Рішення

від 22.05.2017 по справі 914/589/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017р. Справа № 914/589/17

За позовом: Державного підприємства Львіввугілля , м.Сокаль Львівської області в особі відокремленого підрозділу Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель , м.Червоноград Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній енергомонтаж , м.Львів

про стягнення 11781,76грн.

Cуддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Державним підприємством Львіввугілля , м.Сокаль Львівської області в особі відокремленого підрозділу Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель , м.Червоноград Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній енергомонтаж , м.Львів про стягнення 11781,76грн., з яких 10094,64грн. основного боргу, 1342,29грн. індексу інфляції та 344,83грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 24.03.2017р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 24.04.2017р., за клопотанням позивача надано відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Ухвалою суду від 24.04.2017р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою відповідача, відкладено на 22.05.2017р.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 22.05.2017р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що в листопаді 2015 року між позивачем та відповідачем - ТзОВ Група компаній енергомонтаж укладено договір, на виконання умов якого позивачем в грудні цього ж року надано послуги, які відповідачем оплачено лише частково, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 10094,64грн. Зазначене зумовило звернення до суду із позовною заявою, в якій окрім суми основного боргу до стягнення також заявлено 1342,29грн. індексу інфляції та 344,83грн. 3% річних, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України. Просив позов задоволити.

Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 22.05.2017р. повторно не забезпечено, письмового відзиву та інших витребуваних судом документів не подано, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (знаходиться в матеріалах справи).

Суд, у відповідності до ст.75 ГПК України та беручи до уваги встановлений ст.69 ГПК України строк вирішення спору, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено таке.

Між Відокремленим підрозділом Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель (позивач по справі, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Група компаній енергомонтаж (відповідач по справі, замовник за договором) укладено договорів про надання послуг №02/11/15 від 02.11.2015р., за яким виконавець зобов'язався якісно та вчасно надавати замовнику послуги з перевезення вантажу технікою; інші роботи технікою згідно письмових заявок замовника (п.п. 1.1, 2.1), а замовник - приймати від виконавця послуги, що надаються за цим договором та оплачувати їх на умовах та в порядку, визначеному цим договором (п.п. 3.3, 3.4).

Так, на виконання взятих на себе за договором зобов'язань, ВП Спецуправління ДП Львіввугілля у грудні 2015 року надано ТзОВ Група компаній енергомонтаж послуг на суму 20032,72грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000000298 від 14.12.2015р. на суму 4465,84грн., №ОУ-000000299 від 14.12.2015р. на суму 5695,20грн. та №ОУ-000000308 від 24.12.2015р. на суму 9871,68грн. Вказані акти підписані та затверджені повноважними представниками сторін, скріплені печатками, а їх копії долучено до матеріалів справи. Підписуючи такі акти сторони засвідчили також, що претензій одна до одної не мають.

У відповідності до п.4.4 договору, замовник зобов'язаний оплатити визначену в акті про надані послуги вартість послуг протягом 5 діб з моменту підписання такого акта.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2015р. ТзОВ Група компаній енергомонтаж перераховано на рахунок ВП Спецуправління ДП Львіввугілля 9938,08грн. із призначенням платежу - за послуги техніки згідно договору №02/11/15 від 02.11.2015р.

Позивач стверджує, що такі кошти ним зараховано на часткову оплату зазначених вище послуг. Інших платежів на оплату отриманих послуг ТзОВ Група компаній енергомонтаж , всупереч взятим на себе за договором зобов'язанням, не проведено. Відтак, залишок непогашеної заборгованості згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000000298 та №ОУ-000000299 від 14.12.2015р. становить 222,96грн., а згідно акту №ОУ-000000308 від 24.12.2015р. - 9871,68грн.

В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували наведене.

Зазначені обставини зумовили звернення ВП Спецуправління ДП Львіввугілля до суду із позовною заявою про стягнення з ТзОВ Група компаній енергомонтаж 10094,64грн. основного боргу, 1342,29грн. індексу інфляції та 344,83грн. 3% річних.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги здійснену відповідачем часткову передоплату, суд приходить до висновку, що основний борг ТзОВ Група компаній енергомонтаж перед ВП Спецуправління ДП Львіввугілля за послуги, надання яких підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000000298 і №ОУ-000000299 від 14.12.2015р., та №ОУ-000000308 від 24.12.2015р., становить 10094,64грн., а позовні вимоги в цій частині - обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають до задоволення.

Щодо вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що право на проведення таких нарахувань виникає у кредитора на підставі норми закону прямої дії з моменту настання прострочення боржника та є актуальним до моменту припинення зобов'язання.

Так, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.3.1), а сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1). Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Із розрахунку позовних вимог, поданого ВП Спецуправління ДП Львіввугілля , вбачається, що нарахування в порядку ст.625 ЦК України, проведено на заборгованість в розмірі 9871,68грн., що виникла внаслідок невиконання ТзОВ Група компаній енергомонтаж взятих на себе за договором зобов'язань із оплати за послуги, надання яких підтверджується актом №ОУ-000000308 від 24.12.2015р., й проведено за період з 30.12.2015р. (з моменту виникнення прострочення боржника) по 28.02.2017р.

Враховуючи вищенаведене та провівши відповідний перерахунок, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1342,29грн. індексу інфляції та 344,83грн. 3% річних також підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, оскільки позов задоволено судом повністю, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00грн., що відповідає ставці судового збору, встановленій пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, слід покласти на відповідача в повному обсязі, й стягнути вказану суму в доход Державного бюджету України, зважаючи на відстрочку сплати судового збору, надану ВП Спецуправління ДП Львіввугілля ухвалою господарського суду Львівської області від 24.03.2017р. про порушення провадження у справі №914/589/17.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній енергомонтаж (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 38370420) на користь Державного підприємства Львіввугілля в особі відокремленого підрозділу Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель (Львівська область, м.Червоноград, вул.Промислова, буд.11; код ЄДРПОУ 26307865) 10094,64грн. основного боргу, 1342,29грн. індексу інфляції та 344,83грн. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній енергомонтаж (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 38370420) 1600,00грн. судового збору в доход Державного бюджету України.

4. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 29.05.2017р.

Суддя Щигельська О.І.