Рішення

від 22.05.2017 по справі 910/5489/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017Справа №910/5489/17 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "БМТ"

до приватного підприємства "Клер Плюс"

про стягнення заборгованості в розмірі 80 763,10 грн.

Представники сторін:

від позивача: Семиріч Д.В. - представник за довіреністю № б/н від 18.12.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "БМТ" до приватного підприємства "Клер Плюс" про стягнення заборгованості в розмірі 80 763,10 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем укладено договір поставки у спрощеній формі, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця щебеневу продукцію та пісок, а позивач зобов'язався оплатити отриману продукцію.

В період з 25 листопада по 29 серпня 2016 року позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 1 131 837,46 грн.

Зобов'язання із оплати відповідач виконав частково в розмірі 1 059 447,12 грн.

У зв'язку з чим позивач звернувся в суд про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 72 390,34 грн., 7 066,80 грн. втрат від інфляції, 1 305,96 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.04.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.05.2017 року.

22.05.2017 р. до канцелярії суду позивач подав документи по справі на виконання вимог ухвали суду від 06.04.2017 р.

В судове засідання 22.05.2017 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.04.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з повернутого конверта №01030 41688193 з направленням ухвали про порушення провадження у справі від 06.04.2017 року, він повернувся в суд у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02140, м. Київ, вулиця Руденко, будинок 7, кв 22, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 06.04.2017 року є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

За період з 25.11.2015 року по 29.08.2016 року позивач передав у власність відповідача продукцію на загальну суму 1 131 837,46 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін видатковим накладними, а саме:

- №2511-10 від 25.11.2015 року на суму 7 650,00 грн.;

- №2611-5 від 26.11.2015 року на суму 7 545,00 грн.;

- №2711-5 від 27.11.2015 року на суму 7 440,00 грн.;

- №1512-8 від 15.12.2015 року на суму 27 000,36 грн.;

- №1512-5 від 16.12.2015 року на суму 10 584,00 грн.;

- №2112-13 від 21.12.2015 року на суму 3 615,00 грн.;

- №2212-7 від 22.12.2015 року на суму 10 875,00 грн.;

- №2412-8 від 24.12.2015 року на суму 3 570,00 грн.;

- №2512-6 від 25.12.2015 року на суму 3 552,19 грн.;

- №2812-4 від 28.12.2015 року на суму 18 501,00 грн.;

- №2812-9 від 28.12.2015 року на суму 22 408,40 грн.;

- №2912-6 від 29.12.2015 року на суму 40 702,20 грн.;

- №2912-7 від 29.12.2015 року на суму 25 501,78 грн.;

- №3012-2 від 30.12.2015 року на суму 51 802,80 грн.;

- №3012-2 від 30.12.2015 року на суму 7 785,22 грн.;

- №1401-2 від 14.01.2016 року на суму 36 822,61 грн.;

- №1401-1 від 14.01.2016 року на суму 12 479,99 грн.;

- №1501-2 від 15.01.2016 року на суму 3 700,20 грн.;

- №0903-4 від 09.03.2016 року на суму 3 700,20 грн.;

- №1703-10 від 17.03.2016 року на суму 3 611,40 грн.;

- №2103-1 від 21.03.2016 року на суму 2 764,83 грн.;

- №2103-2 від 21.03.2016 року на суму 7 085,71 грн.;

- №2103-9 від 21.03.2016 року на суму 3 572,92 грн.;

- №2103-13 від 29.03.2016 року на суму 22 067,99 грн.;

- №3003-6 від 30.03.2016 року на суму 30 215,48 грн.;

- №3003-7 від 30.03.2016 року на суму 11 385,60 грн.;

- №0404-6 від 04.04.2016 року на суму 18 382,60 грн.;

- №1404-11 від 14.04.2016 року на суму 1 619,87 грн.;

- №2504-10 від 25.04.2016 року на суму 22 141,99 грн.;

- №2604-5 від 26.04.2016 року на суму 33 316,60 грн.;

- №2804-1 від 28.04.2016 року на суму 7 838,38 грн.;

- №2804-2 від 28.04.2016 року на суму 22 029,66 грн.;

- №1105-21 від 11.05.2016 року на суму 13 461,90 грн.;

- №1205-14 від 12.05.2016 року на суму 10 711,30 грн.;

- №1605-15 від 16.05.2016 року на суму 10 204,58 грн.;

- №2305-6 від 23.05.2016 року на суму 4 628,21 грн.;

- №2705-14 від 27.05.2016 року на суму 33 449,81 грн.;

- №3005-7 від 30.05.2016 року на суму 21 831,18 грн.;

- №0106-7 від 01.06.2016 року на суму 1 761,30 грн.;

- №0206-14 від 02.06.2016 року на суму 5 228,66 грн.;

- №0206-6 від 02.06.2016 року на суму 32 615,47 грн.;

- №0306-3 від 03.06.2016 року на суму 27 782,10 грн.;

- №0706-2 від 07.06.2016 року на суму 12 410,99 грн.;

- №1006-1 від 10.06.2016 року на суму 14 951,20 грн.;

- №1306-9 від 13.06.2016 року на суму 12 441,00 грн.;

- №1406-2 від 14.06.2016 року на суму 6 899,24 грн.;

- №1406-3 від 14.06.2016 року на суму 12 487,67 грн.;

- №2306-12 від 23.06.2016 року на суму 21 484,20 грн.;

- №1507-7 від 15.07.2016 року на суму 4 772,80 грн.;

- №2007-8 від 20.07.2016 року на суму 30 630,60 грн.;

- №2207-11 від 22.07.2016 року на суму 30 691,80 грн.;

- №2507-8 від 25.07.2016 року на суму 22 858,20 грн.;

- №2607-6 від 26.07.2016 року на суму 28 875,93 грн.;

- №2607-14 від 26.07.2016 року на суму 12 908,46 грн.;

- №2707-5 від 27.07.2016 року на суму 37 974,60 грн.;

- №2807-12 від 28.07.2016 року на суму 9 702,40 грн.;

- №0108-7 від 01.08.2016 року на суму 18 746,89 грн.;

- №0208-4 від 02.08.2016 року на суму 19 017,90 грн.;

- №0308-1 від 03.08.2016 року на суму 38 173,50 грн.;

- №0408-4 від 04.08.2016 року на суму 28 896,00 грн.;

- №0508-10 від 05.08.2016 року на суму 21 253,10 грн.;

- №1608-16 від 16.08.2016 року на суму 13 635,20 грн.;

- №1808-5 від 18.08.2016 року на суму 13 895,78 грн.;

- №1908-4 від 19.08.2016 року на суму 19 576,69 грн.;

- №2308-2 від 23.08.2016 року на суму 19 545,00 грн.;

- №2908-4 від 29.08.2016 року на суму 17 064,82 грн.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач поставив відповідачу товар на підставі видаткових накладних, не укладаючи з відповідачем окремого договору.

Враховуючи те, що позивач поставив, а відповідач отримав товар на підставі вищезазначених видаткових накладних, то суд вважає, що сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В матеріалах справи наявні докази часткової оплати відповідачем позивачу товару на загальну суму 1 059 447,12 грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме:

- 19.11.2015 року на суму 22 500,00 грн.;

- 15.12.2015 року на суму 27 000,36 грн.;

- 22.12.2015 року на суму 14 490,00 грн.;

- 24.12.2015 року на суму 14 154,00 грн.;

- 25.12.2015 року на суму 100 000,00 грн.;

- 29.12.2015 року на суму 107 211,20 грн.;

- 14.01.2016 року на суму 22 645,22 грн.;

- 16.03.2016 року на суму 66 553,50 грн.;

- 29.03.2016 року на суму 94 685,04 грн.;

- 12.04.2016 року на суму 123 306,60 грн.;

- 27.05.2016 року на суму 107 100,00 грн.;

- 14.07.2016 року на суму 151 801,20 грн.;

- 04.08.2016 року на суму 58 000,00 грн.;

- 15.08.2016 року на суму 150 000,00 грн.

30.01.2017 року позивачем направлена відповідачу вимога вих.№27/01-01 від 27.01.2017 року щодо виконання грошового зобов'язання в якій вимагав погасити заборгованість в розмірі 72 390,34 грн. в строк до 07 лютого 2017 року. Дана вимога направлена відповідачу 30.01.2017 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком №1242 від 30.01.2017 року та описом вкладення у цінний лист.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлений товар в сумі 72 390,34 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу індекс інфляції в розмірі 7 066,80 грн. та три проценти річних в розмірі 1 305,96 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 7 066,80 грн. та трьох процентів річних в розмірі 1 305,96 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Клер Плюс" (02140, м. Київ, вулиця Руденко, будинок 7, квартира 22; ідентифікаційний код: 23736070) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "БМТ" (03057, м. Київ, вулиця О. Довженка, будинок 18; ідентифікаційний код: 36946444) основний борг в розмірі 72 390 (сімдесят дві тисячі триста дев'яносто) грн. 34 коп., втрати від інфляції в розмірі 7 066 (сім тисяч шістдесят шість) грн. 80 коп., три проценти річних в розмірі 1 305 (одна тисяча триста п'ять) грн.. 96 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 29.05.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий