Рішення

від 25.05.2017 по справі 910/4098/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2017Справа №910/4098/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Барельєф"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Велес Моноліт"

про стягнення 119304,97 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Савчук І.С. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Барельєф" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Велес Моноліт" про стягнення 119304,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.04.2015 між відповідачем, як замовником, Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-сервісна компанія Барельєф , як підрядником, було укладено Договір підряду № 11/15, за умовами якого підрядник виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 470253,53 грн. Однак, відповідач оплату за виконані роботи здійснив не в повному обсязі, заборгувавши підряднику 70253,53 грн.

Надалі, 29.11.2016 між позивачем та ТОВ Будівельно-сервісна компанія Барельєф (підрядником) укладено Договір відступлення права вимоги № 29/11-16-1, за умовами якого останній відступив позивачу права вимоги підрядника за Договором підряду від 28.04.2015 № 11/15 на суму в розмірі 70280,53 грн. та можливі штрафні санкції по вказаному Договору. Оскільки, після направлення відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги останній заборгованість не погасив, позивач просив стягнути з останнього 70253,53 грн. основного боргу, 35442,05 грн. пені, 2956,42 грн. трьох процентів річних та 10652,97 грн. інфляційних втрат.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

Під час судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, уповноважених представників у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 28.04.2015 між відповідачем, як замовником, Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-сервісна компанія Барельєф , як підрядником, та ОСОБА_2, як поручителем, укладено Договір підряду № 11/15, за умовами якого підрядник зобов'язується за завданням відповідача своїми силами виконати роботи по улаштуванню фасаду з утепленням стін на об'єкті Багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 , відповідно до проектно-кошторисної документації та здати їх відповідачу у визначений цим договором строк, а відповідач зобов'язується надати підряднику для виконання робіт будівельний майданчик, комплекс будівельних матеріалів, прийняти і оплатити виконані роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.3. даної угоди розмір договірної ціни робіт та об'єми робіт, визначені на момент укладення договору, визначаються на підставі кошторису, який є невід'ємною частиною даного договору (Додаток № 1).

Пунктами 2.1., 2.3. вказаного правочину передбачено, що орієнтована загальна договірна вартість робіт та обладнання складає 425000,00 грн. із ПДВ, та підлягає коригуванню з урахуванням уточнених об'ємів, робіт, обладнання та інших підстав, і визначається загальною сумою Актів виконаних робіт форми КБ-2 та Довідки КБ-3.

Згідно з п. 3.2.4., 3.2.5. договору відповідач зобов'язаний прийняти виконану підрядником роботу та підписати акт приймання-передачі виконаної роботи за умови належного виконання такої роботи відповідачем, згідно умов даного договору, а також оплатити відповідачу вартість виконаної роботи в розмірах і в строки, встановлені цим договором.

Умовами розділу 4 даної угоди сторони передбачили, що відповідач здійснює оплату за обсяги фактично виконаних робіт щомісячно, підтверджених актами виконаних робіт форми КБ-2 та Довідки КБ-3, які підрядник належним чином оформлює та передає на розгляд відповідачу 1 раз на місяць; акти виконаних робіт надаються підрядником не пізніше 27 числа кожного поточного розрахункового місяця для прийняття робіт та підписання у двох примірниках. Відповідач протягом 5 днів з дати отримання акту та довідки перевіряє їх та підписує. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів із дати підписання акту виконаних робіт. Строки здійснення розрахунків за обсяг виконаних робіт не повинні перевищувати 7 банківських днів із моменту підписання акта виконаних робіт (п. 4.2., 4.3., 4.5.).

Згідно з п. 4.6. вказаного правочину остаточний розрахунок по договору проводиться відповідачем не пізніше 10 календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаної роботи та передачі замовнику виконавчої документації.

Відповідно до п. 11.1. договору поручитель зобов'язався відповідати перед відповідачем за виконання всіх зобов'язань підрядника, що виникли з даного договору.

Судом встановлено, що ТОВ Будівельно-сервісна компанія Барельєф виконало, а відповідач прийняв роботи за вказаним договором на загальну суму 470253,53 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт КБ-2 та довідками про вартість виконаних робіт КБ-3, а саме: від 31.05.2015 на суму 249997,90 грн., від 30.06.2015 на суму 59803,24 грн., від 31.07.2015 на суму 121375,67 грн. та від 30.09.2015 на суму 39076,72 грн. Вказані акти та довідки містять підписи та печатки відповідача й підрядника.

Однак, відповідач за виконані підрядником роботи оплату здійснив не в повному обсязі, заборгувавши таким чином останньому 70253,53 грн.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).

За частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, 29.11.2016 між позивачем та ТОВ Будівельно-сервісна компанія Барельєф (підрядником) укладено Договір відступлення права вимоги № 29/11-16-1, за умовами якого останній відступив у порядку та на умовах цього договору позивачу, а позивач набув права вимоги підрядника за Договором підряду від 28.04.2015 № 11/15 із усіма додатковими угодами до нього.

Сума заборгованості відповідача за Договором підряду станом на день підписання Договору відступлення становить 70280,53 грн. Разом із правом вимоги вказаної заборгованості до позивача переходить право вимоги можливих штрафних санкцій по Договору підряду (п. 1.1., 1.2. Договору відступлення).

Відповідно до п. 1.3. вказаного правочину моментом переходу прав вимоги ТОВ Будівельно-сервісна компанія Барельєф за Договором підряду до позивача вважається момент підписання (укладення) вказаного договору сторонами.

ТОВ Будівельно-сервісна компанія Барельєф за умовами п. 2.2.2. договору відступлення у строк не пізніше 3 робочих днів із моменту переходу до позивача прав вимоги зобов'язалося письмово повідомити боржника (відповідача) цінним листом з описом вкладення за фактичною та юридичною адресами про відступлення прав вимоги за Договором підряду на користь позивача із обов'язковим зазначенням суми заборгованості, відповідно до п.1.2. цього договору, та назви нового кредитора - позивача, й інших даних, необхідних відповідачу для виконання зобов'язань на користь позивача із обов'язковим направленням позивачу копії такого повідомлення та доказу його направлення на адресу відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У силу статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

У якості додатку № 1 до вказаного договору відступлення сторони оформили акт прийому-передачі документації, що підтверджує права вимоги до відповідача, зокрема, оригінали Договору підряду, актів та довідок виконаних робіт.

Із матеріалів справи вбачається, що 19.12.2016 ТОВ Будівельно-сервісна компанія Барельєф направило на адресу відповідача повідомлення від 29.11.2016 № 29/11-2016-1 про відступлення права вимоги до нового кредитора - позивача, в розмірі 70280,53 грн. за Договором підряду. Проте, відповіді або погашення заборгованості відповідач не здійснив.

Ураховуючи те, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за Договором підряду, яка складає 70253,53 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати виконаних робіт, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 35442,05 грн., нараховану на суму боргу в розмірі 70253,53 грн. за період з 11.10.2015 до 06.03.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з ч. 3 зазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3. Договору підряду встановлено, що при недотриманні строків розрахунку за виконані підрядником роботи нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки річних Національного банку України станом на момент нарахування від вартості несплачених (несвоєчасно сплачених) виконаних робіт за кожний день прострочення платежу.

Поряд із цим, відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14 припис ч. 6 ст. 232 ГК України передбачає не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені за 6-місячний період з 11.10.2015 до 11.04.2016, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 15565,69 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача за період з 11.10.2015 до 06.03.2017 три проценти річних у розмірі 2956,42 грн. та 10652,97 грн. інфляційних втрат.

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних компенсаційних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

За ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Велес Моноліт (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 17, оф. 1; ідентифікаційний код 39084596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма Барельєф (03151, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, буд. 72; ідентифікаційний код 40895239) 70253 (сімдесят тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 53 коп. основного боргу, 15565 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 69 коп. пені, 2956 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 42 коп. трьох процентів річних, 10652 (десять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 97 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1491 (одна тисяча чотириста дев'яносто одна) грн. 43 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 29.05.2017

Суддя Я.В. Маринченко