Рішення

від 24.05.2017 по справі 910/5568/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2017Справа №910/5568/17

Господарський суд міста Києва, у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 до за участю про 1. ОСОБА_2; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації визнання недійсною заяви, визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити дії Представники сторін:

від Позивача:ОСОБА_4 (представник за Довіреністю); від Відповідача - 1: від Відповідача - 2: від Третьої особи: ОСОБА_5 (представник за Довіреністю); Маркович В.О. (представник за Довіреністю); не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі також - Позивач ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі також - Відповідач - 1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ (надалі також - Відповідач - 2 ) про визнання недійсною заяви, визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 22.07.2015 року учасник Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ ОСОБА_2 передав на користь ОСОБА_1 частку у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , склавши відповідну заяву, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лещінер Ю.В. за реєстровим №1005. 22.07.2015 року проведені загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , оформлені протоколом №3, на яких прийнято рішення про задоволення заяви про передачу частки у розмірі 100% у статутному капіталі на користь Позивача та розподілено частки товариства, відповідно до якого у Позивача 2 000 000 грн. 00 коп. у вигляді грошового вкладу. 05.08.2015 року проведено державну реєстрацію нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ . Як зазначає Позивач, заява ОСОБА_2 від 22.07.2015 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лещінер Ю.В. за реєстровим №1005, є недійсною, оскільки частка у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ є неоплаченою у повному обсязі, статутний капітал сформований лише на 321 281 грн. 39 коп. За таких підстав, просить Суд визнати недійсною заяву ОСОБА_2 від 22.07.2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лещінер Ю.В. за реєстровим №1005, про передачу частки у розмірі 100% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ ; визнати недійсним рішення Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , оформлене протоколом №3 від 22.07.2015 року; скасувати державну реєстрацію нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , яка проведена 05.08.2015 року № 10681050007034824, 03.12.2015 року №10681070008034824, 25.04.2016 року №10681050011034824; зобов'язати Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати відповідні зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.04.2017 року порушено провадження у справі № 910/5568/17, залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів - Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, судове засідання призначено на 26.04.2017 р.

19.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли матеріали реєстраційної справи.

26.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 1 надійшла заява про визнання позовних вимог.

26.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшла заява про визнання позовних вимог.

В судовому засіданні 26.04.2017 року представник Позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 05.04.2017 року.

В судовому засіданні 26.04.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 24.05.2017 року.

В судовому засіданні 24 травня 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити у повному обсязі. В судовому засіданні представники Відповідачів визнали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд їх задовольнити. Представник Третьої особи в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Третя особа була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 24 травня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Протоколом Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ №2 від 07.11.2013 року затверджено Статут Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ в новій редакції, у зв'язку з чим 22.11.2013 року здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів.

Відповідно до п.4.1 Статуту учасниками Товариства є:

громадянин України ОСОБА_2.

Згідно з п.5.1 Статуту учасник Товариства може за попередньою письмовою згодою решти учасників відступити (продати, подарувати, обміняти) свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам, а також третім особам.

У п.14.2 Статуту визначено, що розмір статутного капіталу становить 2000000 грн. 00 коп., який формується та розподіляється на частки серед учасників таким чином: ОСОБА_2 - 2000000 грн. 00 коп. у вигляді грошового вкладу, що становить 100% Статутного капіталу.

Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ ОСОБА_2 заявою від 22.07.2015 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лещінер Ю.В. за реєстровим №1005, підтвердив про передачу належної йому частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , що становить 100% від загального розміру статутного капіталу Товариства, в грошовому еквіваленті дорівнює 2 000 000 грн. 00 коп., на користь ОСОБА_1.

Рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , оформлених протоколом №3 від 22.07.2015 року, задоволено заяву ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників Товариства та передачу частки в статутному капіталі Товариства, що складає 100% статутного капіталу Товариства на користь ОСОБА_1; задоволено заяву ОСОБА_2 про вступ до складу учасників Товариства; затверджено протокол розподілу часток у статутному капіталі Товариства між учасниками наступним чином: ОСОБА_1 - 2000000 грн. 00 коп. у вигляді грошового вкладу, що становить 100% статутного капіталу; затверджено нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ ; проведено державну реєстрацію змін до статуту Товариства.

Протоколом Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ №3 від 22.07.2015 року затверджено Статут Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ в новій редакції, у зв'язку з чим 05.08.2015 року здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів.

Відповідно до п.4.1 Статуту учасниками Товариства є:

громадянин України ОСОБА_8.

Згідно з п.5.1 Статуту учасник Товариства може за попередньою письмовою згодою решти учасників відступити (продати, подарувати, обміняти) свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам, а також третім особам.

У п.14.2 Статуту визначено, що розмір статутного капіталу становить 2000000 грн. 00 коп., який формується та розподіляється на частки серед учасників таким чином: ОСОБА_8 - 2000000 грн. 00 коп. у вигляді грошового вкладу, що становить 100% Статутного капіталу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що заява ОСОБА_2 від 22.07.2015 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лещінер Ю.В. за реєстровим №1005, є недійсною, оскільки частка у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ є неоплаченою у повному обсязі, статутний капітал сформований лише на 321 281 грн. 39 коп. За таких підстав, просить Суд визнати недійсною заяву ОСОБА_2 від 22.07.2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лещінер Ю.В. за реєстровим №1005, про передачу частки у розмірі 100% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ ; визнати недійсним рішення Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , оформлене протоколом №3 від 22.07.2015 року; скасувати державну реєстрацію нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , яка проведена 05.08.2015 року № 10681050007034824, 03.12.2015 року №10681070008034824, 25.04.2016 року №10681050011034824; зобов'язати Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати відповідні зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України , за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття заінтересована особа . Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Корпоративними правами, відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом (ч. 1 ст. 140 ЦК України).

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч. 1 ст. 167 ГК України).

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами; учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

За п. 4 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, п. "д" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, учасник Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ ОСОБА_2 заявою від 22.07.2015 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лещінер Ю.В. за реєстровим №1005, підтвердив про передачу належної йому частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , що становить 100% від загального розміру статутного капіталу Товариства, в грошовому еквіваленті дорівнює 2 000 000 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону.

Аналогічні положення визначені ст. 147 Цивільного кодексу України.

Таким чином, при передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, Суд зазначає, що не оплативши свою частку до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , що становить 100% від загального розміру статутного капіталу Товариства, в грошовому еквіваленті дорівнює 2 000 000 грн. 00 коп., ОСОБА_2 не мав права здійснювати її відчуження.

Проте, Судом встановлено, що на момент відчуження частки у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , що в грошовому еквіваленті дорівнює 2 000 000 грн. 00 коп., ОСОБА_2 була оплачена частка лише на суму в розмірі 312 278 грн. 39 коп., що підтверджується виписками по рахунку Відповідача - 2 та прибутковими касовими ордерами.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 3 статті 53 Закону України "Про господарські товариства" частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_2 була оплачена частка лише на суму в розмірі 312 278 грн. 39 коп., що становить 15,61% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , правочин в частині відчуження частки у розмірі 84,39% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , що в грошовому еквіваленті дорівнює 1 687 721 грн. 61 коп., є недійсним згідно зі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

За таких підстав, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсною заяви ОСОБА_2 від 22.07.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лещінер Ю.В. за реєстровим №1005, про передачу частки у розмірі 100% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ підлягають частковому задоволенню в частині відчуження 84,39% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , що в грошовому еквіваленті дорівнює 1 687 721 грн. 61 коп.

Що стосується заявлених позовних вимог Позивача в частині визнання недійсним рішення Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , оформлене протоколом №3 від 22.07.2015 року, Суд зазначає.

Положеннями ст.ст. 113, 140 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 50 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками, зокрема, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Управління діяльністю господарського товариства згідно з ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Відповідно до положень статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників (стаття 145 Цивільного кодексу України).

Так, поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників визначаються Законом України "Про господарські товариства".

Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до п.17.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , затвердженого рішенням Загальних зборів засновників, оформленого протоколом №2 від 07.11.2013 року, вищим органом Товариства є Загальні збори Учасників.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , оформлених протоколом №3 від 22.07.2015 року, задоволено заяву ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників Товариства та передачу частки в статутному капіталі Товариства, що складає 100% статутного капіталу Товариства на користь ОСОБА_1; задоволена заяву ОСОБА_2 про вступ до складу учасників Товариства; затверджено протокол розподілу часток у статутному капіталі Товариства між учасниками наступним чином: ОСОБА_1 - 2000000 грн. 00 коп. у вигляді грошового вкладу, що становить 100% статутного капіталу; затверджено нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ ; проведено державну реєстрацію змін до статуту Товариства.

У пунктах 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів №13 від 24.10.2008 року зазначено, що судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Зокрема, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Пунктом 19 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт порушення рішенням прав та законних інтересів акціонера товариства не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

При цьому, відповідно до п.21 вказаної постанови Пленуму Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , оформлені протоколом №3 від 22.07.2015 року, є недійсними, оскільки Судом визнано недійсною заяву ОСОБА_2 від 22.07.2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лещінер Ю.В. за реєстровим №1005, про передачу частки у розмірі 100% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ в частині відчуження 84,39% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , що в грошовому еквіваленті дорівнює 1 687 721 грн. 61 коп.

За таких підстав, учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ є ОСОБА_2, який володіє 84,39% частки у статутному капіталі, що в грошовому еквіваленті дорівнює 1 687 721 грн. 61 коп.; та ОСОБА_1, який володіє 15,61%, що в грошовому еквіваленті дорівнює 312 278 грн. 39 коп.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним рішення Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , оформленого протоколом №3 від 22.07.2015 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач також просив суд скасувати державну реєстрацію нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , яка проведена 05.08.2015 року № 10681050007034824, 03.12.2015 року №10681070008034824, 25.04.2016 року №10681050011034824; зобов'язати Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати відповідні зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За змістом ст.18 Господарського процесуального кодексу України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідачами у справі №910/5568/17 ОСОБА_1 визначено ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ .

Відповідно до статті 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 1 Закону визначено, що суб'єктом державної реєстрації є:

Міністерство юстиції України - у разі державної реєстрації політичних партій, всеукраїнських професійних спілок, їх об'єднань, всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців; відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, символіки громадських формувань;

територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - у разі державної реєстрації первинних, місцевих, обласних, регіональних та республіканських професійних спілок, їх організацій та об'єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських організацій роботодавців та їх об'єднань, постійно діючих третейських судів, громадських об'єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об'єднання;

виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси, акредитовані суб'єкти - у разі державної реєстрації інших юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень з державної реєстрації інших юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Відповідно до статті 5 Закону систему органів у сфері державної реєстрації становлять Міністерство юстиції України; інші суб'єкти державної реєстрації. До повноважень інших суб'єктів державної реєстрації належить:

1) забезпечення:

прийому документів, поданих для державної реєстрації;

державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій;

ведення Єдиного державного реєстру та надання відомостей з нього;

формування та зберігання реєстраційних справ;

2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що скасування державної реєстрації нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , яка проведена 05.08.2015 року № 10681050007034824, 03.12.2015 року №10681070008034824, 25.04.2016 року №10681050011034824 та зобов'язання Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати відповідні зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відноситься до компетенції відповідних державних органів відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , а тому позовні вимоги Позивача в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки пред'явлені до неналежних відповідачів у справі.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ про визнання недійсною заяви, визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити дії підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати недійсною заяву ОСОБА_2 від 22.07.2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лещінер Ю.В. за реєстровим №1005, про передачу частки у розмірі 100% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ в частині відчуження 84,39% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ , що в грошовому еквіваленті дорівнює 1 687 721 грн. 61 коп.

3. Визнати недійсним рішення Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ (03191, м.Київ, ПРОСПЕКТ 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ, будинок 100/2, Ідентифікаційний код юридичної особи 38897860), оформлене протоколом №3 від 22.07.2015 року.

4. Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: 04114, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: 58005, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КИЇВ ТРЕВЕЛ (03191, м.Київ, ПРОСПЕКТ 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ, будинок 100/2, Ідентифікаційний код юридичної особи 38897860) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: 58005, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

6. В іншій частині позову - відмовити.

7. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29 травня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин