинок 13, офіс 214, Ідентифікаційний код юридичної особи 38577545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Сервіс Україна" (02068, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМАНОВА, будинок 1-Г, квартира 50, Ідентифікаційний код юридичної особи 38374839) заборгованість у розмірі 1750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 1 687 (одна тисяча шістсот вісімдесят сім) грн. 17 (сімнадцять) коп., пеню у розмірі 482 (чотириста вісімдесят дві) грн. 23 (двадцять три) коп., 7% штрафу у розмірі 122 (сто двадцять дві) грн. 50 (п'ятдесят) коп. та судовий збір у розмірі 1 523 (одна тисяча п'ятсот двадцять три) грн. 14 (чотирнадцять) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29 травня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин